Постанова

від 29.11.2017 по справі 910/7307/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 910/7307/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівАлєєвої І.В., Корсака В.А. за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно) відповідачаЯкубець В.А. третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиКиївської міської ради на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 у справі№910/7307/17 Господарського суду міста Києва за позовомДочірнього підприємства "Ельтон-Дніпро" Закритого акціонерного товариства "Ельтон" доКиївської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1)Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"; 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз-Інвест"; 3)фізичної особи-підприємця Пархоменко І.В.; 4)фізичної особи-підприємця Громова Г.В.; 5)фізичної особи-підприємця Лола І.О. проприпинення договору оренди від 08.11.2004 ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Ельтон-Дніпро" Закритого акціонерного товариства "Ельтон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.06.2017) до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.11.2004 відносно Дочірнього підприємства "Ельтон-Дніпро" Закритого акціонерного товариства "Ельтон" з дати перереєстрації приміщень на нового власника 17.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Топаз-Інвест", фізичну особу - підприємця Пархоменко Ігоря Васильовича, фізичну особу - підприємця Громова Григорія Володимировича, фізичну особу - підприємця Лола Ігоря Олексійовича.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 (суддя Сівакова В.В.) позовні вимоги Дочірнього підприємства "Ельтон-Дніпро" Закритого акціонерного товариства "Ельтон" задоволено частково. Припинено шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки від 08.11.2004, укладений між Київською міською радою, Дочірнім підприємством "Ельтон-Дніпро" Закритого акціонерного товариства "Ельтон", фізичною особою - підприємцем Пархоменко Ігорем Васильовичем, фізичною особою - підприємцем Громовим Григорієм Володимировичем, фізичною особою - підприємцем Лола Ігорем Олексійовичем відносно Дочірнього підприємства "Ельтон-Дніпро" Закритого акціонерного товариства "Ельтон". Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Дочірнього підприємства "Ельтон-Дніпро" Закритого акціонерного товариства "Ельтон" 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Київська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому судами не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, неправильно та неповно досліджені докази, а також невірно застосовано норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 01.11.2017 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Алєєва І.В., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2017 касаційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Ельтон-Дніпро" Закритого акціонерного товариства "Ельтон", фізичною особою - підприємцем Пархоменко Ігорем Васильовичем, фізичною особою - підприємцем Громовим Григорієм Володимировичем, фізичною особою - підприємцем Лола Ігорем Олексійовичем (орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до якого орендодавець на підставі пункту 1 рішення Київської міської ради №419-3/1829 від 15.07.2004 передає, а орендарі приймають в спільну оренду земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. договору об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1; розмір - 2223 кв.м.; цільове призначення - експлуатація та обслуговування прибудови до інженерно-лабораторного корпусу; кадастровий номер - НОМЕР_1.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 08.11.2004 та зареєстровано в реєстрі за №8-7787. Також Договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 01.12.2004 за № 72-6-00229 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пункту 6.1. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.12.2004 орендодавець передав, а орендарі прийняли в спільну оренду земельну ділянку площею 2223 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 3.1. договору він укладений на 15 (п'ятнадцять) років.

Згідно з пунктом 11.4. договору припинення договору шляхом розірвання може бути: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 01.06.2016 вбачається, що 17.05.2016 право власності на нежитлові приміщення 3-го поверху будівлі за адресою: АДРЕСА_1 площею 468,6 кв.м. зареєстровано за Публічним акціонерним товариством Банк "Контракт", яке виникло на підставі договору іпотеки № 15/2014-01 від 02.04.2014.

З огляду на матеріали справи, позивач звертався до Київської міської ради з листом №14/02-17 від 14.02.2017 (том 1, а.с. 61-63) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.11.2004 у зв'язку зі зміною власника об'єкта нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці.

Станом на дату звернення позивача із позовом до суду, як стверджує останній, відповідачем не вчинено жодних дій на припинення договору оренди земельної ділянки, а тому позивач просить суд розірвати спірний договір оренди земельної ділянки.

Надавши оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в судовому засіданні всі обставин справи в їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для припинення шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки відносно позивача з огляду на наступне.

Так, частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зі змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на зазначене, змінити або розірвати договір у разі відсутності на це згоди сторін можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав.

Такими підставами є:

1)істотне порушення договору другою стороною;

2)інші випадки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 11.4. договору передбачена можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Пунктами "а", "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України в чинній редакції визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти; у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України в постанові від 20.08.2013 № 3-15гс13 у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Як вірно встановлено судами, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обкатів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 14.06.2017 вбачається, що 05.05.2017 право власності на нежитлові приміщення 3-го поверху будівлі за адресою: АДРЕСА_1 площею 468,6 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_9, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2017.

Отже, враховуючи те, що фактичне користування земельною ділянкою та нерухомим майном здійснює її новий власник, позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку наявність підстав для припинення спірного договору шляхом його розірвання по відношенню до позивача (відповідно до правових висновків Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, викладених у постановах від 06.06.2011 у справі № 11/227, від 23.12.2015 у справі № 916/1157/15-г, від 14.06.2016 у справі № 910/25508/15).

З огляду на викладене, доводи скаржника з приводу відсутності законодавчо визначених підстав для розірвання договору оренди по відношенню до позивача є необгрунтованими та спростовуються вищезазначеними обставинами.

Колегія суддів зазначає і про те, що відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Київської міської ради задоволенню не підлягає.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення колегія суддів опиралась не тільки на суперечливі і взаємовиключні юридичні обґрунтування сторін, а перш за все на базовий правовий принцип - принцип правової визначеності.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 у справі №910/7307/17 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді І.Алєєва

В.Корсак