Рішення

від 14.08.2017 по справі 913/542/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

14 серпня 2017 року Справа № 913/542/17

Провадження №33/913/542/17

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 термал технолоджис» , м.Старобільськ Луганської області,

про стягнення 3 442 087 грн 85 коп.,

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2, головний юрисконсульт відділу позовної роботи управління юридичного забезпечення департаменту юридичного забезпечення та роботи з контрагентами за довіреністю № 274/16 від 27.12.2016;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія «Газ України» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 термал технолоджис» про стягнення на підставі ст.625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 3 133 552 грн 43 коп., нараховані за період з липня 2014 року по травень 2017 року та трьох відсотків річних в сумі 308 535 грн 42 коп. - за період з 04.07.2014 по 04.07.2017, у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням проведення розрахунку за зобов'язаннями у відповідності до договору постачання природного газу №06/10-2997-БО-20 від 20.12.2010, укладеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.07.2017 порушено провадження, розгляд справи призначено на 01.08.2017.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.08.2018 розгляд справи відкладено на 14.08.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання 14.08.2017 прибув лише повноважний представник позивача.

Представник позивача надав усні пояснення щодо суті заявлених позовних вимог. Позов підтримує повністю, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №06/10-2997-БО-20 від 20.12.2010, нездійснення погашення боргу.

Розрахунок позивачем здійснюється з урахуванням прийнятого господарським судом Луганської області рішення від 01.07.2014 у справі №913/1411/14, яким було присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 термал технолоджис» на користь Дочірньої компанії «Газ України» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 3% річних у сумі 209 818 грн 33 коп. за період з 29.04.2012 по 16.05.2014 та інфляційні втрати в сумі 89 067 грн 80 коп. за період з квітня 2012 по березень 2014 року.

Відповідач повноважного представника в засідання не направив, був повідомлений про час та місце поведення судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судових засіданнях, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; відзиву із викладенням власної правової позиції суду не надав; про причини своєї неявки суд не повідомив.

З огляду на неявку представника відповідача в судові засідання, не надання відзиву, господарський суд враховує, що за змістом п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи на подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За висновком суду, неприбуття представника відповідача у судові засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, враховуючи належне його повідомлення.

Оскільки відповідачем не надано суду відзиву із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 21.06.2012 у справі №3/5014/1060/2012, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Технолоджис» на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 3 425 043 грн 45 коп. - суму основного боргу за період січня-квітня 2011 року за договором купівлі-продажу природного газу № 06/10-2997-БО-20 від 24.12.2010, 265755 грн 97 коп. пені, 66533 грн 43 коп. інфляційних нарахувань, 113185 грн 82 коп. 3 % річних, 64380 грн 00 коп. судового збору.

У зв'язку з тим, що зазначене рішення не виконувалось Дочірня компанія «Газ України» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення 3% та інфляційних втрат, донарахованих за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.07.2014 у справі №913/1411/14, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Технолоджис» на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 3% річних у сумі 209818,33 грн., інфляційні нарахування у сумі 89067,80 грн., судовий збір в сумі 5959,16грн. На теперішній час вищевказані рішення є чинними та набрали законної сили.

Згідно ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлені обставини рішенням Господарського суду Луганської області від 21.06.2012 у справі №3/5014/1060/2012 та від 01.07.2014 у справі №913/1411/14, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони.

Таким чином, факт постачання ДК Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України відповідачу природного газу за вказаним договором не потребує повторного доведення, зокрема, і не потребує повторного доведення факт допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання за даним договором.

Отже, під час розгляду спору у справі №3/5014/1060/2012 господарським судом встановлено, що 24.12.2010 між позивачем та відповідачем укладений договір поставки природного газу № 06/10-2997-БО-20, відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобовязується поставити покупцеві імпортний природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2 814 000 куб.м. (а.с.53-57).

До вказаного договору між сторонами також було укладено ряд додаткових угод від 30.12.2010, від 04.04.2011, від 03.10.2011, якими визначалася вартість поставленого газу, а також було припинено договір в частині поставки газу з 01.10.2011 (а.с.58-63).

З огляду на те, що відповідачем за зобов'язаннями січня - квітня 2011 року з позивачем проведено частково розрахунок, та допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, за рішенням господарського суду Луганської області від 21.06.2012 у справі №3/5014/1060/2012 були стягнуті окрім суми основного боргу 3 425 043 грн 45 коп. за договором купівлі-продажу природного газу № 06/10-2997-БО-20 від 24.12.2010, також сума пені -265755 грн 97 коп., 66533 грн 43 коп. - інфляційних нарахувань, 113185 грн 82 коп. - 3 % річних.

В подальшому, у зв'язку із наявністю прострочення, позивач у справі №913/1411/14 звернувся з позовом про стягнення з відповідача донарахованих інфляційних втрат у сумі 97555,72 грн. за період з квітня 2012 року по березень 2014 року за невиконання відповідачем грошового обов'язку по оплаті вартості поставленого позивачем газу на підставі договору від 24.12.2010 № 2-06/10-2997БО-20. Позовні вимоги розраховані на суму боргу 3425043,45грн., присудженого до стягнення рішенням у справі №3/5014/1060/2012, за період з квітня 2012 року по червень 2012 року, та на суму вказаного боргу з урахуванням пені - 3690799,42грн. за період з липня 2012 року по березень 2014 року.

Як вбачається, спір між сторонами у даній справі виник з приводу продовження нарахування позивачем компенсаційних платежів на підставі ст.625 Цивільного кодексу України у зв'язку з допущеним відповідачем простроченням та не погашенням заборгованості за зобов'язаннями з січня - квітеня 2011 року.

Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 3 133 552 грн 43 коп., нараховані за період з липня 2014 року по травень 2017 року та 3% річних в сумі 308 535 грн 42 коп. - за період з 04.07.2014 по 04.07.2017, у зв'язку із допущеним простроченням проведення розрахунку за зобов'язаннями у відповідності до договору постачання природного газу №06/10-2997-БО-20 від 20.12.2010, укладеного між сторонами, з урахуванням прийнятих судами рішень, про які зазначено вище.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.7.1 п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останній просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 3 133 552 грн 43 коп., нараховані за період з липня 2014 року по травень 2017 року та три відсотки річних в сумі 308 535 грн 42 коп. - за період з 04.07.2014 по 04.07.2017 (а.с.5-6).

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Луганської області від 21.06.2012 у справі №3/5014/1060/2012 з відповідача була присуджена до стягнення сума основного боргу - 3425043 грн 45 коп.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем заборгованість після прийняття рішень судів від 21.06.2012 у справі №3/5014/1060/2012 та від 01.07.2014 у справі №913/1411/14 не погашена, що підтверджується, зокрема, наданою позивачем довідкою про стан заборгованості на 08.08.2017, якою підтверджено, що: заборгованість відповідача становить (з урахуванням судових рішень від 21.06.2012 у справі №3/5014/1060/2012 та від 01.07.2014 у справі №913/1411/14) 4239743 грн 96 коп., з них 3 425 043 грн 45 коп. - сума основного боргу.

Крім того, з наданих позивачем документів виконавчого провадження вбачається, що позивачем було пред'явлено для виконання наказ № 3/5014/1060/2012, виданий Господарським судом Луганської області 01.06.2012.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області України від 01.08.2012 було відкрито виконавче провадження. Докази здійснення погашення основного боргу під час виконавчого провадження в матеріалах справи також відсутні.

Наразі суд зауважує про те, що під час розгляду спору відповідач не надав відзиву із власною правовою позицією, заявлених вимог позивача у відповідності до ст.ст.33-34 ГПК України не спростував, доказів здійснення оплати основного боргу також суду не надав.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат на загальну суму 3 133 552 грн 43 коп., нараховані за період з липня 2014 року по травень 2017 року, господарський суд зауважує про правильність визначення позивачем періоду нарахування та застосування відповідних індексів інфляції - з липня 2014 року - травень 2017 року, з огляду на те, що за рішенням суду у справі №913/1411/14 були присуджені до стягнення інфляційні, нараховані по березень 2014 включно, а після прийняття судом рішення відповідачем погашення заборгованості не здійснювалося (а.с.15-17).

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями , що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011 № 386, інфляція - це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених Наказом Держстату України 01.07.2013 № 190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014 № 371 та від 05.11.2015 № 315) (далі - Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

Згідно з абз.2 частини 1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» , індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

З наведеного можна зробити висновок, що індекс споживчих цін та індекс інфляції - це тотожні поняття.

Відповідно до розділу 7 Методологічних положень, розрахунки індексу споживчих цін проводяться з місячною періодичністю.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» , індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

З вищезазначеного вбачається, що законодавчо так само визначено звітним періодом встановлення індексу інфляції місяць.

Отже, правовий аналіз вищезазначеного надає можливість дійти висновку, що розрахунок позивачем здійснено вірно, з відповідача обґрунтовано підлягають стягненню інфляційні втрати , нараховані за період з липня 2014 по травень 2017 року на загальну суму 3 133 552 грн 43 коп.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення 3% річних у сумі 308 535 грн 42 коп., нараховані за період з 04.07.2014 по 04.07.2017, господарський суд зазначає про те, що позивачем правильно визначено період нарахування 3% річних з огляду на те, що за рішенням суду у справі №913/1411/14 були присуджені до стягнення 3% річних, нараховані по 16.05.2014 включно, а після прийняття судом рішення відповідачем погашення заборгованості не здійснювалося (а.с.15-19).

Враховуючи вищевикладене, обґрунтовано заявленими до стягнення з відповідача визнаються 3% річних на загальну суму 308 535 грн 42 коп ., нараховані за період з 04.07.2014 по 04.07.2017.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 442 087 грн 85 коп., з яких: 3% річних у сумі 308 535 грн 42 коп., інфляційні втрати в сумі 3 133 552 грн 43 коп.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 51 631 грн 32 коп. покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 термал технолоджис» , м.Старобільськ Луганської області про стягнення 3 442 087 грн 85 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 термал технолоджис» , Площа Базарна, буд.7, кім.2, м.Старобільськ Луганської області, 92700, ідентифікаційний код 35773835, на користь Дочірньої компанії «Газ України» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код 31301827, 3 442 087 грн 85 коп., з яких: 3% річних у сумі 308 535 грн 42 коп., інфляційні втрати в сумі 3 133 552 грн 43 коп.; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 51 631 грн 32 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2017

Суддя О.В. Драгнєвіч