Рішення

від 11.08.2017 по справі 143/228/17

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/228/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2017 року Погребищенський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого - судді Бойка А. В.,

з участю секретаря Шафер В. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Фермерського господарства Ліщинецьке об'єднане про визнання недійсним договору оренди землі, -

Встановив:

17 лютого 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Погребищенського районного суду Вінницької області із позовом до Фермерського господарства Ліщинецьке об'єднане про визнання недійсним договору оренди землі від 11.06.2012р., посилаючись на те, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV-ВН №000499, виданого 15.03.2002р. та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №010788200129, він є власником земельної ділянки площею 2,8426 га, кадастровий номер 0523488200:08:003:0033, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. 11.06.2012р. він уклав з Фермерським господарством Ліщинецьке об'єднане договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. При укладанні договору ним було виявлено, що у графі Орендар замість підпису директора фермерського господарства Ліщинецьке обєднане стоїть факсиміле без зазначення прізвища уповноваженої на підпис особи, письмової згоди на що позивач не надавав. Однак, з огляду на те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, а визнання його недійсним через суд потребує додаткових витрат, він з позовом про визнання договору недійсним до суду відразу не звертався в зв'язку з відсутністю грошових коштів та щорічно отримував орендну плату.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Вказав, що оспорюваний договір зі сторони відповідача підписаний за допомогою факсиміле, однак жодним нормативним актом не встановлено випадків, у яких можливо здійснювати підписання договору за допомогою факсиміле. Зокрема, ЗУ Про оренду землі , також не передбачає можливості використання факсиміле при укладенні договору оренди землі. Матеріали справи не містять доказів досягнення у письмовій формі згоди сторін оскаржуваного договору про використання факсиміле, замість власноручних підписів. Таким чином, в момент вчинення вищевказаного правочину, не були додержані вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Представники відповідача ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 позов не визнали, заперечуючи проти його задоволення. Адвокат ОСОБА_3 пояснив, що позивач ОСОБА_4 не оспорював проставляння факсиміле замість підпису директора ФГ Ліщинецьке об'єднане в договорі оренди землі від 11.11.2012р.. Тривалий час, починаючи з 2012р. позивачу надходила орендна плата по оспорюваному договору, яку він одержував. Крім цього, подав до суду заяву про застосування спливу позовної давності як підставу для відмови у позові, оскільки позивачу було відомо про застосування факсиміле замість підпису ще 11.06.2012р. Проте, за ствердженням позивача, він до суду не звертався, оскільки для цього потрібні були додаткові витрати та відсутністю коштів. Тобто поважних причин пропущення ним позовної давності немає. Тим паче, що позивач щорічно отримував орендну плату та отримував дохід від особистого селянського господарства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11.06.2012 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ФГ Ліщинецьке об'єднане був укладений Договір оренди землі терміном на 10 років, про передачу у строкове платне користування земельної ділянки, що знаходиться на адміністративній території Ширмівської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 2,8426 га., для вирощування сільськогосподарських культур. Відповідності до п. 44 Даного Договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, тобто з 31.10.2012 року. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Погребищенському районі 31.10.2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 052848824007363 (а. с. 12). Після укладання договору, відповідно до акта прийому передачі об'єкта оренди, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,8426 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с.13). Відповідно до Відомостей видачі орендної плати по земельних паях, на виконання п.1 договору оренди, позивач у 2012р., 2013р., 2014р., 2015р. та 2016р. одержував орендну плату (а. с. 28 - 44). Претензій до відповідача щодо орендної плати у даній справі не пред'являє. Тому суд вважає, що ОСОБА_4 своїми діями, щодо одержання орендної плати схвалила вказаний вище правочин.

Позивач просить визнати оспорюваний Договір недійсними, посилаючись на те, що в порушення вимог законодавства він укладений за допомогою факсимільного відтворення підпису однієї із сторін правочину.

Стаття 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі п. 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами, іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Зі змісту п. 3 ст. 207 ЦК України випливає, що передбачена пунктом 3 цієї норми письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу. Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій по виконанню договору, підписаного факсиміле, не може бути умовою недійсності повністю виконаного правочину.

Таким чином, суд вважає, що підписання в даному випадку оспорюваного договору зі сторони відповідача за допомогою факсимільного відтворення підпису не є підставою для визнання його недійсним, враховуючи те, що в подальшому він був схвалений сторонами та прийнятий ними до його виконання, а тому договір підписаний уповноваженою особою.

Відповідно до змісту ст. ст. 257, 258 ЦК України, строк позовної давності за даними вимогами позивача складає 3 роки. Перебіг позовної давності за цими вимогами не зупинявся та не переривався. Договір був укладений 11.06.2012 року, а з позовом до суду ОСОБА_4 звернувся 17.12.2017 року, тобто після закінчення трирічного строку. Відповідно до змісту позовної заяви та показів представника позивача, наданих в судовому засіданні, про використання факсиміле позивач знав ще в 2012 році, однак в зв'язку з скрутним матеріальним становищем не звертався до суду для визнання договору недійсним, а, натомість, отримував визначену договором орендну плату. Таким чином, про існування оспорюваного договору позивач знав з моменту його підписання, а також при послідуючому одержанні орендної плати.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача на скрутне матеріальне становище, як на підставу поважності пропуску звернення до суду, оскільки, як вбачається зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. Про судову практику у справах про спадкування, поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій, до яких незадовільний майновий стан позивача віднести не можна, з огляду на отримання ним орендної плати, пенсії та доходу від підсобного господарства. Крім того, заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду позивачем не заявлялось.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України має місце сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі - представником відповідача адвокатом ОСОБА_3, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстав для задоволення позову не має, а тому в його задоволенні необхідно відмовити.

На підставі ч. 4 ст.267 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 212-215, 294 ЦПК України, суд-

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Фермерського господарства Ліщинецьке об'єднане про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Погребищенський районний суд.

Повний текст судового рішення виготовлений 16.08.2017р.

Суддя