Постанова

від 24.05.2007 по справі 9/221ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/221ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24.05.07                                                                                 Справа № 9/221ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Ленінського р-ну м. Луганська в інтересах держави в особі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФЦ-Брок», м. Луганськ,

про стягнення 5208 грн. 24 коп.

в присутності представників:

від заявника –Мазепіна М.В. - пом. прок., посв. № 105 від 05.09.06,

від позивача - Паталаха К.В. - держ. подат. інсп., дов. № 8689/10 від 20.03.07, Кіршита Л.А. - ст. держ. подат. інсп., дов. № 14565/10 від 07.05.07,

від відповідача –Цукер І.Б., дов. б/н від 26.04.07.

Суть спору: позивачем  заявлена  вимога про стягнення з відповідача, ТОВ «ЛФЦ-Брок», в доход державного бюджету України заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 5208 грн. 24 коп.

Відповідач відзивом на позов з вимогами прокурора не погодився, оскільки вважає, що якщо заробітна плата не виплачувалась, то обов'язку сплачувати податок з доходів фізичних осіб у нього немає.

В обгрунтування позову прокурор виклав наступне.

Ленінською МДПІ з 27.09.06р. по 06.10.06р. було проведено виїзну документальну перевірку щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем за період з 01.04.04р. по 30.06.06р., за результатами якої складено акт № 661/22-21842884 від 06.10.06р.

За результатами перевірки податковим органом було встановлено, що відповідачем у порушення ст.ст. 8, 19 Закону України «Про податок з фізичних осіб»від 22.05.03р. № 889-ІV (далі –Закон 889) станом на 01.07.06р. не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 5208,24 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.91р. № 1251-ХІІ (далі –Закон 1251) податок на доходи фізичних осіб  є загальнодержавним податком.

Відповідно до пп. 8.1.1 ст. 8 Закону 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 8.1.2 ст. 8 Закону 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону 889 податковий агент –юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента –юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Позивач, Ленінська МДПІ, надав суду письмові пояснення від 24.05.07р. за № 17132/17-01, згідно з якими, перевіркою відповідача було встановлено, що відповідачем за період з 1998 року по 2001 рік, тобто до вступу Закону 889,  не була виплачена заробітна плата у розмірі 29118,62 грн.

Крім того, відповідачем була самостійно обчислена та утримана із заробітної плати, але не перераховано до бюджету сума 5208,24 грн., у т.ч.: 5171,65 грн. –сума прибуткового податку за період з 98 по 2001 роки і 36,59 грн. –сума податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.05р. по 30.06.06р.

В акті перевірки на стор. 21 зазначено, що станом на 01.04.04р. заборгованість по заробітній платі складає 30232,82 грн., у т.ч. заробітна плата, строк виплати якої не наступив станом на 01.04.04р. складає 966,24 грн.

А на стор. 23 акту перевірки зазначено, що станом на 01.07.06р. сума не сплаченого податку з доходів фізичних осіб складає 5406,32 грн., у т.ч. прибутковий податок за період з 98 року по 2001 рік (на несплачену заробітну плату за 98 рік –2001 рік) складає 5171,65 грн. Податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.05р. по 30.06.06р. складає 36,59 грн.

Оцінивши доводи заявника, позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог частково з огляду на наступне.

Прокурором заявлені до стягнення, у т.ч.:

·          сума заборгованості з прибуткового податку на невиплачену заробітну плату (на думку прокурора) за період до 01.04.04р. у розмірі 5171,65 грн., в період дії Декрету КМУ від 26.12.92р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(далі –Декрет 13-92).

Підприємства, установи і організації усіх форм власності, фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць.

Відповідно до ст. 10 Декрету 13-92 юридичні і фізичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.

З аналізу Декрету 13-92 випливає, що перерахування прибуткового податку до бюджету належить здійснювати в момент отримання коштів заробітної плати для виплати їх найманим працівникам.

Якщо кошти на заробітну плату не отримуються в установах банку, інакше кажучи, якщо виплата заробітної плати працівникам не відбувається, обов'язку перераховувати прибутковий податок до бюджету для підприємств не наступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Прокурор та позивач не надали суду належні докази того, що заробітна плата відповідачем за період з 98 року по 2001 рік була фактично виплачена, а, відтак, що у відповідача існує заборгованість зі сплати прибуткового податку за цей період. Навпаки, матеріали акту перевірки відповідача спростовують факт виплати підприємством заробітної плати за вказаний період.

Таким чином, суд вважає, що за період з 98 року по 2001 рік у відповідача не існує заборгованості зі сплати прибуткового податку в сумі 5171,65 грн., тому ця сума стягненню не підлягає.

Щодо суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 36,59 грн, то ця сума підлягає стягненню, оскільки відповідно до пп. 8.1.2 ст. 8 Закону 889 якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

За таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 36,59 грн.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ «ЛФЦ-Брок», 91005, м. Луганськ,  вул. Фрунзе, 119, код ЄДРПОУ 21842884,  суму податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 36,59 грн. до місцевого бюджету.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 29.05.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               А.Г.Ворожцов