Постанова

від 17.08.2017 по справі 915/450/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2017 р.Справа № 915/450/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Діброви Г.І.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення № 005174 від 22.09.2012)

від Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області: не з'явився

від ТОВ «Бабилон» : ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 10.05.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бабилон»

на рішення господарського суду Миколаївської області від « 04» липня 2017 року, повний текст якого складено та підписано « 07» липня 2017 року

по справі № 915/450/16

за позовом Керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1

до відповідачів:

- Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Бабилон»

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бабилон» про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 04375748) № 22 від 09.12.2015 року «Про продаж земельної ділянки» , визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0194, площею 0,8150 га, розташованої по пр. Курортному, 48 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладеного 01.03.2016 року між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 04375748) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабилон" (ідентифікаційний код 39832783), який 01.03.2016 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2016, у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016 у справі № 915/450/16 скасовано, справу № 915/450/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017 позов задоволений, визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 22 від 09.12.2015 року Про продаж земельної ділянки , визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0194, площею 0,8150 га, розташованої по пр. Курортному, 48 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладеного 01.03.2016 року між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 04375748) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабилон" (ідентифікаційний код 39832783).

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що станом на день прийняття судового рішення проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не затверджений органом місцевого самоврядування, а тому необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 Водного кодекса України.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Бабилон звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового акту, з підстав передбачених ст. 104 ГПК України, а саме:

- апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка рекреаційного призначення розташована в межах існуючого населеного пункту Коблеве, містобудівна документація по якому затверджена Генеральним планом з урахуванням історично складеної забудови, є земельною ділянкою водного фонду, вважає, що судом першої інстанції не дана оцінка висновку Державного агентства водних ресурсів України № 1-2/261 від 23.05.2017 який свідчить що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою водного фонду.

- скаржник вважає, що місцевий господарський суд, встановивши, що в будь-якому випадку ТОВ Бабилон належить право користування спірною земельною ділянкою на підставі закону з огляду на наявність на її території об'єкту нерухомості, що належить йому на праві власності , безпідставно не врахував практику Європейського Суду з прав людини про захист права власності та не доведення прокуратурою, що втручання в право ТОВ "Бабилон" мирно володіти своїм майном переслідує "суспільний", "публічний" інтерес та є пропорційним визначеним цілям, а також не доведення порушення інтересів суспільства та держави.

16.08.2017 від Прокуратури Миколаївської області через відділ діловодства суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Представник Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в судове засідання 17.08.2017 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено під час розгляду даної справи, Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 проведено перевірку дотримання вимог законодавства при прийнятті Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області рішень із земельних питань та встановлено наступне.

Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області 09.12.2015 року прийнято рішення № 22 про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю Бабилон ( далі ТОВ Бабилон ) земельної ділянки для рекреаційного призначення площею 0,8150 га (кадастровий номер 4820982200:09:000:0194), на якій розташовано нерухоме майно - база відпочинку Бірюза , яка знаходиться в межах території Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, проспект Курортний, 48. (а.с. 16).

На підставі цього рішення між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, як продавцем, та ТОВ Бабилон , як покупцем, 01.03.2016 року укладено договір купівлі-продажу (далі Договір) (а.с.17-18), відповідно до якого продавець передав у власність покупця земельну ділянку загальною площею 0,8150 га (кадастровий номер 4820982200:09:000:0194), розміщену в межах території Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 48, на якій знаходиться комплекс, база відпочинку Бірюза , який належить покупцю на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2015 року (а.с. 89-92).

Відповідно до п. 1.2 Договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

У відповідності до п. п.1.5, 1.6 Договору склад угідь земельної ділянки: землі рекреаційного призначення - 0,8150 га. Категорія - землі рекреаційного призначення. Вид використання - Е 0701. Форма власності - комунальна.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №4801995252016, виданого 29.02.2016 року державним кадастровим реєстратором відділу Державного земельного агентства у Березанському районі Миколаївської області, на відчужувану земельну ділянку відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 року, не зареєстровані.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна земельної ділянки становить 872 314,00 грн. та повністю сплачена покупцем до нотаріального посвідчення договору, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 29.02.2016 року, виданим ПАТ "Фідобанк".

Пунктом 4.3 Договору сторонами узгоджено наступне: якщо після укладення цього договору з'ясується, що яка-небудь з сторін не мала права укладати цей договір і він підлягає припиненню, то винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі втрати, які вона понесла по реалізації цього договору, а також інші збитки, включаючи моральну шкоду.

Зазначений Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №88.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначав про допущення Коблівською сільрадою Березанського району порушень законодавства при прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність, у зв'язку з чим просив визнати незаконним та скасувати рішення Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 22 від 09.12.2015 року, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8150 га, розташованої по пр. Курортному, 48 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладеного 01.03.2016 року між Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабилон".

Судова колегія не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області, що вбачається із технічної документації, а також спірного договору.

За інформацією відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 31.03.2016 відповідно до даних Національної кадастрової системи приблизна відстань від урізу води Чорного моря до південної межі спірної земельної ділянки становить 160-170 м, до північної межі - 370-400 м. (а.с. 35-38).

Планування та забудова територій, на яких розташована спірна земельна ділянка, здійснювались відповідно до схеми планування території Березанського району, затвердженої розпорядженням Миколаївської обласної ради народних депутатів № 310-р від 16.05.1985 року та постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва № 112 від 23.10.1985 року, згідно якої дані території визначені як зони рекреації.

На спірній земельній ділянці розташована база відпочинку "Бірюза". Об'єкти нерухомого майна, які становлять цілісний майновий комплекс бази, побудовані ще до 1983 року, що вбачається із технічного паспорту (а.с.93-100).

Згідно з ст.50 та ст.51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до приписів статті 4 Водного кодексу України та статті 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать, серед іншого, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Частиною 2 статті 58 Земельного кодексу України встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

У відповідності до норм статей 1, 88, 90 Водного кодексу України, 60, 62 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 3 ст. 60 Земельного кодексу України, що кореспондується з положеннями ч.4 ст.88 Водного кодексу України (зі змінами та доповненнями від 02.12.2010р.), уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 100 метрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до п.10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , затвердженого постановою КМУ № 486 від 08.05.1996р., на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Відповідно до п.11 вище зазначеного Порядку, водоохоронна зона морів, морських заток та лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Нормами статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, віднесено землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №29 від 01.06.2012 року надана згода на проведення проектно-вишукувальних робіт по розробці генерального плану забудови населеного пункту с. Коблеве в межах Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.87).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №28 від 16.12.2014 року затверджений Генеральний план с. Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с.88).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №5 від 16.12.2014 року наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с.142).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №7 від 16.12.2014 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с. 133).

Як вбачається зі Схеми проектних планувальних обмежень, складеної до Генерального плану (а.с.101) та плану організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів уздовж Чорного моря на території с. Коблеве (а.с.168), визначена в Генеральному плані та запланована згідно проекту землеустрою прибережна захисна смуга обмежується пляжною зоною шириною 20-60 метрів, вільною від будь-яких забудов та з відповідними обмеженнями у використанні.

Положеннями ст.20 ЗУ Про землеустрій визначено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до положень ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою водного фонду, з чим не може погодитись судова колегія, виходячи з наступного.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що під час нового розгляду сторонами не надано суду доказів затвердження у встановленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в с .Коблеве.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що на час прийняття спірного рішення в матеріалах справи наявний висновок Державного агентства водних ресурсів України № 1-2/261 від 23.05.2017 про погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів уздовж Чорного моря на території с. Коблеве, розроблений Миколаївською регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру Держгеокадастру України.

З висновку Державного агентства водних ресурсів України № 1-2/261 від 23.05.2017, яке згідно з підпунктом 42 пункту 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України , затвердженого постановою КМУ № 393 від 20.08.2014р., уповноважене погоджувати документацію із землеустрою щодо відповідності зазначеної документації водному законодавству, вбачається, що земельна ділянка ТОВ Бабилон не входить до земель водного фонду.

Крім того, в матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів уздовж Чорного моря на території с.Коблеве, розроблений Миколаївською регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру Держгеокадастру України, з якого вбачається, що прибережна захисна смуга обмежується пляжною зоною шириною 20-60 метрів, вільною від будь-яких забудов та з відповідними обмеженнями у використанні.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України по справі № 3-76гс14 доказами розташування земельної ділянки в межах (поза межами) прибережних смуг можуть бути матеріали землевпорядної документації, пояснювальні записки до проекту землеустрою, погодження проектів землеустрою відповідними органами виконавчої влади, тощо.

Відповідно до приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, згідно п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434 у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, враховуючи усі докази по справі, колегія дійшла висновку про те, що до правовідносин у даній справі мають застосовуватись спеціальні норми, які регулюють розміри та порядок встановлення прибережних захисних смуг саме в населених пунктах та які передбачають необхідність врахування орієнтовних розмірів і меж прибережної захисної смуги, конкретних умов забудови в межах міст (ч. 4 ст. 88 Водного кодексу України, 60 Земельного кодексу України, п.10 Порядку № 486) .

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що спірне рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 22 від 09.12.2015 року, яким надано земельну ділянку у власність, прийняте з дотриманням чинного законодавств.

Крім того, судова колегія не знаходить підстав для задоволення позовних вимог прокурора в цій частині, також тому, що визнання спірного рішення незаконним та його скасування не призведе до поновлення порушеного права.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання . У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Таким чином без визнання договору купівлі продажу спірної земельної ділянки недійсним, яке прийняте на підставі вищезазначеного рішення, позовні вимоги про визнання рішення незаконним та його скасування не призведе до поновлення порушеного права.

Аналізуючи договір купівлі продажу земельної ділянки, площею 0,8150 га, розташованої по пр. Курортному, 48 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладений 01.03.2016 року між Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабилон" від 01.03.2016 року, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним .

Так, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правомірність втручання в мирне право особи володіти майном необхідно оцінювати за такими критеріями: 1) законність; 2) чи переслідує воно суспільний (публічний) інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Якщо хоч одного критерію не додержано - є порушення ст.1 Першого протоколу.

Рішенням Європейського суду з права людини "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 року №44277/98 встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 року у справі Трегубенко проти України вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, інтерес суспільства та умови, передбачені законом.

Більш того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності.

Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар.

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Але в даному конкретному випадку загальні інтереси суспільства укладенням спірного договору ніяким чином не зачипаються. Такий висновок обґрунтований наступним.

На території земельної ділянки, що знаходиться за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 48, знаходиться комплекс, база відпочинку Бірюза , який належить покупцю на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2015 року.

У постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2017р. були надані вказівки суду першої інстанції встановити обставини переходу права користування земельною ділянкою до Товариства з обмеженою відповідальністю Бабилон .

Рішенням суду першої інстанції встановлено, що 04.08.2015 Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області прийнято розпорядження № 155 про припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 0,8150 га наданої в строкове платне володіння та користування Товариству з обмеженою відповідальністю Чорноморська зірка в зв'язку з відчуженням нежитлових приміщень, а 15.09.2015 між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області, Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморська зірка та Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області укладено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки № 1368 від 22.12.2004.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю Бабилон перейшло право користування спірною земельною ділянкою, наслідком чого є неможливість повернення Коблівській сільській раді Березанського району Миколаївської області земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1: 09:000:0194 в разі визнання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

Відповідно до приписів ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, в будь-якому випадку ТОВ Бабилон належить право користування спірною земельною ділянкою, з огляду на наявність на її території обєкту нерухомості, що належить ТОВ Бабилон на праві власності, тому визнання договору купівлі-продажу недійсним не може мати наслідком повернення земельної ділянки попередньому власнику Коблівській сільській раді Березанського району Миколаївської області, а відповідно такі критерії як чи переслідує воно суспільний (публічний) інтерес та чи є втручання в право на мирне володіння майном пропорційним визначеним цілям не дотримано.

Крім того, прокурор не зазначив конкретних підстав щодо того, в чому саме полягає шкода державі або громаді, завдана спірним рішенням та укладеним договором купівлі-продажу, оскільки: кошти за земельну ділянку сплачені, земельна ділянка використовується для обслуговування бази відпочинку Бірюза , земельний податок за спірну земельну ділянку сплачується до місцевого бюджету в повному обсязі та без затримок (а.с.203-205), а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних (суспільних) інтересів щодо використання земельної ділянки в разі задоволення позовних вимог. Прокурором не надано жодних доказів того, що діяльність ТОВ Бабилон - обслуговування б/в Бірюза - не забезпечує збереження водного фонду або веде до знищення водних ресурсів, що на вказаній земельній ділянці можливо встановити інженерні захисні споруди для захисту від берегоруйнування, підтоплення, захисту флори, фауни.

Доведення вказаних обставин має суттєве значення для позбавлення особи права мирно володіти своїм майном, так як згідно до вимог ч.3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017 року у справі № 915/450/16 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Бабилон підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бабилон» задовольнити .

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від « 04» липня 2017 року у справі № 915/450/16 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 відмовити в повному обсязі.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „18» серпня 2017 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Г.І. Діброва