Рішення

від 07.08.2017 по справі 910/6126/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2017Справа № 910/6126/17

Суддя Плотницька Н. Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго 2010"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-Захід"

про стягнення 74 187 грн 18 коп.

Представники:

від позивача: Місечко В.М.- представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго 2010" з вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-Захід" про стягнення 76 649 грн 22 коп. заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 20/11-2015 від 20.11.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 20/11-2015 від 20.11.2015 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 48 565 грн 18 коп., а також у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 9 942 грн 89 коп. пені, 12 362 грн 33 коп. інфляційних втрат та 3 255 грн 85 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6126/17, розгляд справи призначений на 22.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 розгляд справи відкладено на 24.07.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

24.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 24.07.2017, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.08.2017.

01.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 07.08.2017 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 07.08.2017 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 48 565 грн 18 коп. заборгованості, 9 942 грн 82 коп. пені, 3 255 грн 85 коп. 3 % річних та 12 362 грн 33 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 565 грн 18 коп. заборгованості, 9 942 грн 82 коп. пені, 3 255 грн 85 коп. 3 % річних та 12 362 грн 33 коп. інфляційних втрат.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 07.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Арго 2010 (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вертикаль-Захід (покупець за договором) було укладено Договір поставки № 20/11-2015 від 20.11.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується відповідно до замовлень покупця передати у власність (постачати) покупцю, а покупець - приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених Договором конкретний асортимент, номенклатура та ціна товару, який постачається за цим договором, визначається сторонами в Специфікації, яка становить невід'ємну частину договору.

Згідно з положеннями розділу 10 договору цей договір набуває чинності із моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016.

Відповідно до пункту 2.2. договору покупець формує замовлення на основи чинної специфікації до договору, при цьому асортимент і кількість товару визначається покупцем щоразу індивідуально та погоджується із постачальником.

У відповідності до пункту 3.2. приймання-передача товару і його перевірка за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом відбувається в присутності представника покупця.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у разі прийняття товару, покупець повертає 2-ий екземпляр товарної (видаткової) накладної постачальнику з відповідними відмітками про прийняття товару.

Згідно з пунктом 6.4. договору товар підлягає оплаті покупцем не пізніше ніж 60 календарних днів з моменту прийняття товару покупцем.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 20/11-2015 від 20.11.2015 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 286 097 грн 04 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток сторін видатковими накладними № 767 від 26.11.2015 на суму 5475 грн 36 коп., № 769 від 03.12.2015 на суму 14726 грн 56 коп., № 770 від 04.12.2015 на суму 16 238 грн 88 коп., № 771 від 04.12.2015 на суму 9750 грн 42 коп., № 772 від 08.12.2015 на суму 1340 грн 64 коп., № 773 від 18.12.2015 на суму 3424 грн 00 коп., № 774 від 18.12.2015 на суму 29363 грн 20 коп., № 777 від 18.12.2015 на суму 1886 грн 88 коп., № 775 від 23.12.2015 на суму 6117 грн 08 коп., № 776 від 24.12.2015 на суму 1977 грн 16 коп., № 778 від 28.12.2015 на суму 3577 грн 52 коп., № 779 від 28.12.2015 на суму 382 грн 56 коп., № 780 від 08.01.2016 на суму 884 грн 76 коп., № 781 від 14.01.2016 на суму 19640 грн 36 коп., № 782 від 22.01.16 на суму 691 грн 80 коп., № 783 від 23.01.16 на суму 42357 грн 60 коп., № 784 від 27.01.16 на суму 1431 грн 20 коп., № 785 від 04.02.16 на суму 7156 грн 80 коп., № 786 від 09.02.16 на суму 2409 грн 64 коп., № 787 від 16.02.16 на суму 1431 грн 04 коп., № 791 від 19.02.16 на суму 1299 грн 32 коп., № 788 від 23.02.16 на суму 5980 грн 08 коп., № 789 від 24.02.16 на суму 14939 грн 88 коп., № 792 від 01.03.16 на суму 81762 грн 00 коп., № 793 від 09.03.16 на суму 1340 грн 96 коп., № 794 від 14.03.16 на суму 3612 грн 76 коп., № 795 від 23.03.16 на суму 1679 грн 00 коп., № 797 від 29.03.16 на суму 2023 грн 44 коп., № 798 від 05.04.16 на суму 1721 грн 72 коп., № 799 від 05.04.16 на суму 99 грн 00 коп., № 800 від 15.04.16 на суму 251 грн 36 коп., № 802 від 18.04.16 на суму 607 грн 60 коп., № 804 від 01.05.16 на суму 516 грн 46 коп.

Судом встановлено, що покупець в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього, станом на день подання позову, виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 48 564 грн 18 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 48 564 грн 18 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № 20/11-2015 від 20.11.2015 та факту наявності заборгованості у розмірі 48 564 грн 18 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 48 564 грн 18 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь крім основного боргу також 9 942 грн 89 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 26.01.2016 по 13.04.2017, 12 362 грн 33 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 26.01.2016 по 13.04.2017, та 3 255 грн 85 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 26.01.2016 по 13.04.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пункту 9.4 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем обов'язку оплати згідно пункту 6.4. цього договору, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, котра діяла протягом періоду прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 9.1 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 20/11-2015 від 20.11.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 942 грн 89 коп., 3 % річних у розмірі 3 255 грн 85 коп. та інфляційних втрат у розмірі 12 362 грн 33 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-Захід" (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 6, корпус 6, кв. 44, ідентифікаційний код 36312786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго 2010" (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 4, ідентифікаційний код 37119307) заборгованість у розмірі 48 564 (сорок вісім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн 18 коп., пеню у розмірі 9 942 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн 89 коп., 3 % річних у розмірі 3 255 (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 362 (дванадцять тисяч триста шістдесят дві) грн 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.08.2017

Суддя Н.Б. Плотницька