Постанова

від 21.08.2017 по справі 924/973/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року Справа № 924/973/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКартере В.І., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 (головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді Гудак А.В., Філіпова Т.Л.) у справі№ 924/973/16 Господарського суду Хмельницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агротехмаш", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка", простягнення 4.704.348,94 грн., за участю представників позивачаВасилевський О.А., відповідачане з'явились, третьої особиСавченко О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 у справі №924/973/16, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Агротехмаш" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 201.222,32 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1.156.451,61 грн. інфляційних втрат за кредитом, 168.881,98 грн. інфляційних втрат за відсотками. В частині стягнення 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 211.958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 418.548,39 грн. інфляційних втрат за кредитом, 40.472,41 грн. інфляційних втрат за відсотками в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 у справі № 924/973/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись постановою апеляційного суду та частково з рішенням місцевого суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 526, 599, 629 ЦК України, ст.ст. 33, 37 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 47 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємством матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" укладено Генеральний договір про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010 з подальшими змінами.

Згідно з п.п. 1.1, 1.3 Генерального договору Банк зобов'язується надавати клієнту грошові кошти у національній валюті України на умовах, забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, надалі за текстом - "Кредит", а Клієнт зобов'язується повертати Кредит у строки/терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатковими договорами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатимуться у додаткових договорах, але не більше 27% річних. Розмір процентної ставки встановлюється на строк 3 місяці з дати підписання відповідного додаткового договору до цього договору. Надалі зазначений розмір процентної ставки може переглядатися Банком кожні наступні три місяці. За виконання Банком зобов'язань Клієнт сплачує комісії у розмірі та у порядку, що визначені цим Договором та Тарифами на послуги, що надаються Банком, які містяться у Додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, та у додатках до додаткових договорів до цього договору.

Відповідно до п. 2 Генерального договору загальний ліміт операцій з надання кредиту та гарантій за цим договором не може перевищувати 25.000.000,00 грн.

Загальний ліміт операцій здійснюється відповідно до наступного графіку: з 31.12.2012 по 06.05.2013 - 31.300.000,00 грн., з 07.05.2013 по 21.05.2013 - 31.100.000,00 грн., з 22.05.2013 по 30.10.2013 - 31.300.000, 00 грн., з 31.10.2013 по 31.05.2016 - 29.495.000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Генерального договору у разі прострочення позичальником повернення Кредиту згідно з умовами цього договору та відповідним Додатком договором та/або сплати відсотків та/або комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 (один) відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат за Генеральним Договором про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010 та додаткових угод до нього укладено:

- Іпотечний договір від 13.05.2010, зареєстрований в реєстрі за № 912, за умовами якого ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало в іпотеку Банку нерухоме майно; заставна вартість за згодою сторін визначена в сумі 12.114.900,00 грн. (без урахування споруди складу літ "Ж", загальною площею 261,4 кв. м);

- Іпотечний договір від 13.05.2010, зареєстрований в реєстрі за № 904, за умовами якого ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало в іпотеку Банку нерухоме майно; заставна вартість за згодою сторін визначена в сумі 885.000,00 грн.;

- Іпотечний договір від 13.05.2010, зареєстрований в реєстрі за № 908, за умовами якого ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало в іпотеку Банку нерухоме майно; заставна вартість за згодою сторін визначена в сумі 107.500,00 грн.;

- Іпотечний договір від 20.09.2011, зареєстрований в реєстрі за № 2910, за умовами якого ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало в іпотеку Банку нерухоме майно; заставна вартість за згодою сторін визначена в сумі 2.264.900,00 грн.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.6.3 іпотечних договорів сторони погодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

В рамках Генерального договору між Банком та Позичальником був укладений Додатковий договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 06.33-72/046 від 22.07.2014 (далі - Кредитний договір), внесені зміни Додатковою угодою № 06.33-72/088 (01/046) від 28.10.2014, Додатковою угодою № 06.33-72/044 (02/046) від 28.01.2015 та Додатковою угодою № 06.33-72/044 (03/046) від 28.04.2015.

30.04.2013 між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Агротехмаш" укладено договір поруки № 880/30-ПЮО-1, згідно з яким у зв'язку із укладенням між Банком та Позичальником Генерального договору № 880/15-ГД 1 про здійснення кредитування від 13.05.2010 (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками, додатковими угодами до нього) Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань Позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно, і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати Позичальником відповідно до кредитного договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору поруки поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, відповідно до якого Позичальник зобов'язаний, повернути кредитні кошти в сумі 31.300.000,00 грн. не пізніше 31.05.2016, сплатити проценти за процентною ставкою в розмірі до 35 % річних для кредитних коштів, отриманих в гривні, а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки Поручитель як солідарний боржник зобов'язується сплатити Банку всі суми, належні до сплати Позичальником за Кредитним Договором, в разі порушення Позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за Кредитним Договором протягом 2 (двох) робочих днів з дати надіслання Банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені Поручителем на рахунки Банку, вказані у вимозі.

Згідно з п. 2.2 Договору поруки Поручитель зобов'язаний відповідати перед Банком за виконання Позичальником грошових зобов'язань за Кредитним Договором у тому ж обсязі, що й Позичальник, та виконувати умови цього Договору.

Між Банком та ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" (Позичальником) було укладено Додатковий договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 06.33-72/046 від 22.07.2014. Зміни внесені Додатковою угодою № 06.33-72/088 (01/046) від 28.10.2014, Додатковою угодою № 06.33-72/044 (02/046) від 28.01.2015 та Додатковою угодою №06.33-72/044 (03/046) від 28.04.2015.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 06.33-72/046 від 22.07.2014 Кредитор зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти на поповнення обігових коштів шляхом їх перерахування з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника № 26000000251469, відкритий у Кредитора, в межах максимального ліміту заборгованості за цим Додатковим договором в розмірі 15.000.000,00 грн., з врахуванням заборгованості за Додатковим договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 06.201-72/181 від 09.10.2013 до Генерального договору про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010.

Надання кредиту в межах суми максимального ліміту здійснюється окремими частинами (Траншами), з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості за цим Додатковим договором: з 21.05.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 10.000.000,00 грн., з 21.06.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 5.000.000,00 та кінцевою датою повернення заборгованості за всіма Траншами Кредиту за цим Додатковим договором - 21.07.2015.

Згідно з п. 3 Додаткового договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 06.33-72/046 від 22.07.2014 Позичальник зобов'язується сплачувати Кредитору відсотки, порядок нарахування та сплати яких визначений в Генеральному договорі, а також комісії, перелік, розмір та порядок сплати яких міститься в Додатку № 1 до цього Додаткового договору.

Листом від 01.06.2016 за вих. № 08.42-186/7868 ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" з вимогою про усунення порушень за Генеральним договором про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010, включаючи всі Додаткові договори, угоди, доповнення та зміни (яку адресат отримав 03.06.2016). У вказаній вимозі Банк просив з моменту її отримання погасити заборгованість в сумі 23.717.828,04 грн., яка виникла станом на 20.05.2016.

З аналогічною вимогою від 01.06.2016 за вих. № 08.42-186/7862 ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся і до ТОВ „Агротехмаш".

ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" зобов'язання перед ПАТ "Укрсоцбанк" не виконало.

05.07.2016 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав на 11 нерухомих об'єктів, котрі належали на праві власності Позичальнику й виступали об'єктами забезпечення виконання зобов'язань останнього перед ПАТ "Укрсоцбанк" за Генеральним договором про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010 в рахунок погашення наявної заборгованості.

Позивач у позовній заяві вказував, що ПАТ "Укрсоцбанк" за рахунок прийняття на баланс іпотечного майна, що належало ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка", лише частково покрило кредитну заборгованість, а залишок заборгованості складає 4.703.513,11 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 4.308.368,37 грн., з яких 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 413.180,65 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1.575.000,00 грн. нарахувань індексу інфляції за кредитом, 209.354,39 грн. нарахувань індексу інфляції за відсотками.

Позивач вказує на те, що вказана сума є залишком боргу Позичальника, яка не покрита іпотечним майном.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст. 11, 526, 546, 549, 553, ч. 1 ст. 554, 610, 627, 1054 ЦК України, ст.ст. 26, 174, 193, 232 ГК України та дійшов висновку, що обсяг зобов'язань Поручителя визначений як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, а тому заявлені вимоги є обгрунтованими. Разом з тим місцевий суд здійснив вказаний перерахунок заявлених сум пені та інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові в повному обсязі, виходив з того, що відповідно до звітів про незалежну оцінку об'єктів нерухомого майна, що є предметом іпотеки, які складені суб'єктом оціночної діяльності ПП "Енергомакс" від 04.07.2016, вартість нерухомих об'єктів становила 28.432.800,00 грн.

Зазначаючи про те, що ринкова вартість об'єкта нерухомого майна для прийняття рішення щодо звернення стягнення на іпотечне майно відповідно до Закону України "Про іпотеку" за вартістю іпотечного майна має бути визначена без урахування податку на додану вартість, апеляційний суд дійшов висновку, що банком було правомірно звернуто стягнення на предмет іпотеки на підставі договору за вартістю майна без урахування суми податку на додану вартість.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності заявлених ПАТ "Укрсоцбанк" вимог до відповідача в сумі 4.308.368,37 грн., з яких 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 29.02.2016 по 05.07.2016, 413.180,65 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 29.02.2016 по 05.07.2016, 1.575.000,00 грн. нарахувань індексу інфляції за кредитом, 209.354,39 грн. нарахувань індексу інфляції за відсотками, оскільки зазначена заборгованість погашена за рахунок предмету іпотеки.

Колегія суддів з вказаним висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на такі обставини, встановлені місцевим судом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, та і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Місцевим судом встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк" за рахунок прийняття на баланс іпотечного майна, що належало ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" частково покрило кредитну заборгованість, разом з тим має місце залишок заборгованості, який складає: 31.466,00 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 25.09.2015 по 28.02.2016, 2.110.833,33 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 29.02.2015 по 05.07.2016, 363.678,74 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 31.08.2015 по 28.02.2016, 413.180,65 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 29.02.2016 по 05.07.2016, 1.575.000,00 грн. - інфляційні втрати за кредитом, 209.354,39 грн. - інфляційні втрати за відсотками. Загальна сума заборгованості складає 4.703.513,11 грн.

При цьому посилання третьої особи на те, що позивач, звернувши стягнення на 11 нерухомих об'єктів, що належали відповідачу, 05.07.2016 погасив заборгованість останнього за спірним кредитним договором на суму ринкової вартості 11 нерухомих об'єктів з включенням до її складу ПДВ, котра відповідно склала 28.432.800,00 грн., а тому відсутня будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем за умовами спірного кредитного договору, місцевим судом обґрунтовано відхилено, оскільки правомірність зарахування боргу позивачем у розмірі меншому, ніж зазначає третя особа, відповідачем не оскаржувалось, а тому у суду відсутні підстави враховувати обставини, які не стосуються предмету заявлених позовних вимог.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірна заборгованість погашена за рахунок предмету іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На думку колегії суддів, місцевий суд, керуючись ст. 625 ЦК України, п.п. 3.1, 3.2 ч. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та здійснивши власний перерахунок інфляційний втрат, підставно стягнув з відповідача на користь позивача 1.156.451,61 грн. інфляційних втрат за кредитом та 168.881,98 грн. інфляційних втрат за відсотками.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 4.1 Генерального договору сторони встановили, що у разі прострочення Позичальником повернення Кредиту згідно з умовами цього договору та відповідним Додатком договором та/або сплати відсотків та/або комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 (один) відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення.

Щодо стягнення 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 29.02.2016 по 05.07.2016 місцевим судом в задоволенні вказаних вимог відмовлено із зазначенням виключного того, що позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту в період понад 1 рік, що не відповідає п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому місцевий суд не визначив періоду, за який вказана пеня може (не може) бути стягнута з урахуванням присікальних строків її нарахування та стягнення та дати подачі позову, не здійснив перерахунку заявленої до стягнення пені із зазначенням відповідного періоду нарахування, не зазначив положень законодавства, якими керувався, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 2.110.833,33 грн. пені та зазначаючи про річний строк, хоча позивач з самого початку вирішення спору в суді чітко визначив період, за який нарахована пеня (з 29.02.2016 по 05.07.2016), і відображав такий період окремо в наданих суду розрахунках.

Позов в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення відсотків місцевий суд визнав за необхідне задовольнити частково на суму 201.222,32 грн. у зв'язку з тим, що умовами п. 4.1 Генерального договору сторони встановили, що у разі прострочення позичальником повернення Кредиту Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 (один) відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення.

При цьому місцевий суд зазначив, що позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасне повернення відсотків, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, та не застосовано вимоги п. 4.1 Договору щодо нарахування пені в розмірі 1 відсотка. Однак в чому полягає неправомірність саме такого нарахування (в т. ч. з урахуванням можливої арифметичної різниці), місцевий суд не встановив.

Таким чином місцевий суд без жодних належних обґрунтувань вирішив відмовити в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення відсотків на суму 211.958,33 грн.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів відзначає, що місцевий суд, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211.958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, зовсім не встановив відповідних обставин справи, не навів власного перерахунку пені (котрий, як зазначено в оскаржуваному рішенні, здійснений судом) із визначенням періодів нарахування та періодів, за які вказана пеня може бути стягнута, зважаючи на строки її нарахування та стягнення.

Таким чином місцевий суд в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановив в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності в частині позовних вимог про стягнення 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211.958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Як визначено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи помилковість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

У свою чергу невстановлення місцевим судом відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору в частині стягнення 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211.958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211.958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 924/973/16 скасувати.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 у справі №924/973/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2.110.833,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 211.958,33 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2017 у справі №924/973/16 залишити в силі.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіВ.І. Картере О.А. Кролевець