Постанова

від 09.08.2017 по справі 911/1001/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2017 р. Справа№ 911/1001/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Федоровська І.О. - за довіреністю; Кейль С.І. - за довіреністю;

від відповідача: Домбровська І.О. - за довіреністю; Кузьменко Ю.О. - за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Братерське" на рішення господарського суду Київської області від 25.04.2017 (дата підписання 03.05.2017)

у справі № 911/1001/17 (суддя Грєхов А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв - Аєро"

до Фермерського господарства "Братерське"

про стягнення заборгованості у розмірі 231 310,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв - Аєро" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до фермерського господарства "Братерське" про стягнення 231 310,27 грн., з яких 181 800,00 грн. основного боргу, 33 996,60 грн. пені, 12 726,00 грн. штрафу, 2 787,67 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1001/17 позов задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства "Братерське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв - Аєро" 181 800,00 грн. основного боргу, 2 757,86 грн. 3% річних, 33 633,00 пені, 12 726,00 грн. штрафу, 3 463,76 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Братерське" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1001/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також скаржник просить суд поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В. поновлено Фермерському господарству "Братерське" строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Фермерського господарства "Братерське" на рішення господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1001/17 до провадження, розгляд справи призначено на 14.06.2017.

В судовому засіданні 14.06.2017 представник позивача надав суду заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 14.06.2017 представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1001/17 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 09.08.2017.

07.08.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

08.08.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3070/17 від 08.08.2017 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1001/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В.,суддів: Чорної Л.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 прийнято справу № 911/1001/17 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Братерське" на рішення господарського суду Київської області від 25.04.2017 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.

В судовому засіданні 09.08.2017 представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили суд її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1001/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаїв - Аєро" (виконавець) та Фермерським господарством "Братерське" (замовник) було укладено договір № 711/1 на виконання авіаційно-хімічних робіт (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання авіаційно-хімічних робіт (АХР) повітряними судами (ПС), в тому числі із залученням третіх осіб, на умовах Договору, відповідно до таблиці 1: внесення мікродобрив по посівам соняшника вертолітом Мі-2 на ділянці розміром 4000 га з витратами робочої речовини 50 л/га, використовуючи препарат замовника.

Відповідно до п.п. 2.1.2., 2.1.3. Договору визначено, що виконавець зобов'язаний приступити до роботи протягом 7 днів від дати надходження заявки на початок АХР при умові надходження передплати, у разі затримки передплати виконавець має право перенести початок робіт на термін затримки. Виконавець зобов'язаний виконати роботи в терміни, вказані в завданні на АХР, виняток становить неможливість виконання робіт через метеоумови, заборони на польоти органів МВС, місцевих органів влади.

Замовник зобов'язаний письмово повідомити виконавця про початок робіт не пізніше 7 днів до початку АХР, прийняти ПС на майданчику базування і забезпечити за свій рахунок повне збереження ПС, ПММ, майна виконавця, а також доставку авіаПММ, екіпажу, майна від місця розміщення до місця виконання робіт і назад. Прийняття ПММ в господарстві замовника відбувається в присутності обох сторін. Замовник зобов'язаний оплатити виконану виконавцем роботу (п.п. 2.2.1., 2.2.3., 2.2.6.).

Відповідно до п.3.2. Договору замовник підтверджує виконання завдання на АХР підписом і печаткою. Після закінчення АХР сторони підписують акт виконаних робіт і скріплюють його печатками. У разі відмови від підписання замовником акта виконаних робіт та не надання протягом 5-ти робочих днів письмової мотивованої відмови виконавець самостійно визначає обсяг виконаних робіт згідно з отриманим завданням на виконання АХР і борт листу, який вважається узгодженим із замовником.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що загальна вартість договору становить 580 000 грн. (п'ятсот вісімдесят тисяч) в т.ч. ПДВ. Передоплата за даним Договором становить 348 000 грн. (триста сорок вісім тисяч) у т.ч. ПДВ.

Згідно п.п. 3.6. і 3.7. Договору сторони зобов'язані підписати Акт виконаних робіт протягом 3-х банківських днів з моменту підписання завдання на виконання АХР; остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт відповідно до Додатку №1 Договору.

Відповідно до п. 7.3. Договору договір набуває юридичну силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення розрахунків за виконані АХР.

Додатком №1 (надалі - Додаток) до Договору сторони погодили вартість 1 га АХР в грошовому вираженні: до 2 км - 145 грн. з витратою 50 л/га робочої речовини препарату. п.п. 2 і 3 Додатку визначено, що перельоти всередині господарства - за фактом, розраховуються за тарифом 150 грн. за 1 хв. льотного часу і оплачуються при остаточному розрахунку; у разі зміни ціни на авіапаливо більш ніж на 5% при відсутності передоплати сторони переглядають вартість АХР. У разі недосягнення згоди сторін договір розривається.

Як встановлено судом першої інстанції на виконання умов Договору позивач у липні 2016 виконав передбачені Договором роботи (внесення мікродобрив по посівам соняшника) на суму 538 800,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 35 від 20.07.2016, який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідачем була здійснена передплата 06.07.2016 на суму 145 000,00 грн., 07.07.2016 на суму 38 000,00 грн. та 12.07.2016 на суму 174 000,00 грн., всього на загальну суму 357 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок ( залучені до матеріалів справи).

Відповідач, в порушення умов Договору, остаточний розрахунок за виконані роботи не здійснив, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 181 800,00 грн. Вказана заборгованість підтверджується також Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 29.07.2016.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 35 від 20.07.2016 складений з посиланням на інший договір - Договір про надання АХР № 701/1 від 01.07.2016, а отже не підтверджує факт виконання робіт за Договором на виконання авіаційно-хімічних робіт № 711/1 від 11.07.2016.

Вказані доводи судовою колегією до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до наданих суду апеляційної інстанції представниками сторін письмових пояснень, сторони мали намір укласти Договір про надання АХР № 701/1 від 01.07.2016, проте останній ними укладений не був. Натомість, 11.07.2016 між сторонами був укладений договір № 711/1.

Як вбачається з акту виконаних робіт (надання послуг) № 35 від 20.07.2016 останній містить перелік виконаних робіт, які передбачені Договором на виконання авіаційно-хімічних робіт № 711/1 від 11.07.2016, а саме внесення мікродобрив по посівам соняшника. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Виконання робіт по внесенню мікродобрив по посівам соняшника підтверджується також залученим до матеріалів справи завданням № 13 на виконання авіаційно-хімічних робіт та бортлистом № 13.

Посилання відповідача на те, що вказане завдання підписано не уповноваженою особою, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються наданою позивачем копією довіреності відповідача від 08.07.2016 №6 відповідно до якої Фермерське господарство "Братерське" уповноважило Азаренко О.І. та Мехралієва Р.В. підписувати дозвільні документи на проведення авіаційно-хімічних робіт.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача про те, що роботи за Договором № 711/1 від 11.07.2016 не виконувались, судова колегія вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума сплачених відповідачем платежів складає 357 000,00 грн. Останнім днем виконання зобов'язання з остаточної оплати виконаних робіт є 25.07.2016, згідно п. 3.7. Договору та Акту виконаних робіт (надання послуг) № 35 від 20.07.2016.

Проте, відповідач в порушення умов Договору розрахунок за виконані роботи в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 181 800,00 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача 181 800,00 грн. заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що у випадку затримки остаточного розрахунку відповідно пункту 3.5. замовник на вимогу виконавця, зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості по виконаним роботам стосовно акту виконаних робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем пред'явлено до стягнення 33 996,60 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором за період з 24.07.2016 по 26.01.2017.

Суд першої інстанції визнав позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими на суму 33 633,00 грн. за період з 26.07.2016 по 26.01.2017.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті наданих послуг за Договором підтверджується матеріалами справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 33 633,00 грн. пені згідно з здійсненим судом першої інстанції перерахунком пені, який відповідає вищевикладеним вимогам закону та умовам договору.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 363,60 грн. судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 12 726,00 грн. штрафу.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 12 726,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 2 787,67 грн. 3% річних за період з 24.07.2016 по 26.01.2017.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 2 757,86 грн. 3% річних за період з 26.07.2016 по 26.01.2017 згідно з здійсненим судом першої інстанції перерахунком з урахуванням вимог вищезазначених норм закону та положень договору. В частині стягнення 3% у сумі 29,81 грн. судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не відклав розгляд справи за відповідним клопотанням відповідача у зв'язку з неможливістю представника з'явитись в судове засідання, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, саме лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст.32 ГПК України), що ним виконано зобов'язання в повному обсязі та вчасно.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 25.04.2017 відповідає обставинам справи та чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Братерське" на рішення господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1001/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1001/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1001/17 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв