Постанова

від 06.07.2017 по справі 804/3460/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 р. Справа № 804/3460/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняВоробйової П.І. за участю представників сторін: від позивача від відповідача Стригунова Г.І. Головко С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РИФ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000511401 від 19.05.2017р., -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю РИФ звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000511401 від 19.05.2017р., яким нараховані позивачеві грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 325471,25 грн., в тому числі за останнім платежем на суму 260377,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 65094,25 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БК Карамбола та ТОВ Флоренція Груп за квітень 2014р. за результатами якої був складений акт №5135/04-36-14-09/20207364 від 17.05.2017р. за висновками якого встановлені порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013р. №678 в результаті чого позивачем занижено ПДВ за квітень 2014р. на загальну суму 260377,00 грн. внаслідок нереальності господарських операцій, через те, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015р. у справі №461/10058/15-к (провадження №1-кп/461/439/15) встановлено злочинну діяльність, яка полягала у реєстрації та придбанні підприємств, у тому числі і ТОВ БК Карамбола та ТОВ Флоренція Груп та притягнуто до кримінальної відповідальності за вказаний злочин особу жіночої статі. На підставі вказаного акту контролюючим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення. Проте позивач не погоджується з висновками контролюючого органу про нереальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з вказаними вище контрагентами посилаючись на те, що позивач має всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують його господарські операції з ТОВ БК Карамбола за договором субпідряду, які були надані до перевірки та які були використані у господарській діяльності позивача. Що стосується первинних документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ Флоренція Груп з приводу постачання ТМЦ, то позивач вказує на те, що вказані документи не були до перевірки надані через їх вилучення за ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2015р. у справі №201/11523/15-к про тимчасовий доступ до речей і документів та протоколу опису від 14.08.2015р. У зв'язку з вилученням вказаних первинних документів слідчими органами, позивач вважає, що контролюючий орган не мав права на проведення перевірки по вказаних правовідносинах до терміну повернення вказаних документів або до дати отримання вказаних документів або забезпечення доступу до них контролюючим органом у відповідності до вимог п.85.9 ст.85 ПК України. Також позивач посилається у позові і на те, що не погоджується з обґрунтуванням відповідача про нереальність господарських операцій позивача з субпідрядником ТОВ БК Карамбола та позивача з постачальником ТОВ Флоренція Груп згідно вироку Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015р., оскільки позивач не є учасником вказаного кримінального процесу, при цьому, вказує на те, що зазначеним вироком визнала себе винною особа жіночої статі у вчиненні злочинної діяльності, яка полягала у реєстрації та придбанні ряду підприємств, у тому числі і ТОВ БК Карамбола ,ТОВ Флоренція Груп , в той час як згідно відомостей з ЄДРПОУ станом на 30.04.2014р., коли завершились господарські операції з вказаними контрагентами, видно, що засновниками та керівниками вказаних підприємств, які і здійснювали оформлення податкових накладних, договорів та інших первинних документів, були чоловіки - ОСОБА_6 - засновник та керівник, ОСОБА_7 - засновник, керівник. Крім того, представник позивача зазначає, що жодна з об'єктивних чи суб'єктивних обставин кримінальних діянь службових осіб позивача згаданим вироком не зазначено і судом при затвердженні угоди про визнання винуватості особою жіночої статі не встановлювались обставини справи. Також позивач вважає, що є безпідставним твердження відповідача, що ТОВ БК Карамбола не мала права здійснювати ремонтно-будівельні роботи, оскільки не мала відповідної будівельної ліцензії, оскільки згідно відомостей із електронного реєстру ДАБІ України ТОВ БК Карамбола отримала 20.02.2014р. ліцензію на будівельну діяльність АЕ 289566, яка дійсна до 03.03.2017р. З огляду на вказане, представник позивача вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм Конституції України та Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити посилаючись на те, що у ході перевірки позивача було встановлено взаємовідносини позивача та ТОВ БК Карамбола у квітні 2014р. за договором субпідряду від 31.03.2014р. №3103 за яким згідно актів приймання виконаних підрядних робіт для виконання будівельних робіт було залучено 52 особи у той час, коли згідно звіту форми 1-ДФ за 2 квартал 2014р. на підприємстві працювало лише 2 особи, що є недостатнім для такого виду діяльності як будівництво, вартість вказаних послуг по договору субпідряду позивачем по вказаних відносинах включено до складу податкового кредиту, проте вказані відносини не були оплачені у квітні 2014р., відсутня інформація про наявність основних засобів, декларація з податку на прибуток за 2014р. вказаним підприємством не надавалась, відсутнє придбання послуг по оренді основних засобів, машин механізмів, складських приміщень та інше, яке необхідне для будівельної діяльності. Також відповідач зазначає, що у ТОВ БК Карамбола була відсутня ліцензія на проведення будівельних робіт та у інформаційній базі податкового органу існували розбіжності на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного підприємства від 07.08.2014р. №358/26-51-22-04-10/39059292 за яким встановлено, що ТОВ БК Карамбола відсутнє за адресою місцезнаходження та реальність вчинення господарських операцій між ТОВ БК Карамбола та його контрагентами, зокрема і у квітні 2014р. відсутня, оскільки вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015р. у справі №461/10058/15-к (провадження №1-кп/461/439/1) встановлено, що ТОВ БК Карамбола (ЄДРПОУ 39059292) було створено з метою прикриття незаконної діяльності та використовувалось без наміру здійснення фінансово-господарських операцій (кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України). Також, перевіркою було встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ Флоренція Груп у квітні 2014р. у ході якої позивачем листом було повідомлено податкову інспекцію про вилучення первинних бухгалтерських документів за ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2015р. у справі №201/11523/15-к про що надана була копія протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.08.2015р. та копія опису вилучених документів. Позивачем до складу податкового кредиту в декларації за квітень 2014р. було віднесено у повному обсязі суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Флоренція Груп , проте за даними бухгалтерського обліку розрахунки не проведені, у квітні 2014р. сплати не відбулося, а тому вважає, що діяльність ТОВ Флоренція Груп вказує на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов'язань іншим підприємствам, у тому числі і ТОВ РИФ . Також відповідач зазначає, що згідно звіту форми 1-ДФ за 2 квартал 2014р. на підприємстві працювало лише 2 особи, інформація про наявність основних засобів відсутня, декларація з податку на прибуток на 2014р. не надавалась та відсутнє придбання послуг по оренді основних засобів, автомобільного транспорту, складських приміщень, послуг з перевезення, зберігання та інше, яке є необхідними для торгівельної діяльності та вищевказаним вироком також встановлено, що ТОВ Флоренція Груп було створено з метою прикриття незаконної діяльності та використовувалось без наміру здійснення фінансово-господарських операцій. За викладеного, представник відповідача вважає, що вказане доводить, що позивачем допущено порушення норм податкового законодавства в результаті чого підприємством занижено ПДВ за квітень 2014р. на загальну суму 260377,00 грн.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 06.07.2017р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю РИФ 24.05.1993р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Іллічівська (Гетьманська) буд.75, з 31.01.2015р. перебуває на обліку у Центральній МДПІ у м. Кривому Розі, є платником ПДВ, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 30.05.2017р., копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та відомостями, наведеними в акті перевірки від 17.05.2017р. (а.с. 15-16, 88-90).

У період з 10.05.2017р. по 15.05.2017р. контролюючим органом на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 ст.78, п.82.1 ст.82 ПК України була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БК Карамбола (ЄДРПОУ 39059292), ТОВ Флоренція Груп за квітень 2014р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, Порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013р. №678, а саме: занижено податок на додану вартість за квітень 2014р. на загальну суму 260377,00 грн. (а.с.15-22).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 19.05.2017р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0000511401 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 325471,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 260377 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -65094,25 грн. (а.с.23).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення та просить визнати його протиправним і скасувати посилаючись на те, що контролюючим органом безпідставно зроблені висновки про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ БК Карамбола та ТОВ Флоренція Груп , без належним чином дослідження первинних бухгалтерських документів, зокрема, щодо ТОВ Флоренція Груп , оскільки їх було вилучено за ухвалою слідчого судді та на момент перевірки вказані первинні документи не були отримані податковим органом від слідчих органів у порушення вимог п.85.9 ст.85 ПК України, а реальність господарської операції за договором субпідряду з ТОВ БК Карамбола підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які надані позивачем, при цьому, вважає, що вирок суду, на який контролюючий орган посилається як на підставу для порушення позивачем вимог податкового законодавства, не встановлює об'єктивних чи суб'єктивних обставин справи, вказані правовідносини не досліджувались у ході кримінального провадження за яким винесено вирок та позивач не був учасником вказаного кримінального процесу, а тому вважає, що покладення в основу висновків вироку як підстави для визначення порушення вимог податкового законодавства саме позивачем протиправним та таким, що прийняте у порушення вимог Конституції України та норм Податкового кодексу України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

За приписами п.198.2 ст.198 вказаного вище Кодексу, встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до вимог п.198.3 ст.198 ПК України ( у редакції, чинній на момент виникнення відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів(у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на квітень 2014р.) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Так, як свідчать матеріали справи,31.03.2014р. між позивачем як генпідрядником та ТОВ БК Карабмола як субпідрядником було укладено договір субпідряду №3103 на виконання робіт по ремонту агломераційного цеху металургійного виробництва ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг на виконання якого ТОВ БК Карамбола у квітні 2014р. були виконані субпідрядні роботи, що підтверджується довідкою про вартість робіт за квітень 2014р., актом №СП-09-04 за квітень 2014р. на суму 117572,99 грн., в т.ч. ПДВ 19595,00 грн. за результатами виконання робіт позивачем були прийняті ці роботи у вказаного контрагента, останнім був виставлений рахунок до оплати за №539 від 30.04.2014р. та видана податкова накладна №545 від 30.04.2014р., що підтверджується їх копіями (а.с.24-32).

Також, ТОВ БК Карамбола у квітні 2014р. на зазначеному об'єкті виконало інший об'єм робіт, що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, актом №СП-05-04 за квітень 2014р. на суму 184403,62 грн., в тому числі ПДВ 30733,94 грн., позивачем були прийняті ці роботи від вказаного контрагента та останнім було виставлено рахунок на оплату №538 від 30.04.2014р. та видана позивачу податкова накладна №538 від 30.04.2014р., що підтверджується копіями вказаних документів наявних у справі (а.с.33-42).

На виконання приписів п.201.10 ст.201 ПК України у редакції чинній на 30.04.2014р. з урахуванням положень п.11 п.п.2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, ТОВ БК Карамбола зареєструвало вищевказані податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копією витягу №14600 від 25.05.2017р. (а.с.43).

Позивачем вказані податкові накладні, які були отримані від ТОВ БК Карамбола були внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014р. та відобразило їх у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2014р. (а.с.75-79).

Аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій як позивача, так і його контрагента- ТОВ БК Карамбола свідчить про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства та після виконання умов договору по наданню субпідрядних послуг, прийняв такі послуги від субпідрядника та отримав від нього рахунки на оплату, податкові накладні, які були зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не встановлені, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарської операції, суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.201.1 ст.201 ПК України.

З огляду на наведене, висновки контролюючого органу про порушення вимог вищенаведених норм податкового законодавства позивачем є безпідставними, зробленими в порушення вищенаведених норм податкового законодавства та спростовуються вище дослідженими доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, які були податковим органом зареєстровані у ЄРПН, тобто зазначене свідчить про дотримання вимог позивачем чинного законодавства, оскільки підстав для не реєстрації податкових накладних за вказаними господарськими операціями контролюючим органом не доведено.

А отже, посилання посадових осіб контролюючого органу у акті перевірки від 17.05.2017р. на порушення позивачем Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013р. №678 є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Флоренція Груп у квітні 2014р. та висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій за вказаними відносинами через відсутність документів в підтвердження господарських відносин, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.85.9 ст.85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі, якщо документи, зазначені у абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Проте, як свідчать матеріали справи, а також і підтверджується змістом акту перевірки від 17.05.2017р., позивачем листом було повідомлено контролюючий орган про те, що оригінали первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ Флоренція Груп , у тому числі і за квітень 2014р. були вилучені за ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.07.2015р. у справі №201/11523/15-к про тимчасовий доступ до речей і документів, що також підтверджено було і копією протоколу тимчасового доступу до речей і документів та копією опису про вилучення від 14.08.2015р., копії яких також надані і суду (а.с.11-14).

Разом з тим, зі змісту акту перевірки видно, а також і підтверджено представником відповідача у ході судового розгляду справи, вказані копії документів не були отримані від правоохоронних органів у наведений вище спосіб, а отже, посадові особи контролюючого органу були зобов'язані перенести перевірку у цій частині до отримання вказаних документів у відповідності до вимог п.85.9 ст.85 ПК України.

За викладених обставин, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ Флоренція Груп у квітні 2014р. без дослідження первинних бухгалтерських документів є необґрунтованими та такими, що вчинені у порушення вимог п.85.9 ст.85 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що зміст акту перевірки взагалі не містить посилань на будь-які факти порушень норм податкового законодавства саме позивачем при здійсненні вищевказаних господарських операцій з ТОВ БК Карамбола та ТОВ Флоренція Груп , а посилання у акті на порушення вимог податкового законодавства вказаними контрагентами не може бути обрано підставою для застосування відповідальності до позивача, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України.

Водночас, як свідчить зміст акту перевірки позивача від 17.05.2017р., посадовими особами контролюючого органу покладено в основу виявлених порушень позивачем податкового законодавства саме порушення вимог податкового законодавства його контрагентами, а саме: не знаходження ТОВ БК Карамбола за своїм місцезнаходженням, відсутність трудових ресурсів, не подання цим підприємством податкової звітності та інше, що підтверджено актом про неможливість проведення зустрічної звірки від 07.08.2014р. та зазначене і призвело до висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій цим підприємством, у тому числі і у квітні 2014р, а також посилаються і на вирок Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2015р. у справі №461/10058/15-к (провадження №1-кп/461/439/15) за яким встановлено, що ТОВ БК Карамбола (ЄДРПОУ 39059292) та ТОВ Флоренція Груп були створені з метою прикриття незаконної діяльності та використовувались без наміру здійснення фінансово-господарських операцій (кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України). З огляду на вказаний вирок, посадовими особами контролюючого органу зроблено висновок про те, що первинні документи вказаними контрагентами позивача - ТОВ БК Карамбола та ТОВ Флоренція Груп по взаємовідносинах з позивачем складені неправомірно, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами, а тому, на думку посадових осіб контролюючого органу, відсутність первинних документів на момент проведення перевірки у позивача по взаємовідносинах з ТОВ Флоренція Груп у зв'язку з їх вилученням, не впливає на висновки за результатами перевірки (а.с.19-22).

Однак, з такими висновками посадових осіб контролюючого органу погодитися не можна, виходячи з наступним обставин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки про реальність чи нереальність правочинів, укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

При цьому, слід зазначити, що вказані вище норми, які регулюють обов'язки та функції посадових осіб контролюючого органу не звільняють посадових осіб контролюючого органу від виконання своїх обов'язків під час перевірки щодо проведення перевірки на основі аналізу первинних бухгалтерських документів та наявність вироку суду не звільняє податковий орган від обов'язку дотриманням під час перевірки вимог податкового законодавства, зокрема і дотримання вимог п.85.9 ст.85 ПК України.

Відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, вчинені контрагентами позивача, які викладені в акті перевірки від 17.05.2017р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до вимог ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок лише в питаннях, чи мало місце діяннята чи вчинено воно цією особою.

Так, як свідчить зміст фотокопії наданого відповідачем вироку Галицького районного суду м. Львову від 28.10.2015р. у справі №461/10058/15-к (провадження №1-кп/461/439/15), вказаним вироком затверджено мирову угоду про визнання винуватості 11.09.2015р. обвинуваченої у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, а саме: пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбання суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб), у тому числі і ТОВ БК Карамбола та ТОВ Флоренція Груп з метою прикриття незаконної діяльності протягом другої половини 2013р. та першої половини 2014р. Датою набрання законної сили вказаного вироку є 30.11.2015р. (а.с.80-82, 99-103).

Разом з тим, згідно із наданих позивачем первинних бухгалтерських документів, станом на здійснення господарської операції -30.04.2014р. вбачається, що договір субпідряду від 31.03.2014р. від імені ТОВ БК Карамбола , а також і інші первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції підписані директором даного підприємства ОСОБА_6 та його повноваження також підтверджені і відомостями з витягу з ЄДРПОУ станом на 30.04.2014р., де керівником даного підприємства, а також і єдиним його засновником був ОСОБА_6 (а.с.24-42,83-84, 117-120).

Також і згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 30.04.2014р. директором та єдиним засновником ТОВ Флоренція Груп був ОСОБА_7 (а.с.85-86,117-120).

При цьому, слід зазначити, що акт перевірки взагалі не містить посилань на дослідження правовідносин, які відбулися між позивачем та вказаним контрагентом з огляду на відсутність первинних бухгалтерських документів через їх вилучення правоохоронними органами та зазначено у акті про те, що позивач отримав від даного контрагента будівельні послуги, в той час як згідно наданих суду оборотно-сальдових відомостей видно, що позивачу вказаним контрагентом надавалися послуги з постачання ТМЦ, які взагалі не були досліджені посадовими особами відповідача, що є порушенням вимог податкового законодавства, оскільки висновки перевіряючих повинні ґрунтуватися саме на дослідженні первинних бухгалтерських документів(а.с.44-71).

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст вищенаведеного вироку, приходить до висновку, що оскільки згаданий вирок ухвалений щодо особи, яка не була станом на 30.04.2014р. керівником вищенаведених підприємств, а, відповідно, не мала змоги і можливості підписувати будь-які первинні бухгалтерські документи від імені вказаних контрагентів, вказаним вироком суду не встановлено будь-якої вини та кримінального правопорушення у діях директорів вказаних підприємств, які здійснювали господарську операцію за договорами укладеними ТОВ БК Карамбола та ТОВ Флоренція Груп ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з позивачем, не встановлено будь-яких обставин щодо нереальності (фіктивності) виконання вищенаведених договорів у даному кримінальному провадженні і посадовими особами позивача, а тому, вказаний вирок суду не може бути підставою для звільнення від доказування правомірності прийнятого відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення у даній адміністративній справі у розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, судом враховується і те, що у вироку суду зазначено код ЄДРПОУ ТОВ БК Карамбола - 38059292, тоді як у акті перевірки зазначено, що вказане підприємство має код ЄДРПОУ - 39059292 та представник відповідача у судовому засіданні не зміг спростувати належними і допустимими доказами факту того, що це одне і те саме підприємство.

Окрім того, слід зазначити, що оскільки вказаний вирок не містить посилань на фіктивність господарських операцій за вказаними вище договорами субпідряду та договору постачання саме з ТОВ РИФ , вказаним вироком не встановлено жодних обставин з приводу виконання чи не виконання сторонами цих договорів, не встановлено вини директорів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, а тому доводи посадових осіб відповідача про відсутність у них обов'язку дослідження первинних бухгалтерських документів у зв'язку з їх вилученням є неспроможними та такими, що суперечить як ст.ст. 19, 19-1, 20 ПК України, так і п.85.9 ст.85 ПК України, які не звільняють контролюючі органи від дослідження під час перевірки первинних бухгалтерських документів та надання їх відповідної оцінки у акті перевірки.

Суд також критично оцінює доводи представника відповідача про те, що ТОВ БК Карамбола не мало ліцензії на здійснення будівельних робіт, так як вказане твердження відповідачем жодними доказами не підтверджено та спростовується копією відомостей з електронного реєстру ДАБІ України, із якого вбачається, що ТОВ БК Карамбола має ліцензую на будівельну діяльність АЕ 289566, яка дійсна до 03.03.2017р. (а.с.87).

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням обставин встановлених судом та доказів наданих позивачем, які представником відповідача не спростовані жодними доводами.

Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, як підстава для обґрунтованості прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, доводи представника відповідача про те, що на підприємствах ТОВ БК Карамбола та ТОВ Флоренція Груп відсутні були працівники, оскільки за даними звітів №1ДФ за 2 квартал 2014р. на вказаних підприємствах працювали лише по 2 особи, з огляду на те, що за вказані факти позивач не може нести будь-якої юридичної відповідальності згідно до вимог ст.61 Конституції України, зокрема і за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 17.05.2017р. обставини, що слугували прийняттю оспорюваного податкового повідомлення-рішення є неправомірними та не обгрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення рішення №0000511401 від 19.05.2017р., прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжного доручення №65 від 29.05.2017р. у розмірі 4882 грн. 07 коп. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю РИФ до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000511401 від 19.05.2017р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №0000511401 від 19.05.2017р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська,17-А, ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РИФ (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Гетьманська,75, ЄДРПОУ 20207364) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4882 грн. 07 коп. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві грн. 07 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11 липня 2017 року.

Суддя С.О. Конєва