Ухвала

від 16.08.2017 по справі 910/14401/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.08.2017Справа № 910/14401/16

За позовом Приватного підприємства "Анте"

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ-БУД"

3. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

про стягнення 464 577, 00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кожем'яченко В.В. за довіреністю;

від відповідача: Лютий Д.І. за довіреністю;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Анте" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно списаних з банківського рахунку коштів в сумі 464 577,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 910/14401/16, її розгляд призначено на 31.08.2016.

31.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2016, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особі - підприємця ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ-БУД" та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 21.09.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2016, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору у справі №910/14401/16, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 10.10.2016.

В судовому засіданні 10.10.2016 представником позивача було подано клопотання про витребування у відповідача витягу з протоколу роботи системи дистанційного обслуговування "Інтернет-Клієнт-Банк" за 08.10.2015 з чітким відображенням порядку роботи системи щодо створення та виконання спірних платіжних доручень (часу входу в систему (серверний та клієнтський), часу створення документу, часу виходу із системи тощо), зокрема ІР адреси, з яких позивач нібито здійснив вхід в систему та створив вищевказані платіжні доручення, тип входу в систему, ідентифікатор ключа користувача та інші дані, які б відображали повну картину роботи системи для ПП "Анте" 08.10.2016.

Означене клопотання представника позивача судом залишено без задоволення у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 у справі № 910/14401/16 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському обласному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 зупинено провадження у справі №910/14401/16 на час проведення судової експертизи в порядку статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з призначенням у справі судової експертизи матеріали справи № 910/14401/16 із супровідним листом №06-37.1/2129/16 були направлені до Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України для виконання судової комп'ютерно-технічної експертизи.

16.11.2016 до господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/14401/16 із повідомленням судового експерта про неможливість проведення судової експертизи, в якому зазначено, що проведення судових експертиз у КОНДЕКЦ здійснюється за черговістю їх надходження, на даний час у секторі комп'ютерно - технічних досліджень відділу ДСІТ перебуває на виконанні 151 комп'ютерно - технічна експертиза. Відповідно до вимог наказу МВС України від 03.11.2016 № 1154 "Про ліквідацію Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України", з 08.11.2016 КОНДЕКЦ перебуває у процесі ліквідації.

З огляду на вищевикладене, судовий експерт повідомив суд та учасників судового процесу про неможливість виконання судової експертизи у справі № 910/14401/16, у зв'язку із завершенням проведення судових експертиз, які перебувають на виконанні у відділі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2016 р. на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 910/14401/16, її розгляд призначено на 05.12.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 11.01.2017.

11.01.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017, після виходу судді Літвінової М.Є. з лікарняного, розгляд справи № 910/14401/16 призначено на 30.01.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.02.2017, запропоновано учасникам судового процесу надати суду письмові пояснення стосовно експертної установи, на вирішення якої можливо доручити проведення судової експертизи у справі №910/14401/16.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 13.02.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, письмових пояснень щодо експертної установи, на вирішення якої можливо доручити проведення судової експертизи у справі №910/14401/16 не надали.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2017 також не надав письмових пояснень щодо експертної установи, на вирішення якої можливо доручити проведення судової експертизи у справі № 910/14401/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2017, було вирішено доручити проведення призначеної у справі № 910/14401/16 судової комп'ютерно-технічної експертизи Київському міському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Одночасно, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2017 зупинено провадження у справі № 910/14401/16 на час проведення судової експертизи.

28.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від судового експерта надійшло клопотання № 230/іт від 23.03.2017 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2017 поновлено провадження у справі № 910/14401/16; клопотання експерта задоволено та зобов'язано сторін надати додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи, зупинено провадження у справі № 910/14401/16 на час проведення судової експертизи.

05.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від судового експерта надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи разом з матеріалами справи № 910/14401/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2017 на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 910/14401/16, її розгляд призначено на 20.07.2017 року.

Представники учасників судового процесу в судове засідання 20.07.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 16.08.2017 року.

Заслухавши в судовому засіданні 16.08.2017 року думку представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про необхідність призначити у справі судову комп'ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському міському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтею 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, згідно з положеннями ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в тому числі й шляхом витребування доказів на підставі поданого стороною або прокурором клопотання (ст. 38 ГПК України).

Також, за змістом системного аналізу приписів ст. ст. 43, 104 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності.

Також, відповідно до п. 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що 12.10.2015 директором (власником) ПП Анте ОСОБА_6 було виявлено, що 08.10.2015 з рахунку позивача, відкритому у ПАТ Державний ощадний банк України , за відсутності будь-якого доручення та відома позивача було здійснено два платежі: в сумі 141 837,73 грн. на користь ФОП ОСОБА_2, та в сумі 322 739,30 грн. на користь ТОВ СІТІ БУД .

Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позову заперечує, оскільки при створенні платіжних документів № 300 від 08.10.2015 на суму 141 837,73 грн. та № 301 від 08.10.2015 на суму 322 739,30 грн. та накладанні на них електронного цифрового підпису система Інтернет-Клієнт-Банк безпомилково ідентифікувала користувача клієнта - ОСОБА_6. Отже, відповідач отримавши засобами системи Інтернет-Клієнт-Банк спірні платіжні доручення та здійснивши їх перевірку щодо повноти, цілісності та достовірності відповідно до вимог п. 22.6. ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , п.п. 2.4., 11.5. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004, правомірно виконав вищевказані платіжні доручення, перерахувавши належні позивачу грошові кошти на користь отримувачів таких коштів.

При цьому, відповідач не погоджується з твердженнями позивача про технологічний недолік системи дистанційного обслуговування Інтернет-Клієнт-Банк , за яким допускається можливість створення від імені клієнта електронних платіжних доручень на перерахування коштів за відсутності його реального розпорядження, оскільки вхід до системи дистанційного обслуговування Інтернет-Клієнт-Банк було здійснено за допомогою таємних ключів і електронних цифрових підписів, власником яких є лише позивач, банк перевірив справжність електронних цифрових підписів уповноваженої особи клієнта, ключі для здійснення електронних цифрових підписів на час підписання платіжних доручень були дійсними, сторонніх втручань у систему дистанційного обслуговування Інтернет-Клієнт-Банк не встановлено.

Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Як на тому наголошено в пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 Про деякі питання практики призначення судової експертизи судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи для вирішення питання щодо наявності/відсутності несанкціонованого доступу до системи Інтернет-Клієнт-Банк та незаконного списання з поточного рахунку позивача грошових коштів, оскільки вказана обставина є суттєвою і може вплинути на результати вирішення спору, а вирішення означеного питання потребує спеціальних знань.

В даному випадку, у справі має бути призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу, до основних завдань якої належать установлення робочого стану комп'ютерно-технічних засобів; установлення обставин, пов'язаних з використанням комп'ютерно-технічних засобів, інформації та програмного забезпечення; виявлення інформації та програмного забезпечення, що містяться на комп'ютерних носіях; установлення відповідності програмних продуктів певним версіям чи вимогам на його розробку. (п. 5.1. Р.ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5).

Відповідно до частин 2, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31цього Кодексу.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.

Відповідно до п.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" з урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9 Закону).

Так, відповідно до відомостей, розміщених на офіційному веб-порталі Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України http://ndekc.kiev.ua/?page_id=64, даною експертною установою здійснюється проведення, в тому числі, комп'ютерно-технічної експертизи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне доручити проведення призначеної у справі № 910/14401/16 судової комп'ютерно-технічної експертизи Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Відповідно до роз'яснень, які надав Пленум Вищого господарського суду України в п. 23 своєї Постанови від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи те, що звертаючись до суду з даним позовом саме позивач в силу приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести факт несанкціонованого втручання до системи Інтернет-Клієнт-Банк , суд дійшов висновку, що витрати по проведенню експертизи на даному етапі покладаються на позивача як на заінтересовану сторону.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі судову комп'ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15).

2. На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- Яка технологія та хронологія створення електронного документа - платіжного доручення № 300 від 08.10.2015 р. про перерахування з рахунку Приватного підприємства Анте № 26004301012543 на рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 141837,73 грн.?

- Яка технологія та хронологія створення електронного документа - платіжного доручення №301 від 08.10.2015 про перерахування з рахунку Приватного підприємства Анте № 26004301012543 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ БУД № 26001050256077 грошових коштів в сумі 322 739,30 грн.?

- Чи містить комп'ютер Приватного підприємства Анте , з якого він здійснює свою підприємницьку діяльність і користується системою Інтернет-Клієнт-Банк , інформацію про формування платіжного доручення № 300 від 08.10.2015 та платіжного доручення № 301 від 08.10.2015 в системі Інтернет-Клієнт-Банк ?

- З якого пристрою (персональний комп'ютер, мобільний телефон тощо) було входження до системи Інтернет-Клієнт-Банк під таємним ключем, логіном та паролем, присвоєним Приватному підприємству Анте 08.10.2015 при формуванні платіжного доручення №300 та платіжного доручення №301, яка йому надана IP адреса, за якою поштовою адресою вона була закріплена? Кому вказана IP адреса належить (ідентифікуючі ознаки)?

- Чи був переніс IP адреси та будь-яких даних з вищенаведеного досліджуваного комп'ютера на інший комп'ютер 08.10.2015?

- Чи була підміна IP адреси досліджуваного комп'ютера 08.10.2015? Якщо так, то який маршрут їх слідування?

- Чи була у вищенаведеного досліджуваного комп'ютера 08.10.2015 подвійна IP адреса?

- Чи було можливим 08.10.2015 втручання до досліджуваного комп'ютера чи серверу, на якому знаходиться система Інтернет-Клієнт-Банк , сторонніх осіб за допомогою шкідливих програмних забезпечень? Якщо так, то яким чином?

- Чи був можливий на момент формування платіжного доручення №300 від 08.10.2015 та платіжного доручення №301 від 08.10.2015 несанкціонований доступ до системи Інтернет-Клієнт-Банк ?

- Чи було несанкціоноване втручання в систему Інтернет-Клієнт-Банк на момент формування платіжного доручення № 300 від 08.10.2015 та № 301 від 08.10.2015?

- Чи була будь-яка підміна даних Приватного підприємства Анте в системі Інтернет-Клієнт-Банк (підміна логіну, паролю, електронного підпису, номеру телефону, на який приходять смс з кодом доступу до конкретної операції) 08.10.2015?

- Чи можлива взагалі така ситуація, що треті особи шляхом несанкціонованих дій, без відома посадових осіб Приватного підприємства Анте заволоділи її персональними даними для входу до системи Інтернет-Клієнт-Банк (логін, пароль, цифровий підпис), втрутились до серверу, де знаходиться система Інтернет-Клієнт-Банк , здійснили підміну даних Приватного підприємства Анте , зайшли до її акаунту з іншого комп'ютера та здійснили формування електронного платіжного доручення № 300 від 08.10.2015 та № 301 від 08.10.2015? Якщо так, то який алгоритм та хронологія дій? Чи необхідна для цього співучасть співробітників ПАТ Державний ощадний банк України ?

- Чи мав місце факт зараження комп'ютера позивача шкідливим програмним забезпеченням (вірусом), який мав можливість здійснити крадіжку даних входу до системи Інтернет-Клієнт-Банк на момент здійснення платежів, що розглядаються?

3. Попередити експерта, який буде здійснювати судову експертизу, про кримінальну відповідальність згідно з ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

4. Зобов'язати позивача та відповідача надати на дослідження судовому експерту:

- персональний комп'ютер (або його накопичувач), з якого здійснювалось дистанційне банківське обслуговування в програмах типу Клієнт-Банк ПП Анте ;

- лог - файлів використання вказаного програмного забезпечення з серверів відповідної банківської установи, в якій здійснювалось банківське обслуговування ПП Анте .

5. Зобов'язати учасників судового процесу надати на вимогу експерта оригінали всіх, необхідних для проведення експертизи, документів.

6. Оплату витрат по проведенню судової експертизи на даному етапі провадження у справі покласти на позивача і запропонувати йому вирішити питання з експертною установою щодо сплати, в т.ч. шляхом попередньої оплати, сум за проведення судової експертизи.

7. Зобов'язати учасників судового процесу повідомити господарський суд міста Києва про закінчення експертизи.

Суддя М.Є. Літвінова