Ухвала

від 12.06.2017 по справі 804/8581/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2017 р. м. Київ К/800/26717/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я., за участю секретаря судового засідання:Калініна О.С., за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року у справі №804/8581/13-а за позовом Приватного підприємства Марленас до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Марленас (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000101520, від 5 квітня 2013 року №0000481501.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2013 року адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000101520 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14500619,60 грн., у тому числі в сумі 9667079,73 грн. за основним платежем та в сумі 4833539,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 5 квітня 2013 року №0000481501 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16081888,00 грн., у тому числі в сумі 13159830,00 грн. за основним платежем та в сумі 2922058,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Присудив з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 2294,00 грн.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 5 лютого 2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року залишив без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Державної податкової служби провела планову виїзну перевірку ПП Марленас з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої склала акт від 24 грудня 2012 року №2291/221/35312460.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 14851700,00 грн., у тому числі за 2011 рік в сумі 8330686,00 грн., за І квартал 2012 року в сумі 3995911,00 грн., за півріччя 2012 року в сумі 6521014,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 6521014,00 грн., та вимог статей 185, 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 201, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого позивач занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за періоди з жовтня 2009 року по вересень 2012 року в сумі 9667079,73 грн.

На підставі акта перевірки Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення:

від 21 січня 2013 року №0000121510 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 18112207,00 грн., у тому числі в сумі 14851700 грн. за основним платежем та в сумі 3260507,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 21 січня 2013 року № 0000101520 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14500619,60 грн., у тому числі в сумі 9667079,73 грн. за основним платежем та в сумі 4833539,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до контролюючого органу вищого рівня податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року № 0000101520 залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000121510 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1691869,81 грн. за основним платежем та в сумі 338449,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями скасоване.

У зв'язку з наведеним, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Державної податкової служби прийняла нове податкове повідомлення-рішення від 5 квітня 2013 року № 0000481501 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13159830,00 грн. за основним платежем та в сумі 2922058,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з актом перевірки позивач порушив норми підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України. Порушення полягало в тому, що позивач відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати за операціями з придбання соняшника за відсутності первинних документів.

При цьому контролюючий орган виходив з того, що наданих позивачем до перевірки прибуткових накладних, які останній отримав від СФГ Саксагань , ТОВ 2М Груп , ТОВ Кернел Трейд , ТОВ Гермес Трейдінг та ПП Зерно-Трейд , трьохсторонніх актів приймання-передачі зерна недостатньо для включення вартості товару (насіння) до складу витрат, оскільки специфіка діяльності позивача з придбання насіння соняшника у сільськогосподарських підприємств-виробників та підприємств-посередників, його зберігання на зернових складах та подальша передача на ПАТ Запорізький оліяжиркомбінат для переробки в готову продукцію (олію, шрот, лушпиння соняшникове) потребує відповідного комплекту первинних документів: окрім видаткових накладних, мають бути товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування насіння соняшника від постачальника до зернового складу на зберігання, складські квитанції на зерно, інші складські документи зернового складу, які підтверджують факт приймання зерновими складами насіння соняшника від вказаних підприємств.

Посилаючись на вказані обставини, контролюючий орган вважає, що позивач також порушив вимоги пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, оскільки не включив до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, інший доход, що визначається відповідно до пункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, а саме: вартість товарів, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні звичайної ціни.

Свою позицію щодо заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму вартості товарів, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, контролюючий орган обґрунтовує тим, що товар (насіння соняшника), який позивач оприбуткував за відсутності первинних документів, що підтверджують факт придбання насіння соняшнику у СФГ Саксагань , ТОВ 2М Груп , ТОВ Кернел Трейд , ТОВ Гермес Трейдінг та ПП Зерно-Трейд , є товаром, придбаним у невстановлених осіб, який використаний позивачем в господарській діяльності шляхом реалізації та отримання доходу.

Нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1691869,81 грн. за основним платежем та в сумі 338449,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке пов'язане з операціями позивача із СФГ Саксагань та ПП Павлоград-Інвест-Агро , скасовано контролюючим органом за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000121510 та не включено до оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 5 квітня 2013 року № 0000481501 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13159830,00 грн. за основним платежем та в сумі 2922058,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з актом перевірки порушення позивачем вимог статей 185, 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 201, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9667079,73 грн., полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 9667079,73 грн. за операціями з придбання зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД у підприємств, щодо яких позивач не надав документи про підтвердження їх статусу як сільськогосподарських підприємств-виробників чи підприємств, які безпосередньо придбали вказані культури зазначених товарних позицій у сільськогосподарських підприємств-виробників.

Позиція контролюючого органу полягає у такому.

Виходячи з норми пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України відсутність документального підтвердження вказаних статусів у постачальників зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД не дозволяє віднести операції з постачання таких зернових культур на митній території України до оподатковуваних податком на додану вартість операцій з першого постачання вказаних зернових сільськогосподарськими підприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові у сільськогосподарських підприємств-виробників, і дає підстави для віднесення таких операцій до операцій, що звільняються від оподаткування цим податком, за якими податковий кредит не нараховується.

Так, згідно з актом перевірки позивач завищив податковий кредит за листопад 2011 року в сумі 896538,32 грн. за операціями з придбання товару у ТОВ Приват-Агро , - за червень, липень 2012 року в сумі 901087,12 грн. за операціями з придбання товару у ТОВ Приват-Агроцентр , - за жовтень 2011 року в сумі 260115,91 грн. за операціями з придбання товару у ПП Агропром 2008 , - за листопад 2011 року в сумі 373650,53 грн. за операціями з придбання товару у ТОВ 2М Груп , - за жовтень, листопад 2011 року та липень 2012 року в сумі 3741632,94 грн. за операціями придбання товару у ПП Зерно Трейд , а також податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з придбання товару у СФГ Саксагань та ПП Павлоград-Інвеста-Агро . При цьому висновки щодо СФГ Саксагань та ПП Павлоград-Інвест-Агро зроблені контролюючим органом з урахуванням висновків, викладених в актах перевірок щодо цих підприємств Криворізької Південної МДПІ та Західно-Донбаської ОДПІ.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ визначений як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені в цій нормі закону.

Аналіз вказаних норм законів дає підстави для висновку, що право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, виникає у платника податку на прибуток підприємств в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податку. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податку у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач уклав низку договорів купівлі-продажу/поставки соняшника у визначеній договорами/контрактами кількості та якості із такими постачальниками: ПП Павлоград-Інвест-Агро (код ЄДРПОУ - 35168745), СФГ Саксагань (код ЄДРПОУ - 21925239), ТОВ 2М Груп (код ЄДРПОУ - 37276854), ТОВ Приват-Агро (код ЄДРПОУ - 32812598), ПП Агропром 2008 (код - ЄДРПОУ 35601682), ТОВ Кернел-Трейд (код - ЄДРПОУ 31454383), ТОВ Гермес-Трейдінг (код ЄДРПОУ - 31867274), ТОВ Приват-Агроцентр (код ЄДРПОУ - 33339496), ПП Зерно Трейд (код ЄДРПОУ - 37370456), а саме: договори купівлі-продажу: від 10 листопада 2011 року за №№ 33090, 33088, 33078, 33084, від 20 квітня 2012 року № 35975, від 23 вересня 2011 року №№ 31874, 31857, 31877, 31875, від 15 вересня 2011 року № 31577, від 21 вересня 2011 року № 31578, від 15 вересня 2011 року № 31759, від 16 вересня 2011 року за №№ 31757, 31189 та додаткові угоди від 17 вересня 2011 року № 31650, від 18 вересня 2011 року № 31763, від 7 вересня 2011 року № 32077, від 14 вересня 2011 року за №№ 30924, 30910, 30928, від 7 вересня 2011 року за №№ 30237, 30238, 30239, від 9 вересня 2011 року за №№ 30414, 30415, від 13 вересня 2011 року №№ 30758, 30760, від 17 лютого 2012 року за №№ 34883, 34881, від 13 лютого 2012 за №№ 34737, 34735, від 21 лютого 2012 року за №№ 34922, 34902, від 13 грудня 2011 року № 33966, від 24 січня 2012 року за №№ 34473, 34486, 34477, від 10 квітня 2012 року № 35825; договір поставки соняшника від 11 квітня 2012 року за № ЗП-291/12, від 15 лютого 2012 року за № 34690; контракти від 12 вересня 2011 року № 30753 з додатковою угодою, від 27 жовтня 2011 року за № 31555/1, від 16 листопада 2011 року № 33261, від 07 листопада 2011 року № 32909, від 25 листопада 2011 року № 33537, від 2 грудня 2011 року № 33722, від 6 грудня 2012 року № 33790, від 21 листопада 2011 року № 33347, від 9 листопада 2011 року № 33018, від 4 листопада 2011 року № 32884, від 30 листопада 2011 року № 33677, від 07.09.2011 року з додатковими угодами, від 15 вересня 2011 року № 31141 з додатковими угодами, від 20 вересня 2011 року № 31555 з додатковими угодами, від 8 лютого 2012 року № 34645, від 15 березня 2012 року № 35412, від 15 листопада 2011 року № 33191.

Постачальники за вказаними правочинами здійснювали поставку товару на умовах поставки франко-зерновий склад EXW згідно з Інкотермс 2010, за винятком ТОВ Приват-Агро та ТОВ Приват-Агроцентр .

За умовами контракту, укладеного між позивачем та ТОВ Приват-Агроцентр від 8 лютого 2012 року за № 34645, та контракту, укладеного між позивачем та ТОВ Приват-Агро від 15 листопада 2011 року за № 33191, ТОВ Приват-Агроцентр та ТОВ Приват-Агро зобов'язувались забезпечити навантаження товару в наданий позивачем автотранспорт на Реалізаційній базі (Дніпродзержинськ) ток (базис поставки FCA згідно з Інкотермс 2010 року) відповідно.

За умовами договорів та контрактів, укладених позивачем з ПП Павлоград-Інвест-Агро , СФГ Саксагань , ТОВ 2М Груп , ПП Агропром 2008 , ТОВ Кернел-Трейд , ТОВ Гермес-Трейдінг , ПП Зерно Трейд визначений порядок поставки товару, який передбачає переоформлення зерна, що перебуває в зерносховищах сертифікованого зернового складу з особового рахунку одного поклажодавця на особовий рахунок іншого поклажодавця.

За умовами контракту, укладеного позивачем з ТОВ Приват-Агроцентр приймання-передача (перевірка якості і кількості) кожної партії товару проводиться за місцем перебування ТОВ Приват-Агроцентр , оформляється актом прийому-передачі, в якому зазначається фактична кількість товару (фізична вага), а також якість із застереженням про відповідність (невідповідність) її якості спеціальним вимогам до показників якості згідно з умовами контракту. Приймання-передача кожної партії товару проводиться по вагам ПАТ Запорізький оліяжиркомбінат , за якістю ПАТ Запорізький оліяжиркомбінат на підставі посвідчення якості, виданого лабораторією останнього.

Відповідно до статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтею 24 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2003 року за № 605/7926 (далі - Положення № 198), складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Положення № 198 бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством. Кожний примірник бланків складських документів повинен мати свої індивідуальні номер і серію. Серія складається з двох літер, а номер - з шести цифр. На копії друкарським способом наносяться слова другий примірник .

Відповідно до пункту 1.5 Положення № 198 облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством Держреєстри України в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Другі примірники виданих зерновим складом складських документів на зерно та невикористані бланки складських документів на зерно зберігаються на зерновому складі. Внесення до Реєстру складських документів на зерно інформації про використання бланків складських документів здійснюється відповідно до вимог та порядку, які визначаються Кабінетом Міністрів України у відповідності до положень статті 45 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні .

Пунктом 1.6 Положення № 198 передбачено, що бланки складських документів на зерно реалізуються зерновим складам за плату.

Зерновий склад сплачує вартість бланків складських документів на зерно державному підприємству Держреєстри України . Бланки складських документів на зерно видаються зерновим складам державним підприємством Держреєстри України після письмового замовлення й оплати рахунку. Вартість бланків складських документів на зерно узгоджується ДП Держреєстри України з Міністерством аграрної політики України.

За згодою сторін (зернового складу та поклажодавця) вартість бланків складських документів на зерно може бути включена до загальної суми вартості послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, що надаються зерновим складом.

Відповідно до пункту 1.7 Положення № 198 зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. Зерновий склад зобов'язаний постійно мати в наявності бланки таких документів. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно.

Пунктом 4 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 року № 510, поклажодавець сплачує вартість бланків складських документів, що йому видаються.

Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року № 661, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 року за № 1111/15802, встановлено процедуру ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах незалежно від їх форм власності.

У розділах 1, 2 Інструкції передбачено, що кількісно-якісний облік зерна ведеться за місцем зберігання в розрізі культур, класів, років урожаю, матеріально відповідальними особами у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36).

Для проведення розрахунків з поклажодавцями згідно з укладеними договорами складського зберігання ведуться книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма 36) за поклажодавцями.

Облік та оформлення операцій з зерном ведуться у фізичній масі з точністю до одного кілограма. Облік продукції в упаковці стандартною масою ведеться у фізичній масі за кількістю місць.

На підприємстві з кожною матеріально відповідальною особою укладається договір про матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, передані їй при оформленні на роботу і прийняті нею протягом усього часу дії договору.

Приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами.

Для приймання зерна кожен поклажодавець повинен:

укласти договір складського зберігання зерна з підприємством;

надати товарно-транспортну накладну;

при надходженні з іншого зернового складу - документи, що засвідчують якість зерна.

Суди попередніх інстанцій дослідили надані позивачем у підтвердження факту реального придбання товару копії первинних документів: контрактів та договорів, додаткових угод до них, накладних, податкових накладних, видаткових накладних, документів про повернення товару постачальнику, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, розрахунку коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних, платіжних доручень, актів приймання-передачі зерна сільськогосподарської культури - соняшника, товарно-транспортних накладних, договорів складського зберігання зерна сільськогосподарської культури - соняшника від 7 вересня 2011 року № П-7, від 10 квітня 2012 року № 100412/1, від 12 квітня 2012 року № М-11/03, від 13.09.2011 року № 66, договору на надання послуг зі зберігання та відпуску насіння олійних культур від 19 вересня 2011 року № П 9, договору від 16 лютого 2012 року № Б 106 про виконання послуг з приймання, зберігання та відпуску насіння соняшнику, договору про надання сільськогосподарських послуг від 12 вересня 2011 року № 34, договору від 6 вересня 2011 року № 32 складського зберігання зернових олійних культур і продуктів їх переробки, договорів складського зберігання від 1 вересня 2011 року № 6, від 6 вересня 2011 року № ДМ-011, від 7 вересня 2011 року № 86, від 9 серпня 2011 року № 18.

Також суди дослідили копії наданих на вимогу суду складських документів щодо товару, придбаного у постачальників: ПП Павлоград-Інвест-Агро , СФГ Саксагань , ТОВ 2М Груп , ПП Агропром 2008 , ТОВ Кернел-Трейд , ТОВ Гермес-Трейдінг , ПП Зерно Трейд ) та ПП Марленас , а саме:

ТОВ Аякс сертифікату відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого ТОВ Аякс , що діяв у 2011 і 2012 році, складських квитанцій на зерно, виписаних позивачу при переоформленні на його особовий рахунок у вересні, листопаді 2011 року і квітні 2012 року ПП Зерно Трейд соняшнику врожаю 2011 року та складських квитанцій на зерно ПП Зерно Трейд , погашених під час вказаного переоформлення;

ДП ДАК Хліб України Павлоградським комбінатом хлібопродуктів сертифіката відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого ДП ДАК Хліб України Павлоградський комбінат хлібопродуктів , що діяв у 2012 року, складських квитанцій на зерно, виписаних позивачу при переоформленні на його особовий рахунок у січні-лютому 2012 року ПП Павлоград-Інвест-Агро соняшнику врожаю 2011 року, складських квитанцій на зерно ПП Павлоград-Інвест-Агро , погашених під час вказаного переоформлення, актів приймання-передачі;

ТОВ Привільнянське хлібозаготівельне підприємство сертифіката відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого ТОВ Привільнянське хлібозаготівельне підприємство, що діяв у лютому 2012 року, складських квитанцій на зерно, виписаних позивачу при переоформленні на його особовий рахунок у лютому 2012 року ТОВ Гермес-Трейдінг соняшнику врожаю 2011 року та складських квитанцій на зерно ТОВ Гермес-Трейдінг , погашених під час вказаного переоформлення;

ПАТ Розівський елеватор сертифікатів відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки, виданих ВАТ Розівський елеватор на зерносховища за місцем розташування філій, які діяли у 2011 і 2012 році, складських квитанцій на зерно, виписаних позивачу при переоформленні на його особовий рахунок у жовтні-грудні 2011 року СФГ Саксагань соняшнику врожаю 2011 року та складських квитанцій на зерно СФГ Саксагань , погашених під час вказаного переоформлення, складських квитанцій на зерно, виписаних позивачу при переоформленні на його особовий рахунок у вересні-листопаді 2011 року і березні 2012 року ПП Зерно Трейд соняшнику врожаю 2011 року та складських квитанцій на зерно ПП Зерно Трейд , погашених під час вказаного переоформлення, складських квитанцій на зерно, виписаних позивачу при переоформленні на його особовий рахунок у вересні 2011 року і березні 2012 року ПП Агропром 2008 соняшнику врожаю 2011 року, складських квитанцій на зерно ПП Агропром 2008 , погашених під час вказаного переоформлення, складських квитанцій на зерно, виписаних позивачу при переоформленні на його особовий рахунок у вересні і листопаді 2011 року, квітні 2012 року ПП Павлоград-Інвест-Агро соняшнику врожаю 2011 року та складських квитанцій на зерно ПП Павлоград-Інвест-Агро , погашених під час вказаного переоформлення;

ТОВ Компанія Грейнфілд сертифіката відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого ТОВ Компанія Грейнфілд , що діяв у лютому 2012 року на зерносховища за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с. Партизанське, вул. Леніна, буд. 18А, складських квитанцій на зерно, виписаних позивачу при переоформленні на його особовий рахунок у лютому 2012 року ТОВ Гермес-Трейдінг соняшнику врожаю 2011 року та складських квитанцій на зерно ТОВ Гермес-Трейдінг , погашених під час вказаного переоформлення;

ПАТ Полтавське хлібоприймальне підприємство сертифікатів відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки, виданих ПАТ Полтавське хлібоприймальне підприємство , що діяли у квітні 2012 року, на зерносховища за адресою: Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, смт. Залізничне, вул. Матросова, буд. 2 і на зерносховища за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Мар'ївка, вул. Шкільна, буд. 1, складських квитанцій на зерно, виписаних позивачу при переоформленні на його особовий рахунок у квітні 2012 року ТОВ Кернел-Трейд соняшнику врожаю 2011 року та складських квитанцій на зерно ТОВ Кернел-Трейд , погашених під час вказаного переоформлення;

ФГ Липневе сертифіката відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого ФГ Липневе , що діяв у вересні 2011 року, на зерносховища за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Киснева, буд. 3А, складських квитанцій на зерно, виписаних позивачу при переоформленні на його особовий рахунок у вересні 2011 року ПП Зерно Трейд соняшнику врожаю 2011 року та складських квитанцій на зерно ПП Зерно Трейд , погашених під час вказаного переоформлення.

На підставі даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ Гергіос (зерновий склад) ліквідовано у зв'язку із визнанням його банкрутом. 16 січня 2013 року проведена державна реєстрація припинення ТОВ Гергіос , через що цим підприємством вимоги суду про надання складських документів щодо придбаного позивачем товару не могли бути виконані.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що позивач не міг надати самостійно копії складських документів під час перевірки через те, що такі документи під час отримання товару зі складу були здані. Натомість позивач надав до перевірки копії тристоронніх актів приймання-передавання зерна, якими підтверджується факт поставки зерна від постачальника до підприємства, заміни власника зерна на складі, оскільки перехід права власності на зерно здійснювався без фізичного переміщення товару зі складу. Ці копії тристоронніх актів є первинними документами і повинні були враховуватися відповідачем під час перевірки, однак безпідставно враховані не були.

У результаті дослідження усіх вказаних вище первинних документів, суди їх оцінили як такі, що є належними доказами, що підтверджують фактичне вчинення позивачем операцій щодо придбання товару у вказаних підприємств-постачальників та спростовують доводи відповідача про відсутність документів, які б підтверджували транспортування придбаного товару до відповідного пункту зберігання, приймання, оприбуткування товару відповідним пунктом зберігання, актів виконаних послуг зі зберігання та анульованих складських свідоцтв чи квитанцій.

До того ж суди встановили, що взаємовідносини між позивачем та СФГ Саксагань , ПП Павлоград-Інвест-Агро за період, що перевірений відповідачем, вже були предметом перевірки (акт перевірки від 17 серпня 2012 року), а складені за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення від 5 вересня 2012 року № 0000492210 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 694204,27 грн. за основним платежем та в сумі 173551,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000482210 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1691869,81 грн. за основним платежем та в сумі 169 224,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями визнані протиправними і скасовані за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі №804/3108/13-а за позовом ПП Марленас до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі №804/3108/13-а залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року.

Окрім того, суди встановили, що придбаний товар (насіння соняшника) використовувався позивачем у власній господарській діяльності.

Так, згідно зі статутом позивача предметом діяльності підприємства є: неспеціалізована оптова торгівля, виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, інша допоміжна діяльність у галузі транспорту, виробництво маргарину і подібних харчових жирів, здійснення капіталовкладень на реконструкцію та організацію об'єктів та виробничих потужностей за рахунок власних та позикових коштів, створення нових, а також модернізація та розвиток існуючих видів виробництва на базі високоефективних технологій, заготівельна діяльність, сушіння, зберігання, очищення та інша доробка сільськогосподарської продукції, виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, продуктів тваринництва та птахівництва, тощо.

Отже, виробництво і продаж продукції, в тому числі і олії соняшникової, є основним видом господарської діяльності позивача. Насіння є одним з основних видів сировини для виробництва олії соняшникової, а позивач виробляє дану продукцію на давальницьких умовах, операції з продажу якої підлягають оподаткуванню на загальних підставах відповідно до розділу III Податок на прибуток Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій належно дослідили факт реального вчинення господарських операцій, повно і правильно встановили обставини та надали їм правову оцінку, в результаті чого дійшли обґрунтованих висновків про правомірне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, сплачених витрат за операціями з придбання товару у СФГ Саксагань , ТОВ 2М Груп , ТОВ Кернел Трейд , ТОВ Гермес Трейдінг та ПП Зерно-Трейд .

Колегія суддів також знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність позиції відповідача щодо порушення позивачем норм пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункт 135.5 статті 135 Податкового кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Своєю чергою, згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді.

Встановлені судами попередніх інстанцій на підставі безпосередньо досліджених доказів обставини щодо реального придбання позивачем товару у підприємств-постачальників від СФГ Саксагань , TOB 2М Груп , ТОВ Кернел-Трейд , ТОВ Гермес-Тредінг , ПП Зерно Трейд та оплати такого товару позивачем виключать підстави для висновку про отримання позивачем товару від невстановлених осіб на безоплатній основі.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправне визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 5 квітня 2013 року № 0000481501 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13159830,00 грн. за основним платежем та в сумі 2922058,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні справи в цій частині не допущено.

Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року № 0000101520 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в в сумі 9667079,73 грн. за основним платежем та в сумі 4833539,87 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не допустив порушень вимог статей 185, 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 201, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, яке б полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 9667079,73 грн. за операціями з придбання зернових культур товарних позицій 1001-1008 та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД у підприємств, щодо яких позивач не надав документи про підтвердження їх статусу як сільськогосподарських підприємств-виробників чи підприємств, які безпосередньо придбали вказані культури вказаних товарних позицій у сільськогосподарських підприємств-виробників. При цьому суд вказав, що у позивача відсутній обов'язок отримувати від постачальників - ТОВ Кернел-Трейд , ТОВ Гермес-Трейдінг , ПП Зерно Трейд , ПП Агропром 2008 , ТОВ Приват-Агроцентр , ТОВ 2М Груп , ТОВ Приват-Агро , ПП Павлоград-Інветс-Агро , СФГ Саксагань документи стосовно постачальників останніх щодо підтвердження їх статусу як сільськогосподарських-підприємств виробників.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові рішення в цій частині є необґрунтованими, оскільки суди не повно з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України забороняє відносити до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 15 підрозділу 2 Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, до оподатковуваних операцій, з бази оподаткування яких визначаються податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, належать операції:

першого постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008 та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД сільськогосподарськими підприємствами-виробниками;

першого постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008 та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові культури у сільськогосподарських-підприємств виробників;

операції з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, окрім зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, при вирішенні справи суди повинні були з'ясувати:

чи є операції з поставки ТОВ Кернел-Трейд , ТОВ Гермес-Трейдінг , ПП Зерно Трейд , ПП Агропром 2008 , ТОВ Приват-Агроцентр , ТОВ 2М Груп , ТОВ Приват-Агро , ПП Павлоград-Інветс-Агро , СФГ Саксагань позивачу зерна операціями з постачання зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД чи технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД;

чи є операції з поставки ТОВ Кернел-Трейд , ТОВ Гермес-Трейдінг , ПП Зерно Трейд , ПП Агропром 2008 , ТОВ Приват-Агроцентр , ТОВ 2М Груп , ТОВ Приват-Агро , ПП Павлоград-Інветс-Агро , СФГ Саксагань позивачу зерна операціями першого постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008 та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД сільськогосподарськими підприємствами-виробниками;

чи є операції з поставки ТОВ Кернел-Трейд , ТОВ Гермес-Трейдінг , ПП Зерно Трейд , ПП Агропром 2008 , ТОВ Приват-Агроцентр , ТОВ 2М Груп , ТОВ Приват-Агро , ПП Павлоград-Інветс-Агро , СФГ Саксагань позивачу зерна операціями першого постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008 та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові культури у сільськогосподарських-підприємств виробників.

Відповідач зазначає, що позивач не надав до перевірки довідку про підтвердження статусу постачальників зернових культур як сільськогосподарських-підприємств виробників, у яких контрагенти позивача - ТОВ Кернел-Трейд , ТОВ Гермес-Трейдінг , ПП Зерно Трейд , ПП Агропром 2008 , ТОВ Приват-Агроцентр , ТОВ 2М Груп , ТОВ Приват-Агро , ПП Павлоград-Інветс-Агро , СФГ Саксагань придбали зазначені культури, що були поставлені позивачу. За відсутності таких довідок статус підприємств-постачальників, у яких контрагенти позивача придбали зернові культури, не підтверджено і право на податковий кредит позивача не доведено.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, суди мають з'ясовувати всі обставини, на які посилаються позивач та відповідач в обґрунтування своїх позицій, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи, встановлювати, якими доказами вони підтверджуються.

При вирішенні справи слід встановити обставини щодо походження поставленого позивачу постачальниками - ТОВ Кернел-Трейд , ТОВ Гермес-Трейдінг , ПП Зерно Трейд , ПП Агропром 2008 , ТОВ Приват-Агроцентр , ТОВ 2М Груп , ТОВ Приват-Агро , ПП Павлоград-Інветс-Агро , СФГ Саксагань зерна. У разі встановлення, що зерно цими постачальниками було придбано у підприємств, слід з'ясувати, чи мали ці підприємства статус сільськогосподарських-підприємств виробників.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим статтею 70 цього кодексу критеріям належності і допустимості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 вказаного Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.

Також, суди повинні були виконати вимоги частини четвертої статті 11, частини п'ятої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України і вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування вказаних обставин, в тому числі щодо виявлення та витребування з власної ініціативи доказів.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору щодо податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000101520, згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000101520 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи у вказаній частині необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і, в залежності від встановленого, визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року у справі №804/8581/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби від 21 січня 2013 року № 0000101520 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14500619,60 грн. та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2014 у справі №804/8581/13-а залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіБорисенко І.В. Олендер І.Я.