Рішення

від 14.08.2017 по справі 913/516/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2017 року                                                             Справа № 913/516/17

                                                                                Провадження №33/913/516/17

          За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД”, м.Запоріжжя

до Приватного підприємства “Завод продтоварів “Анжей”, смт.Георгіївка, Лутугинського району Луганської області,

про стягнення 74 834 грн 51 коп.

          Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства “Завод продтоварів “Анжей” про стягнення грошових коштів за договором куплі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №00401/14-ЛС від 01.01.2014 в розмірі 74 834 грн 51 коп., з яких:

- 37 550 грн 39 коп. - сума основного боргу;

- 3 215 грн 96 коп. – сума нарахованих 3% річних,

- 34 068 грн 16 коп. - інфляційних нарахувань;

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.06.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.07. 2017 (враховуючи ухвалу суду від 10.07.2017 про виправлення описки).

          Ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.07.2017 розгляд справи було відкладено на 14.08.2017 у зв'язку з неявкою представників сторін та не надання документів, наобхідних для розгляду спору.

          В судове засідання 14.08.2017 представники сторін не прибули. Були повідомлені про час та місце проведення судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Разом з тим, позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог через канцелярію суду надані письмові пояснення за вих.№710 від 07.07.2017 з додатковими документами, в яких останній зазначає, шо відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №00401/14-ЛС від 01.01.2014, укладеного між сторонами, позивачем було передано у власність відповідачу паливо протягом січня – липня 2014 року на загальну суму 274010 грн 32 коп., проте відповідач здійснив лише часткову оплату на загальну суму 236459 грн 93 коп., у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 37550 грн 39 коп. за видатковою накладною №22308/2 від 31.07.2014. У зв'язку із допущенням прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем на підставі п ст.625 ЦК України нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні, які останній просить стягнути.

Також позивач зазначає, що у зв'язку з проведенням атитерористичної операції на Сході країни, Товариство з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” змінило місцезнаходження, більшість документів залишилась на території непідконтрольній українській владі, внаслідок чого відсутня можливість надати всі документи витребувані ухвалою суду, зокрема докази надсилання відповідачу видаткових накладних. Натомість позивач вказує на те, що, заперечень від відповідача щодо видаткових накладних не надходило, у зв'язку з чим видаткова накладна №22308/2 від 31.07.2014, яка не підписана відповідачем, на підставі п.2.2. є належним доказом, який підтверджує факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

В матеріалах справи наявне клопотання позивача вих.№761 від 27.07.2017 про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами у зв'язку з відсутністю можливості забезпечити участь представника в судовому засіданні.

Від позивача на електронну адресу суду також надійшли додаткові письмові пояснення від 10.08.2017 №811, в яких позивач надав пояснення щодо формування сальдо заборгованості та зарахування ним здійснених відповідачем оплат.

Відповідач також не забезпечив участі свого представника в судових засіданнях.

Судом у відповідності до даних, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що місцезнаходженням відповідача є: вул. Леніна, буд.6, смт.Георгіївка, Лагутинського району Луганської області, 92023 (а.с.48-51).

За інформацією Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” розміщеній на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257D7E002C3293), пересилання пошти, зокрема, до/з см.Георгіївка, Лагутинського району Луганської області тимчасово не здійснюється.

На виконання ч.2 ст.9 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, з метою створення належних умов, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, для належного інформування учасника процесу – відповідача, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, відповідно до приписів пп.4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 “Про Закон України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції” оголошення про час і місце судових засідань були розміщені на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Повідомлення для сторін, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції”) офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруковані сторінки з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідань господарського суду.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце проведення судових засідань, суд додатково намагався передати телефонограму також телефонним зв'язком, за номерами телефонів, вказаних в договорі та реєстрі, однак встановити зв'язок з абонентом не вдалося (а.с.60,64, 231).

Таким чином, судом вжито всі необхідні заходи для належного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Наразі, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі свого представника в судових засіданнях, хоча був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на неявку представника відповідача в судові засідання, не надання відзиву, господарський суд враховує, що за змістом п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          У відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи на подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду відзиву із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель - М ЛТД» (далі – позивач), як продавцем та Приватним підприємством «Завод продтоварів «АНЖЕЙ» (далі – відповідач), як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг № 00401/14-ЛС від 01.01.2014 (далі - договір). За умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає й зобов'язується оплатити паливо (бензини автомобільні, паливо дизельне й газ) у строки й на умовах, встановлених даним договором, шляхом здійснення заправлення автомобіля/ів покупця по паливних картках, протягом дії даного договору. Заправлення (передача палива) здійснюються на автозаправних станціях партнерів продавця, а також на автозаправних станціях продавця й супроводжується видачею чека термінала пред'явникові паливної картки. Перелік АЗС, на яких можливо одержати паливо по паливних картах надається продавцем за бажанням покупця (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору право власності на паливо й ризики випадкового знищення або випадкового псування переходять до покупця з моменту одержання палива по паливній картці на АЗС. Обов'язок продавця передати паливо покупцеві виникає з моменту звернення по заправлення автомобіля/ів паливом по паливній картці на АЗС. Факт виконання обов'язків продавцем підтверджується фіксацією відпустки палива по паливній картці на АЗС. Інформація про відпустку палива (фіксацію) зберігається в продавця й використовується сторонами при здійсненні розрахунків.

Пунктом 5.1. договору встановлено термін дії договору з дати його підписання й по 31 грудня 2014 року включно, а також до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

У випадку дострокового розірвання договору або припинення строку його дії, продавець припиняє обслуговування паливних(ої) карток(ки), а покупець зобов'язаний в 3 денний строк з дати припинення дії даного договору повернути продавцеві паливні картки, що оформляється актом про приймання паливних карток, або відшкодувати продавцеві вартість неповернених паливних карток, виходячи з вартості, зазначеної в акті прийому-передачі паливних карток у користування. За порушення строків повернення паливних карток й/або прострочення в компенсації вартості неповернених паливних карток покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі дворазової вартості кожної неповерненої/некомпенсованої паливної картки. Крім того, при заміні несправної (ушкодженої, зіпсованої), а також у випадку якої-небудь втрати паливної картки, Покупець зобов'язаний відшкодувати її вартість протягом 3 банківських днів з моменту звернення покупця до продавця про заміну/видачі нової паливної картки (п.1.9. договору).

В п.2.1. договору сторони погодили, що ціна, асортимент й кількість палива визначається (узгоджується) сторонами в момент заправлення, відповідно до діючої ціни на АЗС (ціна реалізації по безготівковому розрахунку). Загальною сумою договору, є вартість палива, отриманого протягом дії договору й зазначена в накладних (акті).

По закінченні кожного календарного місяця, на 5-й робочий день місяця, наступного за звітним, продавець готує для покупця накладну, у якій вказується точна (погоджена) кількість палива, переданого покупцеві за звітний місяць. Дана накладна є невід'ємною частиною даного договору й повинна бути отримана покупцем (шляхом звертання до продавця), підписана його уповноваженою особою, а також повернута продавцеві до 20 робочого дня місяця наступного за звітним. У випадку не одержання покупцем накладної, у тому числі не підписання й/або не повернення продавцеві, у встановлений термін з вини покупця або у випадку відсутності інших заперечень із боку покупця (уповноваженої особи покупця) дана накладна, підготовлена продавцем не може бути оскаржена покупцем у майбутньому й підтверджує факт виконання продавцем своїх зобов'язань за цим договором. За несвоєчасне повернення накладних покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 200 грн 00 коп. за кожен подібний випадок (п.2.2. договору).

Згідно із п. 2.6. договору, за паливо, що відпускається покупцеві за цим договором, покупець зобов'язаний здійснювати оплату за тиждень не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання рахунку, який передається покупцеві щотижня кожен понеділок або вівторок. У разі якщо день платежу збігається зі святковим або неробочим банківським днем, оплата здійснюється в наступний банківський день. Рахунок на оплату повинний бути отриманий покупцем в обов'язковому порядку. Рахунок для оплати може передаватися Покупцеві за допомогою факсу або електронної пошти й має силу оригіналу до фактичного його одержання покупцем у продавця. Остаточний розрахунок за паливо, отримане протягом звітного місяця, повинен бути здійснений покупцем до 10 робочого дня місяця, наступного за звітним на підставі накладної (акта), з урахуванням платежів, що надійшли від покупця протягом звітного місяця. Не оплата повністю або частково, платежів, передбачених цим договором є простроченням покупця.

В п.2.7. договору сторони погодили, що при здійсненні платежів за паливо покупець у платіжному документі зобов'язаний в обов'язковому порядку вказати номер договору й дату його підписання, а також номер і дату рахунку, по якому здійснюється оплата. У випадку перерахування коштів на рахунок продавця без вказівки перерахованих вище даних, продавець ураховує грошові кошти, що надійшли у рахунок погашення утвореної раніше заборгованості покупця.

Додатком № 1 до договору встановлено наступний розмір знижки (зменшення ціни реалізації) на АЗС продавця - 0,3 грн 00 коп. (нуль гривень 30 копійок).

Згідно із п. 2.11. договору знижка на паливо, встановлена в даному договорі або додатками до нього, застосовуються сторонами при взаєморозрахунках винятково при належному й своєчасному виконанні покупцем зобовязань по оплаті палива згідно п. 2.6. договору. У випадку порушення покупцем умов і строків оплати за паливо продавець залишає за собою право в однобічному порядку скасувати дію встановлених у даному договорі або додатками до нього знижку, а покупець зобовязаний здійснити розрахунок за отримано паливо за цінами, що діяли на АЗС у момент заправлення, безпосередньо без урахування знижки за все отримане паливо, оплата по якому була прострочена. Дія знижки може бути відновлена після того, як покупець погасить всю наявну заборгованість і зробить попередню оплату згідно п. 2.6. даного договору.

Відповідно до умов договору продавцем було передано у власність покупцеві паливо на загальну суму 274 010 грн 32 коп. протягом січня – липня 2014 року, що підтверджується видатковими та податковими накладними, які долучені позивачем.

Відповідач в порушення умов договору свої обов'язки не повністю виконав, здійснив лише часткову оплату палива на загальну суму 236 459 грн 93 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою позивача про здійснені відповідачем оплати за договором (а.с.52-56).

Таким чином, заборгованість покупця перед постачальником за паливо складає 37 550 грн 39 коп., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто – неналежне виконання.

Під час розгляду спору судом встановлено, що сторонами на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг № 00401/14-ЛС від 01.01.2014, складено акт прийому-передачі паливних карток у користування від 01.01.2014, який підписано представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств (а.с.18).

За вказаним актом відповідачу для реалізації умов договору були передані в користування 4 паливні картки.

В подальшому, на виконання своїх зобов'язань за договором, позивачем, як продавцем, було передано протягом січня – липня 2014 року у власність відповідачу, а останнім прийнято паливо на загальну суму 274010 грн 32 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, складеними сторонами, а саме: №3045/2 від 13.01.2014 на суму 23435 грн 84 коп. , №6304/2 від 28.02.2014 на суму 28799 грн 41 коп., №9659/2 від 31.03.2014 на суму 44615 грн 14 коп., №13099/2 від 30.04.2014 на суму 50430 грн 68 коп., №16427/2 від 31.05.2014 на суму 59809 грн 61 коп., №19438/2 від 30.06.2014 на суму 27314 грн 85 коп., №22308/2 від 31.07.2014 на суму 39604 грн 79 коп., які були підписані представниками обох сторін без зауважень, крім видаткової накладної №22308/2 від 31.07.2014 на суму 39604 грн 79 коп. (а.с.19-25).

Як вбачається, позивачем заявляється до стягнення заборгованість, наявна в сумі 37 550 грн 39 коп. саме за непідписаною відповідачем видаткової накладної №22308/2 від 31.07.2014 на суму 39604 грн 79 коп.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд враховує наступне.

В пунктах 2.2. та 2.6. договору сторони погодили порядок та строки здійснення розрахунку, зокрема поклавши обов'язок отримання кожного календарного місяця накладної у продавця, у якій вказується точна (погоджена) кількість палива, переданого покупцеві за звітний місяць, саме на відповідача як покупця.

Зокрема, накладна є невід'ємною частиною даного договору й повинна бути отримана покупцем (шляхом звертання до продавця), підписана його уповноваженою особою, а також повернута продавцеві до 20 робочого дня місяця наступного за звітним.

Суд зауважує, що окремо в договорі сторони погодили умови та юридичні наслідки не отримання/не підписання накладної.

У випадку не одержання покупцем накладної, у тому числі не підписання й/або не повернення продавцеві, у встановлений термін з вини покупця або у випадку відсутності інших заперечень із боку покупця (уповноваженої особи покупця) дана накладна, підготовлена продавцем не може бути оскаржена покупцем у майбутньому й підтверджує факт виконання продавцем своїх зобов'язань за цим договором. За несвоєчасне повернення накладних покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 200 грн 00 коп. за кожен подібний випадок (п.2.2. договору).

Враховуючи положення п. 2.6. договору, сторони визначили, що остаточний розрахунок за паливо, отримане протягом звітного місяця, повинен бути здійснений покупцем до 10 робочого дня місяця, наступного за звітним на підставі накладної (акта), з урахуванням платежів, що надійшли від покупця протягом звітного місяця. Не оплата повністю або частково, платежів, передбачених цим договором є простроченням покупця.

В матеріалах справи відсутні докази своєчасного звернення відповідачем як покупцем до позивача із відповідними зауваженнями щодо складеної накладної. За таких обставин, вказана видаткова накладна №22308/2 від 31.07.2014 підтверджує факт виконання продавцем своїх зобов'язань за цим договором в липні 2014 року на суму 39604 грн 79 коп. А враховуючи положення п. 2.6. договору щодо погоджених сторонами строків проведення остаточних розрахунків (до 10 робочого дня місяця, наступного за звітним на підставі накладної), строк виконання зобов'язання з оплати настав 14.08.2014.

Судом також враховується, що на підтвердження заявлених вимог та продажу позивачем в заявленому обсязі відповідачу палива протягом січня – липня 2014 року, позивачем долучено складені податкові накладні (а.с. 91-220), надані помісячні розшифровки паливних карт до накладних (а.с.77-89) та довідку про останні діючі ліміти паливних карток отриманих Приватним підприємством “Завод продтоварів “Анжей” згідно договору куплі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №00401/14-ЛС від 01.01.2014.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо проведення розрахунку в повному обсязі за отримане, зокрема в липні 2014 року у власність паливо, у встановленій п. 2.6 договору строк не виконав.

Враховуючи здійснені відповідачем платежі 17.01.2014 на суму 2000 грн та 18.07.2014 в розмірі 2145, 50 грн, що підтверджується даними роздруківки позивача про проведені відповідачем оплати з 17.01.2014 по 15.06.2017 рік, згідно видаткової накладної №22308/2 від 31.07.2014 на суму 39604 грн 79 коп. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 37 550 грн 39 коп. (а.с.52-56).

Судом враховується надані позивачем пояснення від 10.08.2017 №811 щодо порядку зарахування проплат відповідача, враховуючи те, що господарські відносини між позивачем та відповідачем мають тривалий характер та продовжуються з 2011 року.

Зокрема, із платежу від 17.01.2014 у розмірі 2 000 грн 00 коп. в рахунок погашення заборгованості за спірним договором зараховано лише 39 грн 52 коп., залишок суми платежу у розмірі 1960 грн 48 коп. зараховано в рахунок погашення заборгованості за попередній період, який не оспорюється сторонами. На оплату палива у розмірі 39 грн 54 коп. складено податкову накладну № 3185 від 17.01.2014 до спірного договору, яку було направлено відповідачу та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджує зарахування платежу в якості часткової оплати за спірним договором. Решта платежів, зазначених у виписці по рахунку зараховано в якості оплати за паливо в повному обсязі. Таким чином, розмір часткової оплати відповідачем палива становить 236 459 грн. 93 коп. Станом на момент розгляду справи борг відповідача перед позивачем складає 37 550 грн 39 коп. (а.с.234).

Під час розгляду спору відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати проданого йому в липні 2014 року позивачем палива за договором купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №00401/14-ЛС від 01.01.2014, чи погашення боргу протягом розгляду спору – не надав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 37 550 грн 39 коп. за передане за договором куплі-продажу нафтопродуктів та надання послуг №00401/14-ЛС від 01.01.2014 паливо в липні 2014 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивач заявляє до стягнення 3% річних в сумі 3 215 грн 96 коп., нараховані за період прострочення з 15.08.2014 по 22.06.2017 (а.с.11).

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем, за допомогою програми “Законодавство” та встановлено, що він відповідає чинному законодавству, є обґрунтованим та арифметично вірно обрахованим.

Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 3% річних в сумі 3 215 грн 96 коп.

Відносно заявленої додаткової вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 34 068 грн 16 коп., нарахованих за період зазначений позивачем в розрахунку з 15.08.2014 по 22.06.2017 (а.с.12), суд зазначає наступне.

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань” №14 від 17.12.2013, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Згідно зі статтею 3 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

З вищезазначеного вбачається, що законодавчо так само визначено звітним періодом встановлення індексу інфляції місяць.

Отже, правовий аналіз вищезазначеного надає можливість дійти висновку, про те, що найменший період визначенні індексу інфляції – місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.12), господарський суд зауважує про наявність в ньому арифметичних неточностей, зокрема, позивачем невірно визначений період нарахування інфляційних, помилково не враховано, що індекси інфляції застосовується за повний місяць, в якому існувала сума боргу.

Так, за розрахунком суду за зобов'язаннями липня 2014 року інфляційні слід нараховувати за період вересня 2014 – травня 2017 року (враховуючи період прострочення, зазначений позивачем), сукупний індекс інфляції складав 189,212 %, що відповідає за правильним розрахунком суму 33 499 грн 76 коп.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача обґрунтовано підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 33 499 грн 76 коп., нараховані за період саме вересня 2014 – травня 2017 року.

Встановлені за матеріалами справи обставини відповідач під час розгляду спору не спростував, докази здійснення погашення боргу в матеріалах справи також відсутні.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 74 266 грн 11 коп., з яких: основний борг у сумі 37 550 грн 39 коп., 3% річних у сумі 3 215 грн 96 коп., інфляційні втрати в сумі 33 499 грн 76 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” до Приватного підприємства “Завод продтоварів “Анжей” про стягнення 74 834 грн 51 коп., задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Завод продтоварів “Анжей”, ідентифікаційний код 30760798, вул. Леніна, буд.6, смт.Георгіївка, Лутугинського району Луганської області, 92023, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД”, ідентифікаційний код 24316073, бульвар Шевченка, 71-А, кім.901, м.Запоріжжя, 69091, основний борг у сумі 37 550 грн 39 коп., 3% річних у сумі 3 215 грн 96 коп., інфляційні втрати в сумі 33 499 грн 76 коп., та витрати зі сплати судового збору в сумі 1587 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2017

Суддя                                                                                          О.В. Драгнєвіч