Ухвала

від 15.08.2017 по справі 819/1094/14-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6074/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Рибачука А.І.,

при секретарі судового засідання - Куціль С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства Тернопіль-Транзит до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, -

ВСТАНОВИВ:

Ще у травні 2014 року Приватне підприємство Тернопіль-Транзит (далі - ПП) звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - ОДПІ; правонаступник - Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 12.03.2014 №№0001072201, 0001052202, 0001062201.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі №819/1094/14-а позов задоволено, визнано нечинними вказані ППР (а.с.188-196 т.1).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року в частині визнання нечинним ППР від 12.03.2014 №0001062201 скасовано і прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року залишено без змін (а.с.266-273 т.1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року скасувано в частині позовної вимоги про визнання нечинним ППР від 12.03.2014 №0001062201 і направлено в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ці судові рішення залишено без змін (а.с.46-51 т.2).

У відповідній частині позовні вимоги обґрунтовані тим, що не є вірним висновок податкового органу щодо завищення позивачем рядка 24 Залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2013 року на суму 703322 грн, оскільки попередньо забравши вказану суму із сум завищення бюджетного відшкодування по ПДВ попередніми актами перевірки, на даний час знову вказана сума ПДВ повторно подвоюється і уже забирається із іншого рядка декларації, хоча попередніми ППР вона уже виключена із сум бюджетного відшкодування.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано ППР від 12.03.2014 №0001062201 (а.с.200-205 т.2).

Додатковою постановою цього ж суду від 18 квітня 2017 року вирішено питання судових витрат (а.с.210-211 т.2).

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що проведеною перевіркою становлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників рядка 24 Залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з ПДВ за жовтень 2013 року на 703322 грн. Позивач не врахував ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі №2а-2645/10, якою залишено без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2010 року про відмову в задоволенні позову ПП про визнання нечинним ППР від 07.07.2010 №0000302306/0. Визначене грошове зобов'язання було узгодженим, а наслідки касаційного перегляду не могли бути відомі ОДПІ.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийнятою з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта від 27.01.2014 №402/22-10/32750432 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.10.2013 (далі - Акт) податковим органом було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.46.1 ст.46, п.102.5 ст.102, пунктів 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК) та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до завищення рядка 24 Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 703322 грн (а.с.14-45 т.1).

12.03.2014 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР №0001062201, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ за жовтень 2013 року на 703322 грн (а.с.13 т.1).

ОДПІ встановлено, що позивачем:

1. Завищено рядок 26 (24) Залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду всього на суму 1923760 грн, в тому числі:

- завищено значення рядку 26 Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду на 99800 грн за рахунок не включення при відображенні рядка 26 декларації з ПДВ за листопад 2010 року показників податного уточнюючого розрахунку від 18.09.2012 №9056533709;

- завищено значення рядка 26 на 380681 грн за рахунок включення на підставі поданих платником 21.10.2010 уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ за грудень 2009 року - червень 2010 року до складу рядка 23.3 декларації з ПДВ за листопада 2010 року 3806181 грн, незважаючи на те, що на підставі акта перевірки від 31.01.2011 №223/23-05/32750432 (далі - Акт-1) на вказану суму зменшено значення рядка 25.1 Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податків ;

- завищено значення рядка 24 на 713533 грн декларації з ПДВ за квітень 2011 року, внаслідок включення даної суми за результатами розгляду судових справ про оскарження результатів перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку за жовтень 2009 року, лютий, березень, квітень 2010 року;

- завищено значення рядка 24 на суму 729946 грн, оскільки, не відобразивши у відповідних рядках декларації у визначений п.102.5 ст.102 ПК строк напрямку повернення бюджетного відшкодування, підприємство відмовилось від належної йому суми бюджетного відшкодування, що зазначена у рядку 24 декларації.

2. Занижено значення рядка 26 (24) Залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду на 1220438 грн., в тому числі:

- занижено рядок 26 Залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з ПДВ за лютий 2011 року на 100618 грн (враховуючи матеріали Акта-1);

- занижено рядок 24 Залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з ПДВ за грудень 2012 року всього на суму 1119820 грн.

Відповідно до п.1 ст.50 ПК у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України (далі - Порядок) передбачено, що у разі виправлення значення рядка 21 (рядка 26 в попередній редакції) декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Оскільки ПП декларувало від'ємне значення з ПДВ у всіх деклараціях з ПДВ, то на суму 99800 грн скориговано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду у податкових деклараціях за листопад 2010 року - серпень 2012 року шляхом подання уточнюючих розрахунків. ПП влючило суму 99800 грн в декларацію за вересень 2012 року, зменшивши залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду та збільшивши суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (а.с.52-67, 179-186 т.1, а.с.95-102 т.2).

Ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року та від 18 березня 2012 року у справі №2а-281/10 залишено без змін постанови Тернопільського окружного адміністративного суду відповідно від 3 серпня 2010 року та 11 березня 2010 року про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування ППР відповідно від 07.07.2010 №0000302306/0, яким визначено завищення бюджетного відшкодування по ПДВ за лютий-квітень 2010 року в сумі 574940 грн та 19.01.2010 №0000012306/0/1795, яким визначено завищення бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень 2009 року в сумі 138593 грн (а.с.103-110 т.1, а.с.90-91 т.2).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі вказаних судових рішень ПП було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009 року - червень 2010 року в яких завищене бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок платника було перенесено в рядок 24 Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду.

Більше того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2015 року постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2010 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року скасовано, позов задоволено, ППР від 07.07.2010 №0000302306/0 визнано протиправним та скасовано (а.с.157-160 т.2).

Відповідно до пп.1.39 п.39 ст.14 ПК грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 102.5 ст.102 ПК передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відтак, від'ємне значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду не є грошовим зобов'язанням в розумінні податкового законодавства так як ПДВ сплачується не до відповідного бюджету, а в складі оплати за товари, роботи (послуги) постачальнику цих товарів, робіт (послуг).

Судження суду першої інстанції є повними та вичерпними з врахуванням висновків та мотивів зроблених по цій справі касаційною інстанцією, а доводи апелянта надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне тлумачення вимог податкового законодавства, правил бухгалтерського та податкового обліку.

Підсумовуючи, апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді О. М. Гінда А. І. Рибачук

Повний текст виготовлений 17 серпня 2017 року.