Постанова

від 16.08.2017 по справі 822/1850/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1850/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКасапа В.М. при секретаріМазій І.В. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017 року за №0004091403, №0004071403, стягнути судові витрати у вигляді судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 25000,00 грн. на користь ТзОВ "Валон-А".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка ТзОВ "Валон-А" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 роки.

В результаті проведення перевірки складено акт від 08.06.2017 року №0843/2201-14-03/14152239, згідно якого виявлено невчасне оприбуткування грошових коштів в касу підприємства, які отримані в банку в сумі 25000,00 грн.

28 грудня 2015 року чеком №12083 отримано в ХФ ПАТ КБ "Приват банк" готівку в сумі 25000,00 грн., які оприбутковані 30.12.2015 року на підставі прибуткового касового ордеру №13 від 30.12.2016 року чим порушено п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України від 15.12.2005 року №637.

В результаті цього відповідачем застосовано штрафну санкцію на суму 125000,00 грн.

16 червня 2017 року на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017 року за №0004091403, №0004071403 про застосування штрафних санкцій на суму 125000,00 грн. за порушення п.2.3, п.2.6, гл.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті України" від 15.12.2005 року №637 та на суму 40416,00 грн. та збільшення податкових зобов'язань на суму 315897,00 грн. за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" за порушення п.7, 8 П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів".

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушень, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарських операцій крім випадків передбачених законом.

Вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті протиправно та не підлягають до задоволення.

В судовому засіданні 19.07.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити, 09.08.2017 року подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, просили відмовити в їх задоволенні з підстав наведених в письмових запереченнях.

А саме, вважають, що не можуть бути прийняті до уваги зауваження позивача щодо пропущення строків для застосування відносно нього штрафних (фінансових) санкцій, встановлених ст.250 ГК України, оскільки дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПК України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Враховуючи наведене зазначив, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством України.

Заслухавши думку сторін, дослідивши повно та всебічно у взаємозв'язку та сукупності усі докази, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка ТзОВ "Валон-А" з 26.04.2017 по 31.05.2017 р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 16.06.2017 р. № 0843/2201-14-03/14152239.

В ході проведення перевірки виявлено невчасне оприбуткування грошових коштів, а саме позивачем 28.12.2015 року згідно з чеком №12083 Хмельницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" з банку отримано готівку в сумі 25000 грн., при цьому готівкові кошти оприбутковано в касу підприємства 30.12.2015 року на підставі прибуткового касового ордера №13.

Відповідальність за вказане порушення встановлена Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95, згідно з абз. 3 ст.1 якого, у разі вчинення порушення юридичними особами всіх форм власності щодо не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Однак позивач обґрунтовує неправомірність застосованої до нього фінансової санкції порушенням відповідачем строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України, при цьому факт вчинення самого порушення не заперечує.

Надаючи правову оцінку виниклим правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушень, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарських операцій крім випадків передбачених законом.

Частину 2 ст. 250 ГК України, доповнено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2756-VI (далі - Закон №2756), а саме, зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Закон № 2756-VI набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, тобто, з 01.01.2011 року.

Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.265. п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.2. ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з 01.01.2011 (часу набрання чинності Податковим кодексом України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 102.1. ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплата грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи наведене суд вважає, що при нарахуванні позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, необхідно застосовувати строки, передбачені ст.102 Податкового кодексу України.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0004071403 від 16.06.2017 року, суд зазначає, що згідно розділу 3.1 акта перевірки міститься опис ряду порушень законодавства, які призвели до заниження позивачем податку на прибуток та відповідно на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до акта перевірки вбачається, що у 2014 році TOB "Валон-А" здійснено постачання продукції власного виробництва на адресу TOB "Крим Комплекс", м. Сімферополь, код 38946069.

Однак, особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України визначено Законом України "Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014р. №1636-VII (далі-Закон №1636), який 27.09.2014 pоку відповідно до вимог ст.3 Закону №1636 на території ВЕЗ "Крим" діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Відповідно до п.п.3, п.12.3, ст.12 Закону №1636 з 01.06.2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31.05.2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя.

Згідно п.5.3 ст.5 Закону №1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ "Крим", прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період дії Закону №1636, а саме у жовтні, листопаді 2014 року, здійснив поставку TOB "Крим Комплекс" продукції всього на суму 1623530,00 грн , що підтверджується видатковими накладними №РН-ок00012, №РН-но00045, №РН-но00049, №РН-но00051, а також митними деклараціями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 194.1 статті 194 ПК України (в редакції, чинній на дату здійснення господарської операції) операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, яка є основною та становить 20 відсотків.

Отже, з врахуванням вимог статті 195 ПК України та п.5.3 ст.5 Закону №1636, постачання продукції на адресу TOB "Крим-Комплекс" у жовтні, листопаді 2014 року оподатковується податком на додану вартість за нульовою ставкою. Проте, перевіркою встановлено оподаткування позивачем вказаних операцій податком на додану вартість за основною ставкою 20 відсотків.

Відповідно до п.135.2 ст.135 ПУ України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Оскільки господарські операції по постачанню продукції TOB "Крим-Комплекс" оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, то надходження коштів по даним операціям в повному обсязі мають бути відображені в доходах позивача.

Згідно п.п.153.1.3, п.153.1, ст.153 ПК України (в редакції до 01.01.2015 року), визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193, (далі - П(С)БО № 21).

Згідно п.4 П(С)БО №21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до п. 5. П(С)БО №21, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються в звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Згідно акта перевірки встановлено, що від TOO "PNEUMATIC GROUP" на рахунок TOB "Валон-А" надійшов аванс на поставку обладнання.

Станом на 01.01.2014 року перед TOO "PNEUMATIC GROUP" рахувалась кредиторська заборгованність в сумі 4500 дол. США (35254,81 грн.). Даний аванс в іноземній валюті є немонетарною статтею, оскільки розрахунки передбачають поставку товару.

Відповідно до п.7 П(С)БО 21, немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції. Нарахування курсових різниць по такій немонетарній статті не передбачено.

Враховуючи наведене, курсові різниці перераховуються виключно на монетарні статті в іноземній валюті, тобто у випадках, коли розрахунки за такими статтями проводяться виключно грошовими коштами. Якщо за статтями в іноземній валюті розрахунки проводяться в іншій формі, ніж грошовими коштами, перерахування курсових різниць не проводиться.

В зв'язку із цим суд вважає, що позивач протиправно здійснив перерахунок курсових різниць немонетарних статей в іноземній валюті та одночасно з цим відніс позитивні курсові різниці в сумі 97748,00 грн. до складу доходу, та від'ємні курсові різниці в сумі 132463,00 грн., до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем доведено правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України, вони є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017 року №0004091403, №0004071403, відповідають дійсним обставинам справи та прийняті відповідно до норм чинного податкового законодавства.

Щодо вимоги позивача, про стягнення судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 25000,00 грн. на користь ТзОВ "Валон-А" суд зазначає, що згідно ч.1, ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

В зв'язку із вищевикладеним суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.11, 71, 94, 158 - 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0004091403, №0004071403 від 16.06.2017 року, відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 серпня 2017 року

Суддя /підпис/В.М. Касап "Згідно з оригіналом" Суддя В.М. Касап