Ухвала

від 15.08.2017 по справі 922/4601/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"15" серпня 2017 р. Справа № 922/4601/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,

при секретарі Євтушенкові Є.В.,

за участю представників:

від апелянта - не з'явився,

від кредитора - не з'явився,

ліквідатор - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області (вх.№2034 Х/2) на постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2017р. у справі 922/4601/16,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи-Оіл", м. Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 23.03.2017р. у справі №922/4601/16 (суддя Савченко А.А.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи-Оіл", код 39804269, зареєстроване як юридична особа 27.05.2015р., адреса: 61166, м. Харків, проспект Леніна, буд. 25, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Призначено ліквідатором ТОВ "Енерджи-Оіл", код 39804269, голову ліквідаційної комісії Бакрадзе Катерину Андріївну, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації : АДРЕСА_2, поштова адреса: АДРЕСА_3.

Визначено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається.

Визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю, продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Зобов'язано ліквідатора надати суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, щомісячно надавати суду звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 23.03.2018 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, довідку з архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

Не погодившись з постановою місцевого господарського суду, Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2017р. у справі №922/4601/16, провадження у справі № 922/4601/16 припинити.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог зазначає, що при зверненні до суду з заявою про визнання банкрутом ТОВ "Енерджи-Оіл" не надано достатніх доказів неплатоспроможності боржника. Так, Головним управлінням ДФС у Київській області здійснено аналіз діяльності ТОВ "Провід-Груп" на предмет взаємовідносин з боржником, які за результатами розгляду якої відповідно до податкової звітності не встановлено, в наслідок чого має місце штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості. Разом з тим, контролюючим органом було здійснено заходи, спрямовані на аналіз господарської діяльності ТОВ "Енерджи-Оіл", та встановлено активну діяльність суб'єкта господарювання на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість з липня 2015 року по вересень 2015 року.

В обґрунтування правових підстав звернення з апеляційною скаргою в порядку ст.91 Господарського процесуального кодексу України скаржник вказує, що з 01.01.2017р., як Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, так і Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, інші інспекції втратили функції, окрім визначених у статті 193 Податкового кодексу України, таким чином єдиний орган, який має право здійснювати контрольно-перевірочні функції є Головне управління ДФС у Київській області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Камишевої Л.М. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В., судді Здоровко Л.М.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор просить припинити апеляційне провадження за скаргою Головного управління ДФС у Київській області; справу №922/4601/16 направити до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду (вх.№ 7596 від 19.07.2017р.).

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що, зважаючи на місце реєстрації боржника та матеріали справи - Державна фіскальна служба у Київській області не є стороною або учасником у даній справі, оскільки судом не прийнято жодного рішення, яке стосується прав та обов'язків ГУ ДФС у Київській області, не надано доказів існування заборгованості боржника перед ГУ ДФС у Київській області, яке порушено при винесенні постанови.

Таким чином, на думку ліквідатора, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та у відповідності до ст. 91 ГПК України Державна фіскальна служба не є стороною у справі або особою, яка була б наділена правом на подання апеляційної скарги у даній справі.

Ліквідатором подано клопотання про відкладання розгляду справи на іншу дату, в обґрунтування якого зазначає про необхідність всебічної та повної підготовки до участі у засіданні, належного формування та аналізу документів, які необхідно надати до суду, надання відзиву із запереченнями.

Судова колегія, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні; такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі у справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Як вбачається з вказаної статті, перелік обставин, визначених частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судова колегія зазначає, що ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017р. та від 20.07.2017р. було направлено ліквідатору за вказаною адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 96-А, оф. 188. Електронну копію даного процесуального документу було в установленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Матеріали справи містять повідомлення про вручення поштових відправлень, якими підтверджується обставина отримання ліквідатором копії вказаних вище ухвал.

За таких обставин, зважаючи на належне повідомлення вказаного учасника судового процесу про час та місце розгляду справи, судова колегія зазначає про достатність часу для використання прав, наданих ст.ст. 22, 96 ГПК України. Разом з тим, подане ліквідатором клопотання не містить належного обґрунтування неможливості взяти участь у судовому засіданні.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Одночасно, суд вважає, що подання ліквідатором вдруге клопотання про відкладення розгляду справи є лише затягуванням судового процесу у справі №922/4601/16, враховуючи те, що відповідно до частини 5 пункту 3.14 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на завчасне належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, судова колегія з метою недопущення права сторони на розгляд справи упродовж розумного строку, вирішила відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора про відкладення розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності скаржника та представників учасників у справі про банкрутство за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Загальними зборами учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи-Оіл , оформлених протоколом від 16.08.2016р., прийнято рішення припинити діяльність товариства у зв'язку з ліквідацією (а.с. 11,12).

Згідно протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи-Оіл від 10.11.2016р. затверджено проміжний ліквідаційний баланс товариства від 10.11.2016; вирішено звернутись до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство; обов'язки стосовно супроводу процедури банкрутства товариства покладено на ліквідатора - Бакрадзе К.А. (а.с. 9).

22.08.2016р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи-Оіл .

В грудні 2016 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи-Оіл звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України № 4212 -VI від 22.12.2011 року (далі - Закон про банкрутство).

В обґрунтування вказаної заяви посилається, зокрема, на прийняття загальним зборами ТОВ Енерджи-Оіл рішення про ліквідацію товарисвта. Враховуючи, що за результатами проведених заходів з припинення ТОВ Енерджи-Оіл виявлено, що розмір пасиву товариства перевищує розмір його активу, прийнято рішення про звернення до господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відносно товариства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2017р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи-Оіл в порядку, передбаченому ст. 95 Закону про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 23.03.2017р. року у справі №922/4601/16 визнано товариство з обмеженою відповідальністю Енерджи-Оіл (ідентифікаційний номер боржника: 39804269, адреса боржника: вул. Леніна, буд. 25, м. Харків, 61166) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Бакардзе Катерину Андріївну.

Керуючись вимогами ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, ст. 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ст. 95 Закону про банкрутство, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що фінансовий стан підприємства має ознаки неплатоспроможності у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника для задоволення вимог його кредиторів, яка у відповідності до результатів інвентаризації станом на 02.11.2016р. становить 540800,00 грн., що свідчить про правильність вжиття ліквідатором боржника всіх передбачених чинним законодавством України заходів, що є передумовою для звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство. Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено наявність ознак неплатоспроможності боржника, у зв'язку з чим господарський суд вважає за доцільне визнати боржника банкрутом та відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про припинення провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2017р. у справі №922/4601/16 з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

За приписами ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Колегія суддів зазначає, що в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що учасниками у справі про банкрутство є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно зі ст. 210 Господарського кодексу України кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника .

При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство .

Отже, процесуальне право на апеляційне оскарження мають особи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, особи, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, а також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство. Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди. Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації. Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

У даному випадку, провадження у справі порушено за ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що передбачає спрощений порядок провадження у справі про банкрутство, який застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 16 вказаної статті визначено, що ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), органу доходів і зборів, місцевому загальному суду, відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Як вже було зазначено у цій постанові, ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2017р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи-Оіл (код ЄДРПОУ 39804269) в порядку, передбаченому ст. 95 Закону про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Вказана ухвала направлена боржнику, Цетральній ОДПІ м.Харкова, Дзержинському районному суду м. Харкова, Дзержинському ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, державному реєстратору.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду першої інстанції від 27.01.2017р. про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи-Оіл заявник апеляційної скарги - Головне управління ДФС у Київській області, не оскаржував.

Натомість, Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2017р. у справі №922/4601/16 про визнання боржника - ТОВ Енерджи-Оіл банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Обґрунтовуючи свої доводи, заявник апеляційної скарги посилається на те, що необхідною передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, зокрема, ч. 7 ст. 111 ЦК України, згідно якої для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Судова колегія зазначає, що спрощена процедура, що передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), обумовлена та випливає з процедури ліквідації юридичної особи за правилами ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, в тому числі і дотримання вимог ч. 7 ст. 111 ЦК України.

Разом з тим, з'ясування факту дотримання заявником названих вимог чинного законодавства, виходячи з норм ст. 16 та ч. 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відбувається у підготовчому засіданні на стадії порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема ст. 8 вказаного Закону, є самостійним процесуальним документом, який підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку.

Враховуючи особливості спрощеної процедури банкрутства, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство, контролюючий орган, в разі наявності обставин порушення його права, що передбачено ч. 7 ст. 111 ЦК України, на своєчасне отримання первинних документів податкового обліку для проведення перевірок, має право оскаржити ухвалу суду першої інстанції про порушення справи про банкрутство.

При цьому, відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Згідно з п.41.2 цієї статті органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Відповідно до п.41.3 цієї статті повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Статтею 78 Податкового Кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Як убачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Витяг), 22.08.2016р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи-Оіл , а також зазначено про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для задоволення кредиторами своїх вимог - 26.10.2016р. (59-60).

Повідомлення про визнання ТОВ "Енерджи-Оіл" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури оприлюднене на офіційному сайті Вищого господарського суду України 24.03.2017р (а.с. 127).

Вказані обставини свідчать про обізнаність податкової інспекції, як контролюючого органу, про припинення юридичної особи - ТОВ Енерджи-Оіл . Разом з тим, апелянтом не надано доказів вжиття податковим органом заходів з проведення позапланової перевірки боржника з метою виявлення факту дотримання/недотримання останнім вимог податкового законодавства України (відповідні накази про проведення перевірки, акти про недопущення чи/або відсутність боржника за податковою адресою тощо) .

Податковим органом не дотримано вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р. (надалі - порядок), згідно яких позапланова документальна перевірка боржника призначається та розпочинається протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу .

Колегія суддів враховує, що з 01.01.2017р. набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, що визначають розмежування повноважень контролюючих органів, відповідно до яких державні податкові інспекції не мають повноважень щодо адміністрування податків, зборів, платежів, у т.ч. проведення перевірок та звірок платників податків; контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів; повноважень здійснювати погашення податкового боргу, стягувати своєчасно ненараховані та/або несплачені суми єдиного внеску та інших платежів. Вказані повноваження з 01.01.2017р. належать виключно обласним та центральним органам Державної фіскальної служби України.

Вказані нові засади розподілу повноважень також відображені у листі ДФС України від 17.01.2017р. № 1005/7/99-99-14-03-03-17 "Про організацію перевірок у 2017 році", що розміщений на офіційному веб-сайті ДФС України.

Проте, докази проведення апелянтом податкових перевірок щодо боржника або звернення з відповідними скаргами на неправомірні дії ліквідатора, зокрема, щодо перешкоджання у здійсненні відповідної перевірки шляхом ненадання первинних документів, матеріали справи також не містять .

Слід зазначити також, що перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет ведення ним фіктивної підприємницької діяльності, а також, наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) контролюючими органами своїх повноважень, підставою для відмови у визнанні боржника банкрутом за наявності доказів дотримання останнім визначених Законом про банкрутство умов бути не можуть.

Враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), особа набуває статусу кредитора та має право оскаржити постанову про визнання боржника банкрутом після звернення з дотриманням встановленого ч. 3 ст. 95 Закону порядку з заявою про грошові вимоги до банкрута.

Так, згідно ч. 3 ст. 95 Закону кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів. (п.п.36.7 листа Вищого господарського суду України 28.03.2013р. № 01-06/606/2013).

При цьому, необхідно зазначити, що виходячи з аналізу норм ст.ст.10, 11 Закону про банкрутство, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора - сторони (учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання її грошових вимог до боржника чи/або надання господарським судом правової оцінки змісту заявлених вимог та прийняття за результатами їх розгляду відповідної ухвали. (Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах ВГСУ від 15.06.2016р. у справі №904/194/16; від 20.07.2016р. у справі №904/1512/16).

Отже, статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі органом державної податкової служби, при наявності підтверджених у встановленому порядку документами вимог щодо грошових зобов'язань до боржника, та через певні процедури, що визначені спеціальною нормою законодавства Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема після визнання його вимог, що також узгоджується з нормою ч. 1ст.210 Господарського кодексу України, і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Проте, доказів звернення податкового органу (апелянта) з кредиторськими вимогами до боржника протягом встановленого граничного строку заявлення кредиторських вимог не надано.

Факт прийняття місцевим господарським судом ухвали про визнання грошових вимог апелянта до боржника чи/або факт надання судом першої інстанції правової оцінки змісту даним вимогам та прийняття відповідної ухвали - матеріалами справи не підтверджений.

Крім того, в апеляційній скарзі Головне управління Міндоходів у Київській області не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), а обґрунтовує вимоги апеляційної скарги наявності ознак фіктивності порушеної справи про банкрутство та наявністю активної діяльності боржника в період з липня 2015р. по вересень 2015 року, тобто, до подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Ліквідатором ТОВ Енерджи-Оіл при визначенні кредиторської заборгованості зазначено про наявність заборгованості зі сплати податків та зборів лише перед Київською ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області в розмірі 1800,00 грн. Разом з тим, вказаним учасником судового процесу постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2017р. в апеляційному порядку оскаржено не було.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у Київській області про наявність у боржника податкової заборгованості не зазначає.

Крім того, при зверненні з апеляційною скаргою податковою інспекцією не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною постановою місцевого суду вирішено питання про його (скаржника) права та обов'язки.

Так, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, яка викладена в постанові від 15.06.2016р. у справі № 904/194/16.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління ДФС у Київській області на момент звернення з апеляційною скаргою статусу кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджи-Оіл або статусу іншого учасника у даній справі про банкрутство не набула, відтак, стороною у справі про банкрутство в розумінні норм ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не являється, та, відповідно, не має права на оскарження постанови суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснено, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Головним управлінням ДФС у Київській області в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено наявність правових підстав для подання апеляційної скарги у даній справі, відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2017р. у справі №922/4601/16 підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. (Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України, зокрема, постановою від 17.01.2017р. у справі №908/2234/16, від 16.05.2017р. у справі № 904/11218/16).

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 80, 86, 91, 99 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2017р. у справі №922/4601/16.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов