Постанова

від 17.08.2017 по справі 910/7307/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2017 р. Справа№ 910/7307/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Москалюк Т.В. - за дов.

від відповідача: Рог О.В. - за дог.

від третіх осіб: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017

у справі №910/7307/17 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Дочірнього підприємства Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1) Публічне акціонерне товариство Банк Контракт ;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Топаз-Інвест ;

3) Фізична особа - підприємець ОСОБА_4;

4) Фізична особа - підприємець ОСОБА_5;

5) Фізична особа - підприємець ОСОБА_6

про припинення договору оренди від 08.11.2004

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.06.2017) до Київської міської ради (далі, відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.11.2004 відносно Дочірнього підприємства Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон з дати перереєстрації приміщень на нового власника 17.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Банк Контракт (далі, третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю Топаз-Інвест (далі, третя особа-2), Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (далі, третя особа-3), Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 (далі, третя особа-4), Фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 (далі, третя особа-5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з умовами Договору оренди земельної ділянки від 08.11.2004 позивач отримав в спільне орендне користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 строком на 15 років. На земельній ділянці розташований будинок, на третьому поверсі якого знаходиться нежитлове приміщення площею 468,6 кв. м., яке належало позивачу на праві власності. У зв'язку зі зміною власника приміщень, які належали позивачу, а також відмовою позивача від права користування земельною ділянкою до нового власника перейшло право оренди земельної ділянки за вказаною адресою, а тому договір відносно позивача має бути припинений шляхом розірвання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/7307/17 позовні вимоги Дочірнього підприємства Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон задоволено частково.

Припинено шляхом розірвання Договір оренди земельної ділянки від 08.11.2004, укладений між Київською міською радою, Дочірнім підприємством Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон , Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 відносно Дочірнього підприємства Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон .

Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Дочірнього підприємства Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/7307/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/7307/17 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 апеляційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.08.2017.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач у справі не навів підстав дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку у відповідності до норм земельного законодавства України.

Скаржник наголосив на тому, що від нового власника нерухомого майна жодних заяв про наміри переоформити на себе право оренди спірної земельної ділянки не надходило, при цьому ні позивач, ні третя особа-1 не звертались до відповідача про внесення відповідних змін до Договору оренди. У свою чергу, Київська міська рада не надавала своєї згоди на дострокове розірвання договору оренди.

16.08.2017 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін. У відзиві позивач зазначив, що у зв'язку із переходом права власності на приміщення від позивача до третьої особи, а також з огляду на те, що фактичне користування земельною ділянкою здійснює новий власник, і позивач добровільно відмовився від користування земельною ділянкою, право позивача на оренду земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, в силу норм статті 120 Земельного кодексу України, частини 3 статті 7, статті 31 Закону України Про оренду землі , припинилось.

Представники третіх осіб у судове засідання, призначене на 17.08.2017, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Як зазначено у пункті 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третіх осіб про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень третім особам-1, -3 та поштові повідомлення третім особам -2, -4, -5, які повернулися на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання , з огляду на те, що неявка їх представників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.

Представник позивача у судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 08.11.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон , Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки (далі, Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі пункту 1 рішення Київської міської ради №419-3/1829 від 15.07.2004 передає, а орендарі приймають в спільну оренду земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. Договору об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - АДРЕСА_1;

- розмір - 2223 кв. м.;

- цільове призначення - експлуатація та обслуговування прибудови до інженерно-лабораторного корпусу;

- кадастровий номер - НОМЕР_1.

Даний Договір посвідчено приватним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 08.11.2004 та зареєстровано в реєстрі за №8-7787. Також Договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 01.12.2004 за № 72-6-00229 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пункту 6.1. Договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.12.2004 орендодавець передав, а орендарі прийняли в спільну оренду земельну ділянку площею 2223 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 3.1. Договору він укладений на 15 (п'ятнадцять) років.

Згідно з пунктом 11.4. Договору припинення договору шляхом розірвання може бути:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 01.06.2016 вбачається, що 17.05.2016 право власності на нежитлові приміщення 3-го поверху будівлі за адресою: АДРЕСА_1 площею 468,6 кв. м. зареєстровано за Публічним акціонерним товариством Банк Контракт , яке виникло на підставі договору іпотеки № 15/2014-01 від 02.04.2014.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до Київської міської ради з листом №14/02-17 від 14.02.2017 (том 1, а.с. 61-63) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.11.2004 у зв'язку зі зміною власника об'єкта нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці.

Станом на дату звернення позивача із позовом до суду, як стверджує останній, відповідачем не вчинено жодних дій на припинення Договору оренди земельної ділянки, а тому позивач просить суд розірвати спірний договір оренди земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для припинення шляхом розірвання Договору оренди земельної ділянки відносно позивача з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зі змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на зазначене, змінити або розірвати договір у разі відсутності на це згоди сторін можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав.

Такими підставами є:

1) істотне порушення договору другою стороною;

2) інші випадки, встановлені договором або законом.

Пунктом 11.4. Договору передбачена можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Пунктами а , е частини 1 статті 141 Земельного кодексу України в чинній редакції визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 31 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти; у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України в постанові від 20.08.2013 № 3-15гс13 у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обкатів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 14.06.2017 вбачається, що 05.05.2017 право власності на нежитлові приміщення 3-го поверху будівлі за адресою: АДРЕСА_1 площею 468,6 кв. м. зареєстровано за ОСОБА_9, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2017.

Отже, враховуючи те, що фактичне користування земельною ділянкою та нерухомим майном здійснює її новий власник, позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суд дійшов висновку наявність підстав для припинення спірного договору шляхом його розірвання по відношенню до позивача (відповідно до правових висновків Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, викладених у постановах від 06.06.2011 у справі № 11/227, від 23.12.2015 у справі № 916/1157/15-г, від 14.06.2016 у справі № 910/25508/15).

Таким чином, доводи скаржника з приводу відсутності законодавчо визначених підстав для розірвання Договору оренди по відношенню до позивача є необгрунтованими та спростовуються вищезазначеними обставинами.

Посилання скаржника на те, що від нового власника нерухомого майна жодних заяв про наміри переоформити на себе право оренди спірної земельної ділянки не надходило, при цьому ні позивач, ні третя особа-1 не звертались до відповідача про внесення відповідних змін до Договору оренди, а тому підстави для його розірвання відсутні, не приймаються судом до уваги, оскільки ані Договором оренди, ані чинним законодавством позивача не зобов'язано здійснювати таких дій (сприяти, забезпечувати, шукати нового власника та зобов'язувати його переоформити договір оренди землі), у той час, як правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом (стаття 19 Конституції України). Новий власник приміщення зобов'язаний самостійно звернутись до відповідача, надавши необхідний пакет документів та переоформити договір оренди на себе.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині розірвання договору з 17.05.2016.

Відповідачем у апеляційній скарзі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, а відтак позовні вимоги Дочірнього підприємства Ельтон-Дніпро Закритого акціонерного товариства Ельтон є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Київської міської ради є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/7307/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/7307/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/7307/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх