Рішення

від 14.08.2017 по справі 911/2090/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р. Справа № 911/2090/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий Альянс»

до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща»

про стягнення 117 727,46 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1 - предст., дов. від 23.06.2017

відповідач - ОСОБА_2 - предст., дов.від 06.07.2017 № 01-15/801.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий Альянс» (позивач) до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (відповідач) про стягнення 117 727,46 грн., які складаються з 105 739, 80 грн. основного боргу, 10 805, 66 грн. пені та 1182,00 грн. 3% річних.

Разом з заявленим позовом, позивачем також подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» у вигляді поставлених до договору рукавів пожежних, а також шляхом арешту коштів на ціну позову - 117 727, 46 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2017 порушено провадження у справі № 911/2090/17 та призначено до розгляду на 14.08.2017.

11.08.2017 через канцелярію суду позивачем подано додаткові документи, які залучено до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також надав усні пояснення з приводу поданої заяви про забезпечення позову, яку обґрунтував наявністю підстав вважати, що в майбутньому можуть виникнути обставини, які будуть перешкоджати виконанню судового рішення, а тому подану заяву просив задовольнити.

Відповідач проти поданої заяви та проти позову заперечив, про що подав письмовий відзив на позов.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову .

З урахуванням вищенаведених норм, суд зазначає, що позивач, повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначає про те, що у нього є підстави вважати, що можуть виникнути обставини, які перешкоджатимуть виконанню рішення.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджували б обставини на які посилається позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на її недоведеність.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 14.08.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

10 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансовий Альянс (продавець) та Державним спеціалізованим підприємством Північна Пуща (покупець) був укладений Договір № 74 р VА-2016-10-04-000359-b про закупівлю товарів (на підставі електронних торгів) , відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю і передати у власність товар, визначений в асортименті та кількості відповідно кодам за державним класифікатором додатку до річного плану закупівель, а покупець зобов'язується оплатити товар та прийняти його згідно видаткової накладної, а саме рукава пожежні в комплекті з головками рукавними напірними ГРН 38/51 (по 20м) (за Договором, надалі - Товар) в кількості 150 шт. та за ціною, обумовленою у Договорі, на загальну суму 153990 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.3. Договору, датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного покупцем (дата оформлення квитанції й штемпеля вантажоодержувача в товарній накладній).

28 грудня 2016 року згідно видаткової накладної № РН-0000248 до Договору про закупівлю товарів (на підставі електронних торгів) від 10 листопада 2016 року, позивач передав, а відповідач тримав товар, обумовлений договором в загальній кількості 103 шт. на суму 105 739, 80 грн.

Однак, за словами позивача, відповідач не здійснив повну оплату товару, порушивши умови Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору, оплата за товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару від продавця у разі наявності та в межах відповідних асигнувань.

Зважаючи на те, що згідно п. 5.1 договору строк оплати настав, однак відповідач вартість товару за договором не оплатив, позивач і звернувся до суду про стягнення заборгованості.

У відзиві на позов, відповідач позовні вимоги не визнає, зазначаючи на відсутність підстав для сплати грошових коштів, оскільки договором було обумовлено поставку товару в кількості 150 шт., а тому оскільки позивач недопоставив 47 одиниць товару, чим порушив умови договору, в позові слід відмовити.

Однак, суд зазначені заперечення не приймає до уваги та оцінює критично з тих підстав, що законодавством України визначено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вимогою позивача є стягнення вартості саме отриманого відповідачем товару на підставі видаткової накладної, а не кількості одиниць визначених договором.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання товару на загальну суму 105 739, 80 грн., за який відповідач в повному обсязі не розрахувався та доказів повернення товару не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 105 739,80 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі .

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 10 805, 66 грн. пені, нарахованої у відповідності до п. 7.1 Договору, згідно якого встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, з урахуванням п. 7.1 договору, за прострочення оплати отриманого товару за накладною 28.12.2016 року позивачем нарахована пеня за період з 07.01.2016 по 23.05.2017 в сумі 10 805, 66 грн.

У відзиві на позов відповідач вказує на неправильно зазначений період нарахування, оскільки початок терміну прострочення починається з 08.01.2017, а не з 07.01.2017 як зазначив позивач.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено умовами Договору та про що зазначалось вище, строк виконання зобов'язань зазначений в п. 5.1 Договору та передбачає оплату товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання.

При цьому, суд зазначає, що строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події.

Таким чином, позивач помилково зазначає дату нарахування штрафних санкцій та 3% річних починаючи з 07.01.2017 року, оскільки на 07.01.2017 припадає останній день сплати, а тому з наступного дня після кінцевого терміну сплати грошових коштів має застосуватись відповідальність у вигляді фінансових та штрафних санкцій, тобто з 08.01.2017.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , суд встановив, що застосування пені на суму боргу 105 739, 80 грн. є правомірним саме за період з 08.01.2017 по 23.05.2017 та за підрахунком суду становить 10 799, 94 грн. Таким чином, заявлена до стягнення пеня в розмірі 10 805, 66 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 10 799,94 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1182,00 грн. 3% річних (з 07.01.2017 по 23.05.2017).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 1182,00 грн. (з 07.01.2017 по 23.05.2017) підлягає частковому задоволенню в розмірі 1181,97 грн. (з 08.01.2017 по 23.05.2017).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 105 739,80 грн. боргу, 1181,97 грн. 3% річних та 10 799,94 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Леніна, 148, код ЄДРПОУ 40247540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий Альянс» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8, код ЄДРПОУ 32498458) - 105 739 (сто п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 80 коп. боргу, 1181 (одну тисячу сто вісімдесят одну) грн. 97 коп. 3% річних, 10 799 (десять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 94 коп. пені, 1765 (одну тисячу сімсот шістдесят п'ять) грн. 83 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

5 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 16.08.2017

Суддя О.В. Щоткін