Рішення

від 15.08.2017 по справі 920/479/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.2017 Справа № 920/479/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/479/17

за позовом - Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго , м. Суми,

до відповідачів - 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів , м. Суми,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Гумотехніка , м. Суми,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Сумський завод гумотехнічних виробів , м. Київ,

про стягнення 504237,84 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 10-19/17-Д/55 від 06.06.2016 року,

відповідачів - не з'явилися.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів 399116,83 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 70444,60 грн. пені, 7024,06 грн. - суму 3% річних, 27652,35 грн. інфляційних нарахувань, 7563,57 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідачі своїх представників в засідання суду не направили, відповідачі-1, 2 відзивів на позов не подали, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, які повернуто на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

У відповідності до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представників відповідачів.

Відповідач-3 у відзиві від 24 липня 2017 року за № 282 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог стосовно відповідача-3, посилаючись на необґрунтованість та незаконність позовних вимог позивача, оскільки відповідач-3 неодноразово звертався до позивача з вимогою про збільшення обсягів споживання електроенергії, на що неодноразово отримував від позивача відмову. А тому відповідач-3 вважає, що саме позивач порушує умови, укладеного між сторонами договору.

В письмових поясненнях від 11 серпня 2017 року № 17/10181 представник позивача зазначає, що твердження відповідача-3 стосовно порушення позивачем умов договору є безпідставними та необґрунтованими, оскільки пропозиції відповідача-3 щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії. Аналогічну вимогу містить пункт 7 додатку 4 до договору про постачання електричної енергії. У зв'язку з відсутністю попередньої оплати додатково заявлених обсягів споживання споживачу було відмовлено в коригування договірних величин споживання електричної енергії.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2014 між Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів (відповідачем-1) укладено договір про постачання електричної енергії № 30100116 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати електричну енергію споживачу (відповідачу-1) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а відповідач зобов'язався оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами даного договору та додатків до нього.

В договорі також вказано, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення інших питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 4.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року за № 28, постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальна організація) забезпечує рівень надійності електропостачання відповідно до узгодженої в договорі категорії з надійності електропостачання.

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком № 1 до договору № 30100116 Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу є договірними.

Матеріалами справи підтверджується, що починаючи з липня по грудень 2016 року сторонами погоджені обсяги постачання договірної величини електричної енергії, а саме на липень 2016 року - 200,0 тис. кВт год., на серпень 2016 року - 200,0 тис. кВт год., на вересень 2016 року - 200,0 тис. кВт год., на жовтень 2016 року - 200,0 тис. кВт год., на листопад 2016 року - 200,0 тис. кВт год. та на грудень 2016 року - 200,0 тис.кВт год.

Факт споживання відповідачем електричної енергії підтверджується актами про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії. Відповідно до цих актів відповідач спожив: у липні 2016 року - 256,253 тис. кВт год., у серпні 2016 року - 223,336 тис. кВт год., у вересні 2016 року - 335,197 тис. кВт год., у жовтні 2016 року - 265,846 тис. кВт год., у листопаді 2016 року - 259,298 тис. кВт год. та у грудні 2016 року - 240,755 тис. кВт год.

Таким чином споживач перевищив договірні величини споживання електричної енергії у липні - грудні 2016 року у розмірі 280,685 тис. кВт год.

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією договірна потужність - узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми, яка встановлюється для об'єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год. і більше.

У пункті 5.5 договору № 30100116 передбачено, що визначення фактичного активного навантаження споживача виконується постачальником у години максимуму навантаження енергосистеми наступними способами: зокрема, за допомогою атестованої автоматизованої системи обліку електроенергії за умови наявності останньої.

Згідно пункту 3.35 Правил користування електричною енергією, об'єкт споживача з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів для діючих електроустановок і більше має бути забезпечений локальним устаткуванням збору та обробки обліку відповідно до договору.

Відповідно до пункту 4.8 Правил, контроль за дотриманням установлених режимів електроспоживання здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та Держенергонаглядом.

Методика проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, затверджена наказом Мінпаливенерго від 19.05.2003 року за № 241 (далі - Методика), встановлює порядок контролю за показаннями розрахункових автоматизованих систем обліку електроенергії. Результати контрольних вимірів фактичної електричної потужності оформлюється актом.

Відповідно до пункту 3.2. Методики акт складається електропередавальною організацією. Складання акту також передбачене пунктом 7.8 договору.

Відповідно до пункут 4.2.2 договору, за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та договірної величини потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним (за підсумком минулого року) обсягу фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВт*год і більше. Оплата за перевищення договірних величин споживання електроенергії або договірної величини потужності здійснюється окремим платежем.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 26 Закону України Про електроенергетику споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Враховуючи наявний факт перевищення договірної величини споживання електричної енергії в липні - грудні 2016 року, позивачем були виставлені відповідачу-1 рахунки № 13-40/2 від 01.09.2016 року, № 13-40/3 від 04.10.2016 року, № 13-40/11 від 02.11.2016 року, № 13-40/17 від 02.12.2016 року, № 13-40/578 від 06.12.2016 року та № 13-40/505 від 04.014.2017 року на оплату вартості двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії на загальну суму 399116,83 грн. які на день розгляду справи у суді залишаються несплаченими.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статей 629, 530 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак на даний час вищевказані рахунки на погашення двократної вартості різниці фактично спожитої електричної енергії залишились відповідачем-1 не сплачені, що порушило права позивача та змусило його звернутись за захистом своїх прав до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору (вартість електричної енергії, оплата за перетікання реактивної електричної енергії) з порушенням термінів, визначених додатком № 4 Порядок розрахунків до договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Внаслідок порушення грошових зобов'язань, згідно пункту 4.2.1 договору про постачання електричної енергії № 30100116 від 30.11.2014 за липень - грудень 2016 року відповідачу-1 нарахована пеня, розмір якої відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 70444,60 грн.

На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, відповідачу-1 також були нараховані 3 % річних та інфляційні втрати, які згідно розрахунків позивача становлять 7024,06 грн. та 27652,35 грн. відповідно.

Позивачем відповідні рахунки на оплату вищезазначених сум були надані відповідачу-1 для оплати, отримані останнім, однак залишились неоплаченими.

Відтак, за договором про постачання електричної енергії № 30100116 від 30.11.2014 відповідач-1 має нараховану, але не сплачену заборгованість, яка складається з: 399116,83 грн. - двократного перевищення договірної величини споживання електричної енергії (липень-грудень 2016 року); 70444,60 грн. пені, нарахованої за неналежне виконання грошових зобов'язань (липень-грудень 2016 року); 27652,35 грн. інфляційних нарахувань (жовтень-грудень 2016 року); 7024,06 грн. - суми 3% річних (липень-грудень 2016 року).

Як встановлено судом у ході розгляду справи, для забезпечення виконання вищезазначених зобов'язань, 30.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Гумотехніка (відповідач-2, поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів (відповідач-1, боржник) та Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго (позивач, кредитор) укладено договір поруки № 3006/7.

Крім зазначеного договору поруки, для забезпечення виконання вищевказаних зобов'язань, 03 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Виробниче об'єднання Сумський завод гумотехнічних виробів (відповідач-3, поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів (відповідач-1, боржник) та Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго (позивач, кредитор) укладено договір поруки № 0308/5.

Відповідно до пунктів 1.1 договорів поруки відповідач-2 та відповідач-3 поручились перед позивачем, зокрема, за виконання першим відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 30100116 від 30.11.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів , які виникнуть по сплаті активної електричної енергії з ПДВ, реактивної електричної енергії з ПДВ, перевищення договірних величин споживання та/або потужності, пені, інфляційних, 3% річних у лині 2016 року - грудні 2016 року.

Відповідно до пунктів 3.1 договорів поруки, поручителі відповідають перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по договору про постачання електричної енергії щодо своєчасної та повної сплати за липень 2016 року - грудень 2016 року вартості спожитої активної електроенергії з ПДВ, реактивної електричної енергії з ПДВ, перевищення договірних величин споживання та/або потужності, пені, інфляційних та 3% річних згідно умов, порядку та строків сплати, встановлених Порядком розрахунків , який є додатком до основного договору.

За умовами пунктів 6.1 договорів поруки вони вступають в силу з моменту їх підписання і діють до 01.06.2017 року.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків. передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

За приписами статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В термін, передбачений умовами договору № 31000116 від 30.11.2014 року, відповідач-1 не перерахував позивачеві кошти за виставленими рахунками, тому останній як кредитор за договорами поруки направив відповідачу-2 та відповідачу-3 як поручителям вимоги № 40/1554 та № 40/1555 від 06.02.2017 року стосовно погашення заборгованості за боржника.

Факт отримання відповідачами-2 та -3 вказаних вимог підтверджується підписами уповноважених осіб на повідомленнях про вручення поштових відправлень та поштовими чеками.

Відповідно до пунктів 4.2 договорів поруки, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором протягом 3-х календарних днів з моменту пред'явлення йому вимоги кредитора шляхом сплати грошових коштів на банківські рахунки, вказані у пункті 7.3 договору.

Однак, поручителі, в порушення вищевказаних умов договорів поруки, після отримання вимоги кредитора зобов'язання боржника у встановлений термін не виконали.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 цього ж Кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таки чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості солідарно з відповідачів у справі правомірною та такою, що ґрунтується на умовах договору та положеннях діючого цивільного законодавства.

Разом з тим суд зауважує, що порука - це строкове зобов'язання, підстави припинення якого наведені у статті 559 Цивільного кодексу України

Зокрема, частина 4 зазначеної статті визначає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки.

Тобто, припинення поруки спливом строку, встановленого договором поруки (а у даному випадку строк дії договорів поруки встановлений до 01.06.2017 року), означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись до поручителів з вимогою про виконання останнім свого обов'язку - нести відповідальність за порушення боржником забезпеченого порукою зобов'язання як у добровільному, так і у примусовому порядку. Отже, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позов до поручителів протягом строку, встановленого у договорах поруки.

Позивач звернувся з даною позовною заявою до господарського суду 30.05.2017, що підтверджується штампом реєстрації вхідних документів Господарського суду Сумської області, тобто у межах строку дії поруки, а відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості солідарно з відповідачів обґрунтованою та правомірною (у тому числі до відповідачів-2, -3 як поручителів за договорами поруки № 3006/7 від 30.06.2016 року та № 0308/5 від 03.08.2016 року).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши всі обставини справи, проаналізувавши вимоги діючого законодавства, співставивши їх з умовами укладених між сторонами у справі договорів, враховуючи той факт, що відповідачі-1 та 2 на пропозицію суду не скористалися наданими їм процесуальними правами щодо подання обґрунтованого відзиву на позов та надання аргументованих заперечень позовним вимогам у разі їх наявності, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідачів підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, ідентифікаційний код 33813854), Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Гумотехніка (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, ідентифікаційний код 37186640) та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Сумський завод гумотехнічних виробів (01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 7, ідентифікаційний код 39763275) на користь Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7; р/р 260323010414 в Філії Сумське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 337568, ідентифікаційний код 23293513) заборгованість в сумі 399116,83 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, ідентифікаційний код 33813854), Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Гумотехніка (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, ідентифікаційний код 37186640) та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Сумський завод гумотехнічних виробів (01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 7, ідентифікаційний код 39763275) на користь Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7; п/р 26009275459001 в СФ ПАТ КБ ПриватБанк , МФО 337546, ідентифікаційний код 23293513) пеню в сумі 70444,60 грн., 3 % річних в сумі 7024,06 грн., інфляційні нарахування в сумі 27652,35 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 7563,57 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.08.2017.

Суддя ОСОБА_2