9/64н-ад
ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД
Луганської області
91016, м.Луганськ
пл.Героїв ВВВ 3а
тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ
СУД
Луганской области
91016, г.Луганск
пл.Героев ВОВ 3а
тел.55-17-32
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15.05.07 Справа № 9/64н-ад
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», м. Луганськ
до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
2. Головне управління Державного казначейства у м. Луганській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості у сумі 2 248 732 грн. 00 коп.
в присутності представників:
від позивача –Завгородній Б.В., дов. № 26/02-03 від 26.02.07,
від 1-го відповідача –Іваненко С.О. - нач. юр. відділу, дов. № 39591/10 від 27.12.06, Степанчук М.В. - ст. держ. подат.рев.-інсп., дов. № 6190/10 від 26.02.07, Врембяк А.Ч. - гол. держ. подат. інсп., дов. № 5046/10 від 15.02.07,
від 2-го відповідача –Давидова О.В. - гол. спец.-юрисконс., дов. № 09-22/1-63 від12.03.07
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:
· визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0000022360/0 від 19.01.2007р. Ленінської МДПІ про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року в розмірі 2 248 732 грн.,
· стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ “Меркурій” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 2 248 732 грн.
Позивач 16.02.07р. збільшив кількість вимог та зменшив розмір позову і виклав вимоги у наступній редакції:
1. Визнати недійсним податкового повідомлення –рішення №0000022360/0 від 19.01.2007р. Ленінської МДПІ про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року в розмірі 2 248 732 грн.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Меркурій” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1 390 293,61 грн.
3. Визнати погашеними в січні 2007 року податкові векселі серії АА № 0313114 та серії АА № 0313115, видані 17.01.07р. позивачем на суму ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання в розмірі 858 438,39 грн.
4. Зобов'язати Ленінську МДПІ у м. Луганську зарахувати суми бюджетного відшкодування в розмірі 858 438,39 грн. в рахунок оплати податкових векселів серії АА № 0313114 та серії АА № 0313115, видані 17.01.07р. позивачем в картці його особового рахунку з ПДВ.
5. Зобов'язати Ленінську МДПІ у м. Луганську зняти податкові векселі серії АА № 0313114 та серії АА № 0313115, видані 17.01.07р. позивачем, з обліку в Журналі обліку податкових векселів.
6. Забезпечити позов шляхом заборони Ленінській МДПІ у м. Луганську вчиняти будь-які дії, направлені на отримання грошових коштів з відповідача та ВАТ «Банк «Демарк»(14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, МФО 353575, код ЄДРПОУ 19357516) за податковими векселями серії АА № 0313114 та серії АА № 0313115, видані 17.01.07р. позивачем.
Розглянув заяву позивача від 16.02.07р. № 16/02-07 про уточнення та збільшення позовних вимог, суд вважає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог…
За другою вимогою у вказаній заяві позивач скористався своїм правом щодо зменшення розміру вимоги про бюджетне відшкодування до з 2 248 732 грн. до 1 390 293,61 грн., тому суд приймає таке зменшення розміру вимоги.
Щодо 3, 4 та 5-ї вимоги, пов'язаних із застосуванням податкових векселів, суд вважає, що у цьому випадку позивач змінює і підставу і предмет позовних вимог, хоча вони і пов'язані з первісним позовом, однак фактично виступають в якості самостійного позову, тому суд не приймає ці вимоги до розгляду.
У зв'язку з цим, заперечення 1-го відповідача щодо 3, 4 та 5-ї вимоги позивача суд не розглядає.
За таких обставин суд розглядає позов за наступними вимогами:
1. Визнати недійсним податкового повідомлення –рішення №0000022360/0 від 19.01.2007р. Ленінської МДПІ про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року в розмірі 2 248 732 грн.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Меркурій” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1 390 293,61 грн.
1-й Відповідач, Ленінська МДПІ у м. Луганську, проти позову заперечує, посилаючись на висновки акту невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року від 19.01.07р. № 49/23-6/32672318, норми Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР (далі –Закон про ПДВ).
1-й відповідач у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи це тим, що 03.05.07р. він подав заяву про апеляційне оскарження ухвали господарського суду Луганської області від 24.04.07р. за цією справою про відкладення розгляду справи та призначення розгляду справи на 15.05.07р. та заміну неналежного 2-го відповідача на належного.
Суд вважає, що оскарженню підлягають лише ухвали, які перешкоджають подальшому розгляду справи. Такі випадки викладені у ст. 156 КАС України, перелік цих випадків є вичерпним, подання апеляційної скарги на ухвалу суду про відкладення розгляду справи не є підставою для підставою для зупинення провадження у справі.
За таких обставин суд вважає клопотання 1-го відповідача таким, що не підлягає задоволенню, тому справа підлягає розгляду по суті.
Крім того, суд звертає увагу 1-го відповідача на ч. 2 ст. 49 КАС України, згідно з якою особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Суд вважає, що 1-й відповідач порушує цю норму закону, вдруге оскаржуючи ухвалу суду (перша апеляційна скарга стосувалася оскарження ухвали суду за цією справою про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду від 16.02.07р.), що призводить до затягування вирішення цього спору.
2-й відповідач, Головне Управління Державного казначейства у Луганській області, у судовому засіданні позов також не визнав.
Позивача у позові виклав обставини спору, які стосуються наступного.
У період з 17 по 19 січня 2007 року 1-й відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року, за результатами якої був складений акт № 49/23-6/32672318 від 19.01.07р., на підставі якого було прийняте спірне рішення.
В акті перевірки (стор. 9) 1-й відповідач стверджує, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 2 248 732 грн. внаслідок неможливості дослідження ланцюга постачання. 1-й відповідач встановив, що постачальник позивача, ТОВ «Регіон Вест»не є виробником продукції, проданої позивачу (пластини п'єзоелектричні). Крім того, податковий орган встановив, що ТОВ «Регіон Вест»придбало вищевказаний товар у ТОВ «Мілет», яке на час перевірки ліквідоване за рішенням власника, та щодо якого відсутні показники щодо фактичної оплати податків за перевіряємий період, а також відсутні дані по постачальникам цього товару.
Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій»суди при здійсненні правосуддя повинні забезпечувати на засадах верховенства права захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Спірним податковим повідомленням-рішенням від 19.01.07р. № 0000022360/0 (прийнятим на підставі акту перевірки № 49/23-6/32672318 від 19.01.07р.) 1-й відповідач за порушення п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 248 732 грн.
Фактично в липні 2006 року позивач придбав у ТОВ «Регіон Вест»товарно-матеріальні цінності (пластини п'єзоелектричні) на загальну суму 14 794 344 грн., у т.ч. ПДВ –2 458 224 грн.
В ході перевірки будь-яких зауважень з боку податківців щодо фактичного здійснення операцій з придбання ТМЦ від ТОВ «Регіон Вест»не було, за наслідками перевірки правильності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у липні 2006 року податковим органом було складено довідку № 886/23-6/32672318 (стор. 6 акту).
При цьому після відвантаження ТМЦ на користь позивача ТОВ «Регіон Вест»надавало позивачу податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. У позивач на час проведення перевірки були у наявності всі необхідні для відображення у бухгалтерському та податковому обліку товаросупроводжувальні документи.
Суть спірних правовідносин за цією справою зводиться до питань чи мав позивач відносити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні товару від постачальника ТОВ «Регіон Вест»та чи мав постачальник товару, ТОВ «Регіон Вест», видавати позивачу податкову накладну, пов'язану з постачання цього товару.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене відповідно до цього Закону.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 -1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Позивач за наданими йому податковими накладними постачальником товару включив суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, оскільки податкові накладні відповідали вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п. 1.8 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначена норма дає загальне поняття бюджетного відшкодування і безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Відповідно до пп. 7.7.1 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Норми Закону про ПДВ надають право платнику податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи несплату контрагентом сум ПДВ до бюджету за відповідною операцією і визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування), та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону про ПДВ: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту настання бюджетного відшкодування у залежність від того, коли у отримувача товарів наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 1.8 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначена норма дає загальне поняття бюджетного відшкодування і безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону, викладених вище.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що Закон про ПДВ не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів податку і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податку від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється лише на окремого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету, це не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, крім того, сама по собі несплата податку продавцем (у т.ч. у випадку ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Такої позиції додержується й Верховний суд України у своїй постанові від 26.09.06р.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним податкового повідомлення –рішення №0000022360/0 від 19.01.2007р. Ленінської МДПІ про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року в розмірі 2 248 732 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Меркурій”, код 32672318, 91000, м. Луганськ, вул. 26 Бакінських комісарів, 170, бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1 390 293,61 грн
4. Повернути з Державного бюджету на користь ТОВ “Меркурій”, код 32672318, 91000, м. Луганськ, вул. 26 Бакінських комісарів, 170, судові витрати у розмірі 1 703 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 16.05.2007р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2007 |
Оприлюднено | 23.08.2007 |
Номер документу | 684253 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Луганської області
Ворожцов А.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні