Постанова

від 15.08.2017 по справі 907/801/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа № 907/801/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л. Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників:

позивача: ОСОБА_1 - представник;

відповідача: ОСОБА_2 - представник;

третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» , вих № ДН-5-ДНЮ/133 від 03.05.2017

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2017 (суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі № 907/801/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліскомплект» , с. Баранинці Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закарпатської митниці ДФС у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення 2 244 140, 73 грн

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця від імені якого діє регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрліскомплекс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закарпатської митниці ДФС у Закарпатській області, про стягнення 2 244 140, 73 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2017 провадження у справі № 907/801/16 в частині позовних вимог в сумі 1 373 900, 00 грн припинено.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 20 608, 50 грн у відшкодування судових витрат.

Приймаючи рішення про припинення провадження в частині позовних вимог в сумі 1 373 900, 00 грн та відмовляючи у задоволенні позовних вимог на суму 870 240,73 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи було добровільно перераховано 1 373 900, 00 грн, а також з того, що Залізниця не довела за допомогою належних та допустимих доказів підстав нарахування відповідачеві додаткових плат і зборів з 19.07.2016, ані підстав виникнення у відповідача зобов'язання з оплати цих сум, адже, залізницею не доводились обставини обов'язкової затримки вагонів, а також понесення залізницею витрат в розмірі заявлених до стягнення сум.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Публічне акціонерне товариство Українська залізниця від імені якого діє регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2017 по справі №907/801/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 870 240, 73 грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ Укрзалізниця , а саме стягнути на користь залізниці з відповідача 870 240, 73 грн нарахованих зборів.

Зокрема, покликається на те, що при винесенні рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог залізниці в сумі 870 240, 73 грн судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та не враховано недоведеність обставин, на які посилався відповідач, що мають значення для справи, і які господарський суд визнав встановленими; наданий відповідачем лист №29 від 19.07.2016 є довільної форми, що є порушенням пункту 3 розділу 6 Правил та п. 55.7 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р №147-Ц; нараховані платежі та збори по ст. Чоп в сумі 848 469, 00 грн так і не було сплачено відповідачем на 19.07.2016, натомість судом не надано належної оцінки цим обставинам справи; судом невірно застосовано до правовідносин норму матеріального права, а саме підпункт в п.16 Правил користування вагонами, яким передбачається, що вантажовласник звільняється відплати за користування вагонами і контейнерами у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці; господарським судом відмовлено в задоволенні позовних вимог залізниці в сумі 870 240,73 грн., однак належного розрахунку цієї суми відповідачем не надано і судом у рішенні не зазначено.

Ухвалою суду від 16.05.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Юрченко Я.О., судді Зварич О.В. та Хабіб М.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.05.2017.

25 травня 2017 року відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду з підстав його законності та обґрунтованості без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, 17 липня 2017 року відповідачем було надано додаткові пояснення по апеляційній скарзі разом з розрахунком сум безпідставно заявлених до стягнення по справі.

Надалі, розгляд справи відкладався з підстав, вкладених в ухвалах суду від 30.05.2017 та 13.06.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 351 від 01.08.2017 призначено проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів у даній справі.

Автоматизованим розподілом (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2016) визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючого судді Юрченка Я.О., суддів Давид Л.Л. та Хабіб М.І.

З огляду на неявку третьої особи в судове засідання та зміни колегії суддів у даній справі, судова колегія 01.08.2017 вирішила відкласти розгляд справи на 15.08.2017.

В даному судовому засіданні представники сторін підтримали власні доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень по апеляційній скарзі, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2017 по справі № 907/801/16 залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.05.2016 ТОВ Укрліскомплекс зі ст. Мукачево Львівської залізниці по залізничній накладній ЦИМ/СМГС від 11.05.2016 №543439 відправлено 28 вагонів з вантажем древесина топливная в виде бревен, поленьев, сучьев, вязанок хвороста или в аналогичных видах . ОСОБА_3 Стеті, станція призначення ОСОБА_4 ОСОБА_5

19.05.2016 об 18.40 дані вагони затримані по ст. Чоп Закарпатською митницею ДФС для з'ясування та перевірки законності поставки вантажу, про що зроблено відмітку в графі 63 накладної №543439. Відповідно до ст. 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) 21.05.2016 станцією Чоп направлено телеграфне повідомлення №242 про затримання вагонів митницею для митного огляду.

Згідно з п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, а саме затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил. Так, факт затримки вагонів засвідчено ст. Чоп актом загальної форми від 19.05.2016 №7577.

23.06.2016 на підставі листа начальника митного посту Залізничний №07-70-61/34/1543 щодо проведення комісійного огляду вагонів з метою виявлення та недопущення незаконного переміщення через митний кордон України товарів з порушенням митних правил, 28 вагонів відправки №543439 направлено на ст. Мукачево, про що складено акт загальної форми від 23.06.2016 №7019.

Згідно з наведеним позивачем розрахунком, за час затримки вагонів на ст. Чоп з 19.05.2016 по 23.06.2016 плата за користування вагонами становить 571 609, 60 грн, зберігання вантажу у вагонах - 271 433,40 грн, телеграфне повідомлення 122, 00 грн, маневрова робота 2 694,40 грн, участь при зважуванні представника залізниці 186, 20 грн, збір за зважування 2 423, 40 грн.

Загальна сума нарахованих зборів та платежів за затримку вагонів по ст. Чоп становить 848 469,00 грн.

По нарахованих платежах за затримку вагонів по ст. Чоп відповідачу направлено претензію від 29.07.2016 за №ДН-5-ДНЮ/130 на суму 848 469,00 грн.

23.06.2016 р. 21 вагон (із 28 загальної кількості) подано на під'їзну колію відповідача по ст. Мукачево, про що складено пам'ятки про подавання вагонів №24 та №25 та по телефону повідомлено представника ТОВ Укрліскомплекс ОСОБА_6 про необхідність їх підписання. Однак, представник товариства для підписання пам'яток не з'явився. Факт неявки представника ТОВ Укрліскомплекс засвідчено актом загальної форми від 23.06.2016 №1613 та актом загальної форми від 23.06.2016 №1614.

Провізна плата за 28 вагонів від станції Чоп до станції Мукачево становить 43 603, 30 грн без ПДВ.

За результатами митного огляду 8 липня 2016 року інспектором Закарпатської митниці ДФС складено 2 протоколи про порушення митних правил №1187/30501/16 та №1188/30501/16.

Згідно з протоколом про порушення митних правил №1187/30501/16 від 08.07.2016 у вагонах №№315645754245, 31564753254, 315645754104, 315659508164, 315659684080, 315659518106, 315659777215, 215443090588, 315659536215, 315659587291, 315659586111 переміщувалася партія товару по документах, що містять неправдиві відомості щодо кількості (об'єму) товарів, їх геометричних розмірів та їх митної вартості, а сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних матеріалів від 11.05.2016 серії ЗК 3979277 виданий на іншу партію лісоматеріалів.

Згідно протоколу про порушення митних правил №1188/30501/16 від 08.07.2016 у вагонах №№315645754187, 315645754021, 315659608105, 315654201906, 315659629291, 315654205972 переміщувалася партія товару по документах, що містять неправдиві відомості щодо кількості (об'єму) товарів, їх геометричних розмірів та їх митної вартості.

08.09.2016 залізницею прийнято повідомлення №18 ТОВ Укрліскомплекс про закінчення вантажних операцій з вагонами.

10 вересня 2016 року 11 вагонів за №№315645754245, 31564753254, 315645754104, 315659508164, 315659684080, 315659518106, 315659777215, 215443090588, 315659536215, 315659587291, 315659586111 відправки №543439 в порожньому стані забрано залізницею з під'їзної колії Відповідача, про що складено пам'ятку про забирання вагонів №19.

Плата за користування 11 вагонами за період з 23.06.2016 по 08.09.2016 (згідно з відомостями плати за користування вагонами №14099013, для підпису якої представник відповідача також не з'явився, про що складено акт загальної форми від 14.09.2016 №2419) становить 916 283, 83 грн, забирання вагонів - 3 632, 30 грн та маневрова робота 1 347, 10 грн. Загальна сума нарахованих зборів по 11 вагонах становить 921 263, 23 грн без ПДВ.

Відповідачу направлено претензію від 28.09.2016 №ДН-5- ДНЮ/169 з пропозицією сплатити дану суму нарахованих платежів. Листом від 21.10.2016 за №49 ТОВ Укрліскомплекс повідомлено залізницю, що суми нарахованих платежів по вищевказаних претензіях не є узгодженими та недостатньо обґрунтовані, і відповідно, в добровільному порядку відмовився їх сплачувати.

Інші 7 вагонів (із 28 загальної кількості) за №№278043091125, 315645751043, 315645752223, 315645753098, 315645754021, 315645754047, 315645754187 затримані на станції Мукачево в очікуванні звільнення вантажного фронту (під'їзної колії Відповідача) для митного догляду. Вагони простоювали на коліях станції Мукачево з 23.06.2016 по 10.09.2016. (акт загальної форми №1615 від 23.06.2016 про затримання вагонів та акт загальної форми №2381 від 10.09.2016 про закінчення затримки вагонів).

10.09.2016 вищевказані вагони подано залізницею на під'їзну колію ТОВ Укрліскомплекс , про що складено пам'ятку про подавання вагонів №26, від підпису якої представник Відповідача відмовився, про що складено акт загальної форми від 10.09.2016 №2386.

За користування 7 вагонами згідно відомості плати за користування вагонами №14099014 залізницею нараховано 244 710, 00 грн. За подавання 7 власних вагонів та маневрову роботу нараховано 2725, 30 грн (відомість плати №14090135 від 10 вересня 2016 року). За зберігання вантажу у 7 вагонах з 23.06.2016 по 10.09.2016 нараховано 186 369, 90 грн. Загальна сума нарахованих зборів становить - 430 805, 20 грн. По даній сумі Відповідачу направлено претензію від 20.10.2016 №ДН-5- ДНЮ/189.

Відповідно загальна сума позовних вимог залізниці становила: 848 469,00 + 43 603,30 + 921 263, 23 + 430 805, 20 = 2 244 140, 73 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно- правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язань, шо випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, за встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, передбачає, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України Про правонаступництво в Україні та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.

Згідно з ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, п.п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку, а тому не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Матеріалами справи підтверджується факт затримки 28 вагонів на станції Чоп з вантажем деревина паливна по відправці №543439 Мукачево-Чехія, який був оформлений актами затримки ст. Чоп №7577 від 19.05.2016 та №7019 від 23.06.2016.

Згідно з пар. 7 ст. 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС) від 01.11.1951 якщо під час перевезення чи видачі вантажу з вини вантажовідправника або вантажоодержувача виникнуть перешкоди до його перевезення або видачі, то залізниці сплачуються всі витрати, що понесені нею за затримку перевезення або видачі. Якщо такі перешкоди виникнуть на дорозі відправлення чи на дорозі призначення, то платежі по таким витратам розраховуються відповідно до внутрішніх правил та тарифів, що застосовуються залізницями для таких перевезень. Всі платежі по вищезазначеним витратам вписуються до накладної та стягуються з відправника, одержувача або платника (експедиторської організації, фрахтового агента тощо) в залежності від того, хто з них здійснює оплату провізних платежів.

23.06.2016 на підставі листа начальника митного посту Залізничний №07-70-61/34/1543 щодо проведення комісійного огляду вагонів з метою виявлення та недопущення незаконного переміщення через митний кордон України товарів з порушенням митних правил 28 вагонів відправки №543439 направлено на ст. Мукачево, про що складено акт загальної форми від 23.06.2016 №7019.

За час затримки вагонів на ст. Чоп та на станції Мукачево залізницею проведено нарахування, платежів та зборів відповідно до Правил перевезення вантажів, Збірника тарифів і перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для нарахування відповідачу платежів та зборів за час затримки вагонів на ст. Чоп у період з 19.05.2016 по 23.06.2016, а також за час затримки на ст. Мукачево з 23.06.2016 по 18.07.2016.

Разом з тим, враховуючи добровільне відшкодування даної суми відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення суми 1 373 900, 00 грн в порядку вимог п.1.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми 870 240, 73 грн платежів та зборів за період з 19.07.2016 року по 08.09.2016 року, суд апеляційної інстанції констатує наступне.

Залізниця обґрунтовувала свої вимоги нормою ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, відповідно до якої операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб, а також статтею 119 Статуту залізниць України, за приписами якої за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата; порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами; зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії, порту, підприємства; за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% плати; зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, 19 липня 2016 року відповідач звернувся з листом №29 до начальника станції Мукачево у якому повідомляв, що деревина із 11 інвентарних вагонів вивантажена, вагони очищені, а також просив забрати вказані вагони з під'їзної колії №124 і повернути їх власнику ZSSK Cargo.

Також 20 липня 2016 року відповідач звернувся з листом №30 до начальника станції Мукачево у якому просив зробити перекидку вагонів на під'їзній колії №124, які є розвантажені на початок колії, а вагони які є до переїзду в кінець колії.

У відповідь на вказані листи, листом від 20.07.2016 №1098 начальник станції Мукачево повідомив відповідача про неможливість виконати заявку №29 від 19.07.2016 оскільки наявна заборгованість по нарахованим платежам, а також відсутні дозволи ДФС або інших органів на вивантаження вантажу деревина паливна з вагонів.

21 липня 2016 року відповідач звернувся з листом №31 до начальника станції Мукачево у якому повідомив, що вагони були вивантажені по заявці Закарпатської митниці ДФС України, номер 07-70-61/34/1543 від 23.06.2016 (копія заявки була додана до листа) про проведення обстеження шляхом вивантаження; а також звернув увагу на те, що відповідно до протоколів №1187/30501/16 від 08.07.2016 та № 1188/30501/16 від 08.07.2016 тимчасово вилучено не вагони, а товари, що у них перевозились.

У відповідь на вказаний лист, 25.07.2016 начальник станції Мукачево листом №1122 запропонував відповідачеві в найкоротші терміни погасити заборгованість, після чого вагони парку залізниць ЖСР будуть відправлені у країну власницю.

25 липня 2016 року аналогічного листа №650/03 відповідачеві надіслав і начальник ВСП Ужгородська дирекція залізничних перевезень .

28 липня 2016 року відповідач направив начальнику станції Мукачево листа №33, яким повторно вказав на порушення залізницею вимог Правил та умов Договору №Л/М/14/1501/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 22.07.2014, а також зазначив про наявність на особовому рахунку вільних коштів для проведення маневрових робіт за заявками Товариства №30 від 20.07.2016 (замовлення маневрових робот з метою уникнути подальшого нарахування плати за користування вагонами, а також зберігання вантажу), № 29 від 19.07.2016 (надання 11 вивантажених і очищених вагонів інвентарного парку ЖСР для повернення власнику); № 31 від 21.07.2016 (повторний запит на повернення 11 вивантажених і очищених вагонів інвентарного парку ЖСР, з наданням всіх документів запитуваних залізницею у листі №1098 від 20.07.2016 і необхідних для виконання заявки Товариства № 29 від 19.07.2016).

Відповідно до п. 5.2. Договору №Л/М/14/1501/п про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 22.07.2014, У разі відсутності на особовому рахунку Замовника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг , а також відмови від оплати наданих послуг Залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно із статтею 62 Статуту залізниць із одночасним віднесенням відповідальності на замовника за невиконання плану перевезень (ст. 106, 108 Статуту), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу

Відповідно відсутність коштів на особовому рахунку є підставою для відмови у наданні замовлених послуг, водночас, як було вказано вище, на момент звернення відповідача про відправку та перекидку вагонів на особовому рахунку відповідача були кошти необхідні для здійснення відповідних послуг, а заборгованість, на яку вказував позивач на особовому рахунку не обліковувалась. Вказані обставини апелянтом належними і допустимими доказами не спростовані. В той же час претензію за №ДН-5-ДНЮ/130 на суму 848 469, 00 грн було направлено відповідачу тільки 29.07.2016. Також з матеріалів справи випливає, що на момент відповідного звернення відповідача вагони були вигружені, так само не здійснювалося жодних митних формальностей, які б були перешкодою для відправки вагонів власнику.

Згідно ст. 121 Статуту Залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема, у інших випадках, передбачених Правилами.

Відповідно до п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно з п.п. в п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема у разі у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Виходячи з вищевказаних норм законодавства, відповідач повинен сплачувати Залізниці плату за користування вагонами за час їх затримки на підходах до станції призначення тільки тоді, коли буде доведено, що така затримка відбулась з вини відповідача.

Відповідно апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними у справі матеріалами доведено неправомірну бездіяльність залізниці з приводу ухилення від виконання вимог вантажовласника провести маневрові роботи по переміщенню вагонів з метою уникнення подальшого нарахування плати за користування вагонами, а також зберігання вантажу. В той же час, матеріалами справи не доведено, що затримка вагонів починаючи з 19.07.2016 відбулась з вини відповідача.

При цьому, апеляційний суд вважає помилковими твердження скаржника про невірне застосування судом підпункту в п.16 Правил користування вагонами, оскільки у залізниці не було реальних перешкод для прийняття 11 інвентарних вагонів та відправки їх власнику, а також для здійснення після цього переміщення 7 приватних вагонів на під'їзду колію відповідача.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Водночас, позивач так не діяв і з його вини мають місце зайві нарахування. При цьому, як видно з наявної в матеріалах справи переписки, відповідач неодноразово повідомляв позивача, що не буде нести відповідальності за такі нарахування.

З вищевказаного випливає, що ще 19 липня 2016 року позивач мав можливість (а 22 липня 2016 року і необхідну суму проавансованих коштів) для здійснення відправки 11 інвентарних вагонів (№№315645754245, 31564753254, 315645754104, 315659508164, 315659684080, 315659518106, 315659777215, 215443090588, 315659536215, 315659587291, 315659586111) їх власнику, а 20 липня 2016 р. міг також здійснити переміщення 7 приватних вагонів (№№278043091125, 315645751043, 315645752223, 315645753098, 315645754021, 315645754047, 315645754187) на під'їзду колію відповідача і тим самим припинити зайве нарахування плати за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах.

Тільки 08 вересня 2016 року залізницею в односторонньому порядку було оформлено повідомлення №18 про закінчення вантажних операцій з вагонами, після цього 10 вересня 2016 року 11 інвентарних вагонів були забрані залізницею та відправлені власнику, а 7 приватних вагонів переміщені на під'їзду колію відповідача, що дозволило припинити нарахування платежів і зборів. При цьому обставини, що виникли із спірних правовідносин між позивачем та відповідачем фактично не змінилися, а позивач належним чином не обґрунтував причини і підстави такої затримки.

Щодо доводів скаржника про недотримання відповідачем форми повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами встановленої у додатку 12 до розділу 6 Правил перевезення вантажів, судова колегія зазначає наступне.

Згідно вимог пункту 4 Правил про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію (форма повідомлення наведена у додатку 12). Спосіб повідомлення встановлюється в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договором про подавання та забирання вагонів).

Умовами Договору №Л/ДН-5/15/926/М від 03.08.2015 про подачу та забирання вагонів, а саме пунктом 5 Договору, сторонами визначено, що закінчення вантажних операцій підтверджується письмовим повідомленням і таке надається на станцію. Відтак, надіслання повідомлення у формі листа на адресу залізниці з проханням забрати звільнені і очищені вагони цілком відповідає умовам Договору та не суперечить чинному законодавству. Крім того, у відповідь на надіслані відповідачем повідомлення залізниця відмовляла у наданні послуг з інших причин, не вимагаючи надання повідомлення за встановленою формою, а 08.09.2016 оформила повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами самостійно, в той же час як в ході судового розгляду справи представник позивача не обґрунтував причини, чому аналогічні дії не могли бути проведені одразу після отримання відповідних письмових повідомлень відповідача, що відповідало б засадам справедливості, добросовісності та розумності, визначеним п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України. Тому, вказані формальні доводи позивача не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.

Щодо відсутності в матеріалах справи належного розрахунку суми у стягненні якої відмовив суд першої інстанції, а також відсутність такого розрахунку у судовому рішенні, судова колегія зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, при розгляді справи у суді першої інстанції відповідачем був наданий детальний контррозрахунок платежів і зборів нарахованих по станції Мукачево, який дає можливість шляхом здійснення простих математичних операцій визначити суму яка заперечується відповідачем, зокрема, віднявши від сум нарахованих позивачем по станції Мукачево суму наведену відповідачем у контррозрахунку (1395671,73 грн. - 485965,00 грн. = 909706,73 грн.). Після цього, на основі вказаного контррозрахунку та з врахуванням загальної суми заборгованості (2244140,73 грн.) і сум добровільно сплачених відповідачем на момент прийняття рішення по справі (1373900,00 грн.), судом була визначена сума яка не підлягає стягненню з відповідача (2244140,73 грн. - 1373900,00 грн. = 870.240,73 грн.). Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем було подано детальний розрахунок сум безпідставно заявлених до стягнення по справі.

Відповідно, твердження про відсутність в матеріалах справи належного розрахунку суми у стягненні якої відмовив суд першої інстанції є помилковим. Що ж стосується відсутності у самому рішенні детального розрахунку вказаної суми, то така відсутність жодним чином не впливає на законність судового рішення.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували незаконність рішення Господарського суду Закарпатської області, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2017 по справі №907/801/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 16.08.2017.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Хабіб М.І.