Ухвала

від 16.11.2017 по справі 822/1850/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1850/17

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

16 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Дрелінського С.В.,

представника відповідача: Зозулі В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

у червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Валон-А (ТОВ Валон-А ) звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (ГУДФС у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2017 року №0004091403, №0004071403, стягнення судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 25000,00 грн. на користь позивача.

16 серпня 2017 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що працівниками ГУДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Валон-А з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 16 червня 2017 року №0843/2201-14-03/14152239.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено ряд порушень ТОВ Валон-А , зокрема:

- п. 2.3, п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (із змінами та доповненями), а саме ТОВ Валон-А 28.12.2015 року згідно з чеком №12083 Хмельницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" з банку отримано готівку в сумі 25000 грн., при цьому готівкові кошти оприбутковано в касу підприємства 30.12.2015 року на підставі прибуткового касового ордера №13;

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 135.2 ст. 135, пп. 153.1.3 та пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, п. 7.8 П(С) БО 21 Вплив змін валютних курсів , в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, в сумі 315897 грн., в тому числі: у 2014 році в сумі 138588 грн.; у 2015 році в сумі 154235 грн.; у 2016 році в сумі 23074 грн.

На підставі акта перевірки, 16 червня 2017 року ГУДФС у Хмельницькій області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0004091403, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 125000,00 грн.;

- №0004071403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 356313,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 315897 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 40416 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року (Положення ).

Пунктом 2.3 Положення визначено, що підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Згідно із п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з абзацом 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 у разі вчинення порушення юридичними особами всіх форм власності щодо неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0004091403 від 16 червня 2017 року штраф є адміністративно-господарською санкцією, а відтак він мав бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК України, з огляду на наступне.

Так, ч. 1 ст. 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 цієї статті, якою ця стаття доповнена Законом України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI, зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Закон України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI набрав чинності з 01 січня 2011 року і не має зворотної сили, оскільки доповнення статті 250 ГК частиною 2 такого змісту посилює режим юридичної відповідальності.

Таким чином, до 01 січня 2011 року - часу набрання чинності Податковим кодексом України, санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто, не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.265. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.2. статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з 01 січня 2011 року (часу набрання чинності Податковим кодексом України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи наведене, лише до порушень, вчинених до 01 січня 2011 року, контролюючий орган зобов'язаний був при застосуванні до суб'єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", виходити зі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 ГК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004091403 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 125000,00 грн. прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2017 року №0004071403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 356313,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 315897 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 40416 грн., з огляду на наступне.

Так, особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України визначено Законом України "Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014р. №1636-VII (Закон №1636), який 27.09.2014 pоку відповідно до вимог ст.3 Закону №1636 на території ВЕЗ "Крим" діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Відповідно до п.п.3, п.12.3, ст.12 Закону №1636 з 01.06.2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31.05.2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя.

Згідно п.5.3 ст.5 Закону №1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ "Крим", прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач у період дії Закону №1636, а саме у жовтні, листопаді 2014 року, здійснив поставку TOB "Крим Комплекс" продукції всього на суму 1623530,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-ок00012, №РН-но00045, №РН-но00049, №РН-но00051, а також митними деклараціями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 194.1 ст. 194 ПК України операції, зазначені у ст. 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, яка є основною та становить 20 відсотків.

Таким чином, із врахуванням викладених вище норм постачання продукції на адресу TOB "Крим-Комплекс" у жовтні, листопаді 2014 року повинно оподатковуватись податком на додану вартість за нульовою ставкою, однак позивач оподаткувавав вказані операції податком на додану вартість за основною ставкою 20 відсотків.

Крім того, відповідно до п.135.2 ст.135 ПУ України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Оскільки господарські операції по постачанню продукції TOB "Крим-Комплекс" оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, то надходження коштів по даним операціям в повному обсязі мають бути відображені в доходах позивача.

Згідно п.п.153.1.3, п.153.1, ст.153 ПК України (в редакції до 01.01.2015 року), визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193, (П(С)БО № 21).

Згідно п.4 П(С)БО №21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до п. 5. П(С)БО №21, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються в звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Як встановлено судом першої інстанції, на рахунок позивача від TOO "PNEUMATIC GROUP" надійшов аванс на поставку обладнання. Проте, станом на 01.01.2014 року перед TOO "PNEUMATIC GROUP" рахувалась кредиторська заборгованність в сумі 4500 дол. США (35254,81 грн.). Даний аванс в іноземній валюті є немонетарною статтею, оскільки розрахунки передбачають поставку товару.

Відповідно до п.7 П(С)БО 21, немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції. Нарахування курсових різниць по такій немонетарній статті не передбачено.

Тобто, курсові різниці перераховуються виключно на монетарні статті в іноземній валюті, тобто у випадках, коли розрахунки за такими статтями проводяться виключно грошовими коштами. Якщо за статтями в іноземній валюті розрахунки проводяться в іншій формі, ніж грошовими коштами, перерахування курсових різниць не проводиться.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ Валон-А протиправно здійснив перерахунок курсових різниць немонетарних статей в іноземній валюті та одночасно з цим відніс позитивні курсові різниці в сумі 97748,00 грн. до складу доходу, та від'ємні курсові різниці в сумі 132463,00 грн., до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2017 року №0004071403 прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційній скарзі доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 листопада 2017 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Сапальова Т.В.