Ухвала

від 15.08.2017 по справі 820/7649/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 року м. Київ К/800/44540/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року

у справі №820/7649/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОММЕТСПЛАВ (надалі - ТОВ ПРОММЕТСПЛАВ )

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ ПРОММЕТСПЛАВ звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29.07.2015 року №0120302203 та від 29.07.2015 року №0220302203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ ПРОММЕТСПЛАВ зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ ПРОММЕТСПЛАВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Босфор-ТВ за серпень 2014 року, результати якої оформлено актом від 15.07.2015 року №2771/20-30-22-03/25611992.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 138, ст. 139, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (алюмінієвого сплаву) в ТОВ Босфор-ТВ за договором поставки від 02.06.2014 року №02062014 з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова посилалась на результати контрольного заходу щодо контрагента ТОВ ПРОММЕТСПЛАВ (акт від 23.03.2015 року №2234/7/20-38-22-01-07 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Босфор-ТВ за період липень - грудень 2014 року), де вказано про відсутність у нього в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 29.07.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0220302203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1010178,00 грн. (у тому числі 673452,00 грн. - основний платіж, 336726,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0120302203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 935350,00 грн. (у тому числі 748280,00 грн. - основний платіж, 187070,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; сертифікатів якості та ваги; товарно-транспортних накладних; актів виконання робіт-послуг на перевезення товарно-матеріальних цінностей від постачальника та рахунків на їх оплату; складських накладних; матеріального звіту по складу; протоколів перевірки зразків товару; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ ПРОММЕТСПЛАВ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

При цьому судами з'ясовано, що придбаний позивачем товар використано у власній господарській діяльності, а саме - для виробництва марочних алюмінієвих сплавів, про що свідчать подані копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, паспортів плавок та звітів начальника виробництва, сертифікатів якості готової продукції.

В подальшому готову продукцію реалізовано ТОВ ПРОММЕТСПЛАВ іншим металургійним підприємствам, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт на перевезення вантажу, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними документами про оплату покупцями придбаного товару.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальник були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

В свою чергу, судові інстанції правильно відхилили посилання органу державної фіскальної служби на результати контрольного заходу щодо ТОВ Босфор-ТВ як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075) .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

І.О. Бухтіярова

---

Ю.І. Цвіркун