Рішення

від 09.08.2017 по справі 915/575/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року Справа № 915/575/17

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль C.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

з участю представників сторін:

від позивача - прокурора Дмитрієнко І.О.;

від відповідача-1 - не з'яивися;

від відповідача-2 - не з'яивися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська, 73) в інтересах держави,

до відповідача-1: Козирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Очаківської

районної ради Миколаївської області

(Миколаївська область, Очаківський район, с.Козирка, вул.

Шкільна,1),

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСТ-АГРО»

(Миколаївська область, Миколаївський район, с.Сливине, вул.

Промислова, буд. 6),

про визнання недійсним на майбутнє договору та зобов'язання повернути земельну ділянку., -

В С Т А Н О В И В:

Керівником Миколаївської місцевої прокуратури № 1 як позивачем в інтересах держави пред'явлено позов до Козирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Очаківської районної ради Миколаївської області (далі - Школа) та Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСТ-АГРО» (далі - ТОВ «РІСТ-АГРО» ) з такими вимогами:

«Визнати недійсною на майбутнє договір про спільний обробіток землі вирощування сільськогосподарської продукції, укладений між Козирською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Очаківської районної ради Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІСТ-АГРО» .

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РІСТ-АГРО» повернути Козирською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Очаківської районної ради Миколаївської області земельну ділянку площею 49 га в межах території Козирської сільської ради Очаківського району» .

Вимоги щодо недійсності правочину обґрунтовано наступним:

- укладений між Школою та ТОВ «РІСТ-АГРО» спірний договір є удаваним договором, так як ним прикриваються відносини сторін щодо оренди землі, на укладення якого у Школи відсутні достатні правові підстави та відповідний обсяг повноважень, що у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, є підставою для визнання цього договору недійсним; удаваність правочину також підтверджується інформаційним листами Школи від 17.03.2017 р. № 58, від 30.05.2017 № 79, із змісту яких випливає, що відповідач-1 не приймає участі в охороні земель та посівах, здійсненні оптової та роздрібної торгівлі виробленою за результатами спільної діяльності продукції; майно та техніка ТОВ «РІСТ-АГРО» на території Школи не знаходилися; ТОВ «РІСТ-АГРО» не надавалися відповідачу-1 та не узгоджувалися з ним протоколи та інші планові документи щодо ходу робіт, звіти стосовно сівби сільськогосподарських культур та проведення інших робіт, баланс за видами затрат; час початку та закінчення робіт на земельній ділянці відповідачами не погоджувалися;

- спірний договір одночасно містить елементи договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та договору про створення простого товариства, що суперечить положенням цивільного законодавства, якими не передбачено ведення спільної діяльності без створення юридичної особи та простого товариства;

- внаслідок укладення спірного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення підсобного господарства на товарне сільгоспвиробництво.

Підстави для повернення державі земельної ділянки обґрунтовано посиланням на ст. 1212 ЦК України.

За такими вимогами ухвалою від 19.06.2017 р. порушено провадження в даній справі.

Відповідач-1 у наданому поясненні позовні вимоги визнає та просить розглянути справу без участі представника.

Зокрема у поясненнях, за підписом директора школи ОСОБА_1 , зазначає, що Школа, укладаючи спірний договір з ТОВ "РІСТ-АГРО" не мала наміру здійснювати спільну діяльність з обробітку землі.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав, свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

12.07.2013 року до господарського суду надійшло клопотання відповідача, яким він просить відкласти розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити свого представника в судове засідання у зв'язку із знаходженням на на лікуванні у Миколаївській міській лікарні № 3.

Прокурор щодо клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи заперечує.

В задоволенні вказаної заяви відповідача-2 господарський суд відмовив з наступного.

Відповідно до ст. 28 ГПК України відповідач може направити в судове засідання в господарському суді свого іншого представника, надавши йому необхідні повноваження або представити інтереси товариства самому.

Статтею 77 ГПК України така підстава для відкладення розгляду справи, як перебування директора сторони на лікуванні не передбачена.

Справу розглянуто відповідно до статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши прокурора, яка підтримала позов, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.3., 1.4., 1.6. Статуту Козирської ОСОБА_2 ст., затвердженого рішенням сесії районної ради від 25.12.2015 за №5 та зареєстрованого державним реєстратором 29.12.2015 за №15231050008001167 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), вказаний навчальний заклад є юридичною особою, створеною відповідно до рішення районної ради, та знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл Очаківського району. Головною метою навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти (п. 1.7 Статуту). Разом з цим, статутом не передбачено, що навчальний заклад може здійснювати навчальну підготовку за спеціальностями, пов'язаними з веденням сільського господарства.

У відповідності до ст. 63 Закону України Про освіту матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Пунктом 5.7. Статуту зазначено, що навчальний заклад може мати у користуванні земельні ділянки для ведення підсобного господарства та для дослідних та навчальних цілей.

Рішенням сесії Козирської сільської ради народних депутатів від 06.03.1996 №1 Козирській середній школі передано в постійне користування для ведення підсобного господарства земельну ділянку площею 49 га в межах згідно з планом землекористування.

На підставі вказаного рішення Козирській школі видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-МК №000372, зареєстрований 10.04.1996 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1.

Згідно інформації відділу в Очаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки не проведена, а враховуючи середню нормативно грошову оцінку 1 га ріллі по області, яка становить 26361,05 грн. з урахуванням коефіцієнтів індексації, вартість вказаної земельної ділянки станом на 01.01.2017 складає 1 291 691 грн. (49x26 361,05).

В подальшому Козирською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів 31.10.2016 укладено договір про спільний обробіток землі та вирощування сільськогосподарської продукції з Товариством з обмеженою відповідальністю РІСТ-АГРО .

Статтею 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 95 ЗК постійні землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на викладене, Школа, як постійний користувач земельної ділянки державної власності, не наділена правами передавати земельну ділянку в користування третім особам.

Право розпорядження майном в силу статті 317 Цивільного кодексу України є виключно у власника, а не постійного користувача.

Однак, Школа 31.10.2016 уклала договір про спільний обробіток землі та вирощування сільськогосподарської продукції з ТОВ «РІСТ-АГРО» , метою якого є обробка ґрунту підприємством, посів та вирощування сільськогосподарських культур, реконструкція нерозпаханих земель. За своєю юридичною природою вказаний договір є договором про спільну діяльність (просте товариство).

Питання здійснення спільної діяльності регламентуються главою 77 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст.1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність. За домовленістю сторін у договорі про спільну діяльність визначається досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, вклади сторін, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови.

Відповідно до спірного договору сторони здійснюють спільний обробіток земельної ділянки загальною площею 49 га, що знаходиться в користування школи та ТОВ «РІСТ-АГРО» на правах оренди , в порядку та умовах, визначених у договорі, (п. 1.1 спірного договору) (а.с.16)

На підставі умов договору, 31.10.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно якого орендодавець - Школа передає, а орендар - ТОВ «РІСТ-АГРО» приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 49 га на 1 рік для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка знаходиться на території Козирської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Вказана земельна ділянка придатна для використання за цільовим призначенням та відповідає умовам договору оренди . (а.с.31)

Спільний обробіток земельної ділянки передбачає наявність у сторін певної матеріально-технічної бази (сільськогосподарської техніки, паливо-мастильних матеріалів, добрива, робочої сили тощо).

Згідно п.2.1 Договору Школа зобов'язана надати земельну ділянку площею 49 га ТОВ «РІСТ-АГРО» для обробки ґрунту на вказаній площі, посіву та вирощування сільськогосподарських культур, реконструкції нерозпаханих земель; не втручатися в дії ТОВ РІСТ-АГРО , пов'язані з технологією проведення сільськогосподарських робіт; приймати участь при обробці просапних культур, в разі наявності такої необхідності; надавати у розпорядження ТОВ «РІСТ-АГРО» , за необхідності, сільськогосподарський інвентар та техніку.

Як вбачається з листів Козирської ОСОБА_2 ст. від 17.03.2017 № 58 та 30.05.2017 № 79, школа фактично передала земельну ділянку суб'єкту підприємницької діяльності під посів сільськогосподарських культур та обмежилась отриманням плати на майбутнє за використання земельної ділянки на власний рахунок.

Так, школа не залучає до обробітку земельної ділянки вчителів та учнів, сільськогосподарський інвентар та техніку ТОВ «РІСТ-АГРО» не надавала. Обов'язки щодо вирощування та збору врожаю в повному обсязі виконуються ТОВ «РІСТ-АГРО» відповідно до його статутної діяльності. Школою оптова та роздрібна торгівля товарами та продукцією не здійснювалась, протоколи та інші документи щодо ходу сільськогосподарських робіт сторонами не узгоджувались.

Тобто, навчальний заклад, як сторона спірного договору, самоусунувся від спільної діяльності.

Статтею 1139 ЦК України визначено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Пунктом 3.2. договору про спільний обробіток землі та вирощування сільськогосподарської продукції визначено фактичний розподіл прибутку між відповідачами. Так, кошти розподіляються наступним чином: 6,7% від вартості землі з урахуванням індексів інфляцій направляються на рахунок школи, решта вартості продукції або сама продукції на відповідну суму, отримана від сільськогосподарського виробництва на площі 49 га, залишається в розпорядженні ТОВ «РІСТ-АГРО» .

Вказаний розрахунок проведено за аналогією обчислення орендної плати за землю на час укладення договору оренди, що суперечить положенням ст.1139 ЦК України та свідчить про укладення фактично договору оренду землі.

Зокрема, згідно ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за користування земельною ділянкою не може бути меншим 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Крім того, слід зазначити, що намір школи укласти саме договір оренди земельної ділянки, а не договору про спільну діяльність, свідчить також той факт, що 16.09.2016 в Очаківській районній газеті Чорономорська зірка було надруковано оголошення про проведення школою конкурсу пропозицій щодо оренди земельної ділянки площею 49 га для сільськогосподарського виробництва (а.с. 33).

Відповідно до вимог п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб.

Проте, за наданою листом інформацією Очаківською ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 30.05.2017 за № 5252/9/14-07-12-04 в податковому органі відсутній на обліку спірний договір від 31.10.2016.

Отже, ураховуючи, що договір про спільний обробіток земельної ділянки укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі , він відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України є удаваним.

У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9, зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. п. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи, що спірний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України Про оренду землі та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, є підстави для визнання його недійсним.

Крім того, договір не відповідає вимогам ч.2 ст. 16 Закону України Про оренду землі , якою визначено порядок укладення договору оренди землі, а саме: укладення такого договору на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У наслідок укладення цього договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, що не належить до повноважень навчального закладу.

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, зареєстрованим в МЮУ 01.11.2010 за № 1011/18306, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення (має код 01 та підрозділ 04 - для ведення підсобного господарства).

Між тим, ТОВ «РІСТ-АГРО» створено, серед іншого, з метою ведення сільськогосподарського виробництва (п.8.2. Статуту підприємства).

Разом з цим, указаний вид використання земель сільськогосподарського призначення відноситься до підрозділів 01.01. Крім того, він не відповідає основній меті діяльності школи - забезпечення реалізації права громадян на повну загальну середню освіту.

Статтею 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис визначено, що виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.

Відповідно до класифікації видів економічної діяльності основним видом діяльності ТОВ «РІСТ-АГРО» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (має КВЕД 01.11).

Відтак, ТОВ «РІСТ-АГРО» згідно договору про спільний обробіток землі використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як земельна ділянка школі передана для ведення підсобного господарства (код КВЦПЗ 01.04).

За таких обставин, внаслідок укладення спірного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення підсобного господарства на товарне сільгоспвиробництво.

Актом обстеження земельної ділянки, що використовується на підставі спірного договору, проведеного 22.03.2017 за участю сільського голови, землевпорядника сільської ради - голови постійної комісії з питань сільського господарства, земельних ресурсів, охорони навколишнього середовища та соціального розвитку села, депутата сільської ради та директора Козирської ОСОБА_2 ст., земельна ділянка використовується ТОВ «РІСТ-АГРО» та на теперішній час засіяна сільськогосподарською культурою - озимим ячменем (а.с. 29).

Отже, використання ТОВ «РІСТ-АГРО» спірної земельної ділянки усупереч п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України - не за цільовим призначенням порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням земель сільськогосподарського призначення.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Відповідно до інформації відділу в Очаківському районі Головного управління Держгеокадастру в області спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності з цільовим призначенням - для ведення підсобного господарства, розпорядження якими згідно ст. 122 ЗК України здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин в області.

Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не є стороною правовідносин щодо постійного користування землею навчальним закладом та договору про спільний обробіток спірної земельної ділянки з ТОВ РІСТ-АГРО , належним способом захисту є зобов'язання останнього повернути спірну земельну ділянку, з використанням правового механізму передбаченого ст. 1212 ЦК України постійному землекористувачу Козирській ОСОБА_2 ст. для ведення підсобного господарства.

Таким чином, позовні підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 09.08.2017 р., згідно зі ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави - задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір від 31.10.2016 про спільний обробіток землі та вирощування сільськогосподарської продукції, укладений між Козирською загальноосвітньою школою І-Ш ступенів (ідентифікаційний код 20903773) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІСТ-АГРО» (ідентифікаційний код 38636694).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РІСТ-АГРО» (ідентифікаційний код 38636694) повернути постійному землекористувачу - Козирській загальноосвітній школі І-Ш ст. (ідентифікаційний код 20903773) земельну ділянку площею 49 га в межах території Козирської сільської ради Очаківського району.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль.

Повний текст складено 14.08.2017 року.