Ухвала

від 16.08.2017 по справі 812/706/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року справа №812/706/17

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар - Челахова О.О.,

за участю представника позивача - Алфімова М.П., довіреність № 1 від 03.01.2017 року,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 812/706/17 за позовом Дочірнього підприємства Енергосфера до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2017 року № 0002301203,-

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2017 року Дочірнє підприємство Енергосфера (далі - позивач, платник податків, підприємство) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Луганській області від 05 травня 2017 року № 0002301203 на суму 547549,22 грн., у тому числі, за основним платежем - 438039,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 109509,84 грн. (а.с.3-5).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення форми Р Головного управління ДФС у Луганській області від 05 травня 2017 року № 0002301203 щодо збільшення Дочірньому підприємству Енергосфера грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 547549,22 грн. (а.с.130-133).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.138-140).

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що стаття 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) звільняє від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та в свою чергу даним Законом передбачено, що єдиним та належним доказом, який дозволяє не виконувати обов'язки є сертифікат Торгово - промислової палати. Проте, позивачем не надавався до податкового органу сертифікат Торгово - промислової палати. Крім того, порядок звільнення від сплати за використання земельної ділянки наведеною нормою Закону не визначений.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, з клопотанням про розгляд справи за присутністю їх представника не звертались.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Дочірнє підприємство Енергосфера є юридичною особою та зареєстровано за адресою: 93117, Луганська область, місто Лисичанськ, АТ ЛИНОС (а.с. 64).

30 квітня 2003 року між Лисичанською міською радою (Орендодавець) та ДП Енергосфера (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 27 серпня 2003 року за № 546. Предметом договору є оренда земельної ділянки площею 4,7405 га, яка розташована за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Артемівська, 35 (а. с.65-67).

Підприємством до контролюючого органу були подані звітні податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки, в яких він самостійно визначав суми зобов'язань, що належать до сплати. Вказані суми самостійно визначених платежів з орендної плати за землю щомісячно відображались податковим органом в інтегрованій картці ДП Енергосфера за видом платежу орендна плата з юридичних осіб (а.с. 106-123).

У квітні 2017 року податковий орган провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014-2016 роки (а.с.86-88).

За результатами перевірки складено акт № 185/12-32-12-03/30824800 від 18 квітня 2017 року.

В акті перевірки вказано, що згідно пунктів 288.1, 288.4 статті 288, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України підприємством занижені податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014-2016 роки на загальну суму 438039,38 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в силу Закону № 1669-VII ДП Енергосфера в період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року звільнено від сплати орендної плати за землю в місті Лисичанську (Лисичанська міська рада) (а.с.130-133)

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями пункту 288.1- 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Податкового кодексу України.

За унормуванням статті 285Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 287.1 - 287.4 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, позивач зобов'язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 122 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, позивач має право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації в передбачений законодавством строк.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем додержано визначений законодавством строк подання уточнень до декларацій за 2014 та 2015 роки.

Підставою для зменшення податкових зобов'язань у уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю, позивачем визначено статтю 6 Закону № 1669-VII, що було зазначено позивачем у супровідному листі до декларацій, колегія суддів з зазначених підстав зазначає наступне.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, від сплати орендної плати за землю з юридичних осіб з 14 квітня 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII , як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало місто Лисичанськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079 місто Лисичанськ, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, на позивача поширюється приписи статті 6 Закону № 1669-VII щодо звільнення від сплати орендної плати за землю з юридичних осіб.

Стосовного посилання відповідача на обов'язкову наявність сертифікату Торгово-промислової палати України у відповідності до статті 10 Закону № 1669-VII, колегія суддів зазначає, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 цього Закону, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені. Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки, звільнення прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII, а саме: звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції безпідставність визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з травня 2014 року по травень 2016 року та відсутність підстав для застосування до підприємства відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені статтею 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, але при цьому відповідач жодного доказу на підтвердження правомірності прийнятих рішень не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 812/706/17 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 812/706/17 за позовом Дочірнього підприємства Енергосфера до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2017 року № 0002301203 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 серпня 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 16 серпня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова