Рішення

від 01.08.2017 по справі 910/6306/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/6306/17

За позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області

до Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Товариство з обмеженою відповідальністю науково - технічна виробнича компанія Україна

про стягнення 53 641,64 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Ашмінець І.В. - представник, за довіреністю № 2-198д від 08.12.2016 року;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 53 641,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства завдано шкоди державі в розмірі 53641,64 грн., зокрема, внаслідок здійснення відповідачем наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферну повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел Новотроїцької УКПГ, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеним під час перевірки в період 13.10.2015 року - 02.11.2015 року Державної екологічної інспекції у Сумській області, з вимогами про стягнення якої позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6306/17 та призначено її розгляд на 30.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 року залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічна виробнича компанія "УКРАЇНА" (62461, Харківська обл., Харківський район, місто Південне, ВУЛИЦЯ РАДЯНСЬКА, будинок 66; код ЄДРПОУ 32300782), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та розгляд справи відкладено на 13.06.2017 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року та 12.07.2017 року розгляд справи відкладено на 12.07.2017 року та 01.08.2017 року відповідно.

В судові засідання 30.05.2017 року, 13.06.2017 року, 12.07.2017 року та 01.08.2017 року з'явився уповноважений представник позивача.

У судові засідання 30.05.2017 року, 13.06.2017 року, 12.07.2017 року та 01.08.2017 року представник позивача не з'явився.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судові засідання 13.06.2017 року, 12.07.2017 року та 01.08.2017 року не з'явився.

Про день та час розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103042305220, 0103042390481, 0103042391739, 0103041600970.

Копії ухвал суду від 30.05.2017 року, 13.06.2017 року та 12.07.2017 року, які направлялись третій особі на адресу: 62461, Харківська обл., Харківський район, місто Південне, ВУЛИЦЯ РАДЯНСЬКА, будинок 66, на час проведення судових засідань повернулись на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання та адресату не вручені.

Про поважні причини неявки представника третьої особи в судові засідання 13.06.2017 року, 12.07.2017 року та 01.08.2017 року суд не повідомлено.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

18.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі, у супровідному листі до яких №1281/09-13 від 16.05.2017 року викладено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

30.05.2017 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи, які разом з супровідним листом долучені судом до матеріалів справи.

30.05.2017 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись при цьому на безпідставне застосування позивачем п. 3.11 Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря щодо нарахування збитків з моменту вчинення порушення до моменту усунення останнього, оскільки на дату проведення перевірки в наявності був дозвіл від 04.12.2014 року. Відзив разом з доданими до нього

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 01.08.2017 року позивачем та відповідачем суду не надано.

Від третьої особи заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

У відповідності до п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд доходить висновку, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та здійснити розгляд справи без участі представників Державної екологічної інспекції в Сумській області та ТОВ НТВК Україна за наявними у справі матеріалами.

В судових засіданнях 12.07.2017 року та 01.08.2017 року представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 01.08.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Органами, які забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, є Державна екологічна інспекція, Державне управління охорони навколишнього природного середовища, інші контролюючі державні органи тощо.

Згідно зі ст. 20 Закону Про охорону навколишнього природного середовища право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, надано, зокрема, спеціально уповноваженим органам державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Так, відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України та підпорядковується останній.

Відповідно до Положення Про Державну екологічну інспекцію у Сумській області , затвердженого Наказом Державної Екологічної інспекції України від 12.12.2011 за № 136 (далі - Положення № 136) Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; використання та охорону земель охоронну і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; охорону атмосферного повітря; охорону, захист використання та відтворення лісів; охорону, утримання і використання зелених насаджень; охорону і відтворення рослинного світу; охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу та інше.

В період з 13.10.2015 року по 02.11.2015 року Державною екологічною інспекцією у Сумській області (позивач) проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Філією Газопромислового управління Полтавагазвидобування Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування за адресою: с. Кам'яне, лебединський район, Новотроїцьке родовище ,Новотроїцька УКПГ Гадяцького ЦВНГК.

За результатами перевірки встановлено, що в період з 19.01.2014 року по 04.12.2014 року здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел Новотроїцької УКПГ без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

23.10.2015 року Державною екологічною інспекцією у Сумській області за результатами вказаної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в якому зафіксовано факт виявлення порушення Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Даний Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства підписано з зауваженнями заступником головного інженера Філії Полтавагазвидобування ПАТ Укргазвидобування Підвальним В.І. та старшим інженером відділу екологічної та техногенної безпеки Тумановою О.Б., які були присутній при проведенні перевірки.

На підставі вказаного акту та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008, позивачем було здійснено розрахунок розміру збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел Новотроїцької УКПГ філії ГПУ Полтавагазвидобування (с. Кам'яне Лебединський район) внаслідок відсутності дозволу на викиди від 17.12.2015 року за період з 19.01.2014 року (дата закінчення дії попереднього дозволу на викиди) по 04.12.2014 року (дата отримання нового дозволу на викиди) в сумі 53 641,64 грн. Копія вказаного розрахунку наявна в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання господарського спору на підставі ст.ст. 3, 20-2, 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища Державною екологічною інспекцією у Сумській області було направлено відповідачу претензію від 24.12.2015 року № 2661/09-14 із доданим до неї розрахунком, копія якої наявна в матеріалах справи, з пропозицією добровільно відшкодувати завдану державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства шкоду в сумі 53 641,64 грн.

За результатами розгляду зазначеної претензії відповідач листом №Юр-1168 від 03.02.2016 року повідомив позивача про незгоду із здійсненим нарахуванням та безпідставність претензії, оскільки час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, та наявність на дату проведення планової перевірки дозволу на викиди забруднюючих речовин, отриманого 04.12.2014 року.

Таким чином в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв'язку із здійсненням відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані державі збитки, розмір яких згідно наведеного позивачем розрахунку становить 53 641,64 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

За приписами ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, судам необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.

Суд зазначає, що спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади, правовідносини регулюються, зокрема, нормами Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Закону України Про охорону атмосферного повітря , приписами Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.2008.

Статтею 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Як визначено Законом України Про охорону атмосферного повітря , атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

За приписами ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Згідно ст. 33 Закону України Про охорону атмосферного повітря про охорону атмосферного повітря особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

У відповідності до ст. 34 Закону України Про охорону атмосферного повітря про охорону атмосферного повітря шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

При цьому відповідно до ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеним 23.10.2015 року Державною екологічною інспекцією у Сумській області, підтверджується факт порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , що полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелом без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

З урахуванням викладеного розмір збитків було розраховано позивачем на підставі довідки Філії Полтавагазвидобування ПАТ Укргазвидобування щодо фактичної кількості використаних сировини та матеріалів на УКПГ Новотроїцьк за період з 19.01.2014 року по 14.12.2014 року.

В свою чергу позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані державі збитки за період з 19.01.2014 року (дата закінчення дії попереднього дозволу на викиди) по 04.12.2014 року (момент усунення порушення - дата отримання нового дозволу на викиди) включно на загальну суму 53 641,64 грн. Тобто, за твердженням позивача, збитки підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу.

Суд зазначає, що порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008 (далі - Методика), зміни до якої вносились наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 548 від 28.12.2016 року.

Так, за змістом п. 2.1.2 Методики (в редакції, яка діяла до 28.12.2016 року) наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно п. 2.2 Методики (в редакції, яка діяла до 28.11.2016 року) факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Такий час визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п. 3.11 Методики (в редакції, яка діяла до 28.11.2016 року)). Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п. 3.12 (в редакції, яка діяла до 28.11.2016 року)). Розрахунок розмірів відшкодування збитків здійснюється за формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду (п. 4 (в редакції, яка діяла до 28.11.2016 року)).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення до моменту його усунення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 року № 3-1033гс15.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, на час дії Методики (в редакції, яка діяла до 28.11.2016 року) нарахування збитків необхідно поводити з моменту виявлення порушення до моменту усунення останнього.

Судом встановлено за матеріалами справи та зазначалось вище, що порушення відповідачем вимог Закону України Про охорону атмосферного повітря зафіксовано в акті перевірки від 23.10.2015 року.

При цьому зазначене порушення було усунено Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування 04.12.2014 року (дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами).

В свою чергу вказаний факт позивачем не заперечувався.

Таким чином, оскільки розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду, а такий час визначається саме з моменту виявлення порушення до моменту його усунення (з урахуванням фактично відпрацьованого часу), приймаючи до уваги наявність у відповідача на дату проведення перевірки 13.10.2015 року - 02.11.2015 року та, відповідно, моменту виявлення порушення, дозволу на викиди забруднюючих речовин від 04.12.2014 року, суд дійшов висновку, що нарахування збитків, завданих відповідачем в період з 19.01.2014 року по 04.12.2014 року не відповідає нормам зазначеної Методики (в редакції, яка діяла до 28.11.2016 року).

Також суд звертає увагу, що зміни до п. 3.11 Методики, згідно якого час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, внесені Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 548 від 28.12.2016 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене оскільки за висновками суду здійснення нарахування збитків в 2015 році за результатами проведеної 13.10.2015 року - 02.11.2015 року перевірки на підставі іншої, ніж та, що діяла на час проведення останньої, Методики, суперечить приписам законодавства, а отже здійснене позивачем безпідставно.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 21.08.2017 року.