Рішення

від 16.08.2017 по справі 924/607/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2017 р.Справа № 924/607/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-Французьке підприємство „Ла Сірен”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт Капітал”, с. Нова Синявка Старосинявського району Хмельницької області

про стягнення 1549969,50 грн., з яких 1500000,00 грн. заборгованості, 10158,90 грн. 3% річних, 39810,60 грн. інфляційних втрат

представники сторін не з'явилися

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1702/24-01 від 24.02.2017 р. 1500000,00 грн., а також 10158,90 грн. 3% річних, 39810,60 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач не виконав передбаченого договором обов'язку щодо повернення фінансової допомоги у встановлений строк, посилаючись при цьому на положення ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 629, 625, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 181, 193 ГК України, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п. 1.1-1.3, 1.10, 3.1, 3.2, 4.1, 5.4 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення 07.07.2017 р., 19.07.2017 р.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

24.02.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Українсько-Французьке підприємство „Ла Сірен” (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Граніт Капітал” (позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1702/24-01 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а

позичальник зобов'язується повернути її в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Безвідсоткова поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 1800000,00 грн. без ПДВ не пізніше наступного робочого дня з дати підписання цього договору.

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2 договору).

За умовами п. 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника в установі банку з поточного рахунку позикодавця в установі банку.

Поворотна фінансова допомога надається у користування на термін до 31 березня 2017 року (п. 2.4 договору).

Сторони у п. 3.1 договору погодили, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню у визначений цим договором строк (п. 2.4).

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця в установі банку з поточного рахунку позичальника в установі банку (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України.

За приписами п. 8.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 р.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками печаток сторін.

Згідно з платіжним дорученням №65 від 24.02.2017 р. позивач перерахував відповідачу 1800000,00 грн. зворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором №1702/24-01 від 24.02.2017 р.

Відповідач повернув позивачу 300000,00 грн. безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором №1702/24-01 від 24.02.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням №177 від 22.05.2017 р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій просив у семиденний термін з моменту отримання претензії здійснити повернення фінансової допомоги в сумі 1500000,00 грн. та нарахованих станом на 24.05.2017 р. 13500 втрат від інфляції та 6780,82 грн. процентів за користування коштами. Однак претензія залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на неповернення відповідачем безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 1500000,00 грн., наданої на підставі договору №1702/24-01 від 24.02.2017 р., позивач звернувся до суду з позовом, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 1500000,00 грн. заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1702/24-01 від 24.02.2017 р., 10158,90 грн. 3% річних, 39810,60 грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1702/24-01 від 24.02.2017 р., відповідно до якого позивач надає відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а відповідач зобов'язується повернути її в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Судом враховується, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

На виконання умов зазначеного вище договору позивач платіжним дорученням №65 від 24.02.2017 р. перерахував на рахунок відповідача кошти зворотної безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 1800000,00 грн.

При цьому п. 2.4 договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається у користування на термін до 31 березня 2017 року.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач умови договору № 1702/24-01 від 24.02.2017 р. щодо повернення отриманих коштів фінансової допомоги у визначений договором строк - до 31.03.2017 р. належним чином не виконав. Повернувши позивачу лише 300000,00 грн. (платіжне доручення №177 від 22.05.2017 р.), відповідач утворив заборгованість в сумі 1500000,00 грн. Доказів про повернення 1500000,00 грн. фінансової допомоги суду не подано.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги про стягнення 1500000,00 грн. заборгованості за договором 1702/24-01 від 24.02.2017 р. про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 10158,90 грн. 3% річних (7693,15 грн. за період 31.03.2017 р. - 22.05.2017 р. на суму 1800000,00 грн., 2465,75 грн. за період 23.05.2017 р. - 12.06.2017 р. на суму 1300000,00 грн.) та 39810,60 грн. інфляційних втрат (за квітень, травень 2017 р. на суму 1800000,00 грн.) згідно з поданим розрахунком.

Стаття 1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Так, згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність здійснених розрахунків 3% річних в сумі 10158,90 грн., суд вважає їх обґрунтованими, здійсненими в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про їх стягнення належить задовольнити.

Проаналізувавши поданий розрахунок інфляційних втрат в сумі 39810,60 грн. (за квітень, травень 2017 р. на суму 1800000,00 грн.), суд зазначає, що позивачем здійснено інфляційні нарахування в тому числі і на суму заборгованості за період, що становлять менше одного місяця, тоді як відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що правомірним є нарахування відповідачу інфляційних втрат на заборгованість в розмірі 1800000,00 грн. за квітень 2017 р. на суму 16200,00 грн., на заборгованість в розмірі 1500000,00 грн. - за травень 2017 р. на суму 19500,00 грн., оскільки заборгованість в розмірі 1800000,00 грн. існувала лише повний місяць квітень 2017 р., у травні ж заборгованість частково була сплачена та повний місяць існувала лише в розмірі 1500000,00 грн. Таким чином, сума інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню, становить 35700,00 грн., а тому в частині стягнення 4110,60 грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів та відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 1500000,00 грн. заборгованості, 10158,90 грн. 3% річних, 35700,00 грн. інфляційних втрат. У решті позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-Французьке підприємство „Ла Сірен”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт Капітал”, с. Нова Синявка Старосинявського району Хмельницької області про стягнення стягнення 1549969,50 грн., з яких 1500000,00 грн. заборгованості, 10158,90 грн. 3% річних, 39810,60 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт Капітал”, Хмельницька область, Старосинявський район, с. Нова Синявка, вул. Івана Франка, буд. 9 (код 38594932) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-Французьке підприємство „Ла Сірен”, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 172 (код 34500290) 1500000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 10158,90 грн. (десять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 90 коп.) 3% річних, 35700,00 грн. (тридцять п'ять тисяч сімсот гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 23187,88 грн. (двадцять три тисячі сто вісімдесят сім гривень 88 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 17.08.2017 р.

                    Суддя                                                                      В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 – до справи, 2 – позивачу (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 172), 3 – відповідачу (31433, Хмельницька область, Старосинявський район, с. Нова Синявка, вул. Івана Франка, 9). Всім рек. з пов. про вруч.