Рішення

від 14.08.2017 по справі 922/2390/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р.Справа № 922/2390/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сантандер Фінанс", м.Київ, до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м.Львів, про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 01-16/245 від 11.01.2017р.);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 1570/2 від 27.04.2017р.);

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго", м.Харків, звернулась до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015р., укладеного між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго", м.Львів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2017р. до участі у справі № 922/2390/17, порушеної за вищевказаним позовом, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сантандер Фінанс", м.Київ.

31.07.2017р. до канцелярії господарського суду надійшла заява ПрАТ "Львівенерго" про передачу позовних матеріалів за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2017р. у задоволенні заяви відповідача про передачу позовних матеріалів за підсудністю до Господарського суду Львівської області було відмовлено.

У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 09.08.2017р., відповідач проти позову заперечував, посилаючись на наявність чинного Договору доручення, укладеного між позивачем та ТОВ "Сантандер Фінанс", на підставі якого укладено спірний Договір купівлі-продажу цінних паперів; відповідач не володів і не зобов'язаний був володіти інформацією про наявність тих чи інших обмежень у представника позивача; позивачем було прийнято до виконання спірний договір, про що свідчить відображення ним господарських операцій по даному договору у власному бухгалтерському та податковому обліку; рішеннями господарського суду першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 922/191/16 було встановлено факт укладення спірного Договору купівлі-продажу цінних паперів зі сторони АК "Харківобленерго", правомірність та дійсність цього договору, а також відсутність будь-яких підстав для визнання його недійсним. Свою позицію відповідач виклав у письмовому відзиві на позовну заяву, який було долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав додаткові письмові пояснення по суті справи з урахуванням доводів відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву; надав додаткові письмові пояснення в доповнення до відзиву, в яких з посиланням на судову практику, зокрема, зазначив, що згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України, для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору; тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа; з аналізу ч. 1 ст. 241 ЦК України, випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився; витребуваних судом документів не надав; про причину неявки суд не повідомив; доказів отримання третьою особою ухвали про відкладення розгляду справи на час даного судового засідання до суду не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.08.2015р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" (відповідачем, новою назвою якого є Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго") було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015.

Від імені та в інтересах Акціонерної компанії "Харківобленерго" зазначений Договір було укладено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сантандер Фінанс" (Ліцензія НКЦПФР серії АЕ № 263046 від 18.04.2013р. на здіснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами - брокерської діяльності, строк дії ліцензії необмежений), повіреним покупця, що діяв на підставі довіреності від 12.01.2015р. та Договору доручення на продаж цінних паперів № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015р., в особі ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності від 12.01.2015р.

При цьому, Договір доручення на купівлю цінних паперів № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015р., укладений між АК "Харківобленерго" та ТОВ "Сантандер Фінанс", був підписаний від імені довірителя - АК "Харківобленерго" ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності від 18.06.2015р. № 01-42юр/4503.

Відповідно до п. 1.2. Договору, відповідач, як продавець, зобов'язався передати у власність позивача, як покупця, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери на умовах, передбачених даним Договором: акції прості іменні в бездокументарній формі ПАТ "Агрохімтемонт" номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 2664000,00 шт.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що загальна сума договору складає 12014640,00 грн., без ПДВ.

Згідно п. 2.1. Договору, покупець зобов'язаний протягом 30 робочих днів (включно) з дати підписання даного договору здійснити оплату ЦП шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в розмірі, зазначеному в п. 1.3. Договору, на банківський рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.1. Договору, перереєстрація права власності на ЦП здійснюється у Національній депозитарній системі України з рахунку в цінних паперах продавця на рахунок в цінних паперах покупця протягом 20 робочих днів з дати підписання даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015р. відповідачем було передано у власність покупця цінні папери, обумовлені договором, шляхом перереєстрації права власності на цінні папери в порядку п. 3.1. Договору.

Проте, позивач не перерахував обумовлені в п. 2.1. Договору кошти та заперечує проти дійсності Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015р., оскільки питання про укладення даного Договору не виносилось на вирішення наглядової ради або загальних зборів акціонерів АК "Харківобленерго", як це передбачено Статутом АК "Харківобленерго", та рішень з цього питання наглядова рада або загальні збори акціонерів підприємства позивача не приймали.

Позивач зазначає, що повноваження ОСОБА_6, згідно із довіреністю № 01-42юр/4503 від 18.06.2015p., є обмеженими, з урахуванням обмежень, визначених Статутом для в.о. голови правління ОСОБА_7, який видав дану довіреність.

Тобто, на думку позивача, ОСОБА_6 одноособово, без прийняття Наглядовою радою АК "Харківобленерго" рішення щодо укладення спірного правочину, не мав права уповноважити ТОВ "Сантандер Фінанс" на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, у зв'язку з чим спірний правочин є вчиненим зазначеною особою із перевищенням обсягу повноважень на здійснення такого виду правочинів, передбачених Статутом АК "Харківобленерго", та має бути визнаним недійсним з огляду на приписи ст.ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як було зазначено вище, спірний Договір підписано з боку АК "Харківобленерго" представником ТОВ "Сантандер Фінанс" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 12.01.2015р. виданої ТОВ "Сантандер Фінанс" та Договору доручення на купівлю цінних паперів № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015p., укладеного між АК "Харківобленерго" та ТОВ "Сантандер Фінанс".

Зазначений Договір доручення на купівлю цінних паперів № БД- 3/20/08/2015 від 20.08.2015р. з боку АК "Харківобленерго" був підписаний ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2015р., виданої в.о. голови правління АК "Харківобленерго" ОСОБА_7, який, в свою чергу, мав діяти в межах повноважень, наданих Статутом АК "Харківобленерго".

Цивільну дієздатність юридичної особи встановлено ст. 92 Цивільного кодексу України, згідно з частиною першою якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

За змістом статті 154 ЦК України та статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства", установчим документом акціонерного товариства є його статут, який повинен містити відомості, зокрема, про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Тобто, відповідно до приписів чинного законодавства, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи. В даному випадку, компетенція органів управління позивача визначається його Статутом.

Згідно п. 8.1.1. Статуту АК "Харківобленерго" (зареєстрованого 12.03.2009р.), органами управління та контролю Компанії є: Загальні збори акціонерів Компанії вищий орган Компанії; Наглядова рада Компанії; Виконавчий орган Компанії; Ревізійна комісія Компанії.

За змістом пунктів 8.4.1., 8.4.3, 8.4.6., 8.4.8., 8.4.9. Статуту позивача, вищий орган компанії (Загальні збори акціонерів) утворює Виконавчий орган Компанії колегіальній або одноособовий (Дирекція Компанії, Правління Компанії, Генеральний директор, тощо), шляхом визначення його назви, кількісного складу та компетенції. Очолює та/або керує діяльністю колегіального Виконавчого органу Компанії Керівник Виконавчого органу Компанії (Генеральний директор Компанії, Голова правління Компанії, тощо). До компетенції Виконавчого органу Компанії належать всі питання діяльності Компанії, крім тих, що віднесені до компетенції вищого органу, Наглядової ради, Ревізійної комісії та Керівника Виконавчого органу. Виконавчий орган самостійно розпоряджається коштами Компанії та діє від імені Компанії, але у межах, що встановлені цим Статутом, рішеннями вищого органу та Наглядової ради.

У пункті 8.4.10.18. Статуту АК "Харківобленерго" передбачено, що Виконавчий орган Компанії самостійно приймає рішення про вчинення будь-яких правочинів, підписання (укладання) договорів (угод) за винятком тих, на вчинення, підписання (укладання) яких відповідно до цього Статуту потрібно одержати обов'язкове рішення (затвердження, погодження) вищого органу Компанії або Наглядової ради.

Відповідно до п. 8.3.7.38. Статуту, Наглядова рада компанії затверджує правочини, які вчиняє виконавчий орган компанії від імені компанії щодо відчуження та/або придбання, набуття у власність іншим способом корпоративних прав, будь-яких видів цінних паперів, деривативів інших юридичних осіб.

За приписами ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції станом на момент укладення спірних договорів), рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

У пункті 2 вищевказаної статті визначено, що статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Статутом АК "Харківобленерго" (п. 8.3.7.38.) визначено додаткові критерії для віднесення правочинів до значного правочину, а саме: правочини, щодо придбання, будь-яких видів цінних паперів.

Однак, на вирішення наглядової ради або загальних зборів акціонерів АК "Харківобленерго" питання про укладення спірного Договору купівлі-продажу цінних паперів не виносилось і рішень з цього питання наглядова рада або загальні збори акціонерів підприємства позивача не приймали.

Тобто повноваження ОСОБА_6, згідно із довіреністю № 01-42юр/4503 від 18.06.2015p., є обмеженими, з урахуванням обмежень, визначених Статутом для в.о. голови правління ОСОБА_7, який видав дану довіреність, відтак ОСОБА_6 не мав права уповноважити ТОВ "Сантандер Фінанс" на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів одноособово, без прийняття Наглядовою радою АК "Харківобленерго" рішення щодо укладення спірного правочину.

З огляду на приписи статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, договір, укладений від імені юридичної особи її представником з третьою особою, може бути визнаний недійсним з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

Як зазначено у абз. 2 ч. З ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із наведених положень ЦК України вбачається, що для вирішення питання про визнання недійсним договору має значення чи за всіма обставинами контрагент не міг не знати про обмеження. При цьому, ані законодавством, ані постановою Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. не визначено вичерпного переліку обставин, які можуть свідчити про можливість контрагента бути обізнаним з наявністю/відсутністю обмежень представника щодо укладення правочину.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016р. у справі № 902/841/15.

Презумпція обізнаності (constructive notice) про обмеження повноважень органу контрагента закріплена у статті 92 Цивільного кодексу України.

Поряд з наведеними у позовній заяві обставинами слід зазначити, що повноваження органів управління акціонерного товариства, в тому числі обмеження таких повноважень, визначені в Законі України "Про акціонерні товариства".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 зазначеного закону, до компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Повноваження Наглядової ради товариства визначено ст. 52, 70 зазначеного закону, зокрема і прийняття рішення про вчинення значних правочинів тощо.

З урахуванням викладеного, враховуючи специфіку статусу організаційно-правової форми акціонерного товариства, обмеження щодо укладення значних правочинів виконавчим органом АК "Харківобленерго" визначено безпосередньо у законодавстві.

Про обізнаність ПрАТ "Львівобленерго" щодо змісту Статуту АК "Харківобленерго" свідчить той факт, що при укладенні Договору купівлі-продажу цінних паперів від 20.08.2015p., повноваження представника АК "Харківобленерго" - ОСОБА_6 були підтверджені довіреністю № 01-42юр/4503, що була видана 18.06.2015р. в.о. голови правління ОСОБА_7, та в якій було зазначено, що останній діяв в межах Статуту Компанії.

Крім того, у преамбулі спірного договору безпосередньо зазначено, що АК "Харківобленерго" діє "в особі ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 18.06.2015р. № 01-42юр/4503". Вказана довіреність містить посилання на обмеження, встановлені статутом для в.о. голови правління.

До того ж, відповідачу мало бути відомо про існування зазначених вище обмежень щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів, оскільки у відповідності до приписів ст.ст. 77, 78 Закону України "Про акціонерні товариства", зміст статуту АК "Харківобленерго" є публічною інформацією, доступною для широкого загалу через мережу інтернет, а саме: відсканована копія статуту АК "Харківобленерго" розміщена на офіційному сайті АК "Харківобленерго" в мережі інтернет: http://www.oblenergo.kharkov.ua/ режим доступу за посиланням: http://www.oblenergo.kharkov.ua/sites/default/files/pdf/ud-statut.pdf.

Крім того, судом встановлено, що повірений ТОВ "Сантандер Фінанс", укладаючи спірний договір, діяв без відповідних повноважень.

Так, відповідно до п. 3.1.1. Договору доручення № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015р., сторони визначили обсяг обов'язків довірителя, а саме: довіритель зобов'язаний забезпечити повіреного всіма документами необхідними для виконання доручення, у тому числі видати довіреність.

Згідно до п. 2.1.1. Договору доручення № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015р., повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення у відповідності до вказівок довірителя, передбачених даним договором, та довіреністю від ___.08.2015 № 01-42юр/___, а також наданих йому останнім додатково в письмовій формі.

Проте, АК "Харківобленерго" на виконання пункту 3.1.1. Договору доручення не видавала довіреність ТОВ "Сантандер Фінанс".

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Оскільки за договором доручення дії вчиняються однією стороною від імені іншої даний договір опосередковує відносини представництва і на нього поширюються також відповідні положення глави 17 ЦК України (статті 237 - 246 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ст.ст. 244, 246 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Тобто договір доручення є погодженою конклюдентною дією двох сторін, а довіреність є одностороннім правочнном, що встановлює повноваження однієї особи вчинити певні дії від імені іншої особи і засвідчує повноваження цієї особи перед третіми особами.

Згідно ст. 1007 ЦК України, довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідно до ст. 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Таким чином, оскільки закон передбачає, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій за договором доручення, тому фактично повірений може діяти від імені довірителя лише за наявності довіреності.

В той же час, без оформлення відповідної довіреності, повноваження повіреного за вищевказаним Договором доручення, жодним чином не стосуються зовнішніх відносин між повіреним і відповідачем.

Аналогічні правові позиції висловлені зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2014р. по справі № 924/190/14 (номер в ЄДРСР - 41060410) та постанові Верховного Суду України від 25.04.2012р. у справі № 6-24цс12 (номер в ЄДРСР - 24068116).

Зокрема, в постанові Верховного Суду України від 25.04.2012р. у справі № 6-24цс12, на яке міститься посилання в позовній заяві, судом зроблено висновок про те, що якщо довіреністю прямо не передбачено повноваження представника вчиняти певні конкретно визначені дії, такі дії вчиняються з перевищенням повноважень представником, і ризик наслідків несе особа, яка не пересвідчилася у наявності відповідних повноважень.

Що ж до посилання відповідача на договір доручення, у якому визначено повноваження повіреного, то саме зазначений договір містить посилання на обов'язок АК "Харківобленерго" оформити довіреність на ім'я повіреного.

Крім того, така правова позиція підтверджуються практикою Харківського апеляційного господарського суду у постанові від 11.04.2017р. по справі № 922/3152/16.

Таким чином, не видавши повіреному довіреність, АК "Харківобленерго" не уповноважувало TOB "Сантандер Фінанс" діяти від свого імені, а TOB "Сантандер Фінанс" не отримало права діяти від імені позивача, в тому числі укладати спірний договір.

При цьому, суд не приймає доводів відповідача про те, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів не можна визнати недійсним за наявності чинного договору доручення, оскільки ані виконавчий орган, в особі в.о. голови правління ОСОБА_7, ані представник АК "Харківобленерго" за довіреністю ОСОБА_6 не мали можливості уповноважити ТОВ "Сантандер Фінанс" на укладення спірного правочину, оскільки самі не мали відповідних повноважень на його укладення згідно положень статуту АК "Харківобленерго".

В обґрунтування дійсності спірного договору купівлі-продажу цінних паперів відповідач посилається на наступне його схвалення позивачем. Зокрема, на думку відповідача, про схвалення даного правочину свідчать наступні документи: виписка про операції з цінними паперами за 10.09.2015р., звіт АК "Харківобленерго" про результати закупівель за 1-4 квартал 2015р., зміни у Звіті про фінансовий стан на 30.09.2015р., протокол позачергових загальних зборів акціонерів про затвердження річних звітів, віза ОСОБА_7 на документах, позовна заява АК "Харківобленерго".

При цьому, відповідач зазначає, що згідно практики Вищого господарського суду України, схваленням правочину особою, яка заперечувала його дійсність та вчинення, суд вважав наступні дії:

- у постанові Вищого господарського суду України від 22.03.2017р. у справі № 921/429/15-г/18, достатньою правовою підставою для висновку про схвалення вчиненого правочину суд визнав сам факт відображення позивачем господарських операцій за вчиненими правочинами у бухгалтерському обліку підприємства, а саме - у Звіті про фінансовий стан позивача;

- у постановах Вищого господарського суду України від 02.12.2015р. у справі № 910/10794/15, від 05.10.2016р. у справі № 910/12353/15 та від 07.11.2016р. у справі № 909/548/15 достатньою правовою підставою для висновку про схвалення вчиненого (з перевищеннями повноважень, без погодження наглядової ради) правочину, суд визнав факт того, що за період у якому був вчинений відповідний правочин проводились загальні збори акціонерів, якими було затверджено фінансову звітність товариства за цей період, а також відповідні звіти правління про результати фінансово-господарської діяльності.

Як вказує відповідач, суди відзначили, що затвердження відповідних звітів загальними зборами акціонерів є схваленням правочину цим товариством, так само схваленням правочину є обізнаність самого правління товариства (навіть без наглядової ради чи зборів акціонерів), за відсутності будь-яких заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, як наступне схвалення правочину можуть бути кваліфіковані лише дії, що свідчать про прийняття його до виконання, а не будь-які дії пов'язані зі спірним правочином.

Проте, суд не приймає докази, на які посилається відповідач, у якості підтвердження факту схвалення договору позивачем, оскільки вищевказані документи лише пов'язані зі спірним правочином, але не свідчать про прийняття його до виконання АК "Харківобленерго".

Тобто у даному випадку має місце обізнаність АК "Харківобленерго" та відображення певних операцій в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, а не виконання з боку позивача спірного правочину.

Так, вищенаведені документи складені на виконання та у суворій відповідності до вимог нормативно-правових актів, які не допускають диспозитивності з таких питань, тобто у позивача відсутні права щодо внесення чи невнесення до таких документів відповідних фактичних даних.

Щодо затвердження загальними зборами акціонерів річних звітів АК "Харківобленерго", то слід відзначити, що такі звіти не містять інформації про конкретні операції та правочини, вчинені товариством, а містять лише узагальнену цифрову інформацію про фінансові результати діяльності та затверджуються або не затверджуються в цілому.

Крім того, позовна заява про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015р., яку позивачем було подано до господарського суду Харківської області 21.01.2016р., навпаки свідчить про те, що спірний правочин не схвалювався ані уповноваженим органом управління - наглядовою радою, ані виконавчим органом АК "Харківобленерго", а навпаки оспорювався в судовому порядку.

При цьому, річні звіти за 2013, 2014 та 2015 роки були затверджені загальними зборами акціонерів АК "Харківобленерго" 05.08.2016р., тобто коли рішення у справі № 922/191/16 за вищевказаним позовом про визнання недійсним спірного договору ще не набрало законної сили, та оспорювалось , що підтвержує факт того , що таке затвердження не може вважатись наміром схвалювати правочин щодо купівлі-продажу цінних паперів .

Як вбачається з копії ОСОБА_8 приймання-передачі цінних паперів та виконаних робіт до Договору купівлі-продажу цінних паперів БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015р., наданої відповідачем, даний акт підписаний лише представниками ПАТ "Львівобленерго" і ТОВ "Сантандер Фінанс" і не містить підпису представника АК "Харківобленерго". При цьому, резолюція, зроблена на зазначеному акті особою, прізвище та посаду якої не зазначено - "ОСОБА_8 / В роботу 10.09.15р." не може свідчити про схвалення позивачем правочину щодо купівлі-продажу цінних паперів.

Водночас, слід зазначити, що дії з виконання правочину можуть свідчити про схвалення такого правочину лише у тому випадку, коли від імені сторони цього правочину їх вчиняє особа, уповноважена на вчинення самого цього правочину. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.10.2014 у справі № 26/327.

Проте, з ОСОБА_8 виконання Договору доручення на купівлю цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015р., що був наданий відповідачем на підтвердження наступного схвалення позивачем спірного правочину, вбачається, що від імені АК "Харківобленерго" цей акт підписано саме ОСОБА_5, яким й було підписано Договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015р. з перевищенням наданих йому повноважень.

Таким чином, у даному випадку у суду відсутні підстави для встановлення факту схвалення спірного правочину або вчинення дій, що свідчать про прийняття його до виконання.

Суд також не приймає посилання відповідача на обставини, встановлені рішенням господарського суду у справі № 922/191/16, які на думку відповідача свідчать про схвалення спірного правочину позивачем, оскільки підстави з яких АК "Харківобленерго" звертався до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору є відмінними від підстав, визначених у даній справі.

В той же час, згадуване рішення не може виключати визнання договору недійсним з інших підстав. Так, господарський суд розглядає справу в межах визначених позивачем предмета та підстав позову. Процесуальним законодавством визначено вичерпний перелік випадків, коли суд має право вийти за межі позовних вимог. У названій відповідачем справі № 922/191/16 позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору було пред'явлено з інших підстав - укладення спірного договору під впливом помилки.

Дійсно, під час розгляду справи № 922/191/16 судом було встановлено факт укладення спірного договору купівлі-продажу, що підтверджується звітом повіреного від 20.08.2015р. та актом виконання Договору доручення від 10.09.2015р.

Проте, судом у справі № 922/191/16 не було надано відповідної правової оцінки вищевказаним доказам, та, з урахуванням обставин, встановлених у справі № 922/2390/17, такі докази не можуть свідчити про правомірність і дійсність спірного договору, а також про відсутність підстав для визнання його недійсним.

Таким чином, рішення по справі № 922/191/16 не містить преюдиціальних фактів, що спростовували б доводи позивача. А отже, посилання відповідача на судові рішення у справі № 922/191/16 є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерної компанії "Харківобленерго" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015р. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 92, 97, 154, 203, 207, 215, 237, 238, 244, 245, 246, 1000, 1003, 1007 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 77, 78 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49,, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015р., укладений між Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул.Козелецька, буд. 3; код ЄДРПОУ: 00131587) та Акціонерною компанією "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ: 00131954).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул.Козелецька, буд. 3; код ЄДРПОУ: 00131587) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ: 00131954) - витрати з оплати судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_9