Рішення від 31.07.2017 по справі 905/1285/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2017р. Справа № 905/1285/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.

при секретарі судового засідання Єрмолаєвій Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькміськгаз

про стягнення 1 875 366,03 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № 14-68 від 14.04.2017р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ПАТ НАК Нафтогаз України звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькміськгаз 1 875 366,03 грн., з яких:

- 374 358,55 грн. пені, нарахованої за період з 06.05.2015р. по 19.07.2015р. за зобов'язаннями листопада - грудня 2014р.;

- 173 625,54 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. за зобов'язаннями листопада - грудня 2014р.;

- 1 327 381,94 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період квітень 2015р. - січень 2017р. за зобов'язаннями листопада - грудня 2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-126-Б від 04.01.2013р. в частині оплати спожитого природного газу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.06.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 905/1285/17 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.07.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.07.2017р. розгляд справи відкладений на 31.07.2017р.

Представник позивача у судовому засіданні 31.07.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 31.07.2017р. не з'явився, відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову не надав. При цьому, з огляду на інформаційний лист ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 Про Закон України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО (із змінами та доповненнями) та акт господарського суду Донецької області від 05.07.2017р. про неможливість надсилання поштової кореспонденції на адресу відповідача: 83001, Донецька обл., м. Донецьк, просп. Театральний,1, що зазначена позивачем у позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.07.2017р., про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином шляхом розміщення оголошень про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі Судова влада в Україні , а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні та в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 31.07.2017р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

04.01.2013р. між ПАТ НАК Нафтогаз України (позивач, продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькміськгаз (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-126-Б, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди № 8 від 22.12.2014р.).

Відповідно до умов п. 1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

Відповідно до умов п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 9 від 05.02.2015р.) продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.03.2015р. газ в обсязі до 8 207,596 тис. куб м., у т.ч.: у 2013р. - 3 605,234 тис. куб м., у 2014р. - 2 936,362 тис. куб. м., у І кв. 2015р. - до 1 666,000 тис. куб м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.3, 3.4 договору).

За змістом п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу на момент укладання договору становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою ПДВ - 20%. До сплати ціна за 1 000 куб. м. природного газу - 3 509,00 грн., крім того, ПДВ - 20% - 701,80 грн., усього з ПДВ - 4 210,80 грн. У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ вона є обов'язковою для сторін за договором з моменту введення її в дію, про що сторонами підписується додаткова угода до договору.

Сторонами неодноразово вносились зміни в п.5.2 договору, про що укладалися відповідні додаткові угоди, згідно з якими ціна за 1000 куб.м. природного газу становила:

- з 01.07.2013р. - 4 150,80 грн. з ПДВ (додаткова угода №2 від 10.07.2013р.),

- з 01.01.2014р. - 2 937,60 грн. з ПДВ (додаткова угода №2 від 31.12.2013р.),

- з 01.04.2014р. - 4 824,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №3 від 28.04.2014р.),

-з 01.05.2014р. - 5 668,80 грн. з ПДВ (додаткова угода №4 від 15.05.2014р.),

-з 01.09.2014р. - 5 848,80 грн. з ПДВ (додаткова угода №5 від 05.09.2014р.),

-з 01.11.2014р. - 6 120,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №6 від 10.11.2014р.),

-з 01.12.2014р. - 7 080,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №7 від 08.12.2014р.),

-з 01.02.2015р. - 6 840,00 грн. з ПДВ (додаткова угода №9 від 05.02.2015р.).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014р.).

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (Розділ ХІ Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 6.1. договору) (п. 7.2. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013р.).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (п. 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 8 від 22.12.2014р.).

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2014 року, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4 107 428,64 грн., а саме: у листопаді 2014 року на суму 1 324 563,84 грн., у грудні 2014 року на суму 2 782 864,80 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2015р. по справі № 905/1471/15 позов ПАТ НАК Нафтогаз України задоволено частково. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькміськгаз на користь ПАТ НАК Нафтогаз України 3 205 529,78 грн. основного боргу, 485 677,37 грн. пені, 31 121,28 грн. 3% річних, 549 725,88 грн. інфляційних втрат, 73 037,34 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовити.

Підставою позовних вимог у справі № 905/1471/15 стали обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу № 13-126-Б від 04.01.2013р. щодо оплати спожитого природного газу в т.ч. у листопаді - грудні 2014р. в сумі 3 205 529,78 грн. (422 664,98 грн. (сума боргу за листопад 2014р.) + 2 782 864,80 грн. (сума боргу за грудень 2014р.)). При цьому, нарахування 3% річних та пені здійснено позивачем за зобов'язаннями листопада 2014р. за період з 20.12.2014р. по 05.05.2015р., інфляційних втрат - за період січень - березень 2015р., за зобов'язаннями грудня 2014р. нарахування 3% річних та пені здійснено позивачем за період з 20.01.2015р. по 05.05.2015р., інфляційних втрат - за період лютий - березень 2015р., що вбачається з розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ПАТ Донецькміськгаз за договором від 04.01.2013р. № 13-126-Б станом на 05.05.2015р. по справі № 905/1471/15, який наданий позивачем на виконання вимог суду під час розгляду даної справи.

13.11.2015р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 28.10.2015р. по справі № 905/1471/15 виданий відповідний наказ.

За порушення строків оплати відповідачем основного боргу в розмірі 3 205 529,78 грн. (422 664,98 грн. (сума боргу за листопад 2014р.) + 2 782 864,80 грн. (сума боргу за грудень 2014р.)), який стягнутий рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2015р. по справі № 905/1471/15, позивачем нараховано пеню в розмірі 374 358,55 грн. за зобов'язаннями листопада 2014р. за період з 06.05.2015р. по 19.06.2015р. на суму боргу 422 664,98 грн. та за зобов'язаннями грудня 2014р. за період з 06.05.2015р. по 19.07.2015р. на суму боргу 2 782 864,80 грн., 3 % річних в розмірі 173 625,54 грн. за зобов'язаннями листопада 2014р. за період з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму боргу 422 664,98 грн. та за зобов'язаннями грудня 2014р. за період з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму боргу 2 782 864,80 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 327 381,94 грн. за зобов'язаннями листопада 2014р. за період квітень 2015р. - січень 2017р. на суму боргу 422 664,98 грн. та за зобов'язаннями грудня 2014р. за період квітень 2015р. - січень 2017р на суму боргу 2 782 864,80 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

У ст.129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України Про судоустрій і статус суддів судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У п.2.6. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Як вище встановлено господарським судом, рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2015р. по справі № 905/1471/15, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькміськгаз на користь ПАТ НАК Нафтогаз України 3 205 529, 78 грн. основного боргу, 485 677, 37 грн. пені, 31 121, 28 грн. 3% річних, 549 725, 88 грн. інфляційних втрат, 73 037,34 грн. судового збору.

При цьому, у рішенні господарського суду Донецької області від 28.10.2015р. по справі № 905/1471/15 встановлені обставини, які в силу вимог ч.3 ст.35 ГПК України не потребують доказування, зокрема, щодо наявності боргу ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькміськгаз в розмірі 3 205 529,78 грн. (422 664,98 грн. (сума боргу за листопад 2014р.) + 2 782 864,80 грн. (сума боргу за грудень 2014р.))., який виник внаслідок неналежного виконання останнім умов договору купівлі - продажу природного газу № 13-126-Б від 04.01.2013р. в частині оплати у повному обсязі поставленого ПАТ НАК Нафтогаз України природного газу.

Станом на 23.02.2017р. вказаний борг в розмірі 3 205 529,78 грн. відповідачем не сплачений.

Відповідно до ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Згідно з приписами ст. 599 ЦК України, ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.7.1. постанови пленуму ВГСУ від 12.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

У п.9 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань також встановлено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012р. № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р. № 10/25, від 04.07.2011р. № 13/210/10, від 12.09.2011р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та, згідно з яким розмір 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями листопада 2014р. за період з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму боргу 422 664,98 грн. та за зобов'язаннями грудня 2014р. за період з 06.05.2015р. по 23.02.2017р. на суму боргу 2 782 864,80 грн. складає 173 625,54 грн., господарським судом встановлено, що останній відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних задовольняються господарським судом у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та, згідно з яким розмір інфляційних втрат, нарахованих за зобов'язаннями листопада 2014р. за період квітень 2015р. - січень 2017р. на суму боргу 422 664,98 грн. та за зобов'язаннями грудня 2014р. за період квітень 2015р. - січень 2017р на суму боргу 2 782 864,80 грн. складає 1 327 381,94 грн., господарським судом встановлено, що позивачем помилково нараховані інфляційні втрати на суму боргу з урахуванням індексів інфляції попередніх періодів.

З огляду на встановлені невідповідності, господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеної суми боргу, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснений розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким сума інфляційних втрат становить:

- за період квітень 2015р. - січень 2017р. за зобов'язаннями листопада 2014р. на суму боргу 422 664,98 грн. - 149 371,21 грн.;

- за період квітень 2015р. - січень 2017р. за зобов'язаннями грудня 2014р. на суму боргу 2 782 864,80 грн. - 983 473,69 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат становить 1 132 844, 90 грн. (149 371,21 грн. + 983 473,69 грн.), а отже, позовні вимоги у зазначеній частині задовольняються господарським судом частково, у визначеному судом розмірі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 374 358,55 грн., нарахованої за зобов'язаннями листопада 2014р. за період з 06.05.2015р. по 19.06.2015р. на суму боргу 422 664,98 грн. та за зобов'язаннями грудня 2014р. за період з 06.05.2015р. по 19.07.2015р. на суму боргу 2 782 864,80 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

У ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543-96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з умовами п. 7.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013р. у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (Розділ ХІ Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 6.1. договору).

Разом з тим, 13.01.2015р. Верховною Радою України прийнятий Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

У ст.1 вказаного Закону визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги за функціональним призначенням житлово-комунальні послуги розподіляються, зокрема, на комунальні послуги, до яких належать: централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання , централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.07.2017р. основними видами діяльності відповідача є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Крім того, з Переліку суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право провадження діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом; постачання природного газу; транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами; транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами; транспортування нафти магістральними трубопроводами; розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та розподілу природного газу станом на 31.07.2017р., який розміщений на офіційній інтернет-сторінці Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вбачається, що ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькміськгаз здійснює постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на підставі ліцензій №АГ 507417 від 21.04.2010р., №АГ507416 від 21.04.2010р. відповідно. Тобто, відповідач є виконавцем комунальної послуги з газопостачання. Вказаний реєстр знаходиться в публічному доступі, а тому судом здійснено роздрукування витягу з нього та залучено до матеріалів справи.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Донецьк Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. До того ж, проведення антитерористичної операції у м. Донецьк є загальновідомим фактом, який на підставі статті 35 ГПК України не потребує доказування.

Відповідно до п. 5 Статуту НАК Нафтогаз України затвердженого постановою КМУ від 25.05.1998р. № 747 (в редакції постанови КМУ від 02.10.2013р. №724), метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Предметом діяльності компанії є, зокрема, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії, постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, постачання природного газу за регульованим тарифом. (п. Статуту ПАТ НАК Нафтогаз України , затвердженого постановою КМУ від 25.05.1998 № 747 (в редакції постанови КМУ від 02.10.2013р. №724))

Згідно п.2 ст.1 Постанови КМУ від 25.07.2012р. № 705 Про визначення гарантованих постачальників природного газу ПАТ НАК Нафтогаз України є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ НАК Нафтогаз України є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-126-Б від 04.01.2013р. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 29.09.2015р. по справі № 908/6344/14, від 24.02.2016р. по справі № 905/1353/15, від 17.05.2016р. по справі №905/3184/15).

Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування розглядуваного Закону України відбулось 06.02.2015р. у газеті Голос України (№21).

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р.

Таким чином, з врахуванням положень ст.ст.1, 2 вищезазначеного Закону нарахування позивачем пені за період з 06.05.2015р. по 19.06.2015р. за зобов'язаннями листопада 2014р. та за період з 06.05.2015р. по 19.07.2015р. за зобов'язаннями червня 2015р. є безпідставним, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькміськгаз (83001, місто Донецьк, проспект Театральний, будинок № 1; код ЄДРПОУ 03361081) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних в розмірі 173 625 (сто сімдесят три тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 54 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 132 844 (один мільйон сто тридцять дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 597 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 06 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 31.07.2017р.

Суддя Л.В. Ніколаєва