Рішення

від 16.08.2017 по справі 911/1896/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2017 Справа №911/1896/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Вікстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селф-Актив"

про стягнення 64 533, 23 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Кулик Я.М. - по дов. №52 від 01.06.2017р.

Від відповідача: не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Вікстар" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селф-Актив" про стягнення 64 533, 23 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2017 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.07.2017 ; у зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено до 18.07.2017.

18.07.2017 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява, в якій відповідач повідомив про помилковість зазначення позивачем адреси місцезнаходження відповідача у м. Білій Церкві, оскільки згідно з даними витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 15.12.2014 року і станом на момент звернення позивача до суду відповідач знаходився в Печерському районі міста Києва.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2017 справу № 911/1896/17 було направлено до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/1896/17 було передано судді Трофименко Т.Ю.

За вказаних обставин суд визнав за необхідне прийняти справу до свого провадження та призначив її до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 16.08.2017р.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився. Від представника відповідача жодних клопотань та заяв на час судового засідання до суду не надійшло, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що визначена матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час розгляду справи є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 16.08.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма ВІКСТАР належить на праві власності нежитлове приміщення площею 376, 50 кв.м. в будинку №6 (літера А) по пров. Лабораторному в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.01.2012р., виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва.

21.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма ВІКСТАР (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СЕЛФ -АКТИВ (надалі відповідач) був укладений договір №5-2016 оренди нежитлового приміщення №10 у місті Києві по пров. Лабораторному, 6, площею 92,3 кв.м.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач в порушення умов договору не сплатив орендну плату в повному обсязі і станом 21.03.2017р. заборгованість по орендній платі становить 27 756, 61 грн., орендоване приміщення звільнив тільки 21.04.2017р., тобто через місяць після закінчення строку дії договору, а тому позивач на підставі п. 9.1 договору та ст. 785 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача неустойку за користування річчю в період з 23.0.2017р. по 21.04.2017р. в сумі 25 074, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

При розгляді справи судом встановлено, що 21.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма ВІКСТАР (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СЕЛФ -АКТИВ (надалі відповідач) був укладений договір №5-2016 оренди нежитлового приміщення №10 у місті Києві по пров. Лабораторному, 6, площею 92,3 кв.м.

Строк дії договору сторонами визначено з 21 березня 2016 року по 21 березня 2017 року (п.4.1 договору).

21.03.2016р. між сторонами був підписаний акт прийому - передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення №10 у місті Києві по пров. Лабораторному, 6, площею 92,3 кв.м.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. (ч.1та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 5 договору №5-2016 від 21.03.2016 року встановлено розмір орендної плати в сумі 17 537, 00 грн. за один календарний місяць. Орендна плата сплачується відповідачем щомісяця, наперед, до 5-го числа поточного місяця.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати орендних та інших платежів в період дії договору, що призвело до виникнення заборгованості станом на 21.03.2017р. в сумі 27 756, 61 грн. Факт наявності заборгованості по орендній платі підтверджується матеріалами справи та актом звірки взаєморозрахунків, що підписаний сторонами станом на 21.03.2017р.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 27 756, 61 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 1 702,62 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до п. 9.1 Договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунок позивача , суд приходить до висновку , що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 702,62 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються в повному обсязі.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 35 074,00 грн. до ст. 785 ЦК України та п. 9.1 договору.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України .

Положеннями статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Листом від 01.03.2017р. за №39 позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди №5-2016 від 21.03.2016р. у зв'язку із закінченням строку його дії та просив повернути орендоване приміщення до 21.03.2016р.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 8.1 договору у разі закінчення строку оренди відповідач зобов язаний передати позивачу приміщення, що орендується, протягом 5(п яти) календарних днів з моменту закінчення строку оренди за актом прийому - передачі.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що договір є припиненим у зв'язку із закінчення 21.03.2017р.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув приміщення позивачу по акту прийому - передачі тільки 23.04.2017р.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що договір є припиненим у зв'язку із закінчення 21.03.2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення не виконав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 23.03.2017р. по 23.04.2017р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 35 074,00 грн.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СЕЛФ _ АКТИВ (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 6, код 39547354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ВІКСТАР (02222, м. Київ, пр.. Маяковського, 40, к. 109, код ЄДРПОУ 21522984) 27 756 грн. 61 коп. основного боргу, 35 074 грн. 00 коп. - неустойки, 1 702 грн. 62 коп. - пеня за прострочку платежу та 1600 грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 .08.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.