Постанова

від 17.08.2017 по справі 924/16/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2017 р. Справа №924/16/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Дужич С.П. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання - Кушніруку Р.В.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 18.07.2017р.)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 11.05.2017р.)

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" на рішення господарського суду Хмельницької області від "26" травня 2017 р. у справі №924/16/17

позивач: Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_3

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К"

про стягнення 1 869 072,00 грн. заборгованості по відсотках

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області №924/16/17 від 26.05.2017 року (колегія суддів у складі; головуючий суддя Смаровоз М.В., суддя Гладюк Ю.В., суддя Шпак В.О.), позов ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - ОСОБА_3 до ТОВ "Ріелтер 7К" про стягнення 1 869 072 грн. заборгованості по відсотках (за період з 01.08.2016р. по 31.10.2016р.) за договором кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29.08.2008р. задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Ріелтер 7К" на користь ПАТ "Дельта Банк" 1 838 431,48 грн. заборгованості по відсотках (за період з 01.08.2016р. по 31.10.2016р.) за договором кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29.08.2008р., 27576,47 грн. відшкодування судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що обов'язок позичальника сплачувати проценти за кредитним договором є його істотною умовою у зв'язку з чим, вимога позивача щодо стягнення з позичальника процентів є також основною вимогою договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 838 431,48 грн. заборгованості по відсотках (за період з 01.08.2016р. по 31.10.2016р.) за договором кредитної лінії № НКЛ-595/4 від 29.08.2008р. є обгрунтованими, у решті позовних вимог слід відмовити з огляду на їх безпідставність внаслідок помилкового обрахування заявленої до стягнення суми заборгованості по відсотках.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення передбачених договором кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29.08.2008р. відсотків (за період з 01.08.2016р. по 31.10.2016р.) не підлягає задоволенню з огляду на відсутність факту пропущення позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом. Відтак, наявність поданої заяви відповідача про застосування позовної давності не може бути підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 26.05.2017р. у справі №924/16/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача судові витрати.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ТОВ "Ріелтер 7К" 12.04.2013 року було отримано від позивача претензію на суму 42427428,90 гривень, датовану 12.04.2013 року, якою позивач (банк) повідомив, що станом на 08 квітня 2013 року заборгованість за договором кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29.08.2008 року становить 42427428,90 гривень.

Апелянт вважає, що заявлені позивачем вимоги не можуть бути задоволені, оскільки спливла позовна давність щодо стягнення основної суми боргу - наданого відповідачу кредиту, відтак, вважається, що спливла позовна давність і до додаткової вимоги - стягнення процентів, нарахованих за користування кредитом.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №924/16/17 від 13.07.2017, колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Дужич С.П., суддя Савченко Г.І., відновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" на рішення господарського суду Хмельницької області від "26" травня 2017 р. у справі №924/16/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.08.2017 року.

31.07.2017 року від ПАТ "Дельта Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №01-04/1062 від 04.08.2017 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/16/17.

Автоматизованою системою документообігу суду, визначено колегію суддів для розгляду справи №924/16/17 у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Дужич С.П., суддя Мамченко Ю.А.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №924/16/17 від 04.08.2017, колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Дужич С.П., суддя Мамченко Ю.А. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" на рішення господарського суду Хмельницької області від "26" травня 2017 р. у справі №924/16/17.

07.08.2017 року від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв'язку з тим, що його представник з 07.08.2017 року по 17.08.2017 року перебуває у відпустці, інші представники, які б володіли всіма матеріалами справи та могли б здійснювати представництво інтересів апелянта в ТОВ "Ріелтер 7К" у товариства відсутні.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №924/16/17 від 07.08.2017 розгляд апеляційної скарги відкладався.

В судове засідання 17.08.2017 року з'явились представники сторін.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухала присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Ріелтер 7К" підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 29.08.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта» , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (кредитором) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ріелтер 7К» (позичальником) укладено договір кредитної лінії №НКЛ-595/4.

За змістом п.1.1 договору кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі - кредит). Надання кредиту буде здійснюватись на умовах, визначених цим договором, в сумі 22 400 000,00 гривень, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 26 серпня 2011 року включно, на умовах, визначених цим договором, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних, у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту - 36% річних, починаючи з першого дня прострочення.

В п.1.4. Договору кредитної лінії вказано, що погашення траншів Кредиту буде здійснюватись в наступному порядку: починаючи з 01 жовтня 2008 року - щомісячно, до 10 числа кожного місяця, рівними частинами, по 640000 (шістсот сорок тисяч) гривень 00 копійок, а останній платіж сплачується до 26 серпня 2011 року.

За умовами п. 2.6 договору нарахування процентів за користування кредитом (траншем кредиту) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування відповідним траншем кредиту в періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту. При цьому, строк сплати процентів визначено п.2.7. договору.

У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3.2, 3.3.5, 3.3.6 - 3.3.12 цього договору, протягом більше 15 днів, термін надання траншів кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити винагороду кредитора та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється (п.4.3 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.3 договору).

08.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» , правонаступником якого є Позивач, та Відповідачем було укладено додаткову угоду №НКЛ-595/4-1 до Договору кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29 серпня 2008 року, якою змінено п. 1.1.1. Договору кредитної лінії та визначено, що кредит надається в сумі 22400000 (двадцять два мільйони чотириста тисяч) гривень 00 копійок, з кінцевим терміном поверненням заборгованості до 26 серпня 2011 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі:

- з дати укладення цього договору по 31 серпня 2009 року включно - 17% (сімнадцять процентів) річних;

- з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2010 року включно - 20 (двадцять процентів) річних;

- з 01 вересня 2010 року по 26 серпня 2011 року включно - 25 (двадцять п'ять процентів) річних.

11.12.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» , правонаступником якого є Позивач, та Відповідачем було укладено додаткову угоду №2 до Договору кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29 серпня 2008 року, якою змінено п.1.4 .Договору кредитної лінії та визначено, що погашання Кредиту буде здійснюватись в наступному порядку: починаючи з липня 2009 року - щомісячно, до 10 числа кожного місяця, рівними частинами, по 804000 (вісімсот чотири тисячі) гривень 00 копійок, а останній платіж сплачується до 26 серпня 2011 року.

04.08.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» та Відповідачем було укладено додаткову угоду №3 до Договору кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29 серпня 2008 року, якою змінено п. 1.1.1. Договору кредитної лінії та визначено, що кредит надається в сумі 22400000 (двадцять два мільйони чотириста тисяч) гривень 00 копійок, з кінцевим терміном поверненням заборгованості до 26 серпня 2011 року включно, зі сплатою процентів за користування кредиту у розмірі 17% (сімнадцять процентів) річних. Вказаною додатковою угодою сторони також змінили п.1.4. Договору кредитної лінії та визначили, що погашення кредиту буде здійснюватись згідно визначного сторонами графік погашення заборгованості, де кінцевою датою для погашення заборгованості визначено 26.08.2011 року.

Договір кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29.08.2008р. та додаткові угоди від 08.10.2008р., від 11.12.2008р. та від 04.08.2009р. до нього підписані та скріплені відбитками печаток сторін.

На виконання умов вищевказаного договору та додаткових угод до нього позивачем надано відповідачу для поповнення обігових коштів 22 400 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №36316205 від 02.09.2008р. та виписками по особовим рахункам, однак кредит у встановлених договором обсязі та строки не повернуто.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29.08.2008р. та додаткових угод до нього, ПАТ „Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ „Ріелтер 7К» 1 869 072 грн. заборгованості по відсотках за період з 01.08.2016р. по 31.10.2016р.

25.05.2017 року відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності до правовідносин, які є предметом судового розгляду у справі №924/16/17, у зв'язку з чим відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення заборгованості по відсотках за період з 01.08.2016р. по 31.10.2016р. за договором кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29.08.2008р. та додаткових угод до нього.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 838 431,48 грн. заборгованості по відсотках (за період з 01.08.2016р. по 31.10.2016р.) з огляду на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29.08.2008р., тому в цій частині позов є обгрунтованим.

При цьому, решта позовних вимог не підлягає задоволенню з огляду на їх безпідставність внаслідок помилкового обрахування заявленої до стягнення суми заборгованості по відсотках.

З приводу заяви відповідача про застосування позовної давності судом першої інстанції враховано наступне.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно розцінює вимогу щодо сплати процентів за користування кредитом як додаткову вимогу оскільки відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, кредитний договір завжди є оплатним, на відміну від договору позики, який може не передбачати обов'язку сплати процентів (ст.ст. 1046, 1048 ЦК України).

Тому, зважаючи на те, що обов'язок позичальника сплачувати проценти є істотною умовою кредитного договору судом відзначається, що за відсутності обов'язку позичальника сплачувати проценти договір щодо надання грошових коштів не міг би за своєю правовою природою вважатись кредитним договором.

Відтак, вимога щодо стягнення з позичальника процентів (сплата яких є істотною умовою кредитного договору) є основною вимогою.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що за змістом ст.548 ЦК України забезпечуватись може виконання не будь-якого, а лише основного зобов'язання (тому в договорі від 29.08.2008р. і міститься умова щодо забезпечення виконання основного зобов'язання зі сплати процентів неустойкою у вигляді пені - п.4.1. договору), що також засвідчує правову суть зобов'язання зі сплати процентів як основного зобов'язання.

А тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача про те, що сплив позовної давності щодо стягнення наданого відповідачу кредиту має наслідком сплив позовної давності до вимоги про стягнення процентів, нарахованих за користування кредитом, є необгрунтованим, оскільки зазначена вимога стосовно стягнення процентів не є додатковою (забезпечувальною) в розумінні ЦК України (в тому числі, ст.266 ЦК України).

Отже, заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення передбачених договором кредитної лінії № НКЛ-595/4 від 29.08.2008р. відсотків (за період з 01.08.2016р. по 31.10.2016р.) не підлягає задоволенню з огляду на відсутність факту пропущення позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором кредиту №НКЛ-595/4 від 29.08.2008 року вказується про порушення строків погашення кредиту, яке відбувалося починаючи з 02.09.2008 року.

У цьому ж розрахунку зазначається, що починаючи з 08 вересня 2008 року внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо нього нараховані штрафні санкції. В зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору Позивач надіслав претензію на суму 42 427 428,90 гривень, датовану 12.04.2013 року (копія в справі), якою позивач (банк) повідомив про суму заборгованості станом на 08 квітня 2013 року та пропонував її погасити в добровільному порядку.

Вищезазначені обставини, а також зміст претензії свідчать про те, що позивач усвідомлював, що зобов'язання за Договором кредитної лінії №НКЛ-595/4 щодо повернення отриманого відповідачем за договором кредиту мали бути виконані до 26.08.2011 року, він знав про існування заборгованості та намагався у досудовому порядку врегулювати із відповідачем питання її погашення.

В той же час, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що починаючи з вересня 2008 року, після настання терміну виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії (оскільки 26.08.2011 року - кінцева дата повернення кредиту згідно пп. 1.1.1. договору), він скористався своїм правом на судовий захист.

Окрім того, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги є додатковими вимогами, і не можуть бути задоволені внаслідок спливу позовної давності щодо основної вимоги - наданого відповідачу кредиту з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.345 Господарського кодекс України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ч. 1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу судової практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному законодавстві Верховного Суду України вказується, що у разі коли в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності із п.2 ст.625 ЦК України.

Аналогічна до вищевикладеної позиція наведена в п.4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

Слід також відмітити, що ст.625 та ст.536 Цивільного кодексу України розміщені в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначають загальні правила виконання зобов'язання та відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширюють свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що проценти, які нараховувалися позивачем згідно умов Договору кредитної лінії №НКЛ-595/4, в межах визначеного цим договором строку виконання зобов'язання (до 26.08.2011 року) є, в розумінні приписів ст.ст.536, 1054 Цивільного кодексу України, платою за користування чужими грошовими коштами.

Окрім того, передбачені Договором кредитної лінії №НКП- 595/4 збільшені проценти, що нараховувалися у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання (тобто ставка, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту)), є мірою відповідальності боржника, що передбачена в ст.625 Цивільного кодексу України та застосована до Відповідача за невиконання умов кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст.256 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно абз.1 ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У п.4.2. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року №10 зазначається, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.5.3. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року №10 зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

У постанові від 03.04.2017 року, ухваленій в справі №923/666/16 Вищий господарський суд України зазначив, що зі спливом позовної давності за вимогою повернення або сплату коштів спливає і позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, що узгоджується з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських справ» .

Пунктом 1 статті 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. При цьому, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт перший статті 32 Конвенції), у численних рішеннях зазначає про те, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ).

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 року, ухваленій в справі №6-1188цс16 та постанові від 16.11.2016 року, ухваленій в справі №6-900цс16, а також постанові від 02.12.2015 року у справі №6-249цс15 зазначається про необхідність врахування приписів ст.266 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що наведені обставини свідчать про безпідставність висновків суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, про те, що нараховані позивачем проценти, що були стягнуті судом, є основною вимогою, на яку не розповсюджуються приписи ст.266 Цивільного кодексу України.

Окрім того, обґрунтовуючи викладені в оскаржуваному рішенні висновки, суд першої інстанції послався на п.8.3. Договору кредитної лінії №НКЛ-595/4, відповідно до якого договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

В оскаржуваному рішенні також зазначається, що умова кредитного договору про те, що у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту (26 серпня 2011 року) у позичальника виникає обов'язок сплати 36% річних (п. 1.1.1. договору) також засвідчує продовження дії договору після 26 серпня 2011 року з періодичною (п.2.7. договору) сплатою процентів (винагороди) кредитору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.1.4. Договору кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29.08.2008 року (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №3 від 04.08.2009 року) погашення кредиту відбувається згідно графіку погашення заборгованості з кінцевою датою погашення - 26.08.2011 року.

У постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-169цс14, зазначено, що оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Оскільки, за умовами укладеного між позивачем та підповідачем договору кредитної лінії №НКЛ-595/4 від 29.08.2008 року передбачено погашення кредиту згідно графіку погашення заборгованості, початок позовної перебігу позовної давності за кожним черговим платежем починався з моменту порушення строку його погашення.

При цьому, необхідно також враховувати, що вказаним кредитним договором був встановлений кінцевий термін погашення всіх отриманих за договором кредитних траншів - 26.08.2011 року.

У постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 року, в справі №6-1188цс16 вказується, що згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст.612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору» , так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Як у вказаній постанові, такі і в постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі №6-249цс15 та від 16.11.2016 року у справі №6-900цс16 зазначається, що саме дата виникнення зобов'язання, а не строк дії договору, зумовлює початок перебігу позовної давності.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що незважаючи на те, що відповідно до п.8.3. Договору кредитної лінії №НКЛ-595/4 він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, договором також встановлено графік платежів і граничний строк (термін) виконання всіх зобов'язань за ним - 26.08.2011 року, а тому початок позовної перебігу позовної давності за кожним черговим платежем, як зазначалося вище, починався з моменту порушення строку його погашення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив порушення наведених вище норм матеріального права, у звязку з чим дійшов помилкового висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К", викладені в апеляційній скарзі є обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та відповідними нормами закону.

А тому, рішення господарського суду Хмельницької області від "26" травня 2017 р. у справі №924/16/17 підлягає скасуванню.

В зв'язку з задоволенням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К", судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" - задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від "26" травня 2017 р. у справі №924/16/17 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_3 - відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - ОСОБА_3 (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" (м. Хмельницький, вул. Чорновола, буд. 88, ідентифікаційний код 32179864) 30839,69 грн. (тридцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять грн., шістдесят дев'ять коп.), витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити господарському суду Хмельницької області.

6. Справу №924/16/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.