Ухвала

від 19.08.2017 по справі 757/48389/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48389/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

19 серпня 2017 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про арешт майна.

У судовому засіданні прокурор просив клопотання задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд вказаного клопотання проведено без виклику власника майна.

Згідно норми ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження вказує, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001890 від 20.07.2016 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, 366-1, 368-2 ч. 1 КК України за фактами зловживання службовим становищем, службовим підробленням, ймовірного подання ОСОБА_4 завідомо недостовірних відомостей у декларації за 2016 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», ймовірного набуття ОСОБА_4 , як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а також передача ним таких активів будь-якій іншій особі.

У ході досудового розслідування встановлено, що між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23.11.2013 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

Співставленням доступними для огляду щорічної декларації ОСОБА_4 за 2016 рік (https://public.nazk.gov.ua/declaration/fa935327-b306-4993-9523-6c6c4cd0e26e) з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) встановлено, що ОСОБА_4 не вказав дані про ТО«²Ի (ЄДРПОУ 24590176), у якому він є співзасновником. Також, встановлено факти тривалого проживання ОСОБА_4 та членів його сім`ї не за адресою, на яку він вказав у декларації за 2016 рік ( АДРЕСА_1 ), а у орендованій квартирі АДРЕСА_2 .

Крім того, досудовим слідством виявлено факт придбання дружиною ОСОБА_4 ОСОБА_5 за 1142476грн. квартири АДРЕСА_3 , проте у деклараціях за 2015 та 2016 роки ОСОБА_4 не вказав будь-яких даних про наявні у себе та членів сім`ї грошові активи та фінансові зобов`язання. При цьому, аналіз інформації, отриманої з органів ДФСУ вказує на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не отримували доходів, достатніх для придбання такого майна.

Таким чином, на даний час є підстави стверджувати, що ОСОБА_4 , будучи уповноваженим на виконання функцій держави набув у спільну сумісну власність з дружиною ОСОБА_5 активи у значному розмірі, тобто які в сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Під час досудового розслідування виникла необхідність у застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 .

Заслухавши доводи прокурора у судовому засіданні, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, майно відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-III (далі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Статтею 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності є будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Розмір часток майна дружини та чоловіка, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя визначено статтею 70 СК України, а саме у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Порядок стягнення зазначеного майна передбачено ст. 73 СК України відповідно до якої стягнення може бути накладено на частку у праві спільної сумісної власності подружжя. Статтею 57 СК України передбачено конкретний та вичерпний перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Аналогічна правова позиція зазначена в Цивільному кодексі України від 16.01.2003 № 435-IV. Так, ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 370 ЦК України встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Статтею 371 ЦК України передбачено порядок звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності, відповідно до якого кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Статтею 170 КПК України передбачено, що такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна застосовується з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права.

У відповідності до ст. 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України зазначено, що з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У той же час ч. 4 ст. 98 КПК України встановлено, що з метою забезпечення спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно відповідає наступним ознакам:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення сторони кримінального провадження, дійшов висновку про те, що виявлене майно відповідає критеріям, визначеним у п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, тобто є майном щодо якого наявні достатні підстави вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації, а також критеріям визначеним ч. 1 ст. 98 КК України, тобто є матеріальним об`єктом, який може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а саме на підставі ст. 70 СК України може бути накладено арешт лише на 1/2 частину майна, з метою збереження речових доказів до прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368-2 КК України, та забезпечення можливої спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного і керуючись ст. 170, 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/2 квартири АДРЕСА_3 .

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання подається слідчому судді.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1