Рішення

від 14.08.2017 по справі 264/3354/17

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/3354/17

2/264/1592/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мирошниченка Ю. М. , при секретарі Ковальовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Вказував, що 19.06.1997 року за біржовим контрактом купив у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. В подальшому рішенням суду ця угода біла визнана дійсним. Просив визнати право власності на квартиру у зв'язку із втратою оригіналу біржового контракту.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме не є належним відповідачем, оскільки не оспорює цивільне право позивача, який звернувся до відділу лише 02.08.2017 року із заявою, розгляд якої зупинено на підставі ст. ст. 10, 23 Закону Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень .

Позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що 19.06.1997 року між позивачем та ОСОБА_2І на Маріупольській універсальній товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (а.с. 12). За повідомленням МКП Маріупольське БТІ біржовий контракт зареєстровано 20.06.1997 року (а.с. 15).

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області, яке набрало законної сили 18.06.2007 року, зазначений правочин визнано дійсним (а.с.14).

З повідомлення Маріупольської міської ради вбачається, що 23.03.2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань внесено запис про припинення ТОВ Маріупольська універсальна товарна біржа у зв'язку з визнанням її банкрутом без правонаступництва (а.с. 16). Архівний відділ міської ради повідомив, що документи біржі не відносяться до документів Національного архівного фонду та на державне зберігання не надходять (а.с.17).

Згідно з положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, відсутність спору про право виключає можливість його цивільно-правового захисту.

За змістом ст. ст. 4, 11 ЦПК, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає один з визначених ст. 16 ЦК чи встановлений іншим законом або договором спосіб захисту цивільного права. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права. Обравши способом захисту вимогу про визнання права власності у зв'язку із втратою документа, що посвідчує це право, позивач в силу ст. 10 ЦПК зобов'язаний довести правову та фактичну підстави недійсності правочину, надавши докази на підтвердження того, що: 1) мається спір про право; 2) позивач є власником нерухомого майна; 3) втрачено документ, який підтверджує право власності на це майно; 4) відсутність можливості іншим чином підтвердити наявність права власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

За правилами статті 392 ЦК позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності (правова позиція ВСУ у справі № 6-318цс15).

Виходячи зі змісту наведеної норми права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, а власник у передбачений законом спосіб, втратив можливість відновлення такого документа, тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Така ж за змістом позиція наведена в п. 37 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , де сказано, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з нормами ст. 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За правилами ст. 657 ЦК договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Однак відповідно до частини другої статті 220 ЦК, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Водночас нормами ст. 182 ЦК передбачено, що право власності на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (далі - Закон), відповідно до ст. 27 якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Натомість біржовий контракт не є документом на підставі якого відповідно до ст. 27 Закону проводиться реєстрація права власності, а тому посилання позивача на втрату правовстановлюючого документу як на правову підставу позову, є неспроможним. Біржовий контракт є лише письмовим доказом у справі про визнання правочину дійсним, правовстановлюючим же документом у цьому випадку є таке, що вступило в законну силу рішення суду про визнання правочину дійсним.

До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем (постанова Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5).

Системний аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що рішення суду про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, яке набрало законної сили, є підставою для набуття права власності, що підлягає реєстрації відповідно до порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень . Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або ухилення від реєстрації можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 3 ст. 182 ЦК України. Проте за змістом ст. 11 ЦПК України суд не вправі обирати спосіб захисту на власний розсуд, оскільки це є виключним правом позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 182, 328, 334, 376, 393, 396 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 11, 14, 15, 174, 208-210, 212-215 України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя потягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись в канцелярії суду 19 серпня 2017 року.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко