Ухвала

від 08.08.2017 по справі 814/3814/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 року м. Київ К/800/25788/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року

у справі №814/3814/14

за позовом Приватного підприємства БК АНТАРЕС (надалі - ПП БК АНТАРЕС )

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ПП БК АНТАРЕС звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва з призначення в період з 16.09.2014 року по 22.09.2014 року та проведення перевірки позивача; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0002892202; заборонити органам Міндоходів і зборів України використовувати отриману в результаті проведення перевірки та зазначену в акті від 29.09.2014 року №2326/14-04-22-02/36796398 інформацію та висновки як доказ порушення податкового законодавства ПП БК АНТАРЕС та його контрагентами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0002892202. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття нового - про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП БК АНТАРЕС з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з Приватним підприємством КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС за квітень - червень 2014 року, наслідки якої оформлено актом від 29.09.2014 року №2326/14-04-22-02/36796308.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ПП КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС робіт на різних об'єктах згідно із переліком, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на акт від 22.08.2014 року №801/26-55-22-1/38450558 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту при взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за травень 2014 року, в якому, у зв'язку з неперебуванням ПП КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, викладено думку про вчинення ним з контрагентами правочинів без мети настання реальних наслідків, обумовлених ними.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0002892202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40379,00 грн. за основним платежем та 10094,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправним та скасовуючи назване податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції, зокрема, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ПП БК АНТАРЕС до матеріалів справи належним чином оформлені копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів приймання виконаних робіт; податкових накладних; банківських виписок; оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП БК АНТАРЕС розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ПП БК АНТАРЕС реального характеру розглядуваних господарських операцій.

При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання органу державної фіскальної служби на результати контрольного заходу щодо постачальника позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією, зокрема, суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.А. Веденяпін

---

Ю.І. Цвіркун