Постанова

від 28.11.2017 по справі 921/24/16-г/3

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Справа № 921/24/16-г/3

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 у справі№ 921/24/16-г/3 Господарського суду Тернопільської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" про стягнення заборгованості в сумі 421 635,07 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Алієва О.Ю., дов. №430 від 31.08.2017

- відповідача-1: Малко В.О. - керівник, Стадник В.О., договір від 27.11.17

- відповідача-2: не з'явилися

- третьої особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2016 у справі № 921/24/16-г/3, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016, у задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратлантік", про стягнення заборгованості в сумі 421 635,07 грн відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі № 921/24/16-г/3 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2016 у справі № 921/24/16-г/3 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області в іншому складі суду.

При новому розгляді, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017 у справі № 921/24/16-г/3 (у складі головуючого судді Руденка О.В., суддів Стопника С.Г., Хоми С.О.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРАЇНА" - грошові кошти в порядку регресу у розмірі 421 635,07 грн та 6 324,53 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 у справі № 921/24/16-г/3 (у складі головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" задоволено, рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017 у справі № 921/24/16-г/3 скасовано, відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" про стягнення коштів в сумі 421 635,07 грн в порядку регресу.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ПАТ "СК "Країна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2017, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017 у справі № 921/24/16-г/3 залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі та третя особа не скористалися правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст.111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.01.2013 між ТОВ "Укратлантік" (покупець) та компанією Аtlаntic Industrie, Франція (продавець) укладено контракт № Fг- 02/13.

Згідно п.п. 1.2. 2.1, 3.1, 5.1, 5.2, 13.1 контракту, продавець продає, а покупець купує обладнання, електротовари та комплектуючі до нього, які іменуються надалі "Товар" .

Вид, ціна, кількість та вартість фіксується в специфікаціях та/або інвойсах, які оформляються на кожну окрему поставку і є невід'ємною частиною даного контракту.

Загальна сума купленого та проданого товару під час дії контракту, складає 2 000 000,00 євро.

Упаковка, в якій відвантажується товар, повинна відповідати технічним умовам, також забезпечувати, при умові належного поводження з товаром, збереження товару під час транспортування морським, автомобільним або авіатранспортом.

На кожну партію товару продавець зобов'язується представити наступні документи: інвойс; товаро-транспортна накладна.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 включно.

17.11.2014 між ТОВ "Укратлантік" та компанією АtlаnticIndustrie, укладено додаткову угоду №2 до контракту, якою сторони внесли зміни в п. 13.1. та п. 14 контракту.

На виконання умов вказаного контракту компанією Аtlаntic Industrie передано, а ТОВ "Укратлантік" отримано товар, про що свідчать інвойси (рахунки-фактури) № 2014-123466 від 18.11.2014, № 2014-123467 від 18.11.2014, № 2014-123479 від 20.11.2014, № 2014-123502 від 11.12.2014; пакувальні листи № 2014-123466 від 18.11.2014, № 2014-123467 від 18.11.2014, № 2014-123479 від 20.11.2014, № 2014-123502 від 11.12.2014 та товаро-транспортна накладна СMR №0001111.

02.09.2013 між ТОВ "Дюк Транс" (експедитор) та ТОВ "Укратлантік" (замовник) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004.

Згідно п.п.2.1, 2.2, 3.1, 3.5, 3.6, 3.9, 3.10 договору, експедитор зобов'язується організовувати та забезпечувати транспортування вантажу автомобільним міжнародним і внутрішнім сполученням, відповідно до заявок замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується сплачувати вартість таких послуг експедитору у строки та в порядку, встановленому цим договором.

Перевезення вантажів може, здійснюватись, як безпосередньо експедитором, наявним автомобільним транспортом так й іншими перевізниками, що можуть залучатись експедитором до здійснення перевезень за рахунок останнього, шляхом укладення з ними відповідних договорів.

Для здійснення кожного перевезення замовник в строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформляє та передає експедитору електронною поштою (факсимільним зв'язком) заявку, складену у відповідності до п.1.5 договору.

Експедитор повинен забезпечити подачу транспортного засобу, придатного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу для завантаження та розвантаження в строк, вказаний в чинних заявках.

Належним документом, що підтверджує виконання своїх обов'язків експедитора, буде оригінал товарно-транспортної накладної (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів про дату та час прибуття транспортного засобу на шляху слідування.

Передача вантажу вантажоотримувачу підтверджується його відміткою (підпис уповноваженого представника, дата, час та відбиток печатки/штампу) на товарній-транспортній накладній (CMR). Вантаж вважається прийнятим в належному стані та у кількості, якщо інше не буде зазначене в товарно-транспортній накладній (CMR).

В разі виявлення ушкоджень вантажу складається акт про ушкодження вантажу протягом наступного робочого дня з моменту розвантаження автотранспорту. Акт підписується водієм транспортного засобу, що доставив вантаж, і представником замовника або вантажоотримувача.

Експедитор зобов'язується укладати від свого імені необхідну кількість договорів перевезення або інших договорів з метою забезпечення оптимального транспортного обслуговування та організації перевезення вантажів, що не суперечать умовам цього договору та даних, вказаних в заявках. Забезпечувати схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі його вантажоотримувачу.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, найнятих ним для виконання цього договору або надання послуг в тому ж порядку та обсязі, що і за свої власні дії.

Факт надання ТОВ "Дюк Транс" та отримання ТОВ "Укратлантік" послуг, підтверджується заявкою №14/01/15 ТОВ "Укратлантік", підписаною та скріпленою печатками обох сторін. Згідно вказаної заявки, сторонами узгоджено завдання замовника на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об'єм 86 куб. м, упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015, вантаж для ТОВ "Укратлантік", термін доставки - 21.01.2015.

В подальшому, 05.01.2015 між ТОВ "Дюк Транс" (замовник) та ТОВ "Рікое Україна" (виконавець) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196.

Відповідно до п.2.1, 3.1, 4.1.9, 4.2, 6.5 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Для здійснення кожного перевезення замовник в строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформляє та передає експедитору електронною поштою (факсимільним зв'язком) заявку, складену у відповідності до п.1.3 договору.

Виконавець відшкодовує шкоду заподіяну замовнику у разі пошкодження і/або втрати вантажів, що сталися з вини виконавця, у розмірі вартості пошкодженого і/або втраченого вантажу, виходячи з цін цього вантажу, що вказана у товарно-транспортних документах (п.4.1.9 договору).

Замовник зобов'язаний надати виконавцю у заявці всю необхідну інформацію про характер і властивості вантажу, які можуть передбачати особливі умови його перевезення.

Виконавець несе відповідальність за збереження майна замовника (вантажу) з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження (майна) вантажу сталися через обставини, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало. Виконавець несе відповідальність за збереження майна (вантажу): при міжнародних перевезеннях - відповідно до конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), при внутрішніх перевезеннях - відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР (п. 6.5 договору).

На виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196 від 05.01.2015 між ТОВ "Дюк Транс" та ТОВ "Рікое Україна" укладено заявку № 14/01/15 ТОВ "Дюк Транс" на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об'єм 86 куб. м, упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle 68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015, вантаж для ТОВ "Укратлантік", термін доставки - 21.01.2015.

29.08.2014 між ПАТ "Страхова компанія "Країна" (страховик) та ТОВ "Дюк Транс" (страхувальник) укладено договір страхування відповідальності експедитора № 12/287/3.1.11.3.

Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.2. 6.3, 6.4.7 вказаного договору, страховик бере на себе зобов'язання, в разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування страхувальнику на умовах і в обсязі, передбачених цим договором і правилами страхування, визначеними в п.1.2. цього договору, а страхувальник зобов'язується сплатити вчасно і в повному обсязі страхові платежі і виконувати інші умови цього договору.

Страховим випадком є встановлення зобов'язання страхувальника щодо відшкодування завданої майнової шкоди третій особі за втрату та/або пошкодження вантажу, прийнятого на перевезення по території України, Росії, Білорусі, Європи автомобільним транспортом.

Факт виникнення відповідальності страхувальника за майнову шкоду завдану третій особі повинен бути визнаний судом, або вимоги від третіх осіб повинні бути визнані страхувальником обґрунтованими та страховик згоден з таким визнанням вимог.

Страхувальник має право отримати страхове відшкодування з письмового дозволу вигодонабувача.

Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання випадку, що має ознаки страхового, негайно, але не пізніш 3 (трьох) робочих днів з моменту, коли про це стало відомо страхувальнику.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при прийнятті вантажу, що постачався ТОВ "Укратлантік" компанією Аtlаntic Industrie, замовником (ТОВ "Укратлантік") було виявлено та зафіксовані у вигляді фотознімків пошкодження упаковки/вантажу при перевезенні: вантаж та упаковка у підмоченому стані, а саме три паллети конвекторів електричних: код продукції - 12600817, Електронний блок керування 2000 WSFP термостатом МК01-12, 600 шт. (5 кор. х 120);код продукції - 18600342, Електронний термостат МК01-12 для конвектору від 500-1500 w, 1056 шт. (11 кор. х 96); код продукції - 12600754, Електронний термостат для конвектору від 2000w, 1 152 шт. (12 кор. х 96); код продукції - 18600341, Електронний термостат МК01.11 для конвектору від 2000w, 2016 шт. (21 кор. х 96); код продукції - 18300545, Електронний блок керування термостатом МК21 ЕхрРА, 386 шт. (7 кор. х 44), про що свідчить акт про виявлення пошкодження вантажу від 26.01.2015, складений та підписаний водієм перевізника (ТОВ "Рікое Україна") - ОСОБА_8 та представником ТОВ "Укратлантік" - Лукашевичем А.В. Вказане, на думку позивача, є підставою для матеріальної відповідальності перевізника.

В подальшому, 28.01.2015 ТОВ "Дюк Транс" надіслало повідомлення №300 ПАТ "СК "Країна" про настання страхового випадку, який відбувся 26.01.2015.

02.03.2015 листом компанія Аtlаntic Industrie, як виробник, підтвердила, що продукція, поставлена ТОВ "Укратлантік" в подальшому не може бути використана для виробництва електричних конвекторів у зв'язку з тим, що в результаті пошкодження вантажу під час перевезення транспортним засобом, електронні плати (карти) були піддані впливу вологи внаслідок чого якість продукції, що постачається, не підлягає відновленню і згідно з технічними нормами даний факт являється недопустимим.

04.03.2015 Одеською регіональною торгово-промисловою палатою проведено експертизу на замовлення ТОВ "Укратлантік", в якій експерт встановив, що окремі одиничні вироби мають висохлі сліди підмокання у вигляді розводів, білого нальоту і жовтих плям на білому пластику, про що свідчить висновок експерта № УТЭ - 289.

24.03.2015 повторно проведено експертизу Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, якою встановлено, що частина продукції, яка була поставлена по контракту № Fг- 02/13 від 21.01.2013 пошкоджена при транспортуванні під дією вологи. Дана продукція являється платами для електричних конвекторів і не має захисту від дії вологи. Електричні плати не призначені для експлуатації у вологому середовищі, після попадання на них вологи (води) дані електронні плати для збірки електричних конвекторів не придатні для подальшої експлуатації і використання через неможливість виявлення і усунення отриманих мікроскопічних окислень і корозій та складено відповідний висновок № УТЭ - 289/1. При цьому, друга експертиза проводилася на основі першої, без огляду та дослідження товару.

У зв'язку з цим, 24.03.2015 ТОВ "Укратлантік" направлено на адресу страхувальника - ТОВ "Дюк Транс" - претензію щодо відшкодування збитків на суму гривневий еквівалент 19 599,04 Євро по курсу НБУ на день висунення вимог.

У відповідності до акту третьої особи про списання товарів № 64 від 31.03.2015 товар, який був предметом перевезення і можливого пошкодження (електронні блоки керування та електронні термостати) у кількості 5 132 шт. - знищено.

15.05.2015 ТОВ "Дюк Транс" звернулося до ПАТ "СК "Країна" з заявою про виплату страхового відшкодування.

03.06.2015 позивачем ПАТ "СК "Країна" був складений страховий акт № 12/35016/3.1.11.3. та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 421 635,07 грн.

Позивачем було перераховано ТОВ "Укратлантік" грошові кошти у розмірі 421 635,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5903 від 11.06.2015, №5479 від 03.06.2015, №5621 від 08.06.2015, №6915 від 03.07.2015, №6992 від 06.07.2015.

Позивачем на адресу ТОВ "Рікое Україна" було надіслано претензію №5181 від 30.07.2015 про стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 421 635,07 грн, оскільки на думку позивача, сплативши передбачене договором страхове відшкодування, шляхом перерахування грошових коштів за пошкодження вантажу, до ПАТ "СК "Країна" перейшло право вимоги до відповідача-11.

Однак, відповідачем-1 не погашено розмір страхового відшкодування, що і стало підставою звернення до суду.

При первісному розгляді справи Вищий господарський суд України у своїй постанові зазначив про необхідність судам належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази щодо пошкодження та неможливості подальшого використання вантажу, а також правомірності заявленої до стягнення суми страхового відшкодування. Окрім того, суд касаційної інстанції зауважив на необхідності встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення при застосуванні такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

При новому розгляді справи суд першої інстанції встановив наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а також перевірив розмір страхового відшкодування та дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Натомість, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність протиправності в діях ТОВ "Рікое Україна", а також його вини щодо пошкодження вантажу, а отже про відсутність повного складу цивільного правопорушення та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Вимогами статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що шкода завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами частин четвертої і вісімнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Водночас, за ч. 1 статті 25 даного правового акту, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток .

Водночас, рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення регресної вимоги мусить ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, тому такі спори мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Застосовуючи дану правову норму необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправну поведінку; 2) шкоду; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.01.2015 вантаж для перевезення ТОВ "Рікое Україна" був прийнятий у належному стані та обумовленій кількості, про що свідчить відсутність будь-яких застережень з даного приводу у товарно-транспортній накладній СМR №0001111 (п. 3.9. Договору №В0196), адже, в розумінні ч.1 ст.9 Конвенції, якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то презюмується, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником.

26.01.2015 під час розвантаження автомобіля та видачі матеріальних цінностей ТОВ "Укратлантік", були виявлені і зафіксовані на фотографіях пошкодження трьох паллет через підмочування упаковок, у яких знаходились електронні компоненти для електричних конвекторів, про що зроблено відмітку на товарно-транспортній накладній.

За наслідками проведеного 30.01.2015 страховою компанією, за участю директора ТОВ "Рікое Україна" Малка В.О., огляду місця події /пошкодженого майна, було складено акт та здійснено фото фіксацію, якими засвідчено встановлення латки у верхній задній частині напівпричепа, у якому перевозились пошкоджені матеріальні цінності.

Відповідач-1 посилається на те, що його замовником не було попереджено про особливі умови перевезення, а відтак ним не залучався автотранспорт, який спеціально пристосований для переміщення спірних матеріальних цінностей.

Відповідно до ч.5 ст.306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем (ч.4 ст.308 ГК України).

Відповідно до вимог п. 4.2. договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196 від 05.01.2015 замовник зобов'язаний надати виконавцю у заявці всю необхідну інформацію про характер і властивості вантажу, які можуть передбачати особливі умови його перевезення.

У пункті 4.2.9. договору №В 0196 замовник гарантує, що вантаж, переданий для перевезення, повністю відповідає товаросупроводжувальним документам і не є предметом, виключеним чи обмеженим/забороненим в обороті відповідно до чинного законодавства України і не становить небезпеку для транспортного засобу та навколишнього середовища.

З огляду на викладене суд першої інстанції зазначив, що згідно заявки №14/01/15 від ТОВ "Дюк Транс" виписаної для ТОВ "Рікое Україна" про особливі умови перевезення замовник перевізнику не повідомляв, оскільки такі для даного виду вантажу не встановлені та дійшов висновку, що ТОВ "Рікое Україна", всупереч приписів ст.924 ЦК України, ст.314 ГК України, ст.17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (Женева 1956), не забезпечив збереження вантажу під час його перевезення, в чому і полягала його протиправна поведінка.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що перелік та кількість пошкодженого вантажу відображені в акті про виявлені пошкодження /псування упаковки/ вантажу при його перевезенні, які є підставою для матеріальної відповідальності перевізника від 26.01.2015, що складений та підписаний водієм компанії фактичного перевізника (ТОВ "Рікое Україна") - ОСОБА_8 та представником ТОВ "Укратлантік" - Лукашевичем А.В.

Відповідно до акту вхідного контролю від 27.01.2015, складеного ТОВ "Атлантік" перелічена у акті продукція була забракована в повному обсязі через окислення електронних плат.

Як зазначалося вище, проведеними 04.03.2015 та 24.03.2015 експертизами встановлено пошкодження частини продукції, яка була поставлена по Контракту №Fг-02/13 від 21.01.2013, під дією вологи та неможливості її подальшої експлуатації і використання.

Листом від 02.03.2015 компанія Аtlаntic Industrie, як виробник, підтвердила, що продукція поставлена ТОВ "Укратлантік", в подальшому не може бути використана для виробництва електричних конвекторів у зв'язку з тим, що в результаті пошкодження вантажу під час перевезення транспортним засобом, електронні плати (карти) були піддані впливу вологи внаслідок чого якість продукції, що постачається, не підлягає відновленню і згідно з технічними нормами даний факт являється недопустимим. Переклад даного листа на українську мову здійснено дипломованим перекладачем, про що свідчать відповідні відмітки на тексті цього листа та долучені до матеріалів справи документи.

З огляду на викладене вище, суд першої дійшов висновку про заподіяння шкоди (збитків) та існування причинного зв'язку між нею та протиправною поведінкою відповідача-1.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч. 1 статті 314 ГК України).

Частиною 2 статті 308 ГК України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вказані норми ГК України співвідносяться з приписами ст. 909 ЦК України.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. ч. 1, 2 статті 924 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (Женева 1956р.) (далі - Конвенція) встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Як зазначалося вище, експертом та виробником підтверджена неможливість подальшого використання пошкоджених матеріальних цінностей в повному обсязі. Як результат, вся ця продукція була знищена, що засвідчується актом про знищення неякісної та небезпечної продукції від 02.04.2015.

З викладеного в сукупності, зважаючи на презумпцію вини зобов'язаної сторони, та відсутність будь-яких доказів на спростування зазначених позивачем обставин щодо псування товару під час перевезення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вину відповідача-1 встановлено законом і ним вона не спростована.

Натомість судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно заявки №14/01/15 від ТОВ "Дюк Транс" виписаної для ТОВ "Рікое Україна" про особливі умови перевезення замовник перевізнику не повідомляв, незважаючи на те, що такі встановлені для даного виду вантажу - електротоварів, оскільки за своїми природними властивостями останні, без забезпечення належної упаковки, піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку. Відтак, за висновком апеляційного господарського суду, відсутні ознаки протиправності в діях відповідача-1 та вини щодо пошкодження вантажу.

Однак, даний висновок апеляційної інстанції не приймається колегією суддів касаційної інстанції до уваги, оскільки, як було встановлено судом першої інстанції: чинним законодавством України не встановлено особливих умов перевезення для даного виду вантажу; вантаж для перевезення відповідачем-1 один був прийнятий без застережень з приводу його стану.

Окрім того, судом апеляційної інстанції не було встановлено факту неналежного пакування вантажу чи факту дефекту вантажу, як і не встановлено що факт пошкодження вантажу під дією вологи під час перевезення стався не з вини відповідача-1 внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що шкода сталася не з вини відповідача-1 та про відсутність повного складу цивільного правопорушення.

Також, твердження суду апеляційної інстанції про те, що причиною виявлених експертом у висновку №УТЄ-289 від 04.03.2015 пошкоджень може бути неналежне перепакування вантажу, його подальше неправильне зберігання та парниковий ефект, не приймаються колегією суддів касаційної інстанції до уваги, оскільки ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені матеріалами справи.

Статтею 23 Конвенції передбачено, що якщо перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його до перевезення.

Відповідно до п. 4.1.9. договору № В 0196 від 05.01.2015 виконавець відшкодовує шкоду заподіяну замовнику у разі пошкодження і/або втрати вантажів, що сталися з вини виконавця, у розмірі вартості пошкодженого і/або втраченого вантажу, виходячи з ціни цього вантажу, що вказана у товаро-транспортних документах.

Судом першої інстанції встановлено, що вартість пошкодженого вантажу визначена у інвойсах (рахунках-фактурах) №2014-123466 від 18.11.2014, №2014-123467 від 18.11.2014, №2014-123479 від 20.11.2014, №2014-123502 від 11.12.2014 та становить 18 811,84 Євро; розмір франшизи за договором страхування - 1 747,45 Євро, несплачені страхові премії за цим правочином- 12 000 грн; 25, 411695 грн - офіційний курс НБУ станом на 24.03.2015. Отже, розмір страхового відшкодування має становити 421 635,07 грн.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, здійснені на підставі правильної юридичної оцінки спірних правовідносин та відповідають нормам матеріального і процесуального права. Разом з тим, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017 у справі № 921/24/16-г/3 - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 скасувати, рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2017 у справі № 921/24/16-г/3 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" (46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 16, код 33768257) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29а, код 20842474) 7 589,44 грн (сім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять грн 44 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова