Постанова

від 08.08.2017 по справі 804/4556/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 р. Справа № 804/4556/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Виноградовій Т.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Рудень Д.С.,

представника третьої особи-1 Кузьменка В.М.,

представника третьої особи-2 Полішко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Садово-городнє товариство "Сузір'я"; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Новомосковська РДА Дніпропетровської області, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадарстру у Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Новомосковської РДА Дніпропетровської області від 21.06.2016 року вих. №02-10-2205/0/327-16;

- зобов'язати Новомосковську РДА Дніпропетровської області здійснити вилучення із земель садово-городнього товариства Сузір'я земельної ділянки №41 загальною площею 0,1000 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за межами населеного пункту на території Орлівщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області по АДРЕСА_1.

Вказаний адміністративний позов передано на розгляд судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2017 року №1189д призначено повторний автоматизований розподіл справи №804/4556/16, у зв`язку із закінченням повноважень у судді Турової О.М.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2017 року, матеріали адміністративної справи №804/4556/16 передано на розгляд судді Бондар М.В.

Ухвалою суду від 15.05.2017 року справу прийнято до провадження суддею Бондар М.В.

Ухвалою суду від 11.07.2017 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Садово-городнє товариство Сузір'я (далі - третя особа на стороні позивача).

20.07.2017 року позивачем подано до суду уточнення до адміністративного позову (а.с.136-142), в яких ОСОБА_5 просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Новомосковської РДА Дніпропетровської області від 21.06.2016 року вих. №02-10-2205/0/327-16;

- зобов'язати Новомосковську РДА Дніпропетровської області здійснити вилучення із земель садово-городнього товариства Сузір'я земельної ділянки АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за межами населеного пункту на території Орлівщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

- ОСОБА_5 звернулась до Новомосковської РДА Дніпропетровської області з заявою про вилучення земельної ділянки із земель садово-городнього товариства Сузір'я , якому вона була виділена рішенням виконавчого комітету Новомосковської районної ради від 09.06.1988 року №183/1 і належить на праві постійного користування;

- у відповідь позивач отримала відмову від 21.06.2016 року №02-10-2205/0/327-16, з якою позивач не погоджується, зазначаючи, що всі законодавчо визначені умови для вилучення земельної ділянки нею були виконані, до відповідача разом із заявою надане нотаріально посвідчене погодження землекористувача;

- дій відповідача направлені на запобігання оформлення позивачем права на земельну ділянку та позбавлення можливості скористатися правами, передбаченими Земельним кодексом України, оскільки відсутні законодавчі перешкоди для здійснення вилучення земельної ділянки із земель Садово-городнього товариства Сузір'я з метою її подальшої приватизації членом цього товариства ОСОБА_5

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представником відповідача надані суду письмові заперечення, в яких зазначено, що не існує згідно діючого законодавства вичерпного переліку документів для подання до райдержадміністрації стосовно спірного питання, що позивачем не взято до уваги. У разі якщо відомості про земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Відсутність визначеного розміру земельної ділянки у фактичних гектарах шляхом її реєстрації (присвоєння кадастрового номеру) також унеможливлює розгляд питання щодо прийняття розпорядження про вилучення земельної ділянки державної власності та передача її до земель запасу державної власності.

Представник третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Суду пояснив, що у Садово-городнього товариства Сузір'я перебуває у постійному користуванні земельна ділянка на підставі Державного акту про право користування землею, виданого у 1988 році Садовому товариству Мичуринець . Представник Садово-городнього товариства Сузір'я надав суду для огляду оригінал Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.163-170).

Представник третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, надала суду письмові пояснення, в обґрунтування яких зазначила, що пунктом 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів Держгеокадастру, відповідно до яких ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише державної власності, тому реалізувати право громадянина на земельну ділянку за відповідними державними актами на право користування Головним управлінням не передбачається можливим, оскільки такі земельні ділянки є колективною власністю, тобто, дані земельні ділянки надавались підприємствам, установам, організаціям для організації колективного саду. Також, представником ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначено, що надані позивачкою документи свідчать, що вона є членом Садово-городнього товариства Сузір'я , тоді як Державний акт на право користування землею видано садовому товариству Мичуринець . Згодом, з невідомих причин після назви Мичуринец у акті було надруковано Сузірье . Підтверджуючих документів, що ОСОБА_5 є членом саме Садово товариства Сузір'я , а не Садово-городнього товариства Сузір'я , позивачем не надано. Садові товариства Мичуринець та Сузір'я отримували земельні ділянки для організації колективного саду із земель лісового фонду. На підставі частини 9 статті 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ліси для нелісогосподарських потреб.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у 1988 році Садове товариство Мічуринець отримало Державний акт на право користування землею серії НОМЕР_1, яким підтверджується право постійного користування 4,0 га землі (а.с.163-170). В подальшому відбулися зміни в користуванні землею Садовим товариством Мічуринець , а саме, на підставі розпорядження Ради Міністрів УССР від 20.05.1987 року №288-р колективний сад розширено на 4,1 га; на підставі рішення виконкому ради народних депутатів від 21.10.1987 року №356 до площі колективного саду додано 0,6 га (а.с.170).

Рішенням виконавчого комітету Новомосковської районної ради народних депутатів від 09.06.1988 року №183/1 Про виділення земельних ділянок під колективні сади відведено земельні ділянки під колективні сади згідно схеми розвитку колективних садів в районі, а саме: Новомосковському виконкому районної ради народних депутатів для садового товариства Сузір`я 5,7 га землі Новомосковського лісгоспзага (а.с.13).

ОСОБА_5 є членом Садово-городнього товариства Сузір`я , в її користуванні перебуває земельна ділянка по АДРЕСА_1 на території Орлівщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області відповідно до довідки від 23.04.2016 року, виданої головою Садово-городнього товариства Сузір`я (а.с.48).

Садово-городнє товариство Сузір`я зареєстровано розпорядженням голови Новомосковської райдержадміністрації №41 від 27.01.1993 року, видом діяльності за КВЕД, якого є 70.32.0 Управління нерухомим майном (а.с.62-68). Зі статуту садово-городнього товариства Сузір`я вбачається, що воно створено працівниками та службовцями Новомосковської районної державної адміністрації, її відділів та районних рад народних депутатів за участі інших громадян, для надання взаємодопомоги при освоєнні земельних ділянок, що надані членам товариства в установленому законодавством порядку (а.с.49-61).

04.05.2016 року позивачем отримано в Управлінні Держгеокадастру в Новомосковському районі Дніпропетровської області довідку №0529 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за формою 6-зем), з якої вбачається, що в користуванні Садового товариства Сузір`я на території Орлівщанської сільської ради на землях колективного садівництва за межами населеного пункту перебуває земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га (а.с.45).

27.05.2016 року головою правління Садово-городнього товариства Сузір`я Леоновим П.С. нотаріально засвідчено заяву, в якій зазначено, що Садово-городнє товариство Сузір`я є землекористувачем земельної ділянки для ведення садівництва, розташованої за межами населеного пункту на території Орлівщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та у відповідності до статей 149,151 Земельного кодексу України надає згоду на вилучення земельної ділянки АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в садово-городньому товаристві Сузір`я , із постійного користування Садово-городнього товариства Сузір`я , з метою її приватизації членом Садово-городнього товариства Сузір`я ОСОБА_5 (а.с.12).

30.05.2016 року позивач звернулась з заявою до голови Новомосковської районної державної адміністрації з заявою про вилучення земельної ділянки для ведення садівництва, розташованої за межами населеного пункту на території Орлівщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в Садово-городньому товаристві Сузір`я , АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га зі земель садово-городнього товариства Сузір`я , яке є землекористувачем земельної ділянки згідно державного акту на право користування землею НОМЕР_2, та перевести її до земель запасу (а.с.44).

До заяви позивачем надано: копію паспорту та ідентифікаційного коду заявника; довідку члена садівничого товариства (копія); довідку за формою 6-зем (копія); згоду на вилучення земельної ділянки від землекористувача; графічні матеріали (місце розташування земельної ділянки); державний акт на право користування землею (копія); свідоцтво про реєстрацію юридичної особи садово-городнього товариства Сузір`я (копія); статут садово-городнього товариства; довідку з єдиного державного реєстру підприємств.

21.06.2016 року відповідачем надано відповідь, оформлену листом за вих. №02-10-2205/0/327-16, якою повідомлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власником землі сільськогосподарського призначення на даний час є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (а.с.11).

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернулась до суду.

Віршуючи позов по суті, суд виходить із того, що статтею 118 Земельного кодексу України встановлений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Зазначеною нормою встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Тобто, законодавством встановлений обов'язок громадянина подати заяву про вибір місця розташування земельної ділянки з позначеним на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами, оскільки процедура вибору земельної ділянки здійснюється з метою встановлення можливості відведення тієї чи іншої земельної ділянки для цілей, що вказані в заяві, її граничних розмірів та площі, правового режиму та вимог щодо відведення земельної ділянки.

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що з метою безоплатного отримання у власність земельних ділянок державної або комунальної власності, зацікавлена сторона звертається з відповідним клопотання, до якого обов'язково додається погодження землекористувача, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб.

Погодження землекористувача вимагається у тому разі, якщо земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи. У цьому випадку необхідно не лише надати земельну ділянку у власність, але і припинити право користування іншої особи. У разі, якщо земельна ділянка використовується на праві постійного користування, таке право може бути припинене за процедурою добровільної відмови користувача у відповідності до вимог частини 3 статті 142 Земельного кодексу України.

Згідно вказаної частини 3 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Частиною 4 статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 №2) зазначено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення органу та виданих державних актів недійсними.

Відповідно частини 1 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно пункту 5 статті 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Отже, пунктом 5 статті 149 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік підстав, за яких земельні ділянки можуть вилучатись без звернення постійного користувача з заявою про припинення права постійного користування.

У вказаному переліку відсутня така підстава як вилучення земельної ділянки з користування через її приватизацію третіми особами, а тому в даному випадку має бути дотриманий порядок, визначений статтею 142 Земельного кодексу України.

Відповідно до § 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, за якими ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом.

Згідно із тлумаченням Європейського суду з прав людини у рішеннях від 23.09.1982 року у справі Спорронг та Леннрот проти Швеції , від 21.02.1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , від 30.05.2000 року у справі Карбонара і Вентура проти Італії , право постійного користування земельними ділянками повинно розглядатися як майно в розумінні § 1 статті 1 Протоколу 1, тому вилучення земельної ділянки в суб'єкта постійного користування не в інтересах суспільства, тобто не для суспільних потреб, заборонене.

У випадку добровільної згоди користувача земельної ділянки на припинення за ним права користування на земельну ділянку на користь третіх осіб законодавцем встановлений порядок такого припинення права користування зазначений в частинах 3,4 статті 142 Земельного кодексу України.

Позивач, звертаючись з відповідною заявою до Новомосковської РДА Дніпропетровської області, посилається на перебуванні бажаної земельної ділянки в постійному користуванні Садово-городнього товариства Сузір`я (а.с.12, 44, 45).

Проте, з правовстановлюючого документу, який позивач надавала до заяви - Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1, виданого у 1988 році, встановлено, що земельна ділянка колективного саду перебуває у постійному користуванні Садового товариства Мичуринець (а.с.163-170).

Доказів на підтвердження звернення повноважної особи Садового товариства Мичуринець із заявою про припинення права користування земельною ділянкою до власника землі, суду не надано.

Представник Садово-городнього товариства Сузір`я в судовому засіданні пояснив, що Садово-городнє товариство Сузір`я користується земельною ділянкою, виділеною Садовому товариству Мичуринець . На вимогу суду представником третьої особи на стороні позивача не надано документів, які б підтверджували правомірність переходу права постійного користування землею від Садового товариства Мичуринець до Садово-городнього товариства Сузір`я . Так само, такі документи не були долучені і до заяви позивача, що була подана до Новомосковської РДА Дніпропетровської області.

Крім того, представник позивача та представник Садово-городнього товариства Сузір`я в судовому засіданні посилались на рішення виконкому Новомосковської райради народних депутатів від 09.06.1988 року № 183/1 (а.с.13), яким виділено земельні ділянки під колективні сади Садовому товариству Сузір`я у розмірі 5,7 га із земель Новомосковського лісхоззагу.

Представником Садово-городнього товариства Сузір`я на вимогу суду не надано доказів на підтвердження правового зв'язку між Садовим товариством Сузір`я , якому у 1988 році виділено земельні ділянки та Садово-городнім товариством Сузір`я , яке створено лише у 1993 році (а.с.49-68).

На підставі частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судом здійснено розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено належність земельної ділянки, про вилучення якої просила ОСОБА_5 до земель Садово-городнього товариства Сузір`я ; доказів, на підтвердження звернення законного користувача земельною ділянкою - Садового товариства Мичуринець з приводу припинення права користування чи вилучення земельної ділянки, суду не надано; позивачем не дотримано визначену законодавством процедуру подання документів з метою подальшої приватизації земельної ділянки.

З огляду на встановлені у справі обставини, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 - відсутні.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір присудженню на користь позивача не підлягає.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Садово-городнє товариство "Сузір'я"; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14 серпня 2017 року.

Суддя М.В. Бондар