Постанова

від 16.08.2017 по справі 924/383/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р. Справа № 924/383/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на рішення господарського суду Хмельницької області від 27 червня 2017 року в справі №924/383/17 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Христівка"

про: стягнення з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" 216 204 грн 83 коп. заборгованості за поставлений товар; 1 030 грн 68 коп. річних та 9 619 грн 63 коп. пені; стягнення з ТОВ "Христівка" 500 грн заборгованості за поставлений товар

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача 1 - ОСОБА_1, представник згідно довіреності від 27 вересня 2016 року;

відповідача 2 - не з'явився.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовом до про стягнення 216 204 грн 83 коп. заборгованості, 1 030 грн 68 коп. річних, 9 619 грн 63 коп. пені з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" (надалі - Відповідач 1) та про стягнення з ТОВ "Христівка" (надалі - Відповідач 2) 500 грн заборгованості за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27 червня 2017 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, Відповідач 1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.183-189).

Ухвалою суду від 24 липня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 16 серпня 2017 року на 14:50 год. (а.с.182).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/383/17 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А..В., суддя Розізнана І.В..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_2 від 14 серпня 2017 року у справі №924/383/17 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Маціщук А.В. та судді Розізнаної І.В., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. .

Ухвалою суду від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 24 липня 2017 року, Позивач надіслав на поштову адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав, висвітлених в ньому, вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою та безпідставно, а тому просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні від 16 серпня 2017 року представник Відповідача 1 підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні від 16 серпня 2017 року представник Позивача заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, а тому просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання від 16 серпня 2017 року представник Відповідача 2 не прибув, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 199).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 10 січня 2013 року між Позивачем та Відповідачем 1 укладено договір купівлі-продажу №1092/13-БМ (надалі - Договір), за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого Позивач зобов'язався продати та передати у власність Відповідача 1 молоко коров'яче (надалі - ОСОБА_3), а Відповідач 1 зобов'язався прийняти та оплатити його вартість на умовах даного ОСОБА_4.

Згідно пунктів 2.1 та 3.1 ОСОБА_4, поставка товару здійснюються Позивачем на умовах ЕХW - франко - склад товаровиробника (Інтермс-2000) за адресою: с. Денисівка та с.Семенів Білогірського району; ОСОБА_3 передається Відповідачу 1 за договірними цінами визначеними протоколом до даного ОСОБА_4.

Пунктом 5.1 ОСОБА_4 погоджено, що Відповідач 1 проводить розрахунки з Позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту поставки ОСОБА_3.

Як визначено приписами пункту 10.1 ОСОБА_4: Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року; у випадку, якщо жодна сторона за місяць до закінчення терміну дії ОСОБА_4 не заявить про намір його розірвати, Договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.

З огляду на доводи Відповідача, що борг виник раніше, а не лише за приймальною квитанцією №6 (а.с.8), судом встановлено, що за період з січня місяця 2013 року по грудень місяць 2016 року включно Позивач поставив Відповідачу 1 ОСОБА_3 загальною вартістю 11 599 408 грн 59 коп., про що свідчать оформлені приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за формою №3-ПК (МС). Сума по кожній квитанції складалася з вартості молока, суми доплати (дотації за поточний місяць) та ПДВ (20%). На кожній квитанції проставлені печатка та підписи відповідальних осіб Відповідача 1.

Як вбачається з матеріалів справи, за 2013 рік оформлено приймальні квитанції на загальну суму 3 326 014 грн 80 коп, а саме: за січень місяць (№60 від 31 січня 2013 року) на суму 191 086 грн 50 коп.; за лютий місяць (№19 від 28 лютого 2013 року) на суму 274 036 грн 68 коп.; за березень місяць (№17 від 31 березня 2013 року) на суму 355 010 грн 81 коп.; за квітень місяць (№16 від 30 квітня 2013 року) на суму 355 611 грн 58 коп.; за травень місяць (№16 від 31 травня 2013 року) на суму 309 664 грн 46 коп.; за червень місяць (№16 від 30 червня 2013 року) на суму 317 098 грн 30 коп.; за липень місяць (№16 від 31 липня 2013 року) на суму 248 907 грн 56 коп.; за серпень місяць (№17 від 31 серпня 2013 року) на суму 221 993 грн.; за вересень місяць (№15 від 30 вересня 2013 року) на суму 227 871 грн 09 коп.; за жовтень місяць (№15 від 31 жовтня 2013року) на суму 181 432 грн 92 коп.; за листопад місяць (№12 від 30 листопада 2013 року) на суму 268 517 грн 12 коп.; за грудень місяць (№12 від 31 грудня 2013 року) на суму 374 784 грн 78 коп..

За 2014 рік оформлено приймальні квитанції на загальну суму 3 389 121 грн 46 коп., а саме: за січень місяць (№12 від 31 січня 2014 року) на суму 329 340 грн 06 коп.; за лютий місяць (№12 від 28 лютого 2014 року) на суму 318 609 грн 62 коп.; за березень місяць (№11 від 31 березня 2014 року) на суму 416 073 грн 46 коп.; за квітень місяць (№9 від 30 квітня 2014 року) на суму 285 208 грн 69 коп.; за травень місяць (№8 від 31 травня 2014 року) на суму 284 216 грн 60 коп.; за червень місяць (№9 від 30 червня 2014 року) на суму 289 987 грн 81 коп.; за липень місяць (№10 від 31 липня 2014 року) на суму 240 561 грн 28 коп.; за серпень місяць (№10 від 31 серпня 2014 року) на суму 279 461 грн 81 коп.; за вересень місяць (№8 від 30 вересня 2014 року) на суму 247 892 грн 44 коп.; за жовтень місяць (№10 від 31 жовтня 2014 року) на суму 208 036 грн 55 коп.; за листопад місяць (№12 від 30 листопада 2014 року) на суму 248 690 грн 38 коп.; за грудень місяць (№12 від 31 грудня 2014 року) на суму 241 042 грн 76 коп..

Також судом встановлено. що за 2015 рік оформлено приймальні квитанції на загальну суму 2 820 494 грн 24 коп, а саме: за січень місяць (№13 від 31 січня 2015 року) на суму 229 939 грн 38 коп.; за лютий місяць (№13 від 28 лютого 2015 року) на суму 205 919 грн 15 коп.; за березень місяць (№13 від 31 березня 2015 року) на суму 243 126 грн 43 коп; за квітень місяць (№13 від 30 квітня 2015 року) на суму 195 835 грн 04 коп.; за травень місяць (№11 від 31 травня 2015 року) на суму 234 024 грн 08 коп.; за червень місяць (№11 від 30 червня 2015 року) на суму 214 562 грн 16 коп.; за липень місяць (№9 від 31 липня 2015 року) на суму 209 889 грн 43 коп; за серпень місяць (№9 від 31 серпня 2015 року) на суму 266 777 грн 33 коп.; за вересень місяць (№13 від 30 вересень 2015 року) на суму 228 801 грн 81 коп.; за жовтень місяць (№12 від 31 жовтня 2015 року) на суму 275 248 грн 94 коп.; за листопад місяць (№12 від 30 листопада 2015 року) на суму 288 524 грн 04 коп.; за грудень місяць (№11 від 31 грудня 2015 року) на суму 227 846 грн 45 коп..

За 2016 рік оформлено приймальні квитанції на загальну суму 2 063 778 грн 09 коп., а саме: за січень місяць (№7 від 31 січня 2016 року) на суму 275 578 грн 58 коп.; за лютий місяць (№7 від 29 лютого 2016 року) на суму 185 299 грн 30 коп.; за березень місяць (№10 від 31 березня 2016 року) на суму 162 849 грн 84 коп.; за квітень місяць (№8 від 30 квітня 2016 року) на суму 222 169 грн 62 коп.; за травень місяць №8 від 31 травня 2016 року на суму 168 565 грн 74 коп.; за червень місяць (№8 від 30 червня 2016 року) на суму 138 378 грн 29 коп.; за липень місяць (№8 від 31 травня 2016 року) на суму 159 795 грн 01 коп.; за серпень місяць (№8 від 31 серпня 2016 року) на суму 123 345 грн 91 коп.; за вересень місяць (№5 від 30 вересня 2016 року) на суму 30 660 грн 78 коп.; за жовтень місяць (№7 від 31 жовтня 2016 року) на суму 157 070 грн 20 коп.; за листопад місяць (№8 від 30 листопада 2016 року) на суму 215 937 грн 30 коп.; за грудень місяць (№6 від 31 грудня 2016 року) на суму 224 127 грн 52 коп..

Окрім квитанцій, в матеріалах справи наявні спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини за формою №1-ТН (МС) за грудень 2016 року, а саме: від 02 грудня 2016 року, від 03 грудня 2016 року, від 09 грудня 2016 року, від 10 грудня 2016 року, від 16 грудня 2016 року, від 17 грудня 2016 року, від 23 грудня 2016 року та від 24 грудня 2016 року. Дані докази підтверджують факт отримання в грудні 2016 року ОСОБА_3 по ОСОБА_4 на суму 224 127 грн 52 коп..

Крім того, матеріали справи містять документи, які свідчать про оплату поставленого Позивачем Відповідачу 1 за період з січня місяця 2013 року по грудень місяць 2016 року ОСОБА_3 на загальну суму 11 378 902 грн 28 коп., серед яких дві банківські виписки по рахунку за період з 01 січня 2013 року до 29 травня 2017 року про оплату Відповідачем 1 поставленого йому ОСОБА_3 та платіжні доручення про оплату товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Гадячсир-Україна" поставленого Відповідачу 1 ОСОБА_3.

Суд констатує, що загальна сума всіх оплат за ОСОБА_4 Відповідача 1 згідно банківських виписок складає 11 168 902 грн 28 коп.. Суд наголошує на тому, що в усіх призначеннях платежів зазначено: "за молоко згідно ОСОБА_4, в тому числі ПДВ...."

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума оплат товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Гадячсир-Україна" становить 210 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1541 від 09 грудня 2016р на суму 70 000 грн 00 грн.; №1636 від 16 грудня 2016 року на суму 35 000 грн., №1653 від 19 грудня 2016 року на суму 35 000 грн., №1701 від 22 грудня 2016 року на суму 35 000 грн., №1709 від 23 грудня 2016 року на суму 35 000 грн. В призначенні платежу у вказаних платіжних дорученнях зазначено "за молоко згідно договору №1092/13-БМ від 10 січня 2013 року (а.с. 149-153).

Дане також підтверджується наявним в матеріалах справи листом №55 від 12 червня 2016 року, (а.с. 161) від товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Гадячсир-Україна" про проведення вищевказаних проплат за Відповідача 1 згідно ОСОБА_4.

Враховуючи усе вищевказане, суд приходить до висновку, що неоплаченим залишився ОСОБА_3 на суму 220 506 грн 31 коп. Доказів погашення даної заборгованості Відповідач 1 суду не надав.

Водночас, Позивачем було надіслано Відповідачу 1 претензію №62 від 07 березня 2017 року про сплату боргу, яка залишена Відповідачем 1 без відповіді та без задоволення.

Разом з тим, суд констатує, що для забезпечення належного виконання Відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за ОСОБА_4, Позивач, уклав з Відповідачем 2, як поручителем, договір поруки від 18 січня 2016 року (а.с. 15; надалі - Договір поруки).

Відповідно до пунктів 1 та 2 ОСОБА_4 поруки, Відповідач 2 зобов'язався перед Позивачем відповідати за виконання Відповідачем 1 по зобов'язаннях, що будуть виникати з приводу поставки Позивачем Відповідачу 1 ОСОБА_3, згідно ОСОБА_4.

У пункті 3 ОСОБА_4 поруки зазначено, що Відповідачу 2 відомі всі умови ОСОБА_4, в тому числі, що обсяг переданого ОСОБА_3 згідно ОСОБА_4 фіксується в приймальних квитанціях, строк оплати поставленого ОСОБА_3, договірну ціну ОСОБА_3 та інше.

ОСОБА_4 поруки, зокрема пунктом 5, передбачено, що в разі невиконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань по ОСОБА_4, Позивач має право вимагати виконання зобов'язань у Відповідача 2.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання своїх зобов'язань по ОСОБА_4.

Як вбачається з позовної заяви, Позивач заявив до стягнення з Відповідача 2, як поручителя, 500 грн. боргу за поставлений Відповідачу 1 ОСОБА_3.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що згідно статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже вказано вище у даній судовій постанові, зі змісту умов укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 ОСОБА_4 вбачається, що Позивач зобов'язався поставляти, а Відповідач 1 приймати та оплачувати ОСОБА_3.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що Позивач, на виконання умов ОСОБА_4, поставляв Відповідачу 1 ОСОБА_3, приймання-передачу якого оформлено приймальними квитанціями, в яких зазначено кількість переданого ОСОБА_3 та його ціну.

Посилання Відповідача 1 на відсутність спеціалізованих товарних накладних спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а доводи Відповідача 1 з приводу того, що приймальна квитанція не є первинним бухгалтерським документом і не може підтверджувати поставку молока, до уваги не приймаються, а з даного приводу зазначається наступне: відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1 Порядку застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини, затвердженого постановою Укоопспілки від 29 травня 2000 року №118, за погодженням з Держкомстатом України, приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.

Таким чином, зі змісту вказаних норм випливає, що приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за своєю природою є первинними документами і їх виписка є неможливою без попереднього складання товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС), на підставі яких такі приймальні квитанції складаються.

При цьому слід зазначити, що накладна товарна за своєю природою - це первинний бухгалтерський документ, призначений для оформлення операцій по відпустці і прийому товарно-матеріальних цінностей.

Отже, факт виписки приймальних квитанцій свідчить про інший факт - виписку накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС) і вказаний різновид первинних документів підтверджує факт здійснення операції з передачі позивачем у власність відповідача обумовленого договором товару. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, приймальні квитанції виписувались повноважним працівником самого Відповідача 1 та скріплювались його печаткою. Тобто, саме повноважена особа відповідача 1 засвідчила дані об'єми.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що приймальні квитанції є належними, допустимими та достовірними доказами поставки молока Відповідачу 1, а ненадання Позивачем протоколу погодження ціни на молоко не спростовує факту її погодження в самій квитанції (адже на основі цих поставок саме Відповідач 1 вказував ціну за отриманий ОСОБА_3 по ОСОБА_4).

Суд констатує, що за вимогами статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У договорі купівлі-продажу сторони встановили строк оплати ОСОБА_3 і, Відповідач 1, приймаючи від Позивача ОСОБА_3, зобов'язаний був його оплачувати у строки, передбачені ОСОБА_4.

В матеріалах справи містяться документи, які свідчать про часткову оплату поставленого Позивачем Відповідачу 1 ОСОБА_3. Як вже вказувалось вище у даній судовій постанові, з банківських виписок та платіжних доручень вбачається, що у призначенні платежу не вказувалась квитанція, по якій саме здійснюється оплата, або період, за який саме здійснюється оплата, а лише зазначався Договір, на виконання якого проводиться оплата. В свою чергу, Позивач перераховані кошти розподіляв в хронологічному порядку, починаючи з такої заборгованості, що виникла у найдавніший період. Суд вважає підставними та законними такі дії Позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів п. 3.8 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України, наданих листом №06-10/10-1215 від 29 жовтня 2004 року, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості у хронологічному порядку, тобто починаючи з такої заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Як вбачається з ОСОБА_4, у ОСОБА_4 не врегульовано порядок зарахування коштів. Відтак, з огляду на невказання Відповідачем 1 конкретних приймальних квитанцій, за які ним здійснено оплати, суд констатує, що у Позивача були всі підстави відносити проплати на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період.

Таким чином, Позивач правомірно здійснював спрямування та розподіл коштів, сплачених за поставлений Відповідачу 1 ОСОБА_3, на погашення існуючої заборгованості в хронологічному порядку, зокрема, коштів, в сумі 210 000 грн., проплата яких була здійснена ТОВ "Торговий дім "Гадячсир-Україна" згідно платіжного доручення без вказівки на квитанцію, по якій саме здійснюється оплата, і без зазначення періоду, за який саме здійснюється оплата. З огляду на це, суд констатує існування заборгованості за Договром саме по приймальній квитанції №6 (а.с.8) в сумі 220 506 грн 31 коп..

Суд ще раз наголошує на тому, що з огляду на те, що остання поставка ОСОБА_3 здійснена Позивачем у грудні місяці 2016 року і сума поставки складає 224 127 грн 52 коп., частково неоплаченим залишився ОСОБА_3, поставлений саме у грудні місяці 2016 року.

Водночас, суд критично оцінює доводи сторони, щодо того, що в справі відбулася зміна предмету та підстав позову. При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що: в позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 1 заборгованість по ОСОБА_4 та нарахованих на неї пені та річних (з огляду на прохальну частину); суд першої інстанції, описуючи всі правовідносини сторін не виходив за межі позову, а досліджував (з огляду на описане вище у постанові щодо зазначення Відповідачем 1 та Відповідачем 2 призначення платежів) вказівку сторони, що заборгованість існує лише по правовідносинах за грудень місяць 2016 року) чи в дійсності існує така заборгованість по ОСОБА_4 та в який період вона виникла.

Не приймаються до уваги й доводи Відповідача 1 про сплив позовної давності по поставці товару за 2013 рік, січень-лютий 2014 року, оскільки, як встановлено судом, за Відповідачем 1 значиться борг по поставці товару, яка була здійснена у грудні 2016 року, і з позовною вимогою про стягнення вказаного боргу Позивач звернувся у квітні 2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого приписами статті 257 ЦК України.

Враховуючи усе вищевикладене у даній судовій постанові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 216 204 грн 83 коп. є обгрунтованими та підставними, та відповідно, підлягають до задоволення. Дане вчинено і місцевим господарським судом, а тому в цій частині суд апеляційної інстанції залишає без змін дане оспорюване рішення в цій частині.

Що ж до позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача 2 боргу в сумі 500 грн згідно ОСОБА_4 поруки, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Вимога до поручителя може бути пред'явлена виключно за умови настання обставин, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 553 ЦК України, - у випадку порушення зобов'язання боржником. При цьому, згідно з частиною 2 статті 553 ЦК, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а частиною 2 статті 554 ЦК встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі змісту умов ОСОБА_4 поруки вбачається, що порукою було забезпечено належне виконання Відповідачем 1 зобов'язань згідно ОСОБА_4 щодо оплати поставленого ОСОБА_3.

Відповідач 2, як поручитель, зобов'язався частково відповідати перед Позивачем за зобов'язаннями Відповідача 1 згідно ОСОБА_4 на суму 500 грн. Умовами ОСОБА_4 поруки передбачено право Позивача пред'явити свої вимоги безпосередньо Відповідачу 2.

Зазначені умови ОСОБА_4 поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Враховуючи те, що вище у даній судовій постанові встановлений факт неналежного виконання Відповідачем 1 умов ОСОБА_4 щодо повної оплати поставленого ОСОБА_3, вимоги Позивача до Відповідача 2 про стягнення частини боргу за поставлений товар в сумі 500 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, суд залишає без змін оспорюване судове рішення і в цій частині.

Разом з тим, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 030 грн 68 коп. річних за період з 01 лютого 2017 року по 30 березня 2017 року.

Приписами частини 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши норми частини 1 статті 509, статей 610, 625 ЦК України, перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично вірним та таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов в цій частині. Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, суд залишає без змін оспорюване судове рішення і в цій частині.

Окрім боргу та річних, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1 пеню за ОСОБА_4 в загальній сумі 9 619 грн 63 коп. за період з 01 лютого 2017 року по 30 березня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд констатує, що пунктом 6.2 ОСОБА_4 Позивач та Відповідач 1 передбачили відповідальність Відповідача 1 за порушення строків оплати товару у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Здійснивши перевірку розрахунку пені, апеляційний суд зазначає що він є арифметично вірним та правильним та таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов в цій частині. Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, суд залишає без змін оспорюване судове рішення і в цій частині.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, доводи Відповідача 1, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

Відповідно, суд залишає без змін оспорюване судове рішення, а апеляційну скаргу Відповідача 1 - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем 1.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на рішення господарського суду Хмельницької області від 27 червня 2017 року у справі №924/383/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 27 червня 2017 року у справі №924/383/17- залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №924/383/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.