Рішення

від 09.09.2010 по справі 2-4826/10

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117 "а", 69071, (061) 287-21-11

2-4826/10

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2010 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дацюк О.І., при секретарі Таран Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання права на отримання допомоги, визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання провести перерахунок та сплатити недоплачену суму виплат,- -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі УПФУ), в якому вказала, що отримує пенсію за віком, є дитиною війни та, відповідно, має право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається з розміру прожиткового мінімуму. Оскільки відповідач у 2007 році відповідні виплати підвищення не проводив, а з 01.01.2008 року виплачувалося 10 відсотків підвищення, просить визнати право на отримання державної соціальної допомоги та зобов'язати відповідача сплачувати її у подальшому, визнати незаконною бездіяльність УПФУ, яка призвела до порушення права на підвищення пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії та сплатити недоплачену суму за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по теперішній час.

Відповідачем надані письмові заперечення на позов, в яких просили відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись, що виплата пенсій здійснювалася відповідно до чинного законодавства та в межах відповідних асигнувань з державного бюджету, тож порушень з боку відповідача не було. Додатково просили застосувати строк позовної давності.

За спільним клопотанням сторін розгляд справи здійснювався за їх відсутності.

При вивченні матеріалів справи судом встановлено таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни за визначенням ст. 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни № 2195 від 18.11.2004 року, а саме: дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Запорізької області, отримує пенсію за віком.

Згідно матеріалів справи позивачеві у 2007 році пенсія виплачувалася без відповідного підвищення, а з 01.01.2008 року виплачувалася надбавка у розмірі, встановленому для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні справи суд виходить з такого.

Зважаючи, що позивачем про поновлення строку звернення з позовом не заявлено, позов подано 27.07.2010 року, а відповідач просив застосувати строк позовної давності, який ст. 257 ЦК України встановлений у три роки, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення з позовом за 2007 рік частково, що є підставою для відмови у позові за період до 27.07.2007 року.

Пункт 11 Інформаційно-методичного листа ВС України № 6-11 від 12.04.2010 року вказує, що при розгляді справ, які випливають з соціальних правовідносин суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

При визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки іншого розміру чинним законодавством не встановлено, суд виходить з положень ст. 28 ч. 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058 від 09.07.2003 року, яка встановлює мінімальну пенсію за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щодо вимог позивача стосовно виплат за 2007 рік суд виходить з наступного.

Стаття 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни № 2195 від 18.11.2004 року надає право дітям війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 Закону України було зупинено ст. 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року. Однак, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік щодо зупинення дії ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни були визнані неконституційними та, відповідно, відновлено дію ст. 6 Закону. Таким чином, відповідач повинен був призначити та сплачувати пенсію з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відносно вимог по виплатам за 2008 рік суд виходить з такого.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік від 28.12.2007 року текст статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни був викладений в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Отже підстави для підвищення пенсії за період з 01 січня по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки пенсія позивачеві виплачувалася відповідно до вимог чинного на той час законодавства, підвищення складало 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного суду України № 10рп від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік від 28.12.2007 року щодо викладення в новій редакції положень ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , отже, знову відновлено дію попередньої редакції статті. Як вказують ст. 152 ч. 2 Конституцій України та п. 5 резолютивної частини рішення положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, з травня 2008 року відповідачем здійснювалося підвищення пенсії лише на 10%, суд вважає, що відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком.

З приводу позовних вимог за період 2009 рік суд керується наступним.

Після визнання неконституційними положень Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік від 28.12.2007 року в частині викладення даної статті в новій редакції, зазначена норма Закону діє в первісній редакції до теперішнього часу.

Щодо посилань відповідача на обмеження розміру підвищення до пенсії Постановою Кабміну України від 28.05.2008 року № 530 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян , суд виходить норм ст. 3 Закону України Про соціальний захист дітей війни , яка вказує, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Оскільки у разі суперечливості нормативно-правових актів застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, що відповідає принципу законності при вирішенні справи, суд надає перевагу нормам Закону України.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії, на думку суду, не може братися до уваги, оскільки ця обставина не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління пенсійного фонду законодавством.

С приводу вимог за 2010 рік суд виходить з такого.

Згідно ст. 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет визначаються будь які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Зважаючи на те, що на час розгляду справи строк виплати надбавки за цей рік ще не сплинув, підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни у суду немає.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати позивачеві пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як дитині війни в майбутньому, суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи із наступного.

Стаття 3 ЦПК України надає кожній особі право звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, необхідною умовою для судового захисту права особи є наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Не потребує також окремого визнання прав позивача на доплату, передбачену ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , оскільки таке право регламентоване цим Законом та не оспорюється відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання права на отримання допомоги, визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання провести перерахунок та сплатити недоплачену суму виплат задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни № 2195 від 18.11.2004 року і статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058 від 09.07.2003 року за період з 27 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31.12.2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період .

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя О.І. Дацюк