Рішення

від 16.08.2017 по справі 902/650/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 серпня 2017 р. Справа № 902/650/17

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді: В. Білоуса

Секретар судового засідання : О. Матущак

за участю представників :

прокурор : Лащук В.М.- згідно посвідчення;

позивача : ОСОБА_1- за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

третіх осіб: не з'явились.

Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань №3

за позовом :Заступника керівника ОСОБА_2 місцевої прокуратури (пров.Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі ОСОБА_2 обласної державної адміністрації (вул.Соборна, 70, м.Вінниця, 21100)

до :Споживчого товариства "Відродження" (АДРЕСА_1, 23240) за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 районна державна адміністрація (вул.Хмельницьке шосе, 17, м.Вінниця) (Третя особа 1), Хижинецька сільська рада Сокиринецької об'єднаної територіальної громади (вул.І.Богуна, 59Б, с.Хижинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23209) (Третя особа 2), Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027) (Третя особа 3)

про зобов'язання СТ Відродження повернути шляхом підписання акту прийому - передачі ОСОБА_2 обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 0,70 га з кадастровим номером 0520686300:01:002:0001, яка знаходиться на території Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

ВСТАНОВИВ :

Відповідач, Треті особи вимоги ухвали суду від 03.08.2017 про явку в судове засідання повноважних представників, надання доказів витребуваних вказаною ухвалою суду не виконали. Копія вказаної ухвали направлена сторонам та третім особам рекомендованими листами та вручена третій особі 1, 3 09.08.2017, що стверджується рекомендованими повідомленнями органу поштового зв'язку вх.№ 4949 від 10.08.2017 (а.с.147) та вх.№ 4990 від 14.08.2017 (а.с.156) відповідно.

Копії вказаної ухвали направлені відповідачу та третій особі 2 (Хижинецька сільська рада Сокиринецької об'єднаної територіальної громади) станом на 16.08.2017 органом поштового зв'язку до суду не повернуто.

Із витягу з офіційного веб-порталу ПАТ "Укрпошта" вбачається, що вказане відправлення, яке було надіслано третій особі 2, 11.08.2017 відправлено до відділення поштового зв'язку.

Із витягу з офіційного веб-порталу ПАТ "Укрпошта" вбачається, що вказане відправлення, яке було надіслано відповідачу, 12.08.2017 вручено відповідачу.

Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається також із п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Це розцінюється судом як вручення рекомендованих листів із копіями ухвал відповідачу, третім особам та, як належне повідомлення про час і місце судового розгляду справи за їх участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача, третіх осіб про час і місце судового розгляду справи за їх участю.

Представник третьої особи 1 в клопотанні № 01-33/1940 від 10.08.2017 просить суд розглядати справу без його участі. Мотивував вказане клопотання перебуванням у відпустці.

Прокурор, представник позивача в судовому засіданні 16.08.2017 проти вказаного клопотання не заперечили.

Тому вказане клопотання судом задоволено.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, суд прийшов до висновку про те, що нез'явлення представників відповідача, третіх осіб в судове засідання, не перешкоджає вирішенню спору, та на підставі ст.75 ГПК України прийшов до висновку про розгляд справи за наявними в справі доказами у відсутність представників відповідача, третіх осіб.

Прокурор в позовній заяві посилається на те, що розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації №294 від 28 лютого 2006 року прийнято рішення про переукладення на новий термін договір оренди земельної ділянки між районною державною адміністрацією та споживчим товариством Відродження , предметом якого являється земельна ділянка загальною площею 0,70 га на території Сокиринецької сільської ради, за межами населеного пункту, терміном на 3 роки. Зазначає про те, що в подальшому на підставі вказаного розпорядження 28 лютого 2006 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та споживчим товариством Відродження укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для обслуговування закладу громадського харчування, яка знаходиться на території Сокиринецької сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту ; відповідно до п.2 Договору В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,70 га на території Сокиринецької сільської ради ; відповідно до п.4 Договору Право користування земельною ділянкою орендар набуває з моменту державної реєстрації даного договору. ; відповідно до п. 7 Договору договір укладено на термін 3 роки, починаючи з дати його державної реєстрації. Вказує про те, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію . Зазначає про те, що Відповідно до п. 18 Договору Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду , факт передачі даної земельної ділянки підтверджується актом передачі та прийому земельної ділянки в натурі (на місцевості), що передається в оренду споживчому товариству Відродження для обслуговування закладу громадського харчування, датованого 28 лютого 2006 року, який скріплено підписами та відтисками печаток. Вказує про те, що договір оренди вказаної земельної ділянки від 28.02.2006 року зареєстрований у ОСОБА_2 регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 червня 2006 року № 040686300002 по Сокиринецькій сільській раді, Вінницького району Вінницької області. Зазначає про те, що Розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації № 767 від 27 квітня 2009 року поновлено договір оренди між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та споживчим товариством Відродження , предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,7000 га, терміном на З роки, на підставі вказаного розпорядження 28 квітня 2009 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та споживчим товариством Відродження укладено договір про поновлення договору оренди землі від 28 лютого 2006 року. Зазначає про те, що відповідно до п. 1 договору про поновлення орендар та орендодавець, враховуючи розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 27 квітня 2009 року №767 Про поновлення договору оренди на земельну ділянку з споживчим товариством Відродження для іншого призначення - обслуговування закладу громадського харчування на території Сокиринецької сільської ради, за межами населеного пункту, погодилися продовжити договір оренди землі від 28 лютого 2006 року, зареєстрованого у ОСОБА_2 регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 14 червня 2006 року за № 0406686300002 на З роки ; пунктом 1.1 змінено розмір та умови оплати орендної плати; відповідно до п. 2 Всі інші умови Договору залишаються без змін . Вказує про те, що договір від 28.04.2009 про поновлення договору оренди землі від 28.02.2006 зареєстрований у ОСОБА_2 регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21 квітня 2010 року за № 041003400002, тобто, термін дії договору оренди землі, який був підставою для користування спірною земельною ділянкою, закінчився 21.04.2013. Вказує про те, що відповідно до пункту 18 Договору зазначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення земельної ділянки орендодавцю після припинення дії договору не виконав, незважаючи на те, що самим договором та нормами права визначено обов'язок відповідача повернути земельну ділянку після закінчення дії договору. Зазначає про те, що відповідно до експлікації земельних угідь земельна ділянка площею 0,70 га, яка передавалася в оренду СТ Відродження складається з 0,0544 га - землі під капітальною одноповерховою будівлею, 0,3068 га - під проїздами, проходами та площадками, 0,3388 га - інші лісові землі. Вказує про те, що відповідно до інформації ОСОБА_2 обласної державної адміністрації від 16.05.2017 №01.01-55/2821 Споживче товариство Відродження 26.03.2013 зверталося до обласної державної адміністрації з клопотанням про продовження дії договору оренди землі від 23.04.2009 року на земельну ділянку, надану для обслуговування закладу громадського харчування, розташовану на території Сокиринецької сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту на 49 років. За наслідками розгляду клопотання обласною державною адміністрацією споживчому товариству Відродження було направлено відповідь від 29,04.2013 №01-1-23/2718, в якій було зазначено, що для прийняття рішення про поновлення договору оренди землі необхідно додати до пакету документів проект додаткової угоди, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, копію оформленого належними чином кадастрового плану та витяг з Державного земельного кадастру. Зазначає про те, що даним листом встановлено, що відповідачу позивачем було надано відповідь на клопотання, що для прийняття рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки необхідно додати певний пакет документів, що відповідачем зроблено не було, проте він і надалі без законних на те підстав використовує зазначену земельну ділянку. Рішення орендодавця про поновлення (пролонгацію) договору відсутнє. Зазначає про те, що відповідно до інформації сільської ради від 3 квітня 2017 №02-05/160 після закінчення терміну оренди сільська рада зверталася до директора СТ Відродження з проханням надати інформацію про подовження строку оренди, але станом на 03.04.2017 орендар земельної ділянки відповідної інформації до сільської ради не надав. Вказує про те, що окрім цих встановлених порушень що стосуються порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження земельними ділянками комунальної та державної власності, також встановлено, що місцевий бюджет недоотримує кошти за використання цієї земельної ділянки, так, якби був укладено договір відповідно до нормативно грошової оцінки станом на теперішній час, то за використання вказаної земельної ділянки орендар сплачував би значно більші кошти. Зазначає про те, що розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації №767 від 27.04.2009 встановлено орендну плату в розмірі 12% грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4843,32 грн. (нормативно грошова оцінка становить 40 361,00 грн.), відповідно до розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки, зробленого ДП ОСОБА_2 науково-дослідний та проектний інститут землеустрою станом на 05.04.2017, нормативно грошова оцінка цієї земельної ділянки на сьогоднішній день становить 3 670 261,00 грн., а не 40 361,00 грн. Вказує про те, що так, орендар не скористався своїм переважним правом на продовження договору оренду землі, і продовжує використовувати її без правових на те підстав та не дає можливість орендодавцю, розпоряднику землі, отримувати належні кошти за використання цієї землі.

Третя особа 3 в письмових поясненнях від 01.08.2017 підтримала позов прокурора.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги не підтримав і пояснив, що дійсною причиною виникнення спору і метою яку переслідує позивач як особа яка розпоряджається цією земельною ділянкою і виступає орендодавцем є спонукання відповідача до укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки на умовах які б передбачали новий (більший) розмір орендної плати на підставі нової нормативно грошової оцінки землі. Зазначив, що позивач не має на меті зобов'язувати відповідача повертати земельну ділянку, використовувати цю земельну ділянку для власних потреб, оскільки на цій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно (будівлі) які належать відповідачеві на праві власності.

Прокурор в судовому засіданні 16.08.2017 не погодився із позицією представника позивача. Позовні вимоги підтримав. Пояснив, що договір оренди земельної ділянки закінчився 21.04.2013 в зв'язку із недотриманням відповідачем вимог викладених в ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", тому вважає, що на підставі ст.34 Закону України "Про оренду землі", п.7 Договору - відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянку позивачеві.

Заслухавши пояснення прокурора, позивача, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд, на підставі ст.120, ч.2, 3 ст.124, 125 ЗК України, ч.2 ст.134, ч.3 ст.7, ч.1 ст.15, ч.6,7,8,11 ст.33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, п.6 ч.1 ст.3, ч.2,3 ст.13, ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ч.1,2,3,5 ст.319, ч.1 ст.321 , ст.377, ст.764 ЦК України, ч.1 ст.9, ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол, Конвенція), прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Спірна земельна ділянка знаходилась в постійному користуванні Вороновицького комбінату громадського харчування ОСОБА_2 райспоживспілки згідно державного акта на право постійного користування землею зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 1 від 10.10.1995 року.

Між споживчим товариством „Відродження» та ОСОБА_2 районною державною адміністрацією був укладений договір оренди земельної ділянки від 09.01.2003 за № 1 терміном на три роки.

Розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації №294 від 28 лютого 2006 року прийнято рішення про переукладення на новий термін договір оренди земельної ділянки між районною державною адміністрацією та споживчим товариством Відродження , предметом якого являється земельна ділянка загальною площею 0,70 га на території Сокиринецької сільської ради, за межами населеного пункту, терміном на 3 роки.

В подальшому на підставі вказаного розпорядження 28 лютого 2006 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та споживчим товариством Відродження укладено договір оренди землі.

Факт передачі даної земельної ділянки підтверджується актом передачі та прийому земельної ділянки в натурі (на місцевості), що передається в оренду споживчому товариству Відродження для обслуговування закладу громадського харчування, датованого 28 лютого 2006 року, який скріплено підписами та відтисками печаток.

Договір оренди вказаної земельної ділянки від 28.02.2006 року зареєстрований у ОСОБА_2 регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 червня 2006 року № 040686300002 по Сокиринецькій сільській раді, Вінницького району Вінницької області.

Розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації № 767 від 27 квітня 2009 року поновлено договір оренди між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та споживчим товариством Відродження , предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,7000 га, терміном на З роки.

На підставі вказаного розпорядження 28 квітня 2009 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та споживчим товариством Відродження укладено договір про поновлення договору оренди землі від 28 лютого 2006 року.

Відповідно до п. 1 договору про поновлення орендар та орендодавець, враховуючи розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 27 квітня 2009 року №767 Про поновлення договору оренди на земельну ділянку з споживчим товариством Відродження для іншого призначення - обслуговування закладу громадського харчування на території Сокиринецької сільської ради, за межами населеного пункту, погодилися продовжити договір оренди землі від 28 лютого 2006 року, зареєстрованого у ОСОБА_2 регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 14 червня 2006 року за № 0406686300002 на З роки .

Пунктом 1.1 змінено розмір та умови оплати орендної плати.

Відповідно до п. 2 Всі інші умови Договору залишаються без змін .

Договір від 28.04.2009 про поновлення договору оренди землі від 28.02.2006 зареєстрований у ОСОБА_2 регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21 квітня 2010 року за № 041003400002.

Суд не бере до уваги доводи прокурора. Згідно витягу із реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.06.2017 відповідач 14.06.2016 на підставі договору № 1818 від 25.09.2007 набув право власності на нерухоме майно - будівлі єдиний майновий комплекс "Лісова сторожка": А-будівля кафе, П/А-підвал, в/п-вхід в підвал, А1-прибудова, А2-прибудова, А3-прибудова, а-навіс, а1-навіс, ганки, Б-будівля мотелю, Н/Б-надбудова, б-прибудова, б1-тераса, ганок, тераса, сходи, В-будівля бані, В1-прибудова, В2-прибудова, Н/В1-прибудова, козирок, сходи, Г-будівля насосної, Д-сторожова будка, З-будівля бару, ш/3-шия, Є-сарай, Ж-убиральня, К-навіс, к 1-навіс, №1-вигрібна яма; загальна площа комплексу 842,7 кв.м..

Договором оренди земельної ділянки, додатками до нього (схемою) на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 0520686300:01:002:0001 знаходяться належні відповідачу на праві власності об'єкти нерухомого майна єдиний майновий комплекс "Лісова сторожка": А-будівля кафе, П/А-підвал, в/п-вхід в підвал, А1-прибудова, А2-прибудова, А3-прибудова, а-навіс, а1-навіс, ганки, Б-будівля мотелю, Н/Б-надбудова, б-прибудова, б1-тераса, ганок, тераса, сходи, В-будівля бані, В1-прибудова, В2-прибудова, Н/В1-прибудова, козирок, сходи, Г-будівля насосної, Д-сторожова будка, З-будівля бару, ш/3-шия, Є-сарай, Ж-убиральня, К-навіс, к 1-навіс, №1-вигрібна яма; загальна площа комплексу 842,7 кв.м..

Згідно ч.2 ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Системний аналіз вказаних норм дає суду підстави для висновку про те, що норми ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою , на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду . До аналогічного правового висновку прийшов Верховний Суд України в постанові від 11.02.2015 № 6-2цс15. Вказані норми закону мають звичну правову конституцію безумовного слідування землі за об'єктом нерухомості (будівлями) . В постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2015 у справі № 922/2257/14 висловлена правова позиція, яка полягає в тому, що у всіх випадках переходу права власності на... будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти .

Вказане дає підстави суду для висновку про те, що право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості (в даному випадку будівлі) у власності або користуванні .

Згідно ч.1 ст.316, ст.317, ч.1,2,3 ст.319, ч.1,2 ст.321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2, 3, 6 ст.13, п.6 ч.1 ст.3 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб . Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах . У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 ст.13 ЦК України суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами , а також застосувати інші наслідки встановлені законом. Одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.

Згідно ст.1, 2, 29 ГПК України прокурор подаючи позов до господарського суду має реально захистити права і інтереси держави, а рішення суду на підставі позову прокурора за умови його задоволення має реально відновити права і охоронювані законом інтереси держави, а не мати ілюзорний характер.

Прокурор подавши позов про повернення земельної ділянки дійсно формально використав, передбачений ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі" спосіб захисту прав, але без врахування конкретних обставин і правовідносин сторін, а саме того, що на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна (будівлі), які відповідач придбав у власність і яка (земельна ділянка) надавалася відповідачеві для їх обслуговування.

Тому такий, обраний прокурором, спосіб захисту як зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, яка надавалася відповідачу для обслуговування належних йому на праві власності будівель і споруд, що знаходяться на спірній земельній ділянці, судом розцінюється як зловживання прокурором правом і як недодержання ним при здійсненні своїх прав вимог, встановлених ч.2,3,4 ст.13, таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку на якій знаходяться належні відповідачеві на праві власності будівлі, споруди, було б несправедливим і незаконним, оскільки б призвело до порушення прав власності відповідача на ці об'єкти нерухомості, і зокрема користуватися, розпоряджатися, мирно володіти ними. Такий висновок суду грунтується на тому, що згідно вимог ст.116, 118, 120, 123 ЗК України, ст.377 ЦК України відчуження будівлі або споруди можливе тільки після отримання правовстановлювального документа на земельну ділянку . Про це також зазначав Держкомітет України з земельних ресурсів в листі від 30.04.2010 № 8877/17/6-10.

Відповідно до цих норм законодавства розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку із переходом права власності на будівлю мають бути істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на будівлі, споруди законодавець в ст.120 ЗК України передбачив також кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Суд звертає увагу на те, що законодавець у цих нормах закону передбачив імперативно, що право на земельну ділянку в таких випадках переходить , а не може переходити.

Таким чином, відповідно до вказаних норм законодавства, для вчинення правочину щодо об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) необхідно мати право на земельну ділянку, на якій він розташований, з присвоєнням цій ділянці кадастрового номера, у встановленому законом порядку.

Без права на земельну ділянку, на якій знаходяться будівлі, право відповідача на розпорядження будівлями, як складової права власності, буде обмеженим і не зможе бути реалізованим. Відповідач не зможе передати будівлі в іпотеку для забезпечення зобов'язань.

Рішення суду про зобов'язання відповідача повернути позивачеві земельну ділянку, що є предметом спору мало б ілюзорний характер, оскільки б не могло бути виконане, оскільки на ній знаходяться належні на праві власності відповідачу будівлі, споруди.

Згідно ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV у державному реєстрі речових прав реєструються права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці , переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (в даному випадку заклад харчування).

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно - Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Право власності (на мирне володіння майном) не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності, у тому числі й позбавляти громадян власності. При цьому в таких діях держава повинна дотримуватися усталених принципів правомірного втручання, зокрема тих, що напрацьовані ЄСПЛ, через рішення якого відбувається розуміння змісту норм Конвенції, Першого протоколу, їх практичне застосування.

Згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

ЄСПЛ виходить із того, що положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. і Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності (principle of proportionality) - справедливої рівноваги (балансу) (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар (individual and excessive burden).

Принцип пропорційності тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип пропорційності як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. і Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети .

ЄСПЛ у рішеннях у справах Стретч проти Сполученого Королівства та Ісмаїлов проти Російської Федерації наголошує на одному з обов'язкових критеріїв правомірності втручання у право мирного володіння майном - його пропорційності , справедливій рівновазі між суспільним та приватним інтересами. Складові цього критерію не є універсальними (абсолютними), оскільки не існує чіткого, виключного переліку обставин, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення цієї справедливої рівноваги .

Пропорційність є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного суб'єкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо. Підґрунтям для висновку про додержання балансу інтересів, якщо втручання в право особи на мирне володіння майном має місце, повинен бути результат вивчення спірної ситуації.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном не може вважатися виправданим, якщо порушення закону має суто формальний характер.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст.1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Згідно зі ст. 15 ЦК України суб'єктивне право має бути захищено в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном, захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності , обмеження користування нею.

Суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові ст.1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення у справі Прессос компанія ОСОБА_3О. та інші проти Бельгії ). Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, Суд виходить із того, що держава має широку свободу розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети певного закону.

З огляду на вказане, позовна вимога прокурора, подана в інтересах держави про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, на якій знаходяться належні відповідачу на праві власності будівлі, споруди, з мотивів закінчення договору оренди, при фактичному використанні відповідачем земельною ділянкою після закінчення 21.04.2013 договору оренди земельної ділянки, сплаті орендних платежів, не запереченні позивача проти продовження договору оренди суперечить принципам закріпленим в ст.1 Першого протоколу, оскільки носить формальний характер і задоволення такого позову призведе до неправомірного втручання у право мирного володіння відповідачем майном призведе до порушення "справедливої рівноваги, балансу", неправомірності між суспільним та приватним інтересами. Такий спосіб захисту прав обраний прокурором, з огляду на обставини даної конкретної справи , є неадекватним, несправедливим, неспіврозмірним, оскільки існують інші законні і більш справедливі способи захисту прав суспільних, державних інтересів, інтересів позивача, яка з огляду на зазначення в позовній заяві нового розміру нормативно грошової оцінки, на пояснення представника позивача в судовому засіданні, полягає в необхідності укладення додаткової угоди з погодженням в ній нового розміру орендної плати, і аж ніяк не в поверненні земельної ділянки.

Для досягнення захисту такого інтересу держави законом, і зокрема ч.6,7,8,11 ст.33, ч.1 ст.15, ст.23 Закону України "Про оренду землі" передбачено інші, пропорційні, справедливі способи захисту інтересів держави, які не призведуть до порушення справедливої рівноваги між суспільними і приватними інтересами, не призведуть до неправомірного втручання у право мирного володіння майном відповідачем.

Суд не погоджується із посиланням прокурора при вирішення даного спору на ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі". Ці норми передбачають підстави, коли орендар має переважне право на укладення договору оренди землі перед іншими особами . Системний аналіз ч.1,2 ст.124, ч.2 ст.134 ЗК України дає підстави суду для висновку про те, що норми закону про переважне право укладення договору оренди закріплені в ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" не можуть застосовуватися до правовідносин коли на земельній ділянці державної, комунальної власності, що передавалася в оренду, розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб.

Оскільки на спірній земельній ділянці знаходяться будівлі, споруди, які належать на праві власності відповідачеві, така земельна ділянка позивачем не може передаватися в оренду іншим особам , щодо цієї земельної ділянки не можуть проводитися торги з продажу права оренди.

До спірних правовідносин в даній справі мають застосовуватися положення ч.6-8, 11, ст.33 Закону України "Про оренду землі" згідно яких між сторонами має бути укладена додаткова угода до договору оренди, договір оренди в якому сторони можуть передбачити новий розмір орендної плати. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди дає підстави для звернення з позовом до суду про укладення її за рішенням суду.

Якщо відповідач має заборгованість зі сплати орендних платежів, позивач має право відновити свої права шляхом пред'явлення позову про стягнення заборгованості. Якщо відповідачу непотрібна земельна ділянка для користування будівлями, спорудами в тому розмірі в якому вона передавалася за договором оренди - 0,70 га, відповідач має право в установленому законом порядку відмовитися від частини земельної ділянки і вимагати її поділу з присвоєнням утвореним внаслідок поділу земельним ділянкам нових кадастрових номерів.

Для того щоб продовжити договір земельної ділянки, погодити новий розмір орендної плати, а саме таку мету переслідує позивач з огляду на його позицію, не потрібно вилучати для цього земельну ділянку у відповідача. Такий спосіб захисту інтересів держави, як зобов'язати повернути земельну ділянку з урахуванням обставин даної справи є несправедливим, неспіврозмірним, неадекватним.

Особу може бути позбавлено її власності, обмежено в праві мирно володіти своїм майном тільки в інтересах, на умовах передбачених законом і загальним принципам міжнародного права, при вирішенні питання про можливість обмеження особи мирно володіти своїм майном має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Такий спосіб захисту обраний прокурором, відповідно до обставин даної справи, призведе до порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника, а відтак не може бути застосований судом.

Суд не розцінює лист позивача № 01.01-23/2718 від 29.04.2013, як відмову Суд не розцінює лист позивача № 01.01-23/2718 від 29.04.2013, як відмову позивача від продовження договору оренди земельної ділянки з відповідачем. В тексті цього листа відсутнє заперечення, виражене в категоричній формі про те, що позивач відмовляється від продовження договору оренди земельної ділянки, який укладено відповідачем як орендарем.

Відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.

Суд не погоджується із посиланнями прокурора про те, що позовна вимога про повернення земельної ділянки є немайновою вимогою, оскільки грунтується на тому, що передача її здійснювалася за договором, а не на підставі позадоговірних відносин, з огляду на таке.

Вимога про повернення земельної ділянки за своєю правовою суттю є позовом про витребування майна. Згідно п.2 ч.1 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується.

Закон не передбачає віднесення спору до немайнового чи майнового з тих підстав, що майно яке витребовується передавалося за договором, чи право витребування виникло з позадоговірних відносин. Окрім того, прокурор мотивує свої позовні вимоги про повернення земельної ділянки закінченням договору оренди, тобто на думку прокурора відповідач користується земельною ділянкою незаконно, за відсутності договору, правових підстав. Прокурор в своїх поясненнях, не наводячи відповідних норм законодавства, посилається на рекомендаційні роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, які стосуються саме застосування положень ст.55 ГПК України при визначенні майнового характеру позовних заяв у спорах про визнання права власності на майно, витребування майна у позадоговірних, а не у договірних відносинах.

З огляду на це суд приходить до висновку про те, що позовна вимога прокурора про повернення земельної ділянки має майновий характер, в зв'язку з чим судовий збір має визначатись з урахуванням вартості витребуваного майна згідно п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір". Аналогічну правову позицію висловив Вищий господарський суд України в постанові від 07.02.2017 в справі № 927/997/16.

Згідно нормативно грошової оцінки земельної ділянки Державним підприємством "ОСОБА_2 науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" (лист № 4355 від 050417) наданої прокурором з позовом, вартість земельної ділянки яку прокурор просив повернути становить 3 670 261 грн.. Згідно п.2 ч.1 ст.55 ГПК України, підп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" прокурор за розгляд судом позовної заяви про повернення земельної ділянки мав сплатити до Державного бюджету 55 053,91 грн. судового збору.

Згідно платіжного доручення № 2650 від 20.06.2017 сплатив тільки 1 600 грн.. Недоплата складає 53 453,91 грн., яка на підставі підп.1 п.2 ч.2 ст.4, ч.2 ст.6 Закону України "Про судовий збір" підлягає стягненню до Державного бюджету з Прокуратури Вінницької області як платника судового збору за даним позовом.

В зв'язку із відмовою в позові судові витрати на судовий збір в сумі 55 053,91 грн. підлягають віднесенню на Прокуратуру Вінницької області.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82-84, 87, 115, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В позові Заступника керівника ОСОБА_2 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_2 обласної державної адміністрації до Споживчого товариства "Відродження" про зобов'язання СТ Відродження повернути шляхом підписання акту прийому - передачі ОСОБА_2 обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 0,70 га з кадастровим номером 0520686300:01:002:0001, яка знаходиться на території Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області, відмовити.

2. Стягнути з Прокуратури Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909 (вул.Монастирська, 33, Вінниця, 21050) до Державного бюджету 53 453,91 грн. недоплаченого судового збору. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення надіслати відповідачу, третім особам рекомендованими листами або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16.08.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 21 серпня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_2, 23240)

3 - третій особі - ОСОБА_2 районна державна адміністрація (вул.Хмельницьке шосе, 17, м.Вінниця)

4 - третій особі - Хижинецька сільська рада Сокиринецької об'єднаної територіальної громади (вул.І.Богуна, 59Б, с.Хижинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23209)

5 - третій особі - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027)