Ухвала

від 18.08.2017 по справі 199/5270/17

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/5270/17

(1-кс/199/774/17)

УХВАЛА

18.08.2017 року м. Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпро ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2017 року накладено заборону на будь-яке відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 615 кв.м..

Арешт був накладений за клопотанням прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_3 , за яким в ході досудового розслідування встановлено, що в провадженні СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №42017042630000016 від 31.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки в районі буд. АДРЕСА_1 , яка знаходиться в зоні санітарної охорони підземного водопроводу, та самовільного будівництва на ній будівель, за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, а також без дозвільних документів на проведення будівельних робіт.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно інформації Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, станом на 01.01.2013 в Державному реєстрі земель міста Дніпропетровська не зареєстровано прав на земельну ділянку в районі буд. АДРЕСА_1 для будівництва будівель і споруд.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у реєстрі міститься запис від 23.09.2005 про реєстрацію права власності на нежиле приміщення (кафе), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «АЛВЕН», код ЄДРПОУ 13473705.

Візуальним оглядом земельної ділянки в районі буд. АДРЕСА_1 прокурором встановлено, що вона використовується для будівництва приміщення. На території земельної ділянки знаходиться незавершене будівництво, де проводяться будівельні роботи. Крім того, встановлено достатні підстави вважати, що частина земельної ділянки знаходиться в охоронній зоні підземного водопроводу діаметром 500 мм.

Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що 07.07.2017 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2017 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 615 кв.м. за ОСОБА_4 .

Судовим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30.05.2017 по справі №202/3192/17 встановлено, що ТОВ «АЛВЕН» (код ЄДРПОУ 13473705) звернулось до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості за договором оренди, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором оренди приміщення автомийки від 02.05.2016 року у розмірі 12 000,00 грн. У свою чергу, ОСОБА_4 , звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, у якій просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою м. Дніпро, пр.Слобожанський, буд.1-Д., від 18.02.2017 року, укладений між нею та ТОВ «АЛВЄН», та визнати за нею право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 615,6 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2017 року позовну заяву ТОВ «АЛВЄН» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором оренди залишено без розгляду, за ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 615,6 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Виходячи з рішення суду, судом було встановлено, що 02 травня 2016 року між ТОВ «АЛВЄН» та відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір оренди приміщення автомийки, розташованої за адресою м.Дніпро, пр. Слобожанський 1-Д.

За умовами вказаного договору оренди ТОВ «АЛВЄН» надало відповідачам у строкове платне користування вказане приміщення автомийки, у свою чергу відповідачі взяли на себе зобов`язання щомісячно сплачувати орендну плату у розмірі 3000,00 грн. та після підписання договору оренди автомийки почали користуватися ним.

18.02.2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ «АЛВЄН» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд.1-Д, відповідно до якого ТОВ «АЛВЄН» продало, а ОСОБА_4 , придбала приміщення кафе та автомийки за 100000 дол. США. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, ТОВ «АЛВЄН» отримало грошові кошти в повному обсязі, в свою чергу ОСОБА_4 отримала спірне приміщення та технічну документацію на неї, та почала користуватися своєю власністю. За усною домовленістю нотаріально посвідчений договір продавець та покупець мали укласти після реєстрації права власності за продавцем проте судом визнано право власності на нежитлове приміщення.

На думку прокурора, є достатні підстави вважати, що обставини, на які вказували сторони а також документи, які стали їм підтвердженням, є видуманими та направлені на протиправне визнання права власності на самовільно побудовану будівлю та самовільно зайнятій земельній ділянці.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу огляду земельної ділянки від 03.02.2017 встановлено, що станом на час проведення огляду було побудовано лише фундамент та стіни автомийки висотою 2-3 метри.

Допитані в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , показали, що вони неофіційно влаштувались на будівництво біля ресторану Макдональдс на початку 2017 року. В їх обов`язки входило підготовка розчину для укладання цегли. Працювали вони неофіційно, кому належить вказаний об`єкт будівництва їм невідомо. 27.02.2017 проведено додатковий огляд земельної ділянки біля буд. АДРЕСА_1 . В ході огляду зафіксовано факт будівництва будівлі без дозвільних документів та без належного оформлення земельної ділянки. На момент огляду незавершене будівництво представляло собою три стіни, розмірами 8 м, 8 м та 13 м, виконані із червоної цегли, висотою близько 4 метрів, не покриті дахом, в середині стін знаходилась цегла та будівельне сміття. На момент огляду будівельні роботи не проводились.

Отже встановлені в рішенні Індустріального районного м.Дніпропетровська обставини щодо надання ТОВ «АЛВЕН» в оренду фізичним особам приміщення авто мийки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (договір оренди від 02.05.2016), а також можливість відчуження будівлі авто мийки відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 18.02.2017 між ТОВ «АЛВЕН» та будь-якою фізичною особою об`єктивно не могли існувати через фактичну відсутність вказаної будівлі. На теперішній час, вказана будівля використовується під фактичне розміщення авто мийки та кафе.

За твердженням прокурора, невстановлені особи, самовільно побудувавши будівлю авто мийки та кафе на самовільно зайнятій земельній ділянці, не маючи права власності чи користування земельною ділянкою та дозвільних документів, які дозволяють зареєструвати право власності на новий об`єкт будівництва, з метою узаконення вказаної самовільно збудованої будівлі, надали до суду завідомо підроблені документи, на підставі яких судом зареєстровано право власності.

Предметом злочину, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України, є будівля, під якою слід розуміти об`єкт будівництва, призначений для постійного або тимчасового перебування людей із захистом їх від впливу несприятливих атмосферних умов (житловий будинок, літня кухня, школа, вокзал тощо).

Володілець арештованого нерухомого майна ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням, за яким просить скасувати накладену заборону на відчуження, оскільки є добросовісним набувачем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . загальною площею 615 кв.м. Зазначене нежитлове приміщення, належить їй на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 18.02.2017 року між колишнім власником цього приміщення TOB «АЛВЄН» та ОСОБА_4 . Вказаний договір визнаний дійсним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/3192/17 від 30.05.2017р.. Доказів того, що вказаний договір і відповідно право власності ОСОБА_4 на даний час оспорюється будь-якими заінтересованими особами у судовому порядку, слідчому судді, прокурором при вирішення питання, щодо накладення арешту надано не було. З моменту накладення арешту і станом на час розгляду клопотання про скасування арешту з майна, органом досудового розслідування так і не встановлено осіб, які за твердженням слідчого, причетні до можливого вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, про підозру у вчиненні зазначеного злочину нікому не повідомлено, як і не здобуто доказів того, що спірне приміщення було набуте у власність ОСОБА_4 , в результаті кримінально-караного діяння.

Разом з тим, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій прокурором вчинено не було.

Враховуючи викладене заявник вважає, що арешт на її майно накладено необґрунтовано.

Представник заявника ОСОБА_8 в судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі та наполягала на його задоволені.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченомустаттями 147,158,174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співвмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогамст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Вирішуючи вимоги заявника слід зазначити, що сукупність даних, які містяться в матеріалах судового провадження свідчать про те, що арешт майна було накладено в межах кримінального провадження розпочатого за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України- самовільне будівництво будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, в той час як докази про самовільне будівництво споруд, на які накладено арешт матеріали справи не містять.

Цими ж матеріалами підтверджено, що за ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . загальною площею 615 кв.м на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2017.

Доказів того, що вказане рішення суду і відповідно право власності ОСОБА_4 на даний час оспорюється будь-якими заінтересованими особами у судовому порядку суду не надано.

Крім цього, в рамках кримінального провадження № 42017042630000016, ОСОБА_4 не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою , а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

При цьому у рішеннях у справах «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом указано про те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.

Даних про те, що приміщення, на яке накладено арешт було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження або ж об`єктом кримінально протиправних дій, набутих кримінально протиправним шляхом, слідчим суддею в ході розгляду клопотання про скасування арешту майна, не встановлено.

Оскільки станом на18 серпня 2017 року повідомлення про підозру у межах кримінального провадження № 42017042630000016 жодній особі не пред`явлено та прокурором не доведено наміри заявника на відчуження майна, зважаючи, що наявними доказами не обґрунтовано потребу у подальшій забороні на відчуження майна, слідчий суддя дійшов висновку про те, що подальше збереження арешту майна не є співмірним із завданнями кримінального провадження та призводить до порушення розумного балансу між приватно - правовим та публічно правовим інтересом.

На підставі викладеного, клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-174, 309 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Скасувати заборону на будь-яке відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 615 кв.м., накладений ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2017 року (справа № 199/5270/17, провадження № 1-кс/199/742/17).

Скасувати заборону на будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 615 кв.м. накладений ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2017 року (справа № 199/5270/17, провадження № 1-кс/199/742/17)..

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дні проголошення ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1