Рішення

від 18.08.2017 по справі 607/19461/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/19461/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/750/17 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія - 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Коваль О.І.

та сторін - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2; ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася в суд із уточненими позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без правової підстави, відсотків на рівні облікової ставки НБУ та інфляційних втрат.

В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що ОСОБА_1 з липня 2006 року по квітень 2013 року отримав від неї через систему міжнародних грошових переказів грошові кошти на загальну суму 191510,21 грн., з яких: 6464 Євро, що станом на 25.01.2017 року еквівалентно 188878,08 грн., та 2632,13 грн.,192801,60 грн. інфляційних втрат та 100520,84 грн. відсотків на рівні облікової ставки НБУ., які набуті ним без достатньої правової підстави. Добровільно повернути кошти відповідач відмовляється.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 191510,21 гривень, з яких: 6464 Євро, що еквівалентно 188878,08 грн., та 2632,13 грн., котрі набуті без достатньої правової підстави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 100520,84 гривень відсотків на рівні облікової ставки НБУ, за користування коштами, набутими без достатньої правової підстави.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Судовий збір, пропорційно суми задоволених позовних вимог, в розмірі 2920,31гривень компенсувати за рахунок держави.

Судовий збір пропорційно суми вимог, в задоволенні яких відмовлено, в розмірі 1928,01 гривень стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2017 року виправлено допущену описку в тексті вступної та резолютивної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі 607/19461/15-ц від 27 квітня 2017 року, а саме: в абзаці другому резолютивної частини словосполучення "6414 євро, що еквівалентно 191 510, 21 гривень, та 2632,12 гривень, які були набути без достатньої правової підстави" виправлено на "191510,21 гривень, з яких: 6464 Євро, що еквівалентно 188878,08 грн., та 2632,13 грн., котрі набуті без достатньої правової підстави".

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, дав неналежну оцінку доказам у справі, що призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права, при розгляді справи надав перевагу позивачці.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи викладені в ній, додавши, що шлюбні відносини із позивачкою були припиненні ще до розлучення - 01.03.2006 року. З 2011 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6

Позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та їх представників, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ст.309 ЦПК України - підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1991 по 01.03.2006 року.

ОСОБА_3 під час перебування за кордоном в Королівстві Іспанія з липня 2006 року по квітень 2013 року, що стверджується копією закордонного паспорта, періодично надсилала заощаджені кошти в іноземній валюті (євро) через систему міжнародних грошових переказів ОСОБА_1- особі з якою у неї були шлюбні стосунки у період з 1991р. по 2006 р., а після розлучення продовжувала підтримувати шлюбні відносини до 2012 року.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається із позовної заяви та пояснень даних в суді першої інстанції, ОСОБА_3 через систему міжнародних грошових переказів на ім'я ОСОБА_1 було надіслано коштів всього 6464 Євро: із яких 50 Євро надіслано через ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та 6414 Євро через ПАТ "Приватбанк" та 2632,13 грн., що підтверджено копіями платіжних документів, які видані установами, що здійснювали міжнародні грошові перекази, які містяться в матеріалах справи. Розглядаючи спір, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивачки.

Однак, колегія суддів частково не погоджується з таким висновком. Верховним судом України викладено правову позицію у постанові від 02.10.2013 р. у справі № 688цс13, відповідно до якої зазначено, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. У зазначеній постанові Верховний Суд України також відзначив, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами або правочином.

Аналізуючи зміст спірних відносин суд дійшов до переконання, що між сторонами спору дійсно склалися стосунки за яких спірні кошти зберігалися у відповідача без достатньої правової підстави, оскільки наявності будь яких правочинів, визначеної законом форми судом не встановлено.

Як встановлено в апеляційній інстанції і не заперечується позивачкою та її представником, що фактично ОСОБА_3 було здійснено переказ коштів на суму 1700 євро, а саме: 12.06.2009 р. 100 євро (а.с.66,67), 09.08.2009 р. - 120 євро (а.с.44,45), 11.08.2009 р. - 100 євро (а.с.58,59), 11.09.2009 р. - 120 євро (а.с.46,47), 09.10.2009 р. - 120 євро (а.с.48,49), 12.11.2009 - 120 євро (а.с.42,43), 10.12.2009р. - 120 євро (а.с.40,41), 12.12.2009 р. - 50 євро (а.с.38,39), 11.01.2010 р. -200 євро (а.с.50,51), 10.02.2010 р. 200 євро (а.с.52,53), 15.12.2011 р. - 200 євро (а.с.90,91), 29.12.2011 р. 50 євро (а.с.92,93). 15.11.2011 р. - 200 євро (а.с.98,99) та 08.04.2010 р. - 2632,13 грн. (а.с.63). Про те, що саме ця сума коштів переказів була отримана ОСОБА_1 підтверджується випискою із ПАТ КБ "Приват банк" від 04.10.2016 року за №64DA-|TJAM-GR3K-C9SA. (а.с. 205-208). Хоча ОСОБА_1 і заперечує факт отримання даних коштів, однак ним не представлено, а судом не здобуто жодного доказу на спростування отримання даної суми.

Станом на 18 серпня 2017 року курс євро відповідно до НБУ становить 2983,4847грн. Отже, сума отриманих коштів ОСОБА_1 становить 50711 грн., що еквівалентно 1700 євро.

Що ж стосується іншої суми коштів в розмірі 4714 євро (6414-1700) надіслані через ПАТ "Приватбанк", колегія суддів до уваги не приймає, так як не підтверджено жодним доказом про їх отримання ОСОБА_1 Крім того, в цих переказах відображено, що ОСОБА_1 сам собі робив переводи, інші незнайомі йому люди, а також невірно відображено паспортні дані позивачки, а саме дата її народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року, замість ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із матеріалів справи вбачається, що не підтверджено факт отримання ОСОБА_1 50 євро передані ОСОБА_3 через АТ"Райффайзен банк Аваль" в зв'язку з знищенням касових документів.(а.с.202).

Таким чином, в частині стягнення 4754 євро (4714 + 50) з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 слід відмовити.

Голослівними є твердження ОСОБА_1 про те, що кошти він не отримував, так як перекази по Western Union та Money gram доступні до виплати 45 днів, починаючи з дати відправлення, а на 46 день переклади з бази активних переказів потрапляють в архів. Однак жодних доказів про те, що кошти по даних переводах повернуто в Іспанію із-за не отримання їх ним не надано.

Як вбачається із позовної заяви, позивачка просила суд стягнути з відповідача 192801,60 грн. інфляційних втрат, а також 100520,84 грн. відсотків на рівні облікової ставки НБУ, згідно розрахунку наведеного в заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, суд зазначає, що застосування до простроченої суми грошового зобовязання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за своєю правовою природою є відшкодуванням збитків, завданих кредитору внаслідок знецінювання його грошових коштів у звязку зі зростанням загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до ст.536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 цього Кодексу.

Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання щодо відмови позову в цій частині, оскільки позивачем здійснювалися валютні міжнародні грошові перекази, лише розрахунок коштів, набутих без правової підстави, здійснюється у іноземній валюті в еквіваленті до гривні і на ці правовідносини ст. 625 ЦКУ не поширюється.

Однак, ч.2 ст.1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього кодексу).

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чуми грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Крім того, Верховним Судом України висловлено правову позицію щодо стягнення грошових коштів відповідно до положень статті 1212 ЦК України, яка викладена у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст.536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Таким чином, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 з 17.08.2014 року по 17.08.2017 року без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) використовував кошти позивачки в сумі 1700 євро, що еквівалентно 50711 грн. та 2632,13 грн., загальна сума 53343,13 грн., тому за цей період підлягає стягненню сума 27803,16 грн. за користування відсотками з розрахунку, що облікова ставка НБУ становила: з 17.08. по 13.11.2014 р. - 12,5% річних - 1647,39 грн., з 13.11.2014 по 06.02.2015р. - 14% річних - 1759,25 грн., з 06.02. по 04.03.2015р.- 19,5% річних - 750,32 грн., з 04.03. по 28.08.2015р. - 27% річних - 6961,26 грн., з 28.08.2015 по 03.03.2016р. - 22% річних - 6019,75 грн., з 03.03. по 22.04.2016р. - 19% річних - 1433,69 грн., з 22.04. по 27.05.2016р. - 18% річних - 960,17 грн., з 27.05. по 24.06.2016р. - 16,5% річних - 696,12 грн., з 24.06. по 29.07.2016р. - 15,5% річних - 825,74 грн., з 29.07. по 16.09.2016р. - 15% річних - 1087,34 грн., з 16.09.2016 по 03.03.2017р. - 14% річних - 2732,01 грн., з 03.03. по 14.04.2017р. - 13% річних - 616,37 грн., з 14.04. по 17.08.2017р. 12,5% річних - 2313,75 грн.

Отже, загальна сума відсотків на рівні ставки НБУ за період з 17.08.2014 по17.07.2017 р. становить 27803,16 грн.: 1647,39 грн. + 1759,25 грн. + 750,32 грн. + 6961,26 грн. + 6019,75 грн. + 1433,69 грн. + 960,17 грн. + 696,12 грн. + 825,74 грн. + 1087,34 грн. + 2732,01 грн. + 616,37 грн. 2313,75 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст. 1212 ЦКУ з ОСОБА_1 слід стягнути 50711 грн, що еквівалентно 1700 євро, 2632,13 грн., а також 27803,16 грн. відсотків на рівні облікової ставки НБУ, а в силу ст.309 ЦПКУ рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки у 2013 році, повернувшись на Україну, позивачка дізналась про порушене її право, а звернулась в суд 15.12.2015 року, тому у відповідності до вимог ст..257 ЦК України нею строк позовної давності не пропущено.

Доводи заявника про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального законодавства і позивачці надано переважне право у вирішенні спору, колегією суддів не взято до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в апеляційній інстанції, а всі його доводи грунтуються на припущеннях без підтвердження жодним доказом.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, рішення суду в частині відмови стягнення витрат від інфляції відповідає нормам матеріального та процесуального права, зібраним доказам.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПКУ вірним є висновок суду щодо стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2017 року в частині стягнення коштів змінити, зменшивши суму стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнення із 191510,21 гривень, з яких: 6464 Євро, що еквівалентно 188878,08 грн. до 50711 грн, що еквівалентно 1700 євро та 2632,13 грн., котрі набуті без достатньої правової підстави.

Зменшити суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 із 100520,8 гривень до 27803,16 грн. відсотків на рівні облікової ставки НБУ, за користування коштами, набутими без достатньої правової підстави.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк