Постанова

від 15.08.2017 по справі 910/3867/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа№ 910/3867/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача Сергутін В.А. - дов. № 02/661-68 від 03.01.2017

від третьої особи не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю

Страхова компанія Альфа - Гарант

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.04.2016 р. (суддя Карабань Я.А.)

у справі № 910/3867/16

за позовом Приватного підприємства Флеш (далі - ПП Флеш )

до Товариства з додатковою відповідальністю

Страхова компанія Альфа - Гарант

(далі - ТДВ СК Альфа-Гарант )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3

про стягнення 10 340, 99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/3867/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант на користь Приватного підприємства Флеш суму страхового відшкодування в розмірі 10 330,99 грн., а також судовий збір в сумі 1 376, 60 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, судом першої інстанції не враховано, що відносини, які виникли між потерпілим (позивачем) та страховиком (відповідачем) регулюються Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , і що ПП Флеш є потерпілою особою, а не особою до якої перейшло право вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи. На думку апелянта, його відповідальність, як страховика, відповідно до приписів чинного законодавства встановлюється на підставі звітів про вартість матеріального збитку та за вирахуванням з визначеної суми податку на додану вартість (ПДВ). Наданий позивачем на підтвердження розміру страхового відшкодування рахунок СТО не може вважатись належним доказом матеріального збитку, оскільки огляд транспортного засобу, на підставі якого складено рахунок, проводився за відсутності відповідача та до нього включено вартість запчастин, які було пошкоджено до ДТП. Враховуючи, що ТДВ СК Альфа-Гарант виплатило позивачу відповідно до проведеної оцінки страхове відшкодування з урахуванням фізичного зносу, пошкоджених до ДТП запчастин та з вирахуванням ПДВ, відповідач (апелянт) стверджує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/3867/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 апеляційну скаргу ТДВ СК Альфа-Гарант прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 08.06.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 розгляд справи № 910/3867/16 відкладено на 29.06.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 910/3867/16 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз й на вирішення експертів поставлено питання. Витрати по проведенню експертизи покладено на ПП Флеш , яке зобов'язано здійснити попередню оплату експертизи, відповідно до виставленого експертною установою рахунку. Апеляційне провадження у справі № 910/3867/16 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта, справу направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

18.07.2016 до Київського апеляційного господарського суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11255-16 від 13.07.2016 про направлення справи до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у зв'язку із великим завантаженням експертів та для прискорення виконання експертизи.

25.08.2016 до Київського апеляційного господарського суду надійшов лист Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 23/602-16 від 01.08.2016 Про направлення клопотання та оплати експертизи , до якого додано клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи та копію рахунка № 5067 від 29.07.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 апеляційне провадження поновлено, розгляд клопотання експерта призначено на 14.09.2016, зобов'язано позивача, відповідача та третю особу надати додаткові матеріали, які витребовувались судовим експертом згідно клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 призначено провести судову автотоварознавчу експертизу, призначену ухвалою суду від 29.06.2016 у справі № 910/3867/16, з урахуванням поданих додаткових матеріалів. Витрати по проведенню експертизи покладено на ПП Флеш . Апеляційне провадження зупинено до одержання висновку судової автотоварознавчої експертизи. Матеріали справи № 910/3867/16 надіслано до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

27.09.2016 до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання завідувача Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 23/753-16 від 23.09.2016 про оплату експертизи, до якого додано копію рахунка № 6418 від 22.09.2016.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 № 09-52/5107/16 в зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді Рябухи В.І. у зв'язку із звільненням у відставку, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3867/16, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

10.10.2016 на запит Київського апеляційного господарського суду № 09-23/4322/16 від 29.09.2016 Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернуто суду матеріали справи № 910/3867/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 справу № 910/3867/16 за апеляційною скаргою ТДВ СК Альфа-Гарант прийнято до провадження, апеляційне провадження поновлено. Зобов'язано ПП Флеш до дня судового засідання надати через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду документи на підтвердження оплати судової автотоварознавчої експертизи, розгляд справи призначено на 08.11.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 розгляд справи № 910/3867/16 відкладено на 22.11.2016. Повторно зобов'язано ПП Флеш до дня судового засідання надати через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду документи на підтвердження оплати судової автотоварознавчої експертизи № 753/16-23 відповідно до рахунку Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 6418 від 22.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України продовжено строк розгляду справи на 15 днів та розгляд справи відкладено на 13.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДТВ СК Альфа-Гарант на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/3867/16 зупинено. Матеріали справи надіслано до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 автотоварознавчої експертизи у справі № 910/3867/16. Зобов'язано ПП Флеш здійснити попередню оплату автотоварознавчої експертизи відповідно до рахунка Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 6418 від 22.09.2016, докази якої надати суду.

13.02.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшло повторне клопотання завідувача Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 23/1194-17 від 08.02.2017 про оплату експертизи, до якого додано копію рахунка № 36 від 04.01.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/3867/16. Зобов'язано ПП Флеш до дня судового засідання надати через відділ забезпечення документообігу суду Київського апеляційного господарського суду документи на підтвердження оплати судової автотоварознавчої експертизи, розгляд справи № 910/3867/16 призначено на 28.03.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 розгляд справи відкладено на 11.04.2017 на підставі ст. 77 ГПК України. Зобов'язано ПП Флеш до дня судового засідання надати через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду документи на підтвердження оплати судової автотоварознавчої експертизи відповідно до рахунку № 36 від 04.01.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ СК Альфа-Гарант на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/3867/16 зупинено. Матеріали справи надіслано до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 автотоварознавчої експертизи у справі № 910/3867/16. Зобов'язано ПП Флеш здійснити оплату автотоварознавчої експертизи відповідно до рахунка Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України рахунку № 36 від 04.01.2017, докази якої надати Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На звернення Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про організацію оплати судової експертизи Київський апеляційний господарський суд листами № 09-23/1926/17 від 15.05.2017 та № 09-23/2235/17 від 06.06.2017 повідомив, що ухвалами від 29.06.2016, 14.09.2016, 11.10.2016, 08.11.2016, 13.12.2016, 06.03.2017, 28.03.2017, 11.04.2017 у справі № 910/3867/16 ПП Флеш зобов'язувалось судом здійснити оплату автотоварознавчої експертизи відповідно до виставленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України рахунку та докази оплати надати Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

30.06.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшло повідомлення судових експертів про залишення ухвали суду про призначення експертизи без виконання у зв'язку з несплатою виставленого рахунку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/3867/16 за апеляційною скаргою ТДВ СК Альфа-Гарант на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016. Розгляд справи призначено на 15.08.2017.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали. Присутній в судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представників позивача та третьої особи.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки позивач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, неявка їх представників не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПП Флеш звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТДВ СК СК Альфа-Гарант про стягнення 10 340, 99 грн. В обґрунтування своїх вимог, зазначило, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Таврія д.н. НОМЕР_1, який на праві власності належить позивачу, а також автомобіля Чері д.н. НОМЕР_2, водій якого був визнаний винним у скоєнні ДТП, автомобілю ПП Флеш було завдано пошкодження, вартість відновлювального ремонту яких склала 15 424, 42 грн. з ПДВ згідно виставленого рахунку СТО. Відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема, Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників належних транспортних засобів позивач зазначив, що отримав право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, тому просив стягнути з відповідача невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 10 340, 99 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що сума страхового відшкодування, визначена на підставі звітів про вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля при ДТП № 9992 від 24.12.2015 та про вартість матеріального збитку щодо відновлення складових частин, які були пошкоджені до настання ДТП № 10386 від 25.12.2015, при її виплаті позивачу (потерпілому) згідно ст. 36.2. Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників належних транспортних засобів зменшується на суму податку на додану вартість, відтак виплата позивачу страхового відшкодування в розмірі 3 111, 43 грн. підтверджує повне виконання відповідачем свого обов'язку перед позивачем. Наданий позивачем в якості доказу здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля рахунок від 17.02.2015 № ІВР0002947, на думку відповідача, не можна вважати належним доказом матеріального збитку, необхідного для відновлення пошкодженого транспортного засобу, оскільки він відображає лише вартість відновлювального ремонту на конкретному СТО на конкретну дату, а огляд транспортного засобу, на підставі якого складено цей рахунок, проводився за відсутності відповідача та до нього включено вартість запчастин, які було пошкоджено до ДТП.

Як встановлено матеріалами справи, 26.11.2014 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Таврія д.н. НОМЕР_1, який на праві власності належить ПП Флеш та згідно договору оренди від 01.11.2011 знаходився в оренді у ТОВ Інтерциклон під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Чері д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.01.2015 у справі № 755/32121/14-п ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні згаданого ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Чері д.н. НОМЕР_2, винної у скоєнні ДТП особи, була застрахована ТДВ СК Альфа-Гарант (відповідачем) відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0623887 зі строком дії до 15.09.2015 з встановленим розміром франшизи - 0,00 (нуль) грн. та лімітом відповідальності страховика - 50 000,00 грн. за шкоду заподіяну майну (а.с. 60 том 1).

Після звернення водія автомобіля Таврія д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 із повідомленням про ДТП представниками відповідача за участі представника позивача було складено протокол огляду транспортного засобу від 01.12.2014 (а. с. 28, т. 1),згідно якого зафіксовано пошкодження, які не пов'язані з ДТП.

19.12.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування як до особи, що застрахувала цивільно-правову відповідальність водія, винного у вчиненні ДТП 26.11.2014.

Згідно наданого відповідачем звіту № 9992 від 24.12.2014 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ЗАЗ 110558 (д.н. НОМЕР_1) в наслідок його пошкодження при ДТП складає 5 577, 26 грн. з ПДВ (4 647, 72 грн. без ПДВ).

Вартість матеріального збитку щодо відновлення складових частин, які були пошкоджені до настання ДТП згідно звіту № 10386 від 24.12.2014 складає 1 843, 55 грн. з ПДВ (1 536, 29 грн. без ПДВ).

Страховим актом № ЦВ/14/1645 від 14.01.2016 зазначену подію відповідачем визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 3 111, 43 грн. без ПДВ, яке згідно банківського виписки було виплачено позивачу 14.01.2016.

При цьому, згідно рахунку-фактури № ІВР0002947 від 17.02.2015, виставленого ТОВ Інтерциклон , вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 15 424, 42 грн. з ПДВ. Факт виконання робіт підтверджуються актом виконаних робіт № ІВР0001850 від 17.02.2015 (належним чином завірені копії цих документів наявні в матеріалах справи (а. с. 29-30, т. 1).

Як вбачається з наданої позивачем банківської виписки (а.с. 47, т. 1), 24.12.2015 ПП Флеш перерахувало на рахунок ТОВ Інтерциклон в якості оплати за ремонт та матеріали пошкодженого транспортного засобу згідно виставленого рахунку грошові кошти в розмірі 15 424, 42 грн. з ПДВ.

Враховуючи протокол огляду транспортного засобу від 01.12.2014, яким зафіксовано пошкодження, які не пов'язані з ДТП (пошкодження лакофарбового покриття капоту) та факт виконання ТОВ Інтерциклон робіт з фарбування капоту, сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на вартість таких робіт та матеріалів.

Так, згідно листа від 08.02.2016 вих. № 11 (а. с. 48, т. 1) 17.02.2015 ТОВ Інтерциклон були виконані ремонтні роботи автомобіля Таврія д.н. НОМЕР_1, в тому числі роботи по фарбуванню капоту вартістю 910, 00 грн. з ПДВ, для яких були використані фарби та витратні матеріали вартістю 562, 00 грн. з ПДВ. Тобто загальна вартість матеріалів та робіт, які не пов'язані з ДТП, становить 1 472, 00 грн. з ПДВ.

З метою стягнення решти страхового відшкодування, ПП Флеш було заявлено вимоги до ТДВ СК Альфа-Гарант про стягнення з відповідача невиплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 10 340, 99 грн. (за вирахуванням вартості фарб та робіт, які не пов'язані з ДТП, в розмірі 1 472, 00 грн., франшизи в розмірі 500, 00 грн. та сплаченої відповідачем суми страхового відшкодування в розмірі 3 111, 43 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Джерелом підвищеної небезпеки згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Порядок виплати страхового відшкодування страховиком за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 36.4 ст. 36 згаданого Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пунктом а пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 є відповідальним за завдану останнім шкоду власнику автомобіля Таврія д.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (Полісу № АІ/0623887) відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Доводи відповідача (апелянта) про те, що наданий позивачем в якості доказу здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля рахунок-фактури від 17.02.2015 № ІВР0002947 не можна вважати належним доказом матеріального збитку, необхідного для відновлення пошкодженого транспортного засобу, адже він відображає лише вартість відновлювального ремонту на конкретному СТО на конкретну дату, а огляд транспортного засобу, на підставі якого складено цей рахунок, проводився за відсутності відповідача та до нього включено вартість запчастин, які було пошкоджено до ДТП, не заслуговують на увагу як безпідставні та не обґрунтовані.

Відповідно до ст. 29 Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За приписами роз'яснення Верховного Суду України, наведеного в листі від 19.07.2011 Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування , визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. У випадку відновлення транспортного засобу реальними збитками, які несе сторона та які підлягають відшкодуванню їй за рахунок винних осіб є витрати, які особа фактично понесла в даному випадку на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля та які підтверджені відповідними документами станції технічного обслуговування, квитанціями на придбання деталей, тощо. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14, Вищий господарський суд України в постановах від 24.02.2016 у справі №917/1475/15.

Як вище згадувалось, автомобіль ПП Флеш Таврія д.н. НОМЕР_1 був повністю відремонтований, що підтверджується актом виконаних робіт № ІВР0001850 від 17.02.2015, вартість робіт та матеріалів пошкодженого автомобіля, яка становила 15 424, 42 грн. з ПДВ була сплачена позивачем ТОВ Інтерциклон .

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено факт понесення позивачем витрат в розмірі 15 424, 42 грн. з ПДВ на відновлювальний ремонт пошкодженого в ДТП автомобіля Таврія д.н. НОМЕР_1. Доказів понесення позивачем витрат в розмірі, який відповідав би встановленому звітами експерта, на підставі яких відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування, матеріали справи не містять. Відтак, позивачу, як потерпілій особі, підлягають відшкодуванню понесені ним фактичні витрати в розмірі 15 424, 42 грн. з ПДВ за вирахуванням з цієї суми вартості матеріалів та робіт, які не пов'язані з ДТП, в розмірі 1 472, 00 грн. з ПДВ. (згідно листа ТОВ Інтерциклон вих. № 11 від 08.02.2016).

З приводу проведеного ТОВ Інтерциклон огляду транспортного засобу, на підставі якого складено вищезгаданий рахунок-фактури, за відсутності відповідача, що, на думку останнього, є порушенням п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, слід зазначити, що огляд транспортного засобу на СТО та виставлення за його результатами рахунку-фактури на оплату не є оглядом транспортного засобу в розумінні згаданої Методики. При цьому, як вже згадувалось, представниками відповідача було здійснено огляд пошкодженого автомобіля, за результатами якого складено протокол огляду від 01.12.2014.

Заперечення відповідача (апелянта) щодо необхідності зменшення розміру страхового відшкодування на суму ПДВ, місцевим судом правомірно не прийнято до уваги, оскільки згідно абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди в разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування ).

Як вище згадувалось, вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля Таврія д.н. НОМЕР_1 позивачем перераховано на рахунок ТОВ Інтерциклон на підставі виставленого рахунку-фактури № ІВР0002947 від 17.02.2015 в сумі 15 424, 42 грн. з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

З огляду на те, що надавач послуг з ремонту автомобіля (ТОВ Інтерциклон ) є платником ПДВ, який фактично здійснив ремонтні роботи пошкодженого автомобіля та їх оплатив позивач, розмір страхового відшкодування не підлягає зменшенню на суму податку на додану вартість.

Задовольняючи частково позов в сумі 10 330, 99 грн., місцевий суд взяв до уваги дані МТСБУ по Полісу № АІ/0623887 щодо розміру франшизи (510, 00 грн.), однак належним чином не з ясував, що франшиза згідно Полісу № АІ/0623887, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 60 т. 1) становить 0, 00 (нуль) грн.

З ясувавши матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачу, як потерпілій особі, підлягає відшкодуванню несплачена відповідачем частина страхового відшкодування у вигляді фактичних витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля в розмірі 10 840, 99 грн. з урахуванням франшизи в розмірі 0, 00 (нуль) грн. (15 424, 42 грн. фактичні витрати на відновлювальний ремонт - 1 472, 00 грн. вартість матеріалів та робіт, які не пов'язані з ДТП - 3 111, 43 грн. виплачена відповідачем частина страхового відшкодування).

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 10 340, 99 грн. страхового відшкодування й заяв про збільшення розміру позовних вимог ним не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування підлягають задоволенню у заявленій позивачем до стягнення сумі - 10 340, 99 грн.

Доводи відповідача (апелянта) щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального, зокрема приписів Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/3867/16 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, при цьому доводи апелянта по суті апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а його скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 378, 00 грн. судового збору за подання позову. В зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідача витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/3867/16 частково скасувати та прийняти нове:

Позов Приватного підприємства Флеш до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант про стягнення 10 340, 99 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного підприємства Флеш (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, код ЄДРПОУ 19365595) 10 340, 99 грн. страхового відшкодування, 1 378, 00 грн. судового збору за подання позову.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/3867/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко