Ухвала

від 15.08.2017 по справі 326/371/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія Справа № 326/371/17

Провадження № 2/326/186/2017

УХВАЛА

15 серпня 2017 року Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

при секретарі Бородай А.В.,

за участю: прокурора Сушко В.О.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3 сільської ради

Приморського району Запорізької області ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання відповідача ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, до ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_2, про визнання рішення в частині передачі земельної ділянки незаконним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючий в інтересах держави, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_2, про визнання рішення в частині передачі земельної ділянки незаконним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016080340000985 за ст. 356 КК України Бердянською місцевою прокуратурою Запорізької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин надано оцінку рішенню ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області з питань регулювання земельних правовідносин та встановлено факт незаконного надання земельної ділянки рекреаційного призначення у користування за наступних обставин.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 05.01.2017 року, земельна ділянка площею 3,1 га, кадастровий номер 2324880200:03:012:0050 знаходиться у комунальній формі власності.

ОСОБА_3 сільською радою 01.10.2015 року прийнято рішення № 12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , яким, зокрема, із вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_2 надано згоду на виділення земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га, яка фактично розташована на узбережжі Азовського моря.

На підставі вказаного рішення між ОСОБА_3 сільською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі б/н від 01.10.2015 року згідно з яким останній передано в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення із земель ОСОБА_3 сільської ради загальною площею 0,015 га для організації відпочинку. Пунктом 8 договору передбачено, що земельну ділянку передано в оренду строком на 5 років. Термін дії договору закінчується 01.10.2020 року.

Факт передачі ОСОБА_3 сільською радою вказаної земельної ділянки у користування ОСОБА_2 підтверджено актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 року та актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01.10.2015 року.

Проведеним у вказаному кримінальному провадженні оглядом місця події від 05.12.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 використовує зазначену земельну ділянку шляхом розміщення дерев'яного вагончику синього кольору з двома метало пластиковими вікнами площею 21 кв. м без улаштування фундаменту (тимчасова споруда).

Допитана на стадії досудового розслідування в якості свідка ОСОБА_2 показала, що межі спірної земельної ділянки були визначені згідно з актом визначення меж земельної ділянки (на місцевості) від 01.10.2015 року та передана їй за актом прийому-передачі. Технічну документацію або проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки вона не розробляла. Після отримання у користування земельної ділянки вона розмістила на ньому дерев'яний вагончик синього кольору з двома метало пластиковими вікнами площею 21 кв.м без улаштування фундаменту (тимчасова споруда).

Відповідно до інформації ОСОБА_3 сільської ради від 27.01.2017 року за № 0317/27 спірна земельна ділянка площею 0,015 га передана в оренду ОСОБА_2 без надання дозволу на розробку технічної документації або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, будь-яка землевпорядна документація стосовно цієї ділянки сільською радою не затверджувалась, земельні торги, аукціони не проводились. На момент передачі у користування ОСОБА_2 земельної ділянки остання була вільною від будь-яких забудов, нормативно грошова оцінка земельної ділянки не проводилась.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 04.01.2017 року, проведеного ОСОБА_3 сільською радою встановлено, що на спірній земельній ділянці площею 0,015 га, яка перебуває в оренді у ОСОБА_2, розміщено дерев'яний вагончик синього кольору з двома метало пластиковими вікнами площею 21 кв. м без улаштування фундаменту (тимчасова споруда). Вказана земельна ділянка розміщена на відстані 30 м. від урізу води Азовського моря.

Вивченням рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 року № 12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок встановлено, що його винесено у порушення вимог ст.ст. 123, 125, 79-1 Земельного кодексу України та ст.ст. 20, 50 Закону України Про землеустрій без розроблення проекту землеустрою, внаслідок чого в оренду відповідача передано не земельну ділянку із встановленими межами, місцезнаходженням та правовим статусом, а певну площу невизначеної землі на території стоянки Автотурист .

Рішення органів місцевого самоврядування про передачу в оренду громадянам земельних ділянок межі яких у натурі не виділені, повинно прийматися виключно на підставі їх клопотання (звернення) та розробленого у встановленому законом порядку проекту їх відведення. Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.05.2014 по справі № 6-35цс14.

Відповідно до інформації ОСОБА_3 сільської ради від 27.01.2017 року за № 0317/27 будь-яка землевпорядна документація, зокрема технічна документація або проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розроблялась.

Можливість відведення землі без розроблення будь-якої документації із землеустрою законодавством виключена, адже саме шляхом землеустрою із загального поняття земля виділяється індивідуально-визначений об'єкт речових прав - земельна ділянка.

Землі площею 0,015 га на території ОСОБА_3 сільської ради, що передана в оренду ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення, не присвоєно кадастровий номер, дані щодо неї не внесено ні до Державного земельного кадастру, ні до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто її не виділено як окремий об'єкт речових прав, що унеможливлює правомірне розпорядження нею.

Крім того, при передачі землі в оренду ОСОБА_2 не враховано її природні властивості та правовий статус, зокрема належність цієї землі до прибережної захисної смуги Азовського моря, та відповідно не встановлено обмеження щодо використання земель водного фонду, визначені ст.ст. 58, 62 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 04.01.2017 року, проведеного ОСОБА_3 сільською радою встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена на відстані 30 м. від урізу води Азовського моря, що свідчить про її належність до земель прибережної захисної смуги та пляжної зони Азовського моря. У ст. 90 Водного кодексу України та ст. 62 Земельного кодексу України визначено обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах та пляжних зонах уздовж морів. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Враховуючи, що при відведенні в оренду ОСОБА_2 землі на території ОСОБА_3 сільської ради за рахунок земель прибережної захисної смуги Азовського моря проект землеустрою не розроблявся, обмеження щодо використання орендарем цієї ділянки, визначені ст. 90 Водного кодексу України та 62 Земельного кодексу України не встановлені.

У договорі оренди землі, укладеному між ОСОБА_3 сільською радою та ОСОБА_2 01.10.2015 також не визначено жодних обмежень щодо використання цієї землі, визначених її особливим природоохоронним статусом. Незважаючи на той факт, що спірна земля розміщена у пляжній зоні моря, цим договором не визначено жодних обмежень щодо будівництва на ній капітальних об'єктів нерухомості, що може призвести до незаконної забудови берега Азовського моря та порушення ч. 13 ст. 88 Водного кодексу України щодо забезпечення безперешкодного та безоплатного доступу громадян до морського узбережжя.

Крім того, при передачі землі в оренду відповідача у порушення вимог ст. 289 ПК України та ст.ст. 13, 20 Закону України Про оцінку землі не проведено нормативно-грошову оцінку спірної землі, внаслідок чого розмір орендної плати у договорі оренди визначено незаконно. Лише нормативна грошова оцінка земель може бути основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Враховуючи зазначене, обов'язок зі сплати орендної плати та її розмір є нормативно врегульованими і не можуть визначатися чи змінюватися сторонами договору за власним волевиявленням.

Враховуючи, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, не проведення нормативної грошової оцінки, у порядку, встановленим законодавством, є істотним порушенням вимог земельного законодавства. До вказаних висновків прийшов Верховний суд України у постановах від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16 та від 08.04.2016 у справі № 3-41гс15.

При відведенні спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 технічну документацію щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не розроблено, нормативна-грошова оцінка землі відсутня, зі змісту договору неможливо зрозуміти на підставі яких даних визначено розмір орендної плати за землю.

При розпорядженні ОСОБА_3 сільською радою спірною земельною ділянкою порушено вимоги ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України щодо обов'язковості проведення земельних торгів при передачі в оренду земель державної та комунальної власності. Земельну ділянку було передано без проведення земельних торгів, що підтверджується інформацією ОСОБА_3 сільської ради від 27.01.2017 за № 0317/27.

Рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 № 12 прийнято з порушенням вимог ст.ст. 122, 123, 124, ст. 134 Земельного кодексу України у зв'язку із чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Виходячи з того, що спірна земельна ділянка не сформована та відповідно не є об'єктом цивільних прав, сторони вказаного договору не досягли згоди щодо істотної умови договору - предмету договору; державну реєстрацію договору в установленому законом порядку не проведено, тому зазначений правочин є неукладеним, що свідчить про користування ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави. А оскільки земельна ділянка надавалася ОСОБА_2 в оренду вільною від будь-яких забудов, їй необхідно відновити попередній стан земельної ділянки шляхом звільнення її від всіх споруд, що знаходяться на ній.

Пунктом 3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч.3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Статтею 45 ЦПК України закріплено, що з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позові необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого ПКМУ від 14.01.2015 року №15, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відповідно до п. 4 цього Положення Держгеокадастр України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Разом з цим, пунктом 5-1 Положення передбачено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною хмель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в мехах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічні повноваження визначено і ст.ст. 6, 10 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель . Таким чином, на цей час відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема шляхом звернення до суду із відповідним позовом. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури. Незаконні дії відповідача - ОСОБА_3 сільської ради, є порушенням як інтересів держави так і інтересів територіальної громади с. Борисівка, що відповідно до ст. 23 ЗУ Про прокуратуру є підставою для вжиття заходів представницького характеру прокуратурою. Згідно з Висновком ВСУ по справі №6-2510цс15 від 16.12.2015 року, правовідносини, пов'язані з незаконним вибуттям земель із державної чи комунальної власності, а рівно із передачею у користування із порушенням встановленим законом порядком становлять суспільний , публічний інтерес. Таким чином, звернення прокурора з цивільним позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду спірної земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Вказані порушення інтересів держави та територіальної громади ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області свідчать про наявність порушень інтересів держави у розумінні ст.23 ЗУ Про прокуратуру та наявність підстав для представництва інтересів держави.

Просить визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_3 сільської ради від 01.10.2015 року №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га.; зобов'язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді ОСОБА_3 сільської ради, в особі ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, земельну ділянку розміром 0,015 га, яка розташована згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 року на території ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області та яка передана ОСОБА_2 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01.10.2015 року, звільнивши вказану земельну ділянку від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику синього кольору з двома вікнами; стягнути з ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1600 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури (ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Перемоги, 4, м. Бердянськ, 71112, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1600 грн.

26.06.2017 відповідач - ОСОБА_2, надала до суду клопотання про залишення без розгляду даної позовної заяви, яке обґрунтоване тим, що прокурором не доведено підстав його звернення до суду в інтересах держави, а також не обґрунтовано посилання в позові на відсутність органу, який уповноважений представляти інтереси держави. Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. У ч. 4 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Тобто, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень. Тобто, йдеться про передбачену законом спеціальну процедуру, яка передує зверненню прокурора з позовом до суду. На практиці така правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 року у справі № 911/3407/15, де зазначено, що застосовуючи положення ГПК України та Закону України Про прокуратуру , суди у своїх висновках дійшли висновку, що місцеві суди мали повернути таку заяву в порядку, встановленому ст. 63 ГПК України, оскільки позивачем у справі мали виступати органи місцевого самоврядування, які наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону.

В даному випадку повернення заяви прокурору повинно бути на підставі ст. 121 ЦПК України, оскільки ст. 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Частиною 2 абз. 2, 3 ст. 45 ЦПК України передбачено, що прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва, передбачених Законом України Про прокуратуру . Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 121 цього Кодексу. Крім того, прокурор посилається на відсутність органу, який уповноважений представляти інтереси держави в суді. Разом з тим прокурор в обґрунтування свого позову посилається на Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель , яким функції по здійсненню державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) у агропромисловому комплексі, тобто цей орган - це державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), тобто прокурор не заперечує проти існування уповноваженого органу, але посилається на Положення про Держгеокадастр, яким нібито прямо не передбачено звернення до суду з позовами про визнання недійсним рішення місцевого органу самоврядування та повернення земельної ділянки територіальній громаді. Функції, які зазначені у вказаному Законі та Положенні, хоча прямо й не передбачають право звернення до суду, але це право виникає з інших функцій, які передбачають контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, тобто з питань дотримання вимог земельного законодавства повинен звертатися уповноважений на це орган, а не прокурор.

Що стосується договірних відносин орендаря і орендодавця та повернення земельної ділянки територіальній громаді, то ця вимога є необґрунтованою, оскільки згідно з ЦК може бути пред'явлена виключно органом місцевого самоврядування з огляду на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 року, у справі №911/3407/15. Крім того, повернення земельної ділянки це фактично застосування двосторонньої реституції, яка з огляду на ст. 216 ЦК України можлива тільки після визнання договору оренди недійсним, але ця вимога не заявлялась. Твердження прокурора в позові про нікчемність договору оренди є безпідставним, оскільки умови договору оренди фактично виконувалися (земельна ділянка передана орендарю згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, а орендодавець отримував оплату за її використання), договір укладався у письмовій формі, а відсутність його державної реєстрації автоматично не робить договір нікчемним.

Враховуючи порушення прокурором процедури, передбаченої ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , відсутність обґрунтування підстав для звернення прокурором в інтересах держави, наявність органу, якій уповноважений представляти інтереси держави з земельних питань та на підставі ст. 121 ЦПК України просить залишити без розгляду позовну заяву керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області від 01.10.2015 року в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_2 та зобов'язання останню повернути земельну ділянку територіальній громаді, як таку, що подана з недодержанням положень ст. 119 ЦПК України.

В судовому засіданні відповідачка - ОСОБА_2, підтримала клопотання про залишення без розгляду позовної заяви та просили його задовольнити.

Прокурор Сушко В.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання, вважаючи його безпідставним, не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У запереченнях на дане клопотання висловив підстави та обґрунтування, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області - ОСОБА_4, в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вислухавши відповідача, прокурора, представника відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Вказана позовна заява розглядається в порядку ЦПК України, а не ГПК України, на який посилається відповідач - ОСОБА_2, у заявленому клопотанні, у сторін з даного питання спору та розбіжностей немає.

Форма і зміст позовної заяви, з якою позивач звертається до суду, повинні відповідати вимогам, встановленим ст. 119 ЦПК України.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали (ч.1). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.2). Крім цього, заява повертається у випадках, коли: позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову; заяву подано недієздатною особою; заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; справа не підсудна цьому суду; подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України; подана заява без дотримання порядку, визначеного ч. 3 ст. 118 цього Кодексу (ч.3).

Статтею 121 ЦПК України не передбачено залишення без розгляду позовної заяви, як такої, що подана без додержання положень ст. 119 ЦПК України, цією статтею взагалі не передбачено залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п.2 та п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо: заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру . Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Прокурор у позовній заяві та у запереченнях, наданих ним у судовому засіданні, мотивовано обґрунтував з посиланням на діюче законодавство України підстави звернення прокурора до суду з даним позовом, він послався на п. 3 ст. 131-1 Конституції України, ЗУ Про прокуратуру , ст. 45 ЦПК України, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого ПКМУ від 14.01.2015 року №15, ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель , Висновок ВСУ у справі №6-2510цс15 від 16.12.2015 року.

При вирішенні питання про відкриття провадження по цивільній справі за даним позовом було встановлено, що справа підсудна Приморському районному суду Запорізької області, позов відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства. Тому по справі було відкрито провадження та призначено попереднє судове засідання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання відповідача - ОСОБА_2, про залишення без розгляду позовної заяви керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, до ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання рішення в частині передачі земельної ділянки незаконним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння необхідно відмовити.

Керуючись: ст.ст. 119, 121, 168, ч. 1 ст. 207, ст.ст. 209, 210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача - ОСОБА_2, про залишення без розгляду позовної заяви керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, до ОСОБА_3 сільської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання рішення в частині передачі земельної ділянки незаконним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння - відмовити.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 15 серпня 2017 року.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 18 серпня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис ОСОБА_1

З оригіналом згідно: суддя О.М. Чапланова

15.08.17