Ухвала

від 27.07.2017 по справі 646/2491/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційне провадження № 11сс/790/1209/17 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 646/2491/17-к Доповідач: ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючогосудді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобідський Хліб» в особі в.о. директора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 травня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 4201620000000610 від 30.06.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 травня 2017 року задоволено клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області про арешт майна.

Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих в ПАТ «Марфін банк» МФО 328168, наступних підприємств: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , які належать ТОВ «Даглар» (код 39263873); № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , які належать ТОВ «Зерно Слобожанщини» (код 40201773); № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , які належать ТОВ «Рейніз» (код 40096809); № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , які належать ТОВ «Слобідські лани» (код 40528036); № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , які належать ТОВ «Слобідський Хліб» (код 40527671); № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , які належать ТОВ «Укройлсервіс» (код 41167964); № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 , які належать ТОВ «Фермагросервіс» (код 41177066), станом на дату, годину та хвилину отримання ухвали суду та в подальшому зупинено видаткові операції по цим рахункам, за виключенням податкових платежів до бюджетів усіх рівнів.

Зобов`язано службових осіб ПАТ «Марфін банк», надати слідчому в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_9 або уповноваженій особі за дорученням слідчого довідку про залишок коштів на момент накладення арешту на вищевказані рахунки та в подальшому надавати дану інформацію про залишок коштів на запит слідчого.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Слобідський Хліб» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.05.2017 р. в частині накладення арешту на рахунки № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , відкриті в ПАТ «Марфін Банк» МФО 328168, для ТОВ «Слобідський Хліб» та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на зазначені рахунки.

Разом з апеляційною скаргою, апелянт подав клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.05.2017 року, в якому він зазначає, що про дану ухвалу йому стало відомо з Єдиного реєстру судових рішень, про її наявність до 12.07.2017 року він не знав, її копії не отримував.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив наступне.

Відповідно до положень частини першої ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Проте, банківські рахунки та видаткові операції по рахункам, на які накладається арешт, не відноситься до майна або майнових прав. Тому застосування ст. 170 КПК є не доречним через категоріальну суперечність.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Частиною 10 статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до положень ч. ч. 1,2 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Звертаючись до слідчого судді з вказаним клопотанням, як на правову підставу накладення арешту, сторона кримінального провадження не посилається на конкретні операції або на конкретну суму та фактично просить накласти арешт на зазначені розрахункові рахунки, що тягне припинення господарської діяльності підприємства, не дає змоги виконувати зобов`язання перед контрагентами, як результат арешт рахунків призвів до невиконання умов Договорів.

На думку апелянта, під час розгляду клопотання у суді першої інстанції не доведено можливість використання грошових коштів, які знаходяться на рахунку та самого рахунку, як доказу у кримінальному провадженні, а саме, що грошові кошти та розрахунковий рахунок були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом протиправних дій, або набуті протиправним шляхом.

Слідчим суддею не перевірено та не витребувано докази, які підтверджували б обставини відповідно до яких слідством було перевірено, чи наявні взагалі, серед інших, на рахунку Апелянта якісь грошові кошти, не надано та не зазначено посилання на жоден документ, відповідно до якого слідство звертається до банку стосовно такого питання та відповідь на таке питання від банку, жодних розшифровок, виписок, запитів або відповідей. Немає також посилання на офіційний документ, відповідно до змісту якого вбачається по-перше: наявність на рахунку Апелянта грошових коштів, а по-друге: доведеність зв`язку або причетності таких коштів до злочинів, які ставляться в провину юридичним особам.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснення представника апелянта про підтримання апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 травня 2017 року та апеляційна скарга підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, знищення, використання, перетворення, пресування та відчуження майна. З метою забезпечення схоронності речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно ч.2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

З огляду на вищенаведене ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що суперечить вимогам ст.173 КПК України та підлягає скасуванню в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих в ПАТ «Марфін банк», які належать ТОВ «Слобідський Хліб».

Судова колегія враховує, що арешт грошових коштів та зупинення видаткових операцій по рахункам ТОВ «Слобідський хліб» зупиняє роботу підприємства, тягне не виконання підприємством своїх зобов`язань перед контрагентами. Згідно довідки банка на поточному рахунку підприємства знаходяться 40284 грн. Як пояснив в судовому засіданні представник підприємства, ці кошти мають бути використані на виплату зарплат, виконання інших зобов`язань.

В клопотанні слідчий зазначив, що податкова звітність ТОВ «Слобідський хліб» та інших підприємств надходив з однієї ІР- адреси: НОМЕР_15 ( а.с.3,4), що свідчить про входження цих підприємств до складу «конвертаційного центру».

Проте, в судовому засіданні представником підприємства надані відомості про використання підприємством для подання податкової та бухгалтерської звітності ІР адреси: НОМЕР_16 .

Також представник підприємства надає відомості про підписання договору про визнання документів в електронному вигляді, укладеного 29.06.2016 року з органом фіскальної служби. При цьому зазначив, що за 365 календарних днів підприємство мало змогу здійснювати господарську діяльність лише 151 день. В інші дні відбулось блокування роботи зі сторони працівників ДФС України. З цього приводу підприємство звернулось з заявою до правоохоронних органів з метою проведення перевірки по факту перешкод у здійсненні підприємством господарської діяльності.

В клопотанні слідчим зазначено, що місцезнаходження керівника підприємства встановити неможливо. Проте, в засіданні апеляційного суду керівник підприємства був присутній, були надані належні докази на підтвердження повноважень керівника.

Керуючись ст.ст.392,405,407,419,422,423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобідський Хліб» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 травня 2017 року задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 травня 2017 року.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобідський Хліб» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 травня 2017 року в частині задоволення клопотання слідчого в ОВС другого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих в ПАТ «Марфін банк» які належать ТОВ «Слобідський хліб» ( код 40527671) №26 скасувати та в цій частині прийняти нову ухвалу про відмову у задоволені клопотання слідчого про арешт грошових коштів ТОВ «Слобідський хліб».

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -