Постанова

від 14.08.2017 по справі 921/24/16-г/3

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р. Справа № 921/24/16-г/3

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді : Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

при секретарі судового засідання Грабовський В.,

за участю представників сторін :

від позивача: Піка М.Є. (довіреність № 57 від 10.01.2017);

від відповідача-1: Стадник В.О. (свідоцтво №675 від 24.12.2011); Малко В.О. (директор);

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" б/н від 10.05.2017

на рішення господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017

у справі № 921/24/16-г/3, головуючий-суддя Руденко О.В., суддів:

Стопника С.Г., Хоми С.О.

за позовом публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРАЇНА"

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна"

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Укратлантік"

про cтягнення заборгованості в сумі 421 635,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та рішення господарського суду Тернопільської області від 30.05.2016 у справі №921/24/16-г/3 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області в іншому складі суду.

Постанова касаційного господарського суду мотивована тим, що судами при розгляді справи в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено розмір завданої шкоди (збитків), а отже відсутні підстави для задоволення позову, проте даний висновок не знайшов підтвердження.

В матеріалах справи наявний перелік, кількість пошкодженого вантажу, підтвердження висновком експерта про неможливості його подальшого використання та наявні дані про вартість вантажу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не були позбавлені можливості перевірити суму страхового відшкодування, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо кількості, переліку та вартості пошкодженого майна, страховий акт та договір страхування відповідальності експедитора № 12/287/3.1.11.3 від 29.08.2014. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що позов заявлено у даній справі про відшкодування збитків в порядку регресу, а також, враховуючи неможливість призначення судової експертизи на предмет неможливості подальшого використання товару, внаслідок його знищення третьою особою, дійшов висновку про недоведеність самого факту настання (заподіяння) шкоди, проте такі висновки є передчасними.

Окрім того, рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення регресної вимоги повинно ґрунтуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, тому такі спори мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

З цих підстав необхідно з'ясувати наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, щодо факту наявності збитків та їх розміру, протиправної поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, а також наявність чи відсутність вини перевізника у заподіянні збитків.

При повторному розгляді спору рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017 задоволено позов та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Рікое Україна на користь публічного акціонерного товариства Страхова компанія КРАЇНА - грошові кошти в порядку регресу у розмірі 421 635,07 грн. та 6 324,53 грн. судового збору.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ "Рікое Україна", всупереч приписів ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (Женева 1956 р.), не забезпечив збереження вантажу під час його перевезення, в чому полягала його протиправна поведінка.

Також, місцевим господарським судом встановлено заподіяння позивачу шкоди (збитків) та існування причинного зв'язку між нею та протиправною поведінкою відповідача-1.

Зважаючи на презумпцію вини зобов'язаної сторони, та відсутність будь - яких доказів на спростування зазначених позивачем обставин щодо псування товару під час перевезення, судом встановлено, що вину відповідача-1 встановлено і ним вона не спростована.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт заподіяння йому шкоди (збитків), а і належним чином обґрунтовано їхній розмір, який становить 421 635,07 грн. та підлягає стягненню, оскільки була виплачена на користь третьої особи згідно платіжних документів.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" (відповідач-1) просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у спірних правовідносинах за завдану ТОВ Укратлантік (замовник/третя особа) шкоду має відповідати безпосередній її заподіювач ТОВ Рікое Україна (відповідач-1), а не ТОВ Дюк Транс (відповідач-2), оскільки ні договором, ані законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця (фактичного перевізника вантажу) за пошкодження вантажу, обов'язок по організації перевезення якого взяв на себе експедитор та який несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу.

Посилається на абз. 7 ст. 1 Закону України Про таранспортно-експедиторську діяльність згідно якої Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не регулює транспортно-експедиторські правовідносини учасниками яких є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи що виконують роботи при перевезенні вантажів, а тому між відповідачем-2 та третьою особою був укладений договір транспортного експедирування, а не договір автомобільного перевезення вантажу, щодо якого має застосовуватись згадана Конвенція.

Фактичний (кінцевий) перевізник ТОВ Рікое Україна був залучений експедитором ТОВ Дюк Транс всупереч умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №А0004 від 02.09.2013 без погодження з ТОВ Укратлантік , тим самим передав зобов'язання за договором іншій особі, залучивши останню на умовах договору про транспортно-експедиторське обслуговування №В0196 від 05.01.2015. Тому фактичним договором перевезення вантажу може слугувати лише заявка ТОВ Дюк Транс №14/01/15, надана ТОВ Рікое Україна , де обумовлено відповідальність перевізника за незбереження втрату чи пошкодження вантажу та остаточно не затверджена замовником відповідно до п.3.3. договору №А0004 від 02.09.2013, укладеного між ТОВ Укратлантік та ТОВ Дюк Транс .

Вказує на те, що ТОВ Дюк Транс визнало свою вину в пошкодженні товару на претензію ТОВ Укратлантік про відшкодування шкоди завданої пошкодженням товару, а тому виходячи з системного аналізу змісту ст.ст. 618, 932, 934 ЦК України, ч. 2,3 ст. 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність та договору транспортно-експедиторського обслуговування №А0004 від 02.09.2013, експедитор (відповідач-2) має нести повну відповідальність перед клієнтом за втрату вантажу з вини залучених експедитором третіх осіб в тому числі безпосередніх перевізників, тобто і при відсутності вини експедитора у пошкодженні вантажу.

Товаротранспортна накладна та акт про виявлені пошкодження/псування упаковки/вантажу при його перевезенні не є доказом незабезпечення збереження вантажу та завданням шкоди відповідачем під час його перевезення пошкодження товару з вини перевізника, а лише фактом прийняття частини товару з виявленими слідами підмоченої упаковки.

Посилається на п. 11.1.5. Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, згідно яких вимоги третьої особи - ТОВ Укратлантік щодо відшкодування збитків на суму 19599,04 євро є необґрунтованими та страхувальник не мав права без згоди перевізника визнавати їх належними, оскільки не здійснював перевезення вантажу.

З поданих позивачем документів випливає, що сторонами не дотримано встановленого правилами порядку встановлення збитків, а лише надані документи, які не підтверджують заподіяні таких, а саме: представлена суду копія листа компанії Atlantic idustrie, від 02.03.2015 не є належним і допустимим доказом.

Представлений суду акт огляду місця події/пошкодження майна складений 30.01.2015 не є доказом незадовільного стану транспортного засобу та тентового покриття оскільки під час огляду не встановлено порізів та не підтверджено причини настання події оскільки не зроблено ніяких записів в графі причини настання події, а тому даний акт не може бути доказом вини перевізника щодо надання транспортного засобу в несправному стані.

Посилається на п. 6.15 договору №В0196 від 05.01.2015 згідно якого сторона не несе відповідальності за порушення умов договору, якщо воно сталось не з її вини.

Висновки експертиз не можуть бути належними доказами пошкодження товару, оскільки перший висновок експерта від 04.03.2015 надано через 36 днів після одержання товару (26.01.2015), не містить кількості пошкодженого товару та висновку про неможливість його використання в господарській діяльності, а другий висновок експерта від 24.03.2015, проводився на підставі першої експертизи та акту від 26.01.2015 без наявності об'єкта експертизи (товару) також не містить посилань на норми чинного законодавства які регулюють приймання даного товару по якості.

Апелянт вказує на те, що знищення вантажу, який перевозився відповідачем-1 унеможливлює з'ясування наявності усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач та третя особа просять залишити рішення господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначають, що твердження відповідача-1 стосовно того, що судом першої інстанції не з'ясовано наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення та проігноровано вказівки Вищого господарського суду України в цій частині не відповідають дійсності.

Погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах за завдану шкоду має відповідати ТОВ Рікое Україна , а не ТОВ Дюк Транс .

Вказує, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів поширюється на спірні правовідносини, а спірний договір є договором перевезення.

Не відповідає дійсності твердження апелянта стосовно того, що заявка ТОВ Дюк Транс №14/01/15 надана ТОВ Рікое Україна , остаточно не затверджена замовником, оскільки п. 3.3. договору про транспортно-експедиторське обслуговування №В 0196 від 05.01.2015 визначає порядок остаточного затвердження заявки - це проставлення підпису уповноваженої особи, скріпленого печаткою підприємства та направлення копії такого документу на електронну пошту експедитора. Як вбачається з копії такої заявки на ній наявні два підписи - представника ТОВ Дюк Транс та ТОВ Рікое Україна з відбитками печаток підприємств, що свідчить про направлення цієї заявки експедитору та остаточне затвердження вказаної заявки.

Направлення ТОВ Дюк Транс 24.03.2015 претензії до ТОВ Рікое Україна свідчить про визнання ТОВ Дюк Транс обґрунтованими вимоги ТОВ Укратлантік , а не про визнання претензійних вимог.

Зважаючи на презумпцію вини зобов'язаної сторони та відсутність доказів на спростування зазначених позивачем обставин щодо псування товару під час перевезення, суд вірно констатував що вину відповідача-1 встановлено законом і ним вона не спростована.

В судове засідання 14.08.2017 з'явились представники позивача та відповідача-1. Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили, а тому суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача-1 та скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.01.2013 між ТОВ "Укратлантік" (покупець) та компанією Аtlаntic Industrie, Франція (продавець) укладено контракт № Fг- 02/13 (а.с.15-18,т.1).

Згідно п.п. 1.2. 2.1, 3.1, 5.1, 5.2, 13.1 контракту, продавець продає, а покупець купує обладнання, електротовари та комплектуючі до нього, які іменуються надалі "Товар" .

Вид, ціна, кількість та вартість фіксується в специфікаціях та/або інвойсах, які оформляються на кожну окрему поставку і є невід'ємною частиною даного контракту.

Загальна сума купленого та проданого товару під час дії контракту, складає 2 000 000,00 євро.

Упаковка, в якій відвантажується товар, повинна відповідати технічним умовам, також забезпечувати, при умові належного поводження з товаром, збереження товару під час транспортування морським, автомобільним або авіатранспортом.

На кожну партію товару продавець зобов'язується представити наступні документи: інвойс; товаро-транспортна накладна.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 включно.

17.11.2014 між ТОВ "Укратлантік" та компанією АtlаnticIndustrie, укладено додаткову угоду №2 до контракту (а.с.19-20,т.1), якою сторони внесли зміни в п.13.1. та п. 14 контракту.

На виконання умов вказаного контракту компанією Аtlаntic Industrie передано, а ТОВ "Укратлантік" отримано товар, про що свідчать інвойси (рахунки-фактури) № 2014-123466 від 18.11.2014 (а.с.21,т.1), № 2014-123467 від 18.11.2014(а.с.23,т.1), № 2014-123479 від 20.11.2014 (а.с.25,т.1), № 2014-123502 від 11.12.2014 (а.с.27,т.1); пакувальні листи №2014-123466 від 18.11.2014 (а.с.22,т.1), № 2014-123467 від 18.11.2014 (а.с.24,т.1), № 2014-123479 від 20.11.2014 (а.с.26,т.1), № 2014-123502 від 11.12.2014 (а.с.28,т.1) та товаро-транспортна накладна СMR №0001111 (а.с.58,т.1).

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що 02.09.2013 між ТОВ "Дюк Транс" (експедитор) та ТОВ "Укратлантік" (замовник) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № А0004 (а.с.29-35,т.1).

Згідно п.п.2.1, 2.2, 3.1, 3.5, 3.6, 3.9, 3.10 договору, експедитор зобов'язується організовувати та забезпечувати транспортування вантажу автомобільним міжнародним і внутрішнім сполученням, відповідно до заявок замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується сплачувати вартість таких послуг експедитору у строки та в порядку, встановленому цим договором.

Перевезення вантажів може, здійснюватись, як безпосередньо експедитором, наявним автомобільним транспортом так й іншими перевізниками, що можуть залучатись експедитором до здійснення перевезень за рахунок останнього, шляхом укладення з ними відповідних договорів.

Для здійснення кожного перевезення замовник в строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформляє та передає експедитору електронною поштою (факсимільним зв'язком) заявку, складену у відповідності до п.1.5 договору.

Експедитор повинен забезпечити подачу транспортного засобу, придатного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу для завантаження та розвантаження в строк, вказаний в чинних заявках.

Належним документом, що підтверджує виконання своїх обов'язків експедитора, буде оригінал товарно-транспортної накладної (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів про дату та час прибуття транспортного засобу на шляху слідування.

Передача вантажу вантажоотримувачу підтверджується його відміткою (підпис уповноваженого представника, дата, час та відбиток печатки/штампу) на товарній-транспортній накладній (CMR). Вантаж вважається прийнятим в належному стані та у кількості, якщо інше не буде зазначене в товарно-транспортній накладній (CMR).

В разі виявлення ушкоджень вантажу складається акт про ушкодження вантажу протягом наступного робочого дня з моменту розвантаження автотранспорту. Акт підписується водієм транспортного засобу, що доставив вантаж, і представником замовника або вантажоотримувача.

Експедитор зобов'язується укладати від свого імені необхідну кількість договорів перевезення або інших договорів з метою забезпечення оптимального транспортного обслуговування та організації перевезення вантажів, що не суперечать умовам цього договору та даних, вказаних в заявках. Забезпечувати схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі його вантажоотримувачу.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, найнятих ним для виконання цього договору або надання послуг в тому ж порядку та обсязі, що і за свої власні дії.

Факт надання ТОВ "Дюк Транс" та отримання ТОВ "Укратлантік" послуг, підтверджується заявкою № 14/01/15 (а.с.36,т.1) ТОВ "Укратлантік", підписаною та скріпленою печатками обох сторін. Згідно вказаної заявки, сторонами узгоджено завдання замовника на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об'єм 86 куб. м, упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015, вантаж для ТОВ "Укратлантік", термін доставки - 21.01.2015, тип транспортного засобу: тент 86 м3.

В подальшому, 05.01.2015 між ТОВ "Дюк Транс" (замовник) та ТОВ "Рікое Україна" (виконавець) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №В 0196 (а.с.37-41,т.1).

Відповідно до п.2.1, 3.1, 4.1.9, 4.2, 6.5 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Для здійснення кожного перевезення замовник в строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформляє та передає експедитору електронною поштою (факсимільним зв'язком) заявку, складену у відповідності до п.1.5 договору.

Виконавець відшкодовує шкоду заподіяну замовнику у разі пошкодження і/або втрати вантажів, що сталися з вини виконавця, у розмірі вартості пошкодженого і/або втраченого вантажу, виходячи з цін цього вантажу, що вказана у товарно-транспортних документах.

Замовник зобов'язаний надати виконавцю у заявці всю необхідну інформацію про характер і властивості вантажу, які можуть передбачати особливі умови його перевезення. Судом встановлено, що особливих умов на транспортування вантажу замовником не зазначено.

Виконавець несе відповідальність за збереження майна замовника (вантажу) з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження (майна) вантажу сталися через обставини, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало. Виконавець несе відповідальність за збереження майна (вантажу): при міжнародних перевезеннях - відповідно до конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), при внутрішніх перевезеннях - відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР.

На виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196 від 05.01.2015 між ТОВ "Дюк Транс" та ТОВ "Рікое Україна" укладено заявку №14/01/15 (а.с.42,т.1) ТОВ "Дюк Транс" на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об'єм 86 куб. м, упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle 68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015 р., вантаж для ТОВ "Укратлантік", термін доставки - 21.01.2015.

Укладення договору транспортного експедирування визначено статтею 929 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 статті 929 Цивільного кодексу України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні також визначені Законом України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно статті 1 вказаного Закону, транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор є суб'єктом господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування, а транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень.

Разом з тим, згідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, законодавець розмежував в окремі інститути послуг "перевезення" та "транспортне експедирування" та визначив, що за договором перевезення у перевізника виникає обов'язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачеві, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання.

Отже, предметом договору перевезення є переміщення/перевезення вантажу, а договору на транспортно-експедиторське обслуговування є надання супутніх послуг, пов'язаних з таким переміщенням/перевезенням вантажу.

З цих підстав, проаналізувавши умови вищезазначених договорів, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що укладений між ТОВ "Дюк Транс" (експедитор) та ТОВ "Укратлантік" (замовник) договір про транспортно-експедиторське обслуговування №А0004 від 02.09.2013 за своєю правовою природою є договором на транспортно-експедиторське обслуговування, а укладений між ТОВ "Дюк Транс" (замовник) та ТОВ "Рікое Україна" (виконавець) договір №В 0196 від 05.01.2015 за своєю правовою природою є договором перевезення.

Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956. Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 01.08.2006.

З врахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 ГПК України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

29.08.2014 між ПАТ "Страхова компанія "Країна" (страховик) та ТОВ "Дюк Транс" (страхувальник) укладено договір страхування відповідальності експедитора № 12/287/3.1.11.3 (а.с.43-49,т.1).

Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.2. 6.3, 6.4.7 вказаного договору, страховик бере на себе зобов'язання, в разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування страхувальнику на умовах і в обсязі, передбачених цим договором і правилами страхування, визначеними в п.1.2. цього договору, а страхувальник зобов'язується сплатити вчасно і в повному обсязі страхові платежі і виконувати інші умови цього договору.

Страховим випадком є встановлення зобов'язання страхувальника щодо відшкодування завданої майнової шкоди третій особі за втрату та/або пошкодження вантажу, прийнятого на перевезення по території України, Росії, Білорусі, Європи автомобільним транспортом.

Факт виникнення відповідальності страхувальника за майнову шкоду завдану третій особі повинен бути визнаний судом, або вимоги від третіх осіб повинні бути визнані страхувальником обґрунтованими та страховик згоден з таким визнанням вимог.

Страхувальник має право отримати страхове відшкодування з письмового дозволу вигодонабувача.

Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання випадку, що має ознаки страхового, негайно, але не пізніш 3 (трьох) робочих днів з моменту, коли про це стало відомо страхувальнику.

Відповідно положень до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Як встановлено судами, при прийнятті вантажу, що постачався ТОВ "Укратлантік" компанією Аtlаntic Industrie, замовником (ТОВ "Укратлантік") було виявлено та зафіксовані у вигляді фотознімків пошкодження упаковки/вантажу при перевезенні: вантаж та упаковка у підмоченому стані, а саме три паллети конвекторів електричних: код продукції - 12600817, Електронний блок керування 2000 WSFP термостатом МК01-12, 600 шт. (5 кор. х 120);код продукції - 18600342, Електронний термостат МК01-12 для конвектору від 500-1500 w, 1056 шт. (11 кор. х 96); код продукції - 12600754, Електронний термостат для конвектору від 2000w, 1 152 шт. (12 кор. х 96); код продукції - 18600341, Електронний термостат МК01.11 для конвектору від 2000w, 2016 шт. (21 кор. х 96); код продукції - 18300545, Електронний блок керування термостатом МК21 ЕхрРА, 386 шт. (7 кор. х 44), про що свідчить акт про виявлення пошкодження вантажу від 26.01.2015 (а.с.59,т.1), складений та підписаний водієм перевізника (ТОВ "Рікое Україна") - Мельниковим В.В. та представником ТОВ "Укратлантік" - Лукашевичем А.В. Вказане, на думку позивача, є підставою для матеріальної відповідальності перевізника.

В подальшому, 28.01.2015 ТОВ "Дюк Транс" надіслало повідомлення №300 (а.с.50-51,т.1) ПАТ "СК "Країна" про настання страхового випадку, який відбувся 26.01.2015.

02.03.2015 листом компанія Аtlаntic Industrie, як виробник, підтвердила, що продукція, поставлена ТОВ "Укратлантік" в подальшому не може бути використана для виробництва електричних конвекторів у зв'язку з тим, що в результаті пошкодження вантажу під час перевезення транспортним засобом, електронні плати (карти) були піддані впливу вологи внаслідок чого якість продукції, що постачається, не підлягає відновленню і згідно з технічними нормами даний факт являється недопустимим (а.с.60,т.1).

04.03.2015 Одеською регіональною торгово-промисловою палатою проведено експертизу на замовлення ТОВ "Укратлантік", в якій експерт встановив, що окремі одиничні вироби мають висохлі сліди підмокання у вигляді розводів, білого нальоту і жовтих плям на білому пластику, про що свідчить висновок експерта № УТЭ - 289 (а.с.61-62,т.1).

24.03.2015 повторно проведено експертизу Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, якою встановлено, що частина продукції, яка була поставлена по контракту № Fг- 02/13 від 21.01.2013 пошкоджена при транспортуванні під дією вологи. Дана продукція являється платами для електричних конвекторів і не має захисту від дії вологи. Електричні плати не призначені для експлуатації у вологому середовищі, після попадання на них вологи (води) дані електронні плати для збірки електричних конвекторів не придатні для подальшої експлуатації і використання через неможливість виявлення і усунення отриманих мікроскопічних окислень і корозій та складено відповідний висновок № УТЭ - 289/1. При цьому, друга експертиза проводилася на основі першої, без огляду та дослідження товару (а.с.66-67,т.1).

У зв'язку з цим, 24.03.2015 ТОВ "Укратлантік" направлено на адресу страхувальника - ТОВ "Дюк Транс" - претензію щодо відшкодування збитків на суму гривневий еквівалент 19 599,04 Євро по курсу НБУ на день висунення вимог (а.с.52-57,т.1).

У відповідності до акту третьої особи про списання товарів № 64 від 31.03.2015 товар, який був предметом перевезення і можливого пошкодження (електронні блоки керування та електронні термостати) у кількості 5 132 шт. - знищено.

15.05.2015 ТОВ "Дюк Транс" звернулося до ПАТ "СК "Країна" з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.71,т.1).

03.06.2015 позивачем ПАТ "СК "Країна" був складений страховий акт №12/35016/3.1.11.3. (а.с.83,т.1) та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 421 635,07 грн.

Позивачем було перераховано ТОВ "Укратлантік" грошові кошти у розмірі 421 635,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5903 від 11.06.2015, №5479 від 03.06.2015, №5621 від 08.06.2015, №6915 від 03.07.2015, №6992 від 06.07.2015 (а.с.84-86,т.1).

Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У правовідносинах майнового страхування страховик, що виплатив страхове відшкодування, не може звернутися до страхувальника чи іншої особи, яка одержала страхове відшкодування.

Натомість регрес у правовідносинах страхування характеризується тим, що страховик одержує право стягнути суму виплаченого відшкодування не лише з третьої особи, а й із самого страхувальника. Право страховика на пред'явлення регресної вимоги виникає з правовідносин страхування відповідальності.

Право подати регресний позов виникає у страховика лише з припиненням основного деліктного зобов'язання за фактом здійснення ним виплати страхового відшкодування на користь сторони потерпілого - кредитора в деліктному зобов'язанні.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

У спірній ситуації ПАТ СК Країна , як страхувальник, здійснивши виплату третій особі - ТОВ Укратлантік , яка не є страхувальником, може набути право регресної вимоги в обсязі, якому було здійснене відшкодування. Це пов'язано з тим, що у даному випадку, до страховика не переходить право вимоги від страхувальника (суброгація), тобто не відбуввється заміна у вже існуючому зобов'язанні, оскільки страхувальник не здійснював оплату потерпілому - ТОВ Укратлантік . Натомість має місце виникнення нового зобов'язання, в якому кредитором є страховик, а боржником - заподіювач шкоди.

А тому, в даному випадку між сторонами виникли правовідносини регресу, а не суброгації.

Таким чином, після виплати третій особі страхового відшкодування у страховика виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення регресної вимоги ґрунтується на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, тому такі спори мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Позивачем на адресу ТОВ "Рікое Україна" було надіслано претензію №5181 від 30.07.2015 (а.с.87-92,т.1) про стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 421 635,07 грн., оскільки на думку позивача, сплативши передбачене договором страхове відшкодування, шляхом перерахування грошових коштів за пошкодження вантажу, до ПАТ "СК "Країна" перейшло право вимоги до відповідача - 1.

Однак, відповідачем - 1 не погашено розмір страхового відшкодування, що і стало підставою звернення до суду.

Отже, предметом позову є вимога публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРАЇНА" (страховик) до товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" (перевізник) та товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" (експедитор) про cтягнення заборгованості в сумі 421 635,07 грн.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

За приписами ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

За порушення зобов'язання за договором транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України експедитор несе відповідальність відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (частина 4 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Підставами її (відповідальності) настання є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між ними та вина.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення зобов'язання є, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на положення ст. 22 Цивільного кодексу України, а також приписи ст. ст. 218, 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відтак, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідач-1 посилається на те, що його замовником не було попереджено про особливі умови перевезення, а відтак ним не залучався автотранспорт, який спеціально пристосований для переміщення спірних матеріальних цінностей.

Даючи правову оцінку даному твердженню, апеляційний господарський суд зазначає, що за змістом ч. 5 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем (п.4 ст.38 ГК України).

Відповідно до вимог п. 4.2. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196 від 05.01.2015 Замовник зобов'язаний надати Виконавцю у Заявці всю необхідну інформацію про характер і властивості вантажу, які можуть передбачати особливі умови його перевезення.

У пункті 4.2.9. договору №В 0196 Замовник гарантує, що вантаж, переданий для перевезення, повністю відповідає товаросупроводжувальним документам і не є предметом, виключеним чи обмеженим/забороненим в обороті відповідно до чинного законодавства України і не становить небезпеку для транспортного засобу та навколишнього середовища.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно з п. b), d) ч. 4 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин, зокрема з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;

Частинами 1, 2, 4 статті 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику. Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків. Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Таким чином, згідно заявки № 14/01/15 від ТОВ "ДЮК ТРАНС" виписаної для ТОВ "Рікое Україна" про особливі умови перевезення замовник перевізнику не повідомляв, незважаючи на те, що такі встановлені для даного виду вантажу - електротоварів, оскільки за своїми природними властивостями останні, без забезпечення належної упаковки, піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку.

З цих підстав висновки суду першої інстанції про наявність ознак протиправності в діях відповідача-1, а також його вини щодо пошкодження вантажу, який транспортувався грунтується на припущеннях та є неправильними.

Щодо висновків суду першої інстанції про заподіяння шкоди (збитків) та існування причинного зв'язку між нею та протиправною поведінкою відповідача-1 є безпідставними, з огляду на наступне.

Беручи до уваги вищевикладені обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем доведено факт настання (заподіяння) шкоди, проте не зазначено в чому полягає вина відповідача-1 за незбереження вантажу, оскільки як встановлено судом компанія Аtlаntic Industrie, як виробник, (02.03.2015 листом) підтвердила, що продукція, поставлена ТОВ "Укратлантік" -електронні плати (карти) піддані впливу вологи і згідно з технічними нормами даний факт являється недопустим, проте відповідачу-1 не повідомлено про умови перевезення, за умовами договору він упакування не проводив, а тому виключається підстава для стягнення такої шкоди з нього.

Також, обґрунтованими є посилання апелянта (відповідача-1) на те, що причиною виявлених експертом в висновку №УТЄ-289 від 04.03.2015 (а.с.61-62,т.1) пошкоджень може бути неналежне перепакування вантажу, його подальше неправильне зберігання та парниковий ефект, адже з матеріалів справи слідує, що спеціальних вимог для перевезення цього вантажу до відповідача-1 замовник не заявляв, а замовив транспортний засіб з накриттям тентом.

При цьому, апеляційним судом враховується, що у обох актах експертизи товару, проведених експертами Одеської регіональної промислово-торгової палати, не зроблено висновку про можливість чи неможливість використання в подальшому товару за безпосереднім його призначенням, а друга експертиза від 24.03.2015 (а.с.66-67,т.1), як уже зазначалося вище, була проведена без дослідження товару.

Також, перша експертиза від 04.03.2015 (а.с.61-62,т.1), хоча і проводилася з оглядом такого товару, проте, у строк більший ніж один місяць, без дослідження і описання обставин зберігання, а письмовий висновок виробника такого товару, базується на загальних вимогах щодо недопустимості впливу вологи даного товару.

З вищенаведених обставин вбачається, що відповідач-1 довів, що шкода сталася не з його вини, а звідси повного складу цивільного правопорушення, а відтак вимога позивача про стягнення розміру заподіяних збитків (шкоди) безпідставно задоволена місцевим господарським судом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак така апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність відшкодування відповідачу-1 за рахунок позивача судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" задоволити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017 у справі №921/24/16-г/3 скасувати.

Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" про cтягнення коштів в сумі 421 635,07 грн. в порядку регресу.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРАЇНА" (вул. Електриків, 29а, м. Київ, 04176, код ЄДРПОУ - 20842474) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" (вул. Тролейбусна, 16, м. Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ - 33768257) 6957,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови виготовлено 17.08.2017.