Постанова

від 04.10.2017 по справі 914/1020/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. Справа № 914/1020/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галшляхбуд» м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2017 р.

у справі № 914/1020/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дорматпостач» м. Стрий Львівської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Галшляхбуд» м. Львів

про стягнення 202 554, 30 грн.

за участю представників сторін від:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.08.2017 частково задоволено позов позивача та стягнуто з відповідача 140 000,00 грн. основного боргу, 22 243,40 грн. пені, 17 100,83 грн. інфляційних втрат, 2 889,10 грн. трьох процентів річних та 2 734, 12 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відмовлено в решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача 19 514,40 грн. штрафу, 38,10 грн. трьох процентів річних та 768,47 грн. інфляційних втрат.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не здійснив вчасно повної оплати за поставлений товар, а 12.12.2016 р. оплатив лише частину боргу в сумі 52261,60 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 140 000,00 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд першої інстанції дійшов до висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача частково: інфляційні втрати в розмірі 17100,83 грн. та три проценти річних в розмірі 2889,10 грн.

Зважаючи на зміст пунктів 7.5. та 7.7. договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення нарахованого позивачем штрафу в сумі 19 514,40 грн. за кожен день прострочення, оскільки за своє правовою природою відповідно до ст. 549 ЦК України та п. 7.5 договору, є пенею, а не штрафом, а позивачем вже нарахована пеня згідно п. 7.7 договору поставки в сумі 22 243,40 грн.

Перерахувавши суму нарахованої позивачем пені суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано нарахував неустойку в сумі 22 243,40 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ Галшляхбуд (відповідач) просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2017 р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував відсутність заборгованості за спірним договором поставки, оскільки договір від 21.07.2016 за № ДМП 16-07/3, видаткова накладна від 30.09.2016 за №ДМП 98 та товарно-транспортна накладна від 30.09.2016 за №ДМП 98 підписані не директором ТОВ Галшляхбуд ОСОБА_4, а не уповноваженою особою, у зв'язку з чим місцевий господарський суд безпідставно не задоволив клопотання ТОВ Галшляхбуд про призначення почеркознавчої експертизи.

Апелянт вказує, що від вирішення питання про належність підпису на видатковій накладній від 30.09.2016 р. за №ДМП 98 та товарно-транспортній накладній від 30.09.2016 р. за №ДМП 98, залежить встановлення факту отримання відповідачем товару та виникнення у нього обов'язку щодо сплати вартості поставки.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Дорматпостач (позивач) погоджується з висновками суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, а тому просить рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2017 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, надав пояснення аналогічні вищенаведеним та просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення оскаржуваного рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Судами встановлено, що між ТОВ Дорматпостач та ТОВ Галшляхбуд укладено договір поставки №ДМП-16-07/3 від 21.07.2016 (а.с.15-19).

Згідно п. 2.1 договору поставки в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передавати у власність покупця бітум БНД 60/90, бітум БНД 70/100, а покупець зобов'язується приймати товар та повністю оплатити його.

Відповідно до п. 4.2 договору, загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усього поставленого за цим договором товару) визначається на підставі фактично поставленого товару та узгодженої на нього ціни (відповідно до видаткових накладних, які підтверджують факт передачі товару покупцю, її кількість та вартість).

За змістом п.п. 6.2, 6.3 договору, оплата за товар проводиться покупцем по кожній окремій поставці, платежі за договором за кожну окрему партію товару здійснюється покупцем наступним чином: на умовах 100% попередньої оплати на підставі виставлених рахунків на оплату товару; по факту отримання товару оплата здійснюється впродовж трьох робочих днів від дати отримання товару. Дата отримання товару відповідає даті накладної на партію товару.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши умови договору №ДМП-16-07/3 від 21.07.2016 погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вищезазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Покликання апелянта на ту обставину, що договір зі сторони позивача підписаний неуповноваженою особою, базується на припущеннях і так судом не розцінюється, оскільки сторони вчинили дії на його виконання шляхом підписанням актів приймання наданих та отриманих послуг за ним, тобто вчинили конклюдентні дії, що виражають волю встановити правовідносини, а тому спростовуються доводи апеляційної скарги в цій частині.

З цих підстав безпідставними є покликання в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд безпідставно не задоволив клопотання ТОВ Галшляхбуд про призначення почеркознавчої експертизи.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено товар на загальну суму 192 261,60 грн., що підтверджується наявними у справі видатковою накладною від 30.09.2016 за № ДМП 98 (а.с.20) та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 30.09.2016 за № ДМП 98 (а.с.21), які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств та згідно яких позивач здійснив поставку, а відповідач отримав товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 70/100, кількість - 23,22 т., вартістю 192 261,60 грн.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані вище видаткові накладні, за якими здійснена поставка, містять всі необхідні ознаки, визначені ч. 2 ст. 9 зазначеного вище Закону, а відтак є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції щодо поставки товару.

Також судами встановлено, що на виконання обов'язку по оплаті поставленого товару, згідно видаткової накладної, відповідач частково оплатив вартість поставленого товару в сумі 52 261,60 грн., що підтверджується банківською випискою АТ УкрСиббанк 12.12.2016 р., де вірно зазначено призначення платежу саме на договір та накладну, які є підставою даного позову. (а.с.28).

21.04.2017 р. позивач надіслав боржнику претензію від 19.04.2017 р. за № 19/17 (а.с.23-24) з проханням у термін протягом семи днів з дня отримання претензії сплатити борг в сумі 202158,63 грн., з яких: 140000,00 грн. - борг за неоплачений товар та 62158,63 грн. - штрафні санкції.

Проте, відповідачем вказаний борг не погашено, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом.

Таким чином, предметом цього позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 202 554,3 грн., з яких:

140 000,00 грн. основного боргу за договором №ДМП-16-07/3 від 21.07.2016;

19 514,40 грн. штрафу за період з 06.10.2016 до 19.05.2017 (229 днів);

22 243,40 грн. пені за період з 06.10.2016 до 05.04.2017 (182 дні);

2 927,20 грн. трьох процентів річних за період з 06.10.2016 до 19.05.2017 (229 днів);

17 869,30 грн. інфляційних втрат за період з 06.10.2016 до 19.05.2017 (229 днів).

Судами встановлено, що жодних документально підтверджених доказів, які свідчили б, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання та здійснив повну оплату за поставлений товар суду не надано. Більше того, позивач звертався до відповідача із претензією в досудовому порядку про необхідність погашення боргу, однак таке звернення залишилося без задоволення.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі. Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовою ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, проаналізувавши дату поставки (30.09.2016 р.), виникнення обов'язку по оплаті поставленого товару (05.10.2016 р.) та дату здійснення часткової оплати за вказаною поставкою (12.12.2016 р.), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар.

Як визначено п. 7.4. договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 7.7. договору, встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2,7 % від суми заборгованості, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2.5 та 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням дати та суми здійснення поставки, з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, погодився з розрахунками місцевого господарського суду про обґрунтованість стягнення з відповідача пені в розмірі 22 243,40 грн.

Пункт 7.5 договору зазначає, що за прострочення оплати за отриманий товар, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі двадцяти відсотків річних від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення нарахованого позивачем штрафу в сумі 19514,40 грн. за кожен день прострочення, оскільки за своє правовою природою відповідно до ст. 549 ЦК України та п. 7.5 договору є пенею, а не штрафом, а позивачем вже нарахована пеня згідно п. 7.7 договору поставки в сумі 22 243,40 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних у відповідності до вимог законодавства, погодився з висновками місцевого господарського суду в частині обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 889,10 грн. за період з 06.10.2016 р. по 19.05.2017р. та інфляційних втрат нарахованих на суму 117 100,83 грн. період з жовтня 2016 р. по квітень 2017 р. у сумі 17 100,83 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак така апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 09.08.2017 у справі №914/1020/17 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Галшляхбуд без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2017

Головуючий суддя: О.І. Матущак

Судді: Н.М. Кравчук

ОСОБА_1