Постанова

від 04.10.2017 по справі 922/2390/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. Справа № 922/2390/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача: Лагутін І.В. (дов. № 01-16/245 від 11.01.2017)

відповідача: Рібун Р.В. (дов. № 570/2 від 27.04.2017)

Штинда О.В. (дов. № 112-5947 від 05.09.2017)

3-ї особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів (вх. №2625 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.08.17 у справі № 922/2390/17

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантандер Фінанс", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі № 922/2390/17 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015, укладений між Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго" та Акціонерною компанією "Харківобленерго".

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" витрати з оплати судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі № 922/2390/17, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а також стягнути з АК "Харківобленерго" 1760,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" при цьому зазначає про порушення судом першої інстанції територіальної підсудності, а також про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення норм матеріального права. Зокрема заявник вказує на те, що договір доручення № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015 є чинним, у судовому порядку не визнаний недійсним, а відтак відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів за наявності чинного договору доручення. Відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції ч. 1 ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства в редакції 01.05.2016, тобто після вчинення правочину. Відповідач вважає, що повноваження наглядової ради АК Харківобленерго , що передбачені п. 8.3.7.38 його Статуту на затвердження правочину після його укладання, не свідчить, що особа, яка його вчиняла не мала необхідного обсягу повноважень в момент його вчинення, а відтак, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання такого правочину недійсним. Також, відповідач в контексті ч. 3 ст. 92 ЦК України, стверджує про те, що ПрАТ "Львівобленерго" не володіло і не зобов'язано було володіти інформацією про наявність обмежень у представника позивача, спірний договір укладався повіреним покупця - ТОВ Сантандер Фінанси , відповідно у даному договорі відсутня вказівка на Статут АК Харківобленерго і оспорюваний договір не містив умов про підписання його особами - представниками АК Харківобленерго . Відповідач, в якості відсутності підстав для визнання договору недійсним посилається на факт прийняття АК Харківобленерго спірного правочину до виконання. Крім того, відповідач вважає безпідставним посилання не те, що повірений ТОВ Сантандер Фінанси діяв без відповідних повноважень, посилаючись на ч. 3 ст. 243 ЦК України, відповідно до якої комерційний представник може діяти лише на підставі договору, без довіреності.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в додаткових поясненнях до відзиву з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зокрема позивач зазначає, що позивачем правомірно подано позов, а судом першої інстанції порушено провадження за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором сплатити гроші - АК Харківобленерго . Позивач наголошує, що укладення спірного правочину відбулося з порушенням п. 8.3.7.38 Статуту, що підтверджується також змістом Аудиторського звіту про результати державного фінансового аудиту діяльності АК Харківобленерго за період з 01.01.2015 по 31.03.2015. Позивач вважає, що спірний правочин, що вчинений ОСОБА_5 одноособово без прийняття Наглядовою радою АК Харківобленерго рішення щодо укладання даного правочину, тобто з перевищенням повноважень на здійснення такого виду правочинів, передбаченого Статутом АК Харківобленерго , є порушенням вимог ч. 1 ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства . Позивач заперечує доводи відповідача щодо обізнаності останнього з обмеженнями встановленими для укладання договору, посилаючись зокрема на те, що довіреність ОСОБА_5 містить посилання на обмеження встановлені статутом для в.о.голови правління, в зв'язку з чим вважає, що ПрАТ "Львівобленерго", проявивши розумну обачність, повинно було знати про наявність обмежень щодо укладання спірного договору у представника позивача. Позивач також зазначає про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 241 ЦК України, оскільки спірний договір не схвалювався ані Наглядовою радою, ані виконавчим органом АК Харківобленерго . Позивач заперечує наявність повноважень у повіреного - ТОВ Сантандер Фінанси на укладання спірного договору за відсутності довіреності на вчинення юридичних дій за договором доручення, що прямо передбачено договором доручення та ст. 1007 ЦК України, в зв'язку з чим позивач вважає, що ТОВ Сантандер Фінанси не отримало право діяти від імені позивача, в тому числі укладати спірний договір.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, в призначене судове засідання не з'явилась, про час та місце судового розгляду справи треті особа була повідомлена належним чином.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 20.08.2015 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" (відповідачем, новою назвою якого є Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго") укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015.

Від імені та в інтересах Акціонерної компанії "Харківобленерго" зазначений договір було укладено Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантандер Фінанс" (Ліцензія НКЦПФР серії АЕ № 263046 від 18.04.2013 на здіснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами - брокерської діяльності, строк дії ліцензії необмежений), повіреним покупця, що діяв на підставі довіреності від 12.01.2015 та договору доручення на продаж цінних паперів № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015, в особі ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності від 12.01.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, договір доручення на купівлю цінних паперів № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015, укладений між АК "Харківобленерго" та ТОВ "Сантандер Фінанс", був підписаний від імені довірителя - АК "Харківобленерго" ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності від 18.06.2015 № 01-42юр/4503.

Відповідно до п. 1.2. договору, відповідач, як продавець, зобов'язався передати у власність позивача, як покупця, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери на умовах, передбачених даним договором: акції прості іменні в бездокументарній формі ПАТ "Агрохімремонт" номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 2664000,00 шт.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що загальна сума договору складає 12 014 640,00 грн., без ПДВ.

Згідно п. 2.1. договору, покупець зобов'язаний протягом 30 робочих днів (включно) з дати підписання даного договору здійснити оплату ЦП шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в розмірі, зазначеному в п. 1.3. договору, на банківський рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.1. договору, перереєстрація права власності на ЦП здійснюється у Національній депозитарній системі України з рахунку в цінних паперах продавця на рахунок в цінних паперах покупця протягом 20 робочих днів з дати підписання даного Договору.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015 відповідачем було передано у власність покупця цінні папери, обумовлені договором, шляхом перереєстрації права власності на цінні папери в порядку п. 3.1. договору.

Проте, позивач не перерахував обумовлені в п. 2.1. договору кошти та заперечує проти дійсності договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015, оскільки питання про укладення даного договору не виносилось на вирішення Наглядової ради або загальних зборів акціонерів АК "Харківобленерго", як це передбачено Статутом АК "Харківобленерго", та рішень з цього питання Наглядова рада або загальні збори акціонерів підприємства позивача не приймали.

Позивач зазначає, що повноваження ОСОБА_7, згідно із довіреністю № 01-42юр/4503 від 18.06.2015p., є обмеженими, з урахуванням обмежень, визначених Статутом для в.о. голови правління ОСОБА_9, який видав дану довіреність. Тобто, на думку позивача, ОСОБА_7 одноособово, без прийняття Наглядовою радою АК "Харківобленерго" рішення щодо укладення спірного правочину, не мав права уповноважити ТОВ "Сантандер Фінанс" на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів.

Також, позивач вказує на те, що повірений, ТОВ "Сантандер Фінанс", укладаючи спірний правочин, діяв без відповідних повноважень - довіреності, що прямо передбачено п. 2.1.1, п. 3.1.1 договору доручення № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015 та ст. 1007 ЦК України.

У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що спірний правочин є вчиненим особою із перевищенням обсягу повноважень на здійснення такого виду правочинів, передбачених Статутом АК "Харківобленерго", а також за відсутністю у повіреного - ТОВ "Сантандер Фінанс" повноважень на вчинення юридичних дій від імені позивача за договором доручення, та має бути визнаним недійсним з огляду на приписи ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що повноваження ОСОБА_7, згідно із довіреністю № 01-42юр/4503 від 18.06.2015, є обмеженими, з урахуванням обмежень, визначених Статутом для в.о. голови правління ОСОБА_9, який видав дану довіреність. На вирішення Наглядової ради або загальних зборів акціонерів АК "Харківобленерго" питання про укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів не виносилось і рішень з цього питання Наглядова рада або загальні збори акціонерів підприємства позивача не приймали. Відтак суд першої вважав, що ОСОБА_7 не мав права уповноважити ТОВ "Сантандер Фінанс" на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів одноособово, без прийняття Наглядовою радою АК "Харківобленерго" рішення щодо укладення спірного правочину.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачу мало бути відомо про існування зазначених вище обмежень щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів, пославшись на те, що при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів від 20.08.2015, повноваження представника АК "Харківобленерго" - ОСОБА_7 були підтверджені довіреністю № 01-42юр/4503, що була видана 18.06.2015 в.о. голови правління ОСОБА_9, та яка містить посилання на обмеження, встановлені статутом для в.о. голови правління, а також з огляду на те, що у відповідності до приписів ст.ст. 77, 78 Закону України "Про акціонерні товариства", зміст статуту АК "Харківобленерго" є публічною інформацією, доступною для широкого загалу через мережу інтернет.

Крім того, судом встановлено, що повірений ТОВ "Сантандер Фінанс", укладаючи спірний договір, діяв без відповідних повноважень та за відсутності довіреності, яка передбачена п. 3.1.1., п. 2.1.1 договору доручення № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015.

На підставі таких встановлених обставин справи, зважаючи на приписи ст. 92, 237, 238, 244, 246, 203, 215, 1000, 1003, 1007 ЦК України, ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства , місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерної компанії "Харківобленерго" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсним спірного договору оренди.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015, укладеного між АК "Харківобленерго" в особі повіреного ТОВ "Сантандер Фінанс" (за договором доручення № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015) та ПрАТ "Львівобленерго" з підстав перевищенням обсягу повноважень на здійснення такого виду правочинів, передбачених Статутом АК "Харківобленерго", а також за відсутністю у повіреного - ТОВ "Сантандер Фінанс" повноважень на вчинення юридичних дій від імені позивача за договором доручення.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як було зазначено вище, спірний договір підписано з боку АК "Харківобленерго" представником ТОВ "Сантандер Фінанс" ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 12.01.2015, виданої ТОВ "Сантандер Фінанс" та договору доручення на купівлю цінних паперів № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015, укладеного між АК "Харківобленерго" та ТОВ "Сантандер Фінанс".

Зазначений договір доручення на купівлю цінних паперів № БД- 3/20/08/2015 від 20.08.2015 з боку АК "Харківобленерго" був підписаний ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2015, виданої в.о. голови правління АК "Харківобленерго" ОСОБА_9, який, в свою чергу, мав діяти в межах повноважень, наданих Статутом АК "Харківобленерго".

Цивільну дієздатність юридичної особи встановлено ст. 92 Цивільного кодексу України, згідно з частиною першою якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

За змістом статті 154 ЦК України та статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства", установчим документом акціонерного товариства є його статут, який повинен містити відомості, зокрема, про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Тобто, відповідно до приписів чинного законодавства, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи. В даному випадку, компетенція органів управління позивача визначається його Статутом.

Згідно п. 8.1.1. Статуту АК "Харківобленерго" (зареєстрованого 12.03.2009), органами управління та контролю Компанії є: Загальні збори акціонерів Компанії вищий орган Компанії; Наглядова рада Компанії; Виконавчий орган Компанії; Ревізійна комісія Компанії.

За змістом пунктів 8.4.1., 8.4.3, 8.4.6., 8.4.8., 8.4.9. Статуту позивача, вищий орган компанії (Загальні збори акціонерів) утворює Виконавчий орган Компанії колегіальній або одноособовий (Дирекція Компанії, Правління Компанії, Генеральний директор, тощо), шляхом визначення його назви, кількісного складу та компетенції. Очолює та/або керує діяльністю колегіального Виконавчого органу Компанії Керівник Виконавчого органу Компанії (Генеральний директор Компанії, Голова правління Компанії, тощо). До компетенції Виконавчого органу Компанії належать всі питання діяльності Компанії, крім тих, що віднесені до компетенції вищого органу, Наглядової ради, Ревізійної комісії та Керівника Виконавчого органу. Виконавчий орган самостійно розпоряджається коштами Компанії та діє від імені Компанії, але у межах, що встановлені цим Статутом, рішеннями вищого органу та Наглядової ради.

У пункті 8.4.10.18. Статуту АК "Харківобленерго" передбачено, що Виконавчий орган Компанії самостійно приймає рішення про вчинення будь-яких правочинів, підписання (укладання) договорів (угод) за винятком тих, на вчинення, підписання (укладання) яких відповідно до цього Статуту потрібно одержати обов'язкове рішення (затвердження, погодження) вищого органу Компанії або Наглядової ради.

Відповідно до п. 8.3.7.38. Статуту, Наглядова рада компанії затверджує правочини, які вчиняє виконавчий орган компанії від імені компанії щодо відчуження та/або придбання, набуття у власність іншим способом корпоративних прав, будь-яких видів цінних паперів, деривативів інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства (в редакції станом на момент укладання спірного правочину), рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається Наглядовою радою.

В даному випадку, Статутом АК "Харківобленерго" (п. 8.3.7.38.) визначено додаткові критерії для віднесення правочинів до значного правочину, а саме: правочини, щодо придбання, будь-яких видів цінних паперів.

Таким чином, ОСОБА_7 мав право вчинити правочин, направлений на придбання цінних паперів, лише в межах повноважень, визначених у пункті 8.4.10.18. Статуту АК "Харківобленерго".

Однак, на вирішення Наглядової ради або загальних зборів акціонерів АК "Харківобленерго" питання про укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів не виносилось і рішень з цього питання Наглядова рада або загальні збори акціонерів підприємства позивача не приймали.

ПрАТ Львівобленерго в апеляційній скарзі стверджує, що затвердження правочину Наглядовою радою, про яке йде мова в п. 8.3.7.38. Статуту позивача, здійснюється після його укладення.

Проте колегія суддів вважає такий висновок відповідача помилковим.

Так, відповідно до п. 8.4.13.16. Статуту позивача керівник виконавчого органу Компанії має зокрема право підписувати договори (угоди) та інші документи, рішення про укладення (оформлення) та/або погодження (затвердження) яких прийняті Вищим органом Компанії, Наглядовою радою Компанії та Виконавчим органом Компанії.

З огляду на зміст даного пункту Статуту та інші положення Статуту вбачається, що рішення про затвердження правочину Наглядовою радою Компанії передує підписанню правочину. Таким чином, наведені вище доводи відповідача є неспроможними.

Отже, повноваження ОСОБА_7, згідно із довіреністю № 01-42юр/4503 від 18.06.2015, є обмеженими, з урахуванням обмежень, визначених Статутом для в.о. голови правління ОСОБА_9, який видав дану довіреність, відтак ОСОБА_7 не мав права уповноважити ТОВ "Сантандер Фінанс" на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів одноособово, без прийняття Наглядовою радою АК "Харківобленерго" рішення щодо укладення спірного правочину.

Крім того, обставини справи свідчать про те, що відповідачу мало бути відомо про існування обмежень щодо укладання договору купівлі-продажу цінних паперів.

Так, у преамбулі спірного договору безпосередньо зазначено, що АК Харківобленерго діє в особі ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності від 18.06.2015 №01-42юр/4503. Вказана довіреність містить посилання на обмеження встановлені статутом для в.о. голови правління.

До того ж, у відповідності до приписів ст.ст. 77, 78 Закону України "Про акціонерні товариства", зміст статуту АК "Харківобленерго" є публічною інформацією, доступною для широкого загалу через мережу інтернет, а саме: відсканована копія статуту АК "Харківобленерго" розміщена на офіційному сайті АК "Харківобленерго" в мережі інтернет: http://www.oblenergo.kharkov.ua/ режим доступу за посиланням: http://www.oblenergo.kharkov.ua/sites/default/files/pdf/ud-statut.pdf .

Як зазначено у абз. 2 ч. З ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

З огляду на викладене презюмується обізнаність відповідача зі змістом довіреності на ім'я ОСОБА_7 та відповідно зі змістом статуту позивача.

Господарським судом встановлено, що повірений ТОВ "Сантандер Фінанс", укладаючи спірний договір купівлі-продажу цінних паперів договір, діяв без відповідних повноважень за договором доручення на купівлю цінних паперів № БД- 3/20/08/2015 від 20.08.2015 та з порушенням обов'язків повіреного, встановлених умовами даного договору доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Оскільки за договором доручення дії вчиняються однією стороною від імені іншої даний договір опосередковує відносини представництва і на нього поширюються також відповідні положення глави 17 ЦК України (статті 237 - 246 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ст.ст. 244, 246 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Тобто договір доручення є погодженою конклюдентною дією двох сторін, а довіреність є одностороннім правочином, що встановлює повноваження однієї особи вчинити певні дії від імені іншої особи і засвідчує повноваження цієї особи перед третіми особами.

Згідно ст. 1007 ЦК України, довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Таким чином, ТОВ "Сантандер Фінанс" є лише представником АК "Харківобленерго" з певним обсягом повноважень, який визначається у договорі доручення.

Так, умовами п. 2.1.1. договору доручення № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015 чітко встановлено, що повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення у відповідності до вказівок довірителя, передбачених даним договором, та довіреністю від ___.08.2015 № 01-42юр/___, а також наданих йому останнім додатково в письмовій формі.

Відповідно до п. 3.1.1. договору доручення № БД-3/20/08/2015 від 20.08.2015, сторони визначили обсяг обов'язків довірителя, а саме: довіритель зобов'язаний забезпечити повіреного всіма документами необхідними для виконання доручення, у тому числі видати довіреність.

Отже, оскільки для виконання договору доручення необхідна одночасна наявність 3-х умов: наявність вказівок довірителя в договорі; наявність довіреності та наявність додаткових письмових вказівок довірителя, тому повірений фактично може діяти від імені довірителя лише за наявності довіреності та письмових вказівок довірителя, що відповідає вимогам ст. 1007 ЦК України.

Однак, АК "Харківобленерго" на виконання пункту 3.1.1. договору доручення не видавало довіреність ТОВ "Сантандер Фінанс", а в матеріалах справи відсутні докази наявності письмових вказівок, необхідних для вчинення повіреним дій для виконання договору доручення у відповідності до п. 2.1.1.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення ч. З ст. 243 ЦК України є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що ТОВ Сантандер Фінанс діяв як комерційний представник, а договір укладений між позивачем та третьою особою є договором доручення, а не договором комерційного представництва.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що не видавши повіреному довіреність та необхідні письмові вказівки, передбачені договором доручення, АК "Харківобленерго" не уповноважувало ТОВ Сантандер Фінанс діяти від свого імені, а ТОВ Сантандер Фінанс не набуло повноважень на укладання спірного договору купівлі-продажу цінних паперів.

В обґрунтування дійсності спірного договору купівлі-продажу цінних паперів відповідач посилається на наступне його схвалення позивачем. Зокрема, на думку відповідача, про схвалення даного правочину свідчать наступні документи: виписка про операції з цінними паперами за 10.09.2015, звіт АК "Харківобленерго" про результати закупівель за 1-4 квартал 2015, зміни у Звіті про фінансовий стан на 30.09.2015, протокол позачергових загальних зборів акціонерів про затвердження річних звітів, віза ОСОБА_9 на документах, позовна заява АК "Харківобленерго".

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, як наступне схвалення правочину можуть бути кваліфіковані лише дії, що свідчать про прийняття його до виконання, а не будь-які дії пов'язані зі спірним правочином.

Проте, суд не приймає докази, на які посилається відповідач, у якості підтвердження факту схвалення договору позивачем, оскільки вищевказані документи лише пов'язані зі спірним правочином, але не свідчать про прийняття його до виконання АК "Харківобленерго".

Так, вищенаведені документи складені на виконання та у суворій відповідності до вимог нормативно-правових актів, які не допускають диспозитивності з таких питань, тобто у позивача відсутні права щодо внесення чи невнесення до таких документів відповідних фактичних даних.

Щодо посилання відповідача на виписку про операції з цінними паперами за 10.09.2015 рік, з якої вбачається, що цінні папери обліковуються на рахунку позивача слід зазначити, що зарахування цінних паперів на рахунок не залежало від волі АК Харківобленерго , оскільки спірний договір в силу презумпції правомірності правочину на момент проведення певних операцій в бухгалтерському обліку був дійсним та позивач не мав підстав для повернення цінних паперів відповідачу.

Звіт АК Харківобленерго про результати закупівель за 1-4 квартал 2015 року, зміни у Звіті про фінансовий стан на 30.09.2015 року, інші бухгалтерські документи також складені на виконання та у суворій відповідності до вимог нормативно-правових актів, які не допускають диспозитивності з таких питань, тобто права АК Харківобленерго вносити чи не вносити до таких документів відповідні фактичні дані.

Отже суб'єктивна думка позивача щодо недійсності правочину, без наявності відповідного судового рішення, не може бути підставою для не внесення позивачем відповідних відомостей до бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Щодо затвердження загальними зборами акціонерів річних звітів АК "Харківобленерго", то слід відзначити, що такі звіти не містять інформації про конкретні операції та правочини, вчинені товариством, а містять лише узагальнену цифрову інформацію про фінансові результати діяльності та затверджуються або не затверджуються в цілому.

Крім того, факт звернення позивача з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015 в межах справи № 922/191/16, яку позивачем було подано до господарського суду Харківської області 21.01.2016, свідчить про те, що спірний правочин не схвалювався ані уповноваженим органом управління - Наглядовою радою, ані виконавчим органом АК "Харківобленерго", а навпаки оспорювався в судовому порядку.

При цьому, річні звіти за 2013, 2014 та 2015 роки були затверджені загальними зборами акціонерів АК "Харківобленерго" 05.08.2016, тобто коли рішення у справі № 922/191/16 за вищевказаним позовом про визнання недійсним спірного договору ще не набрало законної сили, та оспорювалось, що підтвержує факт того, що таке затвердження не може вважатись наміром схвалювати правочин щодо купівлі-продажу цінних паперів.

Як вбачається з копії актів приймання-передачі цінних паперів та виконаних робіт до договору купівлі-продажу цінних паперів БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015, наданої відповідачем, даний акт підписаний лише представниками ПАТ "Львівобленерго" і ТОВ "Сантандер Фінанс" і не містить підпису представника АК "Харківобленерго". При цьому, резолюція, зроблена на зазначеному акті особою, прізвище та посаду якої не зазначено - "ОСОБА_10 / В роботу 10.09.15р.", не може свідчити про схвалення позивачем правочину щодо купівлі-продажу цінних паперів.

Водночас, слід зазначити, що дії з виконання правочину можуть свідчити про схвалення такого правочину лише у тому випадку, коли від імені сторони цього правочину їх вчиняє особа, уповноважена на вчинення самого цього правочину. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.10.2014 у справі № 26/327.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 13.09.2017 по справі №910/28081/14.

Так, у зазначеній постанові суд дійшов висновку:

- хоча договір виконано у повному обсязі, проте не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень;

- такий договір (укладений представником з перевищенням повноважень) може бути визнано недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження у повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення.

В даному випадку, з акту виконання договору доручення на купівлю цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015, що був наданий відповідачем на підтвердження наступного схвалення позивачем спірного правочину, вбачається, що від імені АК "Харківобленерго" цей акт підписано саме ОСОБА_7, який безпідставно надав повноваження на укладання спірного договору.

Враховуючи специфіку статусу організаційно-правової форми акціонерного товариства, обмеження щодо укладення значних правочинів виконавчим органом АК Харківобленерго визначено безпосередньо у законодавстві, Статуті товариства.

Також, зміст договору доручення містить посилання на необхідність видачі довіреності повіреному для виконання доручення. Отже, відповідач діючи обачно та розсудливо мав би пересвідчитися у наявності довіреності на ім'я ТОВ Сантандер Фінанс , ознайомитися зі змістом довіреності на ім'я ОСОБА_7 та змістом статуту АК Харківобленерго .

Отже проявивши принаймні розумну обачність ПрАТ Львівобленерго повинне було знати про наявність обмежень щодо укладення спірного договору у представника позивача, однак відповідач діяв недобросовісно та нерозумно.

З врахуванням викладеного, на разі відсутні підстави для встановлення факту схвалення спірного правочину або вчинення дій, що свідчать про прийняття його до виконання, та застосування до спірних правовідносин ст. 241 ЦК України.

Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015 суперечить нормам Цивільного кодексу України, оскільки є вчиненим особою із перевищенням обсягу повноважень на здійснення такого виду правочинів, передбачених Статутом АК "Харківобленерго", що є порушенням ст. 92 ЦК України, ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства , а також за відсутністю у повіреного - ТОВ "Сантандер Фінанс", в порушення ст. 1007 ЦК України, повноважень на вчинення юридичних дій від імені позивача за договором доручення, та має бути визнаним недійсним з огляду на приписи ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша - це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним, друга - це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача.

Судом встановлено, що спірний правочин порушує права та законні інтереси АК "Харківобленерго", оскільки не відповідає його волі на укладання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність обох необхідних умов для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже і про наявність правових підстав для задоволення вимог АК "Харківобленерго" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4/20/08/2015 від 20.08.2015.

Щодо наведених відповідачем доводів про порушення судом першої інстанції територіальної підсудності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

В пункті 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними зазначено, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 15 ГПК України, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

З вищенаведених правових норм вбачається, що спір має розглядатись господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, а саме: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Більше того, якщо договором передбачено взаємні права та обов'язки сторін, позивач має право вибору щодо звернення з позовом за місцезнаходженням як позивача, так і відповідача.

Дані правові позиції підтверджуються судовою практикою, зокрема постановами Вищого господарського суду України від 10.03.2017 у справі №904/43/16, від 08.02.2017 у справі №922/3018/16, від 05.04.2017 у справі №922/2981/16.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ Львівобленерго відповідно до умов договору купівлі-продажу передало у власність АК Харківобленерго пакет цінних паперів у бездокументарній формі обумовлених договором, що підтверджується актом приймання-передачі цінних паперів від 10.09.2015. З урахуванням викладеного зобов'язаною стороною за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-4/20/08/2015, а саме щодо оплати переданих цінних паперів відповідно до п. 2.1. договору, є АК Харківобленерго , яка розташована в м. Харкові.

На підставі зазначеного, позивачем правомірно подано позов, а судом порушено провадження за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором сплатити гроші - АК Харківобленерго .

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 по справі № 922/2390/17 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 по справі № 922/2390/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.