Рішення

від 16.08.2017 по справі 922/2093/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р.Справа № 922/2093/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Ампер-Харків" (м. Харків) про стягнення 39347,60 грн., за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 20.03.2017 р.),

відповідач - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 39347,60 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару, поставленого за видатковими накладними.

07.08.2017 р. розгляд справи був відкладений на 16.08.2017 р. о 12:30 год.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення щодо наявності претензії, про яку позивачем вказано у позовній заяві, а саме вказав, що ніякої претензії не було і в позовній заяві вона вказана помилково.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач згідно зі ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать довідки підприємства зв'язку з відмітками про повернення поштових відправлень, оскільки адресат не розшуканий, за закінченням терміну зберігання та адресат вибув.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивач поставив відповідачу товар (шини мідні та проф алюмінієвий) за видатковими накладними №3939 від 06.05.2014 р. на суму 5700,61 грн., №9029 від 22.09.2014 р. на суму 216300,00 грн., №13541 від 28.12.2015 р. на суму 88944,00 грн. та №468 від 20.01.2016 р. на суму 10821,60 грн., а всього на загальну суму 321766,21 грн., про що свідчить підпис представника відповідача в цих накладних про одержання товару, а також копіями податкових накладних позивача, рахунків на оплату по замовленням №3051 від 05.05.2014 р., №8301 від 22.09.2014 р., №23997 від 24.12.2015 р., №395 від 20.01.2016 р. і довіреностей відповідача на отримання товару №182 від 22.09.2014 р., №7 від 20.01.2016 р.

Відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 255796,62 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №121 від 06.05.2014 р. на суму 5852,62 грн., №18 від 09.04.2015 р. на суму 50000,00 грн., №19 від 09.04.2015 р. на суму 50000,00 грн., №21 від 15.06.2015 р. на суму 25000,00 грн., №188 від 09.09.2015 р. на суму 15000,00 грн., №230 від 28.10.2015 р. на суму 5000,00 грн., №288 від 24.12.2015 р. на суму 88944,00 грн., №4 від 12.01.2016 р. на суму 5000,00 грн., №69 від 23.03.2016 р. на суму 1000,00 грн., №106 від 11.04.2016 р. на суму 5000,00 грн. та №132 від 26.04.2016 р. на суму 5000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару становить 65969,59 грн.

Відповідач повернув частину товару на суму 26622,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №1/20 від 20.01.2016 р. на суму 26622,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не сплатив решту товару, отриманого за видатковими накладними, в сумі 39347,59 грн.

У наданих позивачем до господарського суду копій видаткових накладних, рахунків на оплату по відповідному замовленню та податкових накладних є посилання на договір поставки №151/01 від 03.01.2014 р.

Позивач не надав господарському суду договір поставки №151/01 від 03.01.2014 р. чи доказів здійснення поставки товару саме по вказаному договору.

У письмових поясненнях від 14.07.2017 р. (за вх.№22864 від 14.07.2017 р.) позивач повідомив суд, що оригінал договору №151/01 від 03.01.2014 р. про поставку товару було втрачено, копії договору також не збереглося, у зв'язку з чим, сторона позивача вважає, що фактичні відносини, які склалися між сторонами, повинні регулюватися на підставі загальних положень Господарського та Цивільного кодексів України.

За таких обставин суд вважає, що товар був поставлений не за договором поставки №151/01 від 03.01.2014 р., а по вищевказаним видатковим накладним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України у відповідача виникло зобов'язання оплатити товар.

В даному випадку зобов'язання відповідача сплатити за отриманий товар в сумі 39347,59 грн. виникло по видатковим накладним.

Згідно зі ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Посилання представника позивача у поясненнях від 14.07.2017 р. на ч. 1 ст. 692 ЦК України, оглядовий лист ВГСУ від 29.04.2013 р. №01-06/767/2013 та постанову ВСУ від 30.09.2014 р. по справі №927/1232/13, як на підставу настання строку оплати відповідачем товару, суд вважає безпідставними, оскільки у доданих позивачем до позову видаткових накладних, рахунках на оплату товару, у акті звірки взаєморозрахунків підставою зазначений договір №151/01 від 03.01.2014 р., але він не доданий позивачем до позову. Як пояснив представник позивача, він був втрачений позивачем і які умови оплати він містив не відомо. В той же час, позивач сам у позовній заяві вказує претензію, яку він нібито надсилав відповідачу, на яку останній не відповів, але яка також не була додана до позову. Як усно пояснив представник позивача у судовому засіданні, ніякої претензії не було і ніякої вимоги про оплату товару позивач відповідачу не направляв.

Отже, до даних правовідносин не може бути застосована ч. 1 ст. 692 ЦК України, оскільки, як свідчать матеріали справи, між сторонами існував якийсь договір, на підставі якого були здійснені поставки товару. Через його відсутність, суд не має можливості встановити строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару.

Відтак, суд вважає, що строк виконання відповідачем обов'язку не встановлений і до спірних правовідносин слід застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач не надав суду доказів направлення або вручення відповідачу вимоги про оплату отриманого останнім товару по вищевказаним видатковим накладним.

Таким чином, права позивача не порушені, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання не настав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Ампер-Харків" необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 174 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_2