Постанова

від 21.08.2017 по справі 813/2157/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2017 року № 813/2157/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

представника позивача Сєргєєвої О.І.,

представника відповідача Іванського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбудмережі до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбудмережі (надалі по тексту - ТзОВ Львівбудмережі , позивач) до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі по тексту - Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, відповідач ), в якій просить суд скасувати наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0000862202/11890 від 01.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 858 085,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 464 521,25 грн.;

-№0000852202/11831 від 01.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 674 139 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 418 534,75 грн.;

-№0000141702 від 01.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за основним платежем в сумі 3379,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 844,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що податкові повідомлення-рішення №0000852202/11831, №0000862202/11890, № 0000141702 від 01.09.2015 року, винесені ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області (правонаступник - Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) на підставі акта перевірки №1285/13-03-22-02-10/38501958 від 13.08.2015р. Про результати планової документальної перевірки ТзОВ Львівбудмережі (ЄДРПОУ 38501958) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.12.2012 по 31.12.2014р. , є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки відповідача про недійсність правочинів є безпідставним, оскільки у позивача є наявні усі первинні документи на підтвердження виконання договорів, укладених з ТзОВ Будівельне управління Карпатспецбуд , ТзОВ ПГ Карпати та ТзОВ Інстал Плюс , які відповідають вимогам, визначеним у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88 (в редакції від 01.01.2015р.). Крім того, перевіряючими не доведено фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання платником податків придбаного товару не за призначенням, несумісності товару із напрямом господарської діяльності позивача. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив, подав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ Львівбудмережі здійснювало господарські операції з ТзОВ Карпатспецбуд , ТзОВ ПГ Карпати , ТзОВ БК Інстал Плюс , які мають ознаки безтоварних операцій та не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутністьнеобхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності. Вважає позовні вимоги безпідставними, а оспорюванні податкові повідомлення-рішення законними. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав наведених у запереченні на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, із наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 17.07.2015р. працівниками ДПІ у Залізничному районі м. Львова протягом 17.07.2015р. - 06.08.2015р. проводилась планова виїзна документальна перевірка ТзОВ Львівбудмережі (ЄДРПОУ 38501958) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 19.12.2012р. по 31.12.2014р.

За результатами перевірки 13.08.2015 р. складено акт перевірки №1285/13-03-22-02-10/38501958, яким встановлено порушення ТзОВ Львівбудмережі порядку ведення податкового обліку:

1.вимог п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.331 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.3 ст.44, п.138.2.ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 679 139 грн., в тому числі за 2013 р. в сумі 16 262 грн., за 2014р. в сумі 1 657 877 грн.;

2.вимог п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сього в сумі 1 858 085 грн., в тому числі за вересень 2013р. на12 749 грн., за жовтень 2014р. на суму799 529 грн., за листопад 2014р. на суму 94 961 грн., за грудень 2014р. на суму 628 215 грн.;

3.вимог п.п б 164.2.17 п.164.2 п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168, п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170, п.176.2 ст.176, п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України, донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 379,43 грн.

Тобто контролюючим органом встановлено завищення собівартісті придбаних (виготовлених) та реалізованих (робіт, послуг) по безтоварних операціях з придбання матеріалів, робіт та послуг в ТзОВ Будівельне управління Карпатспецбуд (ЄДРПОУ 38627248), ТзОВ ПГ Карпати (ЄДРПОУ32893771), ТзОВ БК Інстал Плюс (ЄДРПОУ 33805356), які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТзОВ Львівбудмережі за період з 19.12.2012 р. по 31.12.2014 року.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією Залізничного району м. Львова 01.09.2015 року було винесено:

-податкове повідомлення-рішення №0000862202/11890 від 01.09.2015 року на суму 2 322 606, 25 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 858 085,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 464 521,25 грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0000852202/11831 від 01.09.2015 року на суму 2 092 673,75 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 674 139 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 418 534,75 грн.

-податкове повідомлення-рішення №0000141702 від 01.09.2015 року в сумі 4 224,28 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за основним платежем в сумі 3 379,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 844,85 грн.

Суд при вирішенні спору по суті, виходить з такого.

Судом встановлено, що в періоді, охопленому перевіркою фіскального органу, ТзОВ Львівбудмережі здійснювало господарські операції з наступними контрагентами - ТзОВ Будівельне управління Карпатспецбуд , ТзОВ ПГ Карпати , ТзОВ БК Інстал Плюс .

ТзОВ Львівбудмережі уклало договори підряду (залучало як субпідрядні організації) ТзОВ ПГ Карпати та ТзОВ Будівельне управління Карпатспецбуд з метою виконання умов договору підряду на проектування та виконання під ключ будівельних робіт з виконання благоустрою та прокладання зовнішніх мереж від 01.07.2014 року та додаткової угоди до нього № 1 від 31.07.2014 р., № 2 від 02.09.2014 р., № 3 від 18.11.2014 р., який було укладено з ПАТ Мульти Весте Україна .

Роботи по договору підряду на проектування та виконання під ключ будівельних робіт з виконання благоустрою та прокладання зовнішніх мереж від 01.07.2014 року були отримані замовником, про що сторони підписали звіти про виконання робіт згідно договору підряду від 1 липня 2014 року за періоди: липень 2014р., серпень 2014р., станом на 02.12.2014р., 29.12.2014р.

Між ТзОВ Львівбудмережі та ТзОВ Будівельне управління Карпатспецбуд було укладено наступні договори: 04/07-1 від 04.07.2014р.; 1/21 від 07.07.2014р.: 01/08/-7 від 01.08.2014р.; 28/10/14 від 28.10.2014р.: 13/10/14 від 13.10.2014р.; 03/12-1 від 03.12.2014р.

На виконання умов перелічених вище договорів сторонами було складено і підписано відповідні первинні документи (видаткові накладні, акти виконаних будівельних робіт, додатки до договорів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, податкові накладні).

ТзОВ Львівбудмережі протягом 2014 року придбавало у ТзОВ БУ Карпатспецбуд матеріали (пісок будівельний) та монтажно-будівельні роботи згідно укладених договорів.

ДПІ у Залізничному районі м.Львова отримано від Каховської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області лист від 19.05.2015р. №22/21-15/38627248, в якому повідомлено про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ БУ Карпатспецбуд у зв'язку із відсутністю за юридичною адресою.

Зокрема, Вищий адміністративний суд в ухвалі від 13.06.2016р. №К/800/25461/14 зауважив, що нарахування податків не можуть грунтуватися на підставі лише даних, що містяться в інформаційних базах податкової, без врахування первинних документів. Аналогічна позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 14.06.2016р. по справі №К/800/39786/15.

З матеріалів справи вбачається, що за період, охоплений перевіркою та до січня 2015р. ТзОВ БУ Карпатспецбуд було зареєстровано та фактично знаходилося у м.Львові по вул.Котика, 4, ця ж адреса зазначена в реквізитах укладених договорів.

Відповідач стверджує, що господарських операцій між Позивачем та ТзОВ БУ Карпатспецбуд не було у зв'язку із тим, що чисельність працівників ТзОВ БУ Карпатспецбуд становила за 3 квартал 2014 року - 5 осіб (в штаті), за 4 квартал 2014 року - 4 особи в штаті і 1 особа по цивільно-правовому договору.

Проте суд звертає увагу, що це аж ніяк не може бути підтвердженням нереальності господарських операцій, оскільки інформація про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ БУ Карпатспецбуд у 2015 році не може свідчити про те, що ці роботи не виконувалися у 2014 році.

Реальність господарських операцій між ТзОВ Будівельне управління Карпатспецбуд та ТзОВ Львівбудмережі підтверджується фактом оплати за виконані роботи згідно виписок по банківських рахунках, які наявні в матеріалах справи.

Підтвердженням реальності господарських операцій також є долучені відповідачем до матеріалів справи первинні документи, складені на виконання умов договорів підряду між ТзОВ Львівбудмережі та ТзОВ Будівельне управління Карпатспецбуд ,що були вилучені у Позивача під час проведення обшуку, що підтверджується протоколом обшуку від 26.03.2015 року, складеного старшим слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області Левандовською Л.О. в ході розслідування кримінального провадження № 32014140000000282 від 15.12.2014року.

Крім того, як встановлено судом, згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 67/12292 від 31.12.2014 ОСОБА_4 - керівник ТзОВ БК Карпатспецбуд 26.09.2014 виїхав за межі території України та станом на 31.12.2014 на територію України не повернувся. Встановлені обставини свідчать про те, що первинні документи після 26.09.2014 року, зокрема договори від 13.10.2014р. №13/10/14 (щодо влаштування благоустрою та прокладання зовнішніх інженерних мереж на об'єкті будівництва торгового центру між вул.П.Куліша та вул. Під Дубом у м.Львові), від 28.10.2014р. №28/10/14 (щодо влаштування водопровідних мереж по вул. Б.Хмельницького та вул.Замарстинівській у м.Львові), від 03.12.2014р. № 03/12-1 керівником ТОВ Будівельне управління Карпатспецбуд ОСОБА_4 не могли бути складені.

Проте в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано розрахунки донарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що унеможливлює виокремити суми, що донараховані контролюючим органом за господарськими операціями згідно договорів, укладених між ТзОВ Львівбудмережі та ТзОВ Будівельне управління Карпатспецбуд після 26.09.2014р.

Суд не може підміняти собою державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що податкове повідомлення-рішення, в якому недійсну частину неможливо виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000862202/11890 від 01.09.2015 року, №0000852202/11831 від 01.09.2015 року.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 05.12.2006 року.

Судом встановлено, що за період з 19.12.2012р. по 31.12.2014р. ТзОВ Львівбудмережі проводило взаєморозрахунки з ТзОВ Промислова група Карпати по придбанню робіт та послуг на суму 505 494 грн. (без ПДВ). Між ТзОВ Львівбудмережі та ТзОВ ПГ Карпати було укладено договір підряду №17/11-01 від 17.11.2014 року на виконання будівельно-монтажних робіт по влаштуванню підпірних стінок і залізобетонних монолітних дорожніх плит на вул. Цеховій, що прилягає до торгового центру Форум Львів .

Після виконання будівельно-монтажних робіт сторонами було підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року (форма КБ-3) від 29.12.2014 року та акт приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2 від 29.12.2014 року: податкова накладна № 4 від 08.12.2014 року, проведено оплату, що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Твердження відповідача, що реальність виконаних робіт ТзОВ ПГ Карпати не підтверджується, не береться судом до уваги, оскільки грунтується на припущеннях та не доведено належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 19.02.2012р. по 31.12.2014р. ТзОВ Львівбудмережі здійснювало придбання в ТзОВ Будівельна компанія Інстал плюс будівельно-монтажні роботи на суму 85 590 грн., що підтверджується банківськими виписками. Між ТзОВ Львівбудмережі та ТзОВ Інстал Плюс було укладено:

-договір підряду з реконструкції транспортного вузла на перехресті вулиці Городоцької - вулиці Т. Шевченка №01/08/13 від 02.08.2013 року, факт надання послуг по якому підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2013 року (форма КБ-3) від 30.08.2013 року, актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.08.2013 року;

-договір підряду з капітального ремонту каналізаційної мережі будинку № 5 по вул. Личаківській у м. Львові №02/08/13 від 02.08.2013 року, факт надання послуг по якому підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2013 року (форма КК-3) від 30.08.2013 року та актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.08.2013 року: ПН № 6 від 30.08.2013р.: ПН № 8 від 30.08.2013р.: ПН №9 від 30.08.2013р.:

-договір підряду з капітального ремонту каналізаційної мережі будинку №7 по вул. Кривоноса у м. Львові №03/08/13 від 02.08.2013 року, факт надання послуг по якому підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2013 року (форма КБ-3) від 30.08.2013 року та актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.08.2013 року.

Дані господарські операції та договори, на думку податкового органу, є такими, що не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), продажу робіт, послуг. Встановлено неможливість здійснення господарських операцій з придбання робіт від контрагентів через відсутність у підприємств майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаних видів діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, відсутність трудових ресурсів, що підтверджує нереальність отримання робіт.

Зокрема, відповідачем долучено до матеріалів справи вирок Сихівського районного суду м.Львова по справі №464/2239/16-к від 25.03.2016р., яким гр. ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво). В даному вироку суду зазначено, що гр. ОСОБА_6, діючи умисно, в грудні 2014 року здійснила реєстрацію на себе ПП Львівавторем (код ЄДРПОУ 22343723) та ТзОВ БК Інстал Плюс (код ЄДРПОУ 33805356) з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначених суб'єктів господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові. Гр. ОСОБА_6, переслідуючи мету на здійснення фіктивного підприємництва, вчинила всі необхідні дії для реєстрації та відповідно стала фактичним власником та директором ТОВ „БК" Інстал Плюс" (ЄДРПОУ 33805356), зареєстрованого 30.09.2005р. реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №14151020000007486 (із змінами до статуту нової редакції затвердженого 02.12.2014р. рішенням №01-14 загальних зборів учасників ТОВ БК Інстал Плюс ), договір №03/МП купівлі-продажу майнових прав від 29.12.14р.), за адресою м.Скадовськ вул.Чапаєва 14, Херсонської області.

Проте слід врахувати, що перевірку ТзОВ Львівбудмережі контролюючим органом було проведено за період з 19.12.2012р. по 31.12.2014р., між ТзОВ Львівбудмережі та ТзОВ БК Інстал Плюс договори підряду укладались в серпні 2013 року. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадянка ОСОБА_6 стала засновником та керівником ТзОВ БК Інстал Плюс лише з 03.02.2015р. внаслідок укладення договору №03/МП купівлі-продажу майнових (корпоративних) прав від 29.12.2014р. Отже, ТзОВ Львівбудмережі було укладено договори підряду з ТзОВ БК Інстал Плюс за 2 роки до продажу корпоративних прав громадянці ОСОБА_6, з чого випливає, що Позивач не мав жодних господарських відносин з новим власником та керівником ТзОВ БК Інстал Плюс .

Щодо долучення відповідачем до матеріалів справи обвинувального акту відносно гр. ОСОБА_7, суд зазначає, що гр. ОСОБА_7 не має жодного відношення до господарської діяльністі позивача.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку позицію підтримує Вищий адміністративний суд України (ухвала ВАСУ від 03.06.2015р. №К/800/60561/13).

Таким чином, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Також суд зазначає, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були належним чином включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володіли свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, а отже видача ними податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об'єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000141702 від 01.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідачем а акті перевірки зазначено, що за період з 19.12.2012р. по 31.12.14р., відповідно до актів звірки із заправними станціями, водії ТзОВ Львівбудмережі здійснювали заправку транспортних засобів у вихідні дні на загальну суму 19 152,40 грн. Контролюючим органом це розцінено як не нарахування та несплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам доходу у вигляді додаткового блага на загальну суму 19 152,40 грн., внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення №0000141702 від 01.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за основним платежем в сумі 3379,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 844,85 грн.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Відповідачем не надано жодних доказів та не доведено, що водії ТзОВ Львівбудмережі здійснювали заправку транспортних засобів, не виконуючи обов'язки трудового найму, а для власних потреб, тому суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000141702 від 01.09.2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 186.1. ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є:

а)фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б)місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в)місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 198 ПК України.

Так, пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно положень п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання товарів, робіт, послуг до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2. ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За змістом частин 1 та 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, у свою чергу господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому товари/послуги, вартість яких відображається в податковому обліку, мають придбаватися чи реалізовуватися з метою здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, висновки відповідача про недійсність правочинів є безпідставним, оскільки у позивача є наявні усі первинні документи на підтвердження виконання договорів, укладених з ТзОВ Будівельне управління Карпатспецбуд , ТзОВ ПГ Карпати та ТзОВ Інстал Плюс , які відповідають вимогам, визначеним у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88 (в редакції від 01.01.2015р.).

Щодо господарських операцій, проведених між ТзОВ Львівбудмережі та ТзОВ БУ Карпатспецбуд на виконання договорів, укладених після 26.09.2014р. (виїзду за кордон керівника ТзОВ БУ Карпатспецбуд ОСОБА_4.) суд зазначає, що такі не могли відбуватись, оскільки документи не могли підписуватися керівником ОСОБА_4 через його відсутність. Проте у зв'язку із неможливістю виокремити та ідентифікувати недійсну частину податкових повідомлень-рішень №0000862202/11890 від 01.09.2015 року, №0000852202/11831 від 01.09.2015 року через відсутність розрахунків до них, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000862202/11890 від 01.09.2015 року, №0000852202/11831 від 01.09.2015 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтований та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області (правонаступник - Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) :

-№0000862202/11890 від 01.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 858 085,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 464 521,25 грн.;

-№0000852202/11831 від 01.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 674 139 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 418 534,75 грн.;

-№0000141702 від 01.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за основним платежем в сумі 3379,43 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 844,85 грн.

Стягнути з Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівбудмережі (04053, м.Київ, Шевченківський р-н, вул. Січових Стрільців, 21, код ЄДРПОУ 38501958) 66 292 (шістдесят шість тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 53 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 серпня 2017 року.