Рішення

від 09.08.2017 по справі 914/1020/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2017р. Справа № 914/1020/17

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорматпостач» , м. Стрий, Львівська область до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Галшляхбуд» , м. Львів про:стягнення 202554,30 грн. Головуючий суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник.

Судом роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. Відводу складу суду не заявлено. Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки відповідного клопотання заявлено не було.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорматпостач» , м. Стрий, Львівська область, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галшляхбуд» , м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення 202554,30 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.05.2017 р. порушено справу і прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду на 11.07.2017 р.

Ухвалою суду від 25.07.2017 р. продовжено строк розгляду спору до 08.08.2017 р.

08.08.2017 р. на розгляд суду відповідач подав заперечення на позовну заяву, клопотання про призначення судової експертизи у справі.

В судовому засіданні 08.08.2017 р. суд ухвалив оголосити перерву до 09.08.2017 р., продовжити строк розгляду спору до 09.08.2017 р.

В судове засідання 09.08.2017 р. з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи. Представник позивача просив долучити до матеріалів справи копії податкової накладної від 13.09.2016 р. та квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.10.2016 р. за № НОМЕР_1, а також задоволити позов та відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи. В свою чергу представник відповідача заперечив проти позову та просив суд задоволити клопотання про призначення експертизи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

21.07.2016 р. між ТзОВ Дорматпостач та ТзОВ Галшляхбуд укладено договір поставки № ДМП-16-07/3.

Згідно п. 2.1 договору поставки в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передавати у власність покупця бітум БНД 60/90, бітум БНД 70/100, а покупець зобов'язується приймати товар та повністю оплатити його.

Відповідно до п. 4.2 договору загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усього поставленого за цим договором товару) визначається на підставі фактично поставленого товару та узгодженої на нього ціни (відповідно до видаткових накладних, які підтверджують факт передачі товару покупцю, її кількість та вартість).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, видаткової накладної від 30.09.2016 р. за № ДМП 98, що підписана представниками сторін та скріплена печатками товариств, позивач здійснив поставку, а відповідач отримав товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 70/100, кількість - 23,22 т., вартістю 192261, 60 грн. Вказане також підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 30.09.2016 р. за № ДМП 98, що підписана та скріплена печатками обох сторін.

Оплата за товар проводиться покупцем по кожній окремій поставці, платежі за договором за кожну окрему партію товару здійснюється покупцем наступним чином: на умовах 100% попередньої оплати на підставі виставлених рахунків на оплату товару; по факту отримання товару оплата здійснюється впродовж трьох робочих днів від дати отримання товару. Дата отримання товару відповідає даті накладної на партію товару (п.п. 6.2, 6.3).

Згідно банківської виписки АТ УкрСиббанк 12.12.2016 р. відповідач частково оплатив вартість поставленого товару в сумі 52261,60 грн.

21.04.2017 р. позивач надіслав боржнику претензію від 19.04.2017 р. за № 19/17 з проханням у термін протягом семи днів з дня отримання претензії сплатити борг в сумі 202158,63 грн., з яких: 140000,00 грн. - борг за неоплачений товар та 62158,63 грн. - штрафні санкції.

Проте, відповідачем вказаний борг не погашено.

Таким чином, по вказаних господарських відносинах заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позову становить 140000,00 грн.

Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 140000,00 грн. основного боргу, 19514,40 грн. штрафу, 22243,40 грн. пені, 2927,20 грн. трьох процентів річних та 17869,30 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з вищенаведеного, 08.08.2017 р. на розгляд суду надійшли заперечення на позов та клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.

Згідно вказаного клопотання відповідач заперечує заборгованість за спірним договором поставки, оскільки, на його думку, договір від 21.07.2016 р. за № ДМП 16-07/3, видаткова накладна від 30.09.2016 р. за № ДМП 98 та товарно-транспортни накладна від 30.09.2016 р. за № ДМП 98 підписані не директором ТзОВ Галшляхбуд ОСОБА_3-М. О., а тому просить суд призначити у справі № 914/1020/17 почеркознавчу експертизу.

Заслухавши присутніх представників, розглянувши матеріали справи, зокрема, клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи у даній справі, суд вважає за необхідно відмовити в згаданому клопотанні, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судовою експертизою є дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (ст. 1 Закону Про судову експертизу ).

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. за № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. за № 11 визначено, що доказами схвалення правочину, вчиненого від імені юридичної особи з перевищенням повноважень, або особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника або вчинення зазначеним органом дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Як вбачачається з вищенаведеного, судом встановлено, що сторонами, зокрема, відповідачем вчинено дії на виконання спірного договору, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою АТ УкрСиббанк по рахунку № 26008465846800 з 30.09.2016 р. до 19.05.2017 р. про часткову оплату за бітум згідно спірного договору, податковою накладною та квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.10.2016 р. за № НОМЕР_1.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що призначення експертизи у справі є безпідставним, призведе до затягування розгляду спору, а відтак, в задоволенні клопотання слід відмовити, а заперечення відповідача вважати необгрунтованими.

Розглянувши доводи позовних вимог та заперечень, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору від 21.07.2016 р., позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідною видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною від 30.09.2016 р., квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.10.2016 р., копії яких долучено до матеріалів справи, на загальну суму 192261,60 грн. Накладні підписані сторонами без зауважень та застережень.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктами 6.2, 6.3 договору встановлено, що оплата за товар проводиться покупцем по кожній окремій поставці, платежі за договором за кожну окрему партію товару здійснюється покупцем наступним чином: на умовах 100% попередньої оплати на підставі виставлених рахунків на оплату товару; по факту отримання товару оплата здійснюється впродовж трьох робочих днів від дати отримання товару. Дата отримання товару відповідає даті накладної на партію товару.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач не здійснив вчасно повної оплати за поставлений товар, 12.12.2016 р. оплатив частину боргу в сумі 52261,60 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на час подання позову в сумі 140000,00 грн.

Жодних документально підтверджених доказів, які свідчили б, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання та здійснив повну оплату за поставлений товар суду не надано. Більше того, позивач звертався до відповідача із претензією в досудовому порядку про необхідність погашення боргу, однак таке звернення залишилося без задоволення.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання недопустима. Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, на підставі вищенаведених норм, позивач, у зв'язку з порушенням строків оплати за поставлений товар здійснив нарахування відповідачу 19514,40 грн. штрафу, 22243,40 грн. пені, 2927,20 грн. трьох процентів річних та 17869,30 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд прийшов до висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача частково: інфляційні втрати в розмірі 17100,83 грн. та три проценти річних в розмірі 2889,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 7.5 договору зазначає, що за прострочення оплати за отриманий товар, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі двадцяти відсотків річних від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Згідно п. 7.7 згаданого договору за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2,7 % від суми заборгованості, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає відмовити в задоволенні позову в частині стягнення нарахованого позивачем штрафу в сумі 19514,40 грн. за кожен день прострочення, оскільки за своє правовою природою відповідно до ст. 549 ЦК України та п. 7.5 договору є пенею, а не штрафом, а позивачем вже нарахована пеня згідно п. 7.7 договору поставки в сумі 22243,40 грн.

Судом здійснено перерахунок суми пені та вирішено стягнути з відповідача вказану неустойку в сумі 22243,40 грн.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорматпостач» задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галшляхбуд» (адреса: 79041, м. Львів, вул. Окружна, будинок 26, ідентифікаційний код 40211713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорматпостач» (адреса: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Поштова, будинок 16, ідентифікаційний код 36742687) 140000,00 грн. основного боргу, 22243,40 грн. пені, 17100,83 грн. інфляційних втрат, 2889,10 грн. трьох процентів річних та 2734, 12 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 та ст. 117 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2017 р.

Cуддя Артимович В.М.