Постанова від 11.09.2017 по справі 905/1285/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017 справа № 905/1285/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2О , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 31.07.2017 (підписано 31.07.2017) у справі№ 905/1285/17 (суддя Л.В. Ніколаєва) за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз", м. Донецьк простягнення 1 875 366,03 грн. В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення 1 875 366,03 грн., з яких:

- 374 358,55 грн. пені, нарахованої за період з 06.05.2015 по 19.07.2015 за зобов'язаннями листопада - грудня 2014 року;

- 173 625,54 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 06.05.2015 по 23.02.2017 за зобов'язаннями листопада - грудня 2014 року;

- 1 327 381,94 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період квітень 2015 року - січень 2017 року за зобов'язаннями листопада - грудня 2014 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 173 625,54 грн. - 3% річних, 1 132 844,90 грн. - інфляційних та 19 597,06 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 374 358,55 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги в частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що він не є енергопостачальною компанією, а тому судом першої інстанції неправильно застосовано до нього норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, що не скористався своїм правом участі у судовому з власної волі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2015 у справі № 905/1471/15, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 205 529,78 грн. основного боргу, 485 677,37 грн. пені, 31 121,28 грн. 3% річних, 549 725,88 грн. інфляційних втрат, 73 037,34 грн. судового збору.

Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи, встановлені обставини укладення договору купівлі-продажу природного газу №13-126-Б від 04.01.2013, здійснення поставки газу відповідачу в період з листопада по грудень 2014 року на загальну суму 4 107 428,64 грн.

В силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 6.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За мотивами несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивачем нараховані та заявлені до стягнення 1 327 381,94 грн. інфляційних за період квітень 2015 року - січень 2017 року та 173 625,54 грн. - 3% річних за період з 06.05.2015 по 23.02.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013) сторони встановили, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу, відповідач не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач вимагає стягнути пеню в сумі 374 358,55 грн. за період з 06.05.2015 по 19.07.2015 на підставі п. 7.2. Договору та ст. 231 Господарського кодексу України.

Перевіривши, зроблений судом першої інстанції розрахунок інфляційних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за період квітень 2015 року - січень 2017 року стягненню підлягають інфляційні в розмірі 1 132 844,90 грн..

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних в сумі 173 625,54 грн. - 3% річних за період з 06.05.2015 по 23.02.2017, судова колегія також вважає його вірним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 374 358,55 грн. за період з 06.05.2015 по 19.07.2015, за наступних підстав.

ОСОБА_5 п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", до завершення антитерористичної операції встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/ виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.07.2017, основними видами діяльності відповідача є, зокрема, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Крім того, з переліку суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право провадження діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом; постачання природного газу; транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами; транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами; транспортування нафти магістральними трубопроводами; розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та розподілу природного газу станом на 31.07.2017, який розміщений на офіційній інтернет-сторінці Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вбачається, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" здійснює постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на підставі ліцензій №АГ 507417 від 21.04.2010, №АГ507416 від 21.04.2010 відповідно. Тобто, відповідач є виконавцем комунальної послуги з газопостачання. Вказаний реєстр знаходиться в публічному доступі, роздруківка витягу з нього долучена до матеріалів справи.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Донецьк, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. До того ж, проведення антитерористичної операції у м. Донецьк є загальновідомим фактом, який на підставі статті 35 ГПК України не потребує доказування.

Відповідно до п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

Таким чином, відповідач споживав природний газ як виконавець/виробник комунальної послуги з газопостачання.

Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" територія Донецької області (включаючи м. Донецьк - місцезнаходження підприємства відповідача) віднесена до районів проведення антитерористичної операції. Отже, у спірний період відповідач надавав житлово-комунальні послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Отже, оскільки газ, що поставлявся позивачем відповідачеві є енергетичним ресурсом за тлумаченням визначення, приведеного в п. 1.5. ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а, як встановлено місцевим судом за наявними у справі документами, відповідач надає комунальні послуги в районі проведення АТО (є виконавцем цих послуг у розумінні ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") саме завдяки використанню природного газу, висновок про відсутність підстав до нарахування і стягнення пені за період 06.05.2015 по 19.07.2015 - є правомірним.

Відповідно до п. 6 Статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою КМУ від 25.05.1998 № 747 (в редакції постанови КМУ від 02.10.2013. №724), предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату; організація виробництва та постачання теплової енергії.

ОСОБА_5 п. 2 ст. 1 Постанови КМУ від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.куб.м та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, положення ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу №13-126-Б від 04.01.2013.

Аналогійної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 29.09.2015 по справі № 908/6344/14, від 24.02.2016 по справі № 905/1353/15, від 17.05.2016 по справі №905/3184/15.

За вищенаведених обставин доводи апеляційної скарги щодо неправомірного застосування судом першої інстанції норм Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" до спірних взаємовідносин сторін спростовуються матеріалами справи.

Отже, судова колегія перевіривши розрахунок розміру позовних вимог, вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 173 625,54 грн. - 3% річних за період з 06.05.2015 по 23.02.2017 та інфляційних в сумі 1 132 844,90 грн. за період квітень 2015 року - січень 2017 року.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2017 року у справі № 905/1285/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2017 року у справі № 905/1285/17 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: Д.О. Попков

ОСОБА_3